Рішення № 138843446, 22.06.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/10547/25

Провадження 2/636/1411/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання Марченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

До Чугуївського міського суду Харківської області 09.12.2025 надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Зінченко Світлана Анатоліївна до Територіальної громади Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , який на дату смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6693 га., розташованої на території Великобурлуцької селищної ради, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На випадок смерті ОСОБА_2 залишив заповіт на ім`я ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Черняєва А.О. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 , у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадку .

Вказує, що строк для подання заяви про прийняття спадку позивачем пропущено у зв`язку із тим, що селище Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області є прикордонною контрольованою територією України. Із початком бойових дій, селище Великий Бурлук є у різні періоди територією можливих бойових дій та територією також і на даний час бойових дій.

Великобурлуцька державна нотаріальна контора через бойові дії також не працює. З м. Харків, де необхідно було подавати заяву зв`язок утруднений. Окрім того, у грудні 2024 року позивач мав операцію та потім тривалий час проходив курс реабілітації.

Також, навесні 2025 року позивач мав загострення гіпертонічної хвороби та проходив курс лікування, що також негативно вплинуло на своєчасність його звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадку.

Інші спадкоємці, які б претендували на спадок ,що відкрився після смерті мого батька ОСОБА_2 відсутні. Спадкова справа не заводилася.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04.03.2026 замінено первісного відповідача Великобурлуцьку селищну раду Куп`янського району Харківської області належним відповідачем Великобурлуцькою селищною військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зінченко С.А. в судове засідання не з`явилася, звернулась до суду із заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить задовольнити позов, доповнень не має.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача Великобурлуцькою селищною військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи та відзив на позов до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2000 посвідченого державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області зареєстрований в реєстрі за № 165, ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить житловий будинок, з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1500га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯА № 334502 ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Харківської області, кадастровий номер 6321455100:04:000:0335.

Відповідно до свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_1 від 11.02.1977 виданого відділом РАЦС Великобурлуцького райвиконкому Харківської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ( свідоцтво про смерть (повторне) серія НОМЕР_2 від 26.11.2025, актовий запис № 78 від 03.08.1981)

За життя ОСОБА_2 склав заповіт (бланк АВЕ № 363991), посвідчений 29.01.2000 державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області зареєстрований в реєстрі за № 169, згідно з яким, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом буде мати право заповів своєму сину ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.09.2024, виданого Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років, про що 10 вересня 2024 складено актовий запис № 134.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Черняєва А.О. постановою № 460/02-31 від 06.11.2025 на звернення ОСОБА_1 щодо подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з посиланням на норми ст.ст. 1270, 1272 ЦК України зазначила про неможливість видачі свідоцтва, оскільки заява подана з пропуском встановленого строку для прийняття спадщини та роз`яснено про право звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За даними спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормами частини 1 статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 № 487/2375/18, від 17.02.2020 № 357/732/19, від 27.02.2020 у справі № 419/3788/17, від 21.05.2020 у справі № 404/251/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Наведений перелік не є вичерпним та дозволяє застосування до спірних правовідносин аксіоми цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Норми Європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивача права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/42165/17-ц від 28 жовтня 2019 року.

У постанові ВСУ від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у постанові КЦС ВС від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) було зроблено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказаний висновок було деталізовано наступним чином:

«З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування)».

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05:30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на даний час триває.

Щодо пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилався на те, що після смерті ОСОБА_2 до нотаріусу із заявою про відкриття спадщини не звертався, оскільки селище Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області є прикордонною контрольованою територією України. Із початком бойових дій, селище ОСОБА_4 є у різні періоди було тимчасово окупованою територією, територією можливих бойових дій та територією також і на даний час бойових дій. Також позивач посилається та надає до суду докази (копії медичних документів) щодо стану здоров`я та проходження лікування.

Так, обставини, на які посилається позивач, як на підстави пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , заслуговують на увагу та на думку суду, є поважними. Доказів, які спростовують твердження позивача щодо поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини суду не надано.

Позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження тих обставин, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини, не має; строк на подання заяви про прийняття спадщини був ним пропущений з поважних причин.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: адвокат Зінченко Світлана Анатоліївна, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 44699390, адреса: вул. Центральна, буд. 9, смт Великий Бурлук, Куп`янський район, Харківська область, 62602.

Повний текст рішення суду складено 02.07.2026.

Головуючий: суддя Н.М. Грошова