Рішення № 138845022, 05.08.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1177/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 85935,32грн. заборгованості за кредитним договором, 2662,40грн. сплаченого судового збору та 7000грн. витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує наступним.

09.05.2023р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №999284725 на суму 15000грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36NK2.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 18100грн.

28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №999284725 від 09.05.2023р.

10.10.2024р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №999284725 від 09.05.2023р.

15.07.2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №999284725 від 09.05.2023р.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 85935,32грн., з яких: 18100грн.- заборгованості по тілу кредиту; 67835,32грн.- заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі, так як надало відповідачу кредит у визначених розмірах.

В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернув кошти для погашення заборгованості, чим не виконав належним чином свої зобов`язання за даним договором.

Внаслідок порушення умов договору у відповідача виникла заборгованість.

21.04.2026 року представник відповідача адвокат Семенюк Роман Андрійович подав до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтуванні якого зазначає, що відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим та безпідставним. У відзиві представник відповідача посилається на те, що кредитним договором було встановлено кредитний ліміт у розмірі 18100грн., однак фактично відповідач отримав лише один транш кредиту в сумі 15000грн. строком на 30 днів. Зазначає, що орієнтовна загальна вартість кредиту в сумі 18150грн. включає проценти за користування кредитом і не підтверджує фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у більшому розмірі. Також представник відповідача вказує, що відповідач не отримував транш у сумі 3100 грн, жодного договору щодо його надання не укладав та не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на збільшення суми кредиту. Крім того, зазначає, що умовами кредитного договору не передбачено можливості надання другого траншу, а також не визначено порядок нарахування процентів після отримання таких коштів. На цій підставі вважає, що доводи позивача про отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 18100грн. не відповідають фактичним обставинам справи. Окремо представник відповідача звернув увагу на відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у позивача права вимоги за кредитним договором. Також, вважає що витрати на правову допомогу у сумі 7000грн. є явно не співмірними із складністю справи, реальним витраченим часом та обсягом наданих послуг. З огляду на викладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

23.04.2026р. представник позивача адвокат Сахарова Ольга Ігорівна надала до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача повністю заперечила доводи відповідача, що викладені у відзиві, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на надані позивачем докази заявлених вимог. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Також, 21.04.2026 року представник відповідача адвокат Семенюк Роман Андрійович подав до суду клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо відкриття на ім`я ОСОБА_1 платіжної картки та зарахування на неї грошових коштів у сумі 15000грн. 09.05.2023 року та 3100грн. 16.05.2023 року.

Ухвалою суду від 13.05.2026р. клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено.

На виконання ухвали суду 15 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Також банк повідомив, що за період з 09.05.2023 по 21.05.2023 на зазначену картку були зараховані кошти у сумі 15 000 грн, зокрема 09.05.2023 року із призначенням платежу «зарахування переказу», та 10.05.2023 року із призначенням платежу «переказ із карти». Крім того, за період з 16.05.2023 по 21.05.2023 на цю ж картку були зараховані кошти у сумі 3 100 грн, а саме 16.05.2023 року із призначенням платежу «Viplata zaima Moneyveo».

Представник позивача в судове засідання не прибула, у позовній заяві просила розгляд справи просив проводити у її відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача - адвокат Семенюк Роман Андрійович та Татарчук В.В. в судове засідання не прибули, надали до суду відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 09.05.2023р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №999284725 на суму 15000грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36NK2. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Тип процентної ставки фіксована. Базова процентна ставка: 766,50% річних.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 18100грн.

28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №999284725 від 09.05.2023р.

10.10.2024р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №999284725 від 09.05.2023р.

15.07.2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №999284725 від 09.05.2023р.

Із виписки з особового рахунку на період 15.07.2025р.- 26.12.2025р. вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача складає 85935,32грн., з яких: 18100грн.- заборгованості по тілу кредиту; 67835,32грн.- заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що товариство виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит, а останній користувався кредитними коштами, проте не належним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку містять відомості про суму основного боргу, період та розмір нарахованих процентів, відповідають умовам кредитного договору та узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом. Відповідач не подав належних і допустимих доказів, які б свідчили про неправильність здійсненого розрахунку. За таких обставин суд визнає заявлені до стягнення суми основного боргу і процентів обґрунтованими.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що відповідач фактично отримав лише один транш кредитних коштів у сумі 15000грн., тоді як отримання другого траншу у розмірі 3100грн не підтверджується належними та допустимими доказами.

Суд не приймає зазначені доводи до уваги з таких підстав.

На виконання ухвали суду від 13.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, відповідно до якої на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 . Із наданої банком інформації вбачається, що на зазначену картку були зараховані грошові кошти у сумі 15 000 грн, а також 16.05.2023 року грошові кошти у сумі 3 100 грн із призначенням платежу «Viplata zaima Moneyveo».

Відповідь банківської установи є належним та допустимим доказом у розумінні статей 7680 ЦПК України, оскільки надана на виконання ухвали суду та містить відомості про рух коштів за рахунком відповідача.

Крім того, факт зарахування коштів у сумі 3100грн. підтверджується не лише інформацією АТ КБ «ПриватБанк», а й матеріалами кредитної справи, наданими позивачем, зокрема розрахунком заборгованості та документами щодо виконання кредитного договору. Будь-яких доказів того, що зазначений платіж був здійснений з інших правових підстав або не стосується спірного кредитного договору, відповідачем суду не надано.

Посилання представника відповідача на те, що кредитним договором не передбачено можливості надання додаткового траншу, не спростовують встановленого факту отримання відповідачем грошових коштів, а також не свідчать про відсутність у нього обов`язку щодо їх повернення, оскільки матеріали справи підтверджують збільшення суми кредиту та подальший перехід права вимоги за цим зобов`язанням до позивача.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги. Матеріали справи містять договори факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01, від 10.10.2024 року № 10/1024-01 та від 15.07.2025 року № 15/07/25-Е, а також відповідні реєстри прав вимоги, з яких убачається безперервний перехід права грошової вимоги за кредитним договором № 999284725 від 09.05.2023 року до ТОВ «ФК «ЕЙС». Вказані докази відповідачем не спростовані.

Оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 18100грн, наявність заборгованості у заявленому розмірі та набуття позивачем права вимоги за спірним зобов`язанням. Доводи відповідача є необґрунтованими, спростовуються дослідженими судом доказами та не містять відомостей, які б ставили під сумнів заявлені позовні вимоги.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40грн.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025р., додаткову угоду до договору правничої допомоги №25771112905 від 01.09.2025р., акт прийому-передачі наданих послуг №20/08/25-01 від 20.08.2025р., згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 7000грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №999284725 від 09.05.2023р. в розмірі 85935,32грн., з яких: 18100грн.- заборгованості по тілу кредиту; 67835,32грн.- заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2662,40грн. судового збору та 3000грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: 02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс