Рішення № 138844787, 07.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2660/26

Провадження №: 2/336/2633/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ "Кошельок" адвокат Гурський Г.Ю. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.02.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2880902434-614493 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Вказаний договір є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Відповідачці було надано наступний одноразовий ідентифікатор -9596-. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 7 000, 00 грн (п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); початковий строк кредитування становить 14 дня (п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6, п. 3.7, п. 3.8 договору (р.4 паспорту кредиту,п. 4 графіку кредиту). Згідно п. 3.6 та 3.7 кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 27.02.2022 по 27.05.2022 з ставкою 2,2% на добу.

Однак в подальшому відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, а тому станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача за кредитом складає 20 869,80 гривень, із яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13 869,80 грн. заборгованість за нараховані проценти.

Посилаюсь на викладені обставини, представник позивача просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в зазначених вище розмірах. Також, представник позивача просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою судді від 03.04.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у АТ «Універсал банк» докази.

24.04.2026 на виконання ухвали суду, від АТ «Універсал банк» надійшла витребовувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позову.

Відповідач до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Всебічно дослідивши обставини справи, надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 13.02.2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2880902434-614493 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 7 000, 00 грн (п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); початковий строк кредитування становить 14 дня (п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6, п. 3.7, п. 3.8 договору (р.4 паспорту кредиту,п. 4 графіку кредиту). Згідно п. 3.6 та 3.7 кредитного договору, строк користування кредитиними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 27.02.2022 по 27.05.2022 зі ставкою 2,2% на добу.

Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Так, на офіційному веб-сайті ТОВ «Кошельок» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Кошельок», розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: - Договір кредиту (примирний договір на момент укладення); - Правила надання грошових коштів (діючи на момент укладення договору); - Згода на обробку персональних даних; - Публічна інформація; - Положення про конфіденційність; Крім того на веб-сайті ТОВ «Кошельок» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

На виконання зазначених вимог відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор 9596 для підписання кредитного договору №2880902434-614493 від 13.02.2022. Тобто, при підписанні кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з правилами надання коштів у кредит, та добровільно підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатору.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 27.02.2022 по 27.05.2022, за ставкою 2,2% на добу.

Судом досліджені: Правила надання грошових коштів, Паспорт споживчого кредиту до договору №2880902434-614493 від 13.02.2022, Договір №2880902434-614493 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, Графік розрахунків (платежів), Детальний розрахунок заборгованості за договором №2880902434-614493 від 13.02.2022.

Відповідно до повідомлення «TASLink» платіж було успішно проведено через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» та 13.02.2022 року о 12:44:42 год. зараховано на картку № НОМЕР_1 суму 7000, 00 грн. Факт належності ОСОБА_1 зазначеної вище банківської карти та перерахування йому грошових коштів в розмірі 7000,00 грн. також підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, та квитанцією про отримання грошових коштів на банківський рахунок, випискою про рух коштів по картці за період з 12.02.2022 по 14.02.2022.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав позичальнику кредит, а останній зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах цього договору.

ТОВ «Кошельок» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Однак в подальшому свої зобов`язання за договором не виконав, а тому, згідно із розрахунками заборгованості у ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредитному договору №2880902434-614493 від 13.02.2022 на загальну суму 20 869,80 гривень, із яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13 869,80 грн. заборгованість за нараховані проценти.

Доказів на підтвердження визнання зазначеного договору у встановленому законом порядку недійсним, матеріали справи не містять, крім того здійснивши платіж, відповідач визнав наявний у нього договір.

За змістом ст. 208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір, яким є і договір між сторонами, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, дійшов висновку відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При ухваленні рішення суд враховує, що відповідачка обґрунтованих заперечень проти позову не надала.

Згідно з ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі. Позивачем доведено та документально підтверджено ланцюг переходів права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду за захистом свої порушених прав, позовні вимоги є доведеними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи викладене, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Кошельок" слід стягнути заборгованість за кредитним договором №2880902434-614493 від 13.02.2022 на загальну суму 20 869,80 гривень, із яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13 869,80 грн. заборгованість за нараховані проценти.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано: довіреність, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025, додаток до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, акт прийому передачі наданих послуг на загальну суму 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача жодного разу не прибував у судове засідання, деякі послуги дублюються та є похідними одна від одної, тощо. У зв`язку із чим у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником позивача на надання правової допомоги згідно вказаного в акті наданих послуг переліку, а також щодо співмірності та справедливості зазначених сум.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 4 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 662,40 гривень.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №2880902434-614493 від 13.02.2022 на загальну суму 20 869,80 гривень, із яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13 869,80 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони мають право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.Л. Коваленко

07.08.26