Рішення № 138843536, 07.08.2026, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/605/26

Провадження № 2/698/534/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Лихолат Н.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що 18.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №559553180, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав відповідачу кредит на суму 6300,00 грн.

21.10.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/60, у відповідності до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача за кредитним договором від 18.08.2025 року №559553180.

27.02.2026 року між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/0226-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» відступило позивачу ТОВ «Юніт Капітал» належне йому право вимоги до відповідача за кредитним договором від 18.08.2025 року №559553180.

Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплатила, тому представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 18233,62 грн. (6300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11555,62 заборгованість за відсотками, 378,00 - комісія), а також судові витрати: 2662,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідача було повідомлено про вказаний позов, шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації. Даний факт підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що 18.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 559553180, з додатками з кінцевою датою повернення кредиту 17.09.2030 року зі сплатою відсотків в розмірі, встановленим розділом 8 договору, що підтверджується вказаним вище договором з додатками, заявою на отримання грошових коштів в кредит, довідкою про ідентифікацію.

Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 6300,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі, зазначеному у кредитному договорі, що підтверджується інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 27.07.2026 року. Згідно умов договору відповідач зобов`язався сплачувати платежі, в порядку та на умовах визначених договором та відповідно до погодженого сторонами графіку платежів.

Крім того, договір про надання фінансового кредиту, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника позивача, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

21.10.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/60, у відповідності до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача за кредитним договором від 18.08.2025 року №559553180. Вказані обставини стверджуються копією вказаного вище договору факторингу з додатками, реєстром прав вимоги та актом звірки взаємних розрахунків, протоколом узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимог від 21.10.2025 року.

27.02.2026 року між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/0226-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» відступило позивачу ТОВ «Юніт Капітал» належне йому право вимоги до відповідача за кредитним договором від 18.08.2025 року №559553180. Вказані обставини стверджуються копією вказаного вище договору факторингу з додатками, реєстром прав вимоги №2, актом прийому передачі реєстру прав вимоги №2 від 27.02.2026 року.

Отже, між ТОВ « ФК «Юніт капітал» та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, щодо повернення кредиту у встановлений договором строк.

Згідно з розрахунком ТОВ «Юніт Капітал» кредитної заборгованості за кредитним договором №559553180 від 18.08.2025 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21383,62 грн, яка складається з наступного: 6300,00 грн. - заборгованість за кредитом; 11555,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 378,00 грн. - заборгованість по комісії; 3150,00 грн. штрафні санкції (пеня, штрафи).

В той же час, питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 3150,00 грн. у позовних вимогах не ставиться.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №559553180 від 18.08.2025 року у розмірі 18233,62 грн.

Як передбачено статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зістаттею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1статті 612 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу (частина 2статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості наданий позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №559553180 від 18.08.2025 року у загальному розмірі 18233,62 грн, яка складається з наступного: 6300,00 грн. - заборгованість за кредитом; 11555,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 378,00 грн. - заборгованість по комісії.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., оскільки їх розмір підтверджений матеріалами справи, є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та не спростований відповідачем.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 205-207, 509, 525, 526, 527, 530, 551, 599-601, 604-609, 611, 612, 625, 629, 639,652,1046 1054,1077,1078 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,141,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 559553180 від 18.08.2025 року в розмірі 18233 (Вісімнадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (Сім тисяч) гривень та витрати на сплату судового збору в сумі 2662 (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Баранов О.І.