Рішення № 138844268, 10.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 185/2057/26

н/п 2/953/3828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , ціна позову 18 034,65 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" звернулось до суд з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 71254132 у розмірі 9 960,65 грн, з яких: 3 342,50 грн за основним боргом, 1 002,75 грн за процентами, 5 615,40 грн пеня/неустойка; за договором позики № 8919582 у розмірі 8 074,00 грн, з яких: 2 000,00 грн за основним боргом, 1 729,00 грн за процентами, 345 грн комісія; 4 000,00 грн пеня/неустойка. Також просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу договорами позики № 71254132, № 8919582 зобов`язання за яким відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Виклад позиції відповідача

09.07.20206 від відповідача надійшла заява, в якій він просив здійснювати розгляд справи й ого відсутність. Вказав, що визнає суму основної заборгованості та проценти, просив не стягувати неустойку та комісію. Також заперечив проти витрат на правову допомогу.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 20.05.2026 відкрив спрощене позовне провадження, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав та призначив судове засідання.

Розгляд справи відкладався, зокрема, до 10.08.2026.

22.07.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

10.08.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали та повісток. Про обізнаність сторін також вказують їхні заяви про розгляд справи без їх участі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення сторін та їх заяви про розгляд справи без їх участі, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність учасників справи.

фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України

Фактичні обставини, встановлені судом

06.05.2025 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит № 71254132 (далі договір кредиту 1), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 3 500,00 грн строком на 30 днів (з 06.05.2025 до 04.06.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,35 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 525,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 52338 (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану електронну адресу).

13.06.2025 позикодавець та позичальник уклали додаткову угоду № 15145255 до договору позики №71254132, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 30 днів (в результаті чого строк кредитування складає 60 днів тобто до 13.07.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,35 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 52338).

Кредитодавець передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 6eced0b7-8e8f-47a6-8226-6844410bfc5c від 06.05.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за договором позики № 71254132 така складає 9 960,65 грн, з яких: 3 342,50 грн за основним боргом, 1 002,75 грн за процентами, 5 615,40 грн пеня/неустойка.

22.05.2025 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит № 8919582 (далі договір кредиту 2), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн строком на 360 днів ( з 22.05.2025 до 16.05.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 345,00 грн.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 100 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 228284 (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на електронну адресу).

Кредитодавець передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн, що підтверджується довідкою АТ "ЮНЕКС БАНК" про успішне проведення платіжної операції № 031973822991 про переказ коштів в розмірі 2 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 8919582 така складає 8 074,00 грн, з яких: 2 000,00 грн за основним боргом, 1 729,00 грн за процентами, 345 грн комісія; 4 000,00 грн пеня/неустойка.

16.10.2025 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та Товариство уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників .

Згідно з п. 2.1.3. вказаного договору перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору право вимоги до відповідача за кредитним договором № 71254132 від 06.05.2025 року в сумі 9 960,65 грн, з яких 3 342,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 002,75 грн сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн сума заборгованості за комісією, 5 615,40 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування; за кредитним договором № 8919582 від 22.05.2025 року в сумі 8 074,00 грн, з яких 2 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 729,00 грн сума заборгованості за відсотками, 345 грн сума заборгованості за комісією, 4 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, що підтверджується копією витягу з Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 207 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитні договори 1, 2, шляхом їх підписання одноразовими ідентифікаторами 52338, 228284, відповідно, за якими він отримав кредит. Обставину укладення договорів та отримання кредитних коштів відповідач у заяві не оскаржував та визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості та процентів.

Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав кредит ОСОБА_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 6eced0b7-8e8f-47a6-8226-6844410bfc5c від 06.05.2025 та довідкою АТ "ЮНЕКС БАНК" про успішне проведення платіжної операції №031973822991. Указана обставина не заперечувалась відповідачем.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами 1, 2 відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 16.10.2025 Товариство стало кредитором за вказаним кредитним договором відповідно до ст. 512 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення статей 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього спочатку перед первісним кредитором, а після відступлення права вимоги перед позивачем утворилась заборгованість.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині вимог про стягнення суми основної заборгованості та процентів за користування кредитом.

Щодо нарахування неустойки

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитними договорами 1, 2 нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь Товариства і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Щодо комісії

Позивач крім заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування ним також заявив до стягнення комісію за видачу кредиту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (який відповідно до частини першої статті 11 цього ж Закону застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час застосування наведених норм права суд, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 31.29. постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20 дійшов висновку, що положення кредитного договору (комісія) щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, оскільки боржнику було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно.

Крім того, суд також враховує положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України і статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, щодо таких засад цивільного законодавства, як справедливість і добросовісність стосовно того, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), неприпустимості допущення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") і несправедливості таких умов договору, як встановлення жорстких обов`язків споживача, коли надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") та встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Зі змісту кредитних договорів 1, 2 не вбачається, не визначено, за яку саме послугу справляється комісія, в чому вона полягає. Зазначено за надання кредиту.

За таких обставин, суд, ураховуючи положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та усталену практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19і Верховного Суд від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20), дійшов висновку, що положення кредитних договорів щодо розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними в силу закону, оскільки боржнику було встановлено одноразову плату за надання кредиту. Суд зазначає, що надання кредиту є змістом спірних правовідносин. Законодавчо визначеною платою за таку послугу є сплата процентів. Сторони в силу положень статей 6, 627 ЦК України не обмежені в праві визначити перелік додаткових послуг, за які можуть справляти комісію. Однак відповідні не конкретизовані у договорі. А тому заявлені на їх підставі вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення грн комісії за договорами слід відмовити.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, а також враховуючи, що відповідачем частково визнано позовні вимоги, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог в частині основної суми заборгованості та процентів, а тому з відповідача підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 074,25 грн, а саме за договором позики № 71254132 у розмірі 4 345,25 грн, з яких 3 342,50 грн за основним боргом, 1 002,75 грн за процентами,; за договором позики № 8919582 у розмірі 3 729,00 грн, з яких: 2 000,00 грн за основним боргом, 1 729,00 грн за процентами. У решті слід відмовити за необґрунтованістю.

Також просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 500 грн.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, укладений між ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною;

- витяг з акту № 6ФПМ приймання-передачі наданої правової допомоги у загальному розмірі 4 500,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від13 березня 2025 у справі №275/150/22).

Відповідач у заяві заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу. Водночас не навів жодних аргументів недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Однак, суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 18 034,65 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 грн, тобто майже 25 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, а також суд враховує часткове задоволення позву, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (3 500 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263-265, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" суму заборгованості за договором позики № 71254132 у розмірі 4 345,25 грн, за договором позики № 8919582 у розмірі 3 729,00 грн та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1 084,53 грн.

3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204; код ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 (ВПО: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено 10.08.2026.

Суддя Роман ВІТЮК