Рішення № 138843891, 03.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1326/26

Провадження № 2/347/1024/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

03 серпня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

29.05.2026 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що25.06.2021 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №1916530,який був укладений в електронномувигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворенийшляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронногопідпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючидоговір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє,погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до умов договору Позичальникунадано у кредит грошові кошти у розмірі 3900 грн.шляхом їх перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , строк кредиту 29 днів, відсоткова ставка 1,9 % на добу. Тобто кредит надано на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатитипроценти за користування Кредитом у порядку та на умовах визначених Договором.

Однак, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 13965,90 грн. з яких:прострочена заборгованість затіломкредиту 3900 грн. тапрострочена заборгованість за відсотками 10065,90 грн.

В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», який як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №1916530 від 25.06.2021 року у розмірі 13965,90 грн., а також понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.45).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 08.06.2026 року позовну заяву ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 03.08.2026 року.

Про судове засідання відповідач повідомлялася належним чином, однакна адресу суду повернулося поштове відправлення з довідкою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.61).

Проте довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа №755/17944/18 (61-185св23)).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1326/26 відповідача ОСОБА_1 (а.с.45).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно копії Паспорта споживчого кредиту встановлено інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.11-12).

Судом установлено, що 25.06.2021 року між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №1916530, який позичальником було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується його копією (а.с.13-18).

Згідно умов вказаного Договорутовариство надало позичальнику кредит у розмірі3900 грн. строком на 29 днів, до 23.07.2021 року, зі сплатою процентів у розмірі 1,9% від суми кредиту в день (п.1.2 1.4 Договору) (а.с.13), а позичальник зобов?язалася повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти.Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за весь Строк кредитування складає 6048,90 грн. та включає в себе суму кредиту у сумі 3900 грн. та проценти у сумі2148,90 грн. (а.с.14).

З копії Виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором№1916530 наданої ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 20.02.2026 року становить 13965,90 грн., з яких 3900 грн. прострочене тіло кредиту та 10065,90 грн. прострочені відсотки (а.с.27).

Згідно копії Довідки про ідентифікацію клієнта виданої ТОВ «ФК «Верона» встановлено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована товариствомв інформаційно-телекомунікаційній системі товариства і їй направлявся на номер телефону 25.06.2021 року персональний ідентифікатор для укладення договору №1916530 від 25.06.2021 року (а.с.29).

Згідно копії Договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 року ТОВ «ФК «Верона» (кредитор) відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (новий кредитор) право вимоги згідно Реєстру боржників (а.с.30), в тому числі і до боржника ОСОБА_1 , заборгованість якоїстановить 13965,90 грн., що підтверджується копією Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 року(а.с.28).

Відповідно до копії ІнформаціїТОВ «Санрайз Фінанс» від 19.03.2026 року підтверджено, що вказаним товариством 25.06.2021 року було здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 3900 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.33).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивачаТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася .

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Так, відповідно дост.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» на підставі укладеного договорупро відступлення права вимоги є новим кредитором у зобов?язаннях з відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до умов укладеного нею із ТОВ «ФК «Верона» Кредитного договору№1916530 від 25.06.2021 року.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов?язання, і фактично отримані та використані нею грошові кошти у добровільному порядку кредитору в повному обсязі повернуті не були.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору, ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору №1916530 від 25.06.2021 року становить 13965,90грн., в т.ч. 3900 грн. заборгованість по тілу кредиту та10065,90 грн. заборгованість по відсотках.

Однак суд не погоджується із такою сумою заборгованості.

Зокрема, щодо стягнення відсотків за вказаним кредитним договором суд зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до п.1.3 Договору, сторони погодили, що строк на який надається кредит складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме з 25.06.2021 року по 23.07.2021 року включно.

Згідно п.1.4. договору, процентна ставка за кредитом становить 1,90% від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту становить 6048,90грн (п. 1.6 Договору).

Зазначені умови цього договору не суперечить вимогам статті 6 ЦК України, оскільки сторони є вільними при укладенні договору.

Тобто сторони погодили, строк кредитування терміном 29 днів: з 25 червня 2021 року по 23 липня 2021 року включно, та процентну ставку за користування кредитом 1,9% від суми кредиту в день. Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту проценти за вказаний період становлять 2148,90 грн.

Разом з тим позивач ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 10065,90 грн., тобто понад встановлений сторонами строк кредитування. При цьому, період за який нараховані відсотки у такій сумі, матеріали справи не містять.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору є неприйнятним. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами, поза межами строку дії договору, задоволенню не підлягають.

У постанові об?єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з?ясувати обставини, пов?язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов?язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Окрім того, слід зазначити, що автопролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (пункт 9.4.2 договору) за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п.1.3 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 9.4.1. договору (сплати відповідних платежів) є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 29-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №1916530 від 25.06.2021 сума кредиту становила 3900 грн. (п.1.2.), процентна ставка за користування кредитом 1,9% від суми кредиту в день (п. 1.4.), строк кредитування 29 днів 2148,90 грн. (п.1.3) (3900 грн. х 1,90% х 29 днів).

Отже, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становитиме 6048,90 грн., з якої: 3900 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 2148,90 грн. - заборгованість за відсотками.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у сумі 6048,90 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано:копію копію Договору№09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 року укладеного між ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» іадвокатом Пархомчуком С.В. (а.с.31),копію Додаткової угоди №1 від 20.01.2026 року до вищевказаного Договору про надання правничої допомоги (а.с.32), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Пархомчуком С.В. (а.с.34), копію Акта про отримання правової допомоги від 08.07.2026 року із детальним описом наданих послуг на загальну суму 13000 грн. (а.с.53), копію квитанції про перерахунок коштів адвокату у розмірі 13 000 грн. (а.с.54), копію рахунку від 08.07.2026 року на суму 13000 грн. (а.с.56).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, правова допомога підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 5630,30грн. (13000 : 100% х 43,31 = 5630,30 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1153,08грн. (6048,90х 100% :13965,90= 43,31; 2662,40 : 100% х 43,31 = 1153,08 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, інше нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941, НОМЕР_2 у АТ «ПУМБ», МФО 334851) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за Кредитним договором №1916530від 25.06.2021року у розмірі 6048 (шість тисяч сорок вісім) грн.90 коп., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3900 грн. та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 2148,90 грн., а також судові витрати у розмірі 1153,08 грн. сплаченого судового збору та 5630,30 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 серпня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула