Рішення № 138842510, 29.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/22/26

Номер провадження2/205/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 липня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузь Є.В., Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Панченко С.Ю. в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень Західною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3111202412020) без будь-яких на те правових підстав. Так, встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась. Більш того, розпорядчий документ, на підставі якого об`єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу у АДРЕСА_1 , не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано нерухоме майно будівлю, загальною площею 34,3 кв.м., що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України.

Під час вивчення законності набуття речових прав на об`єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства окружною прокуратурою з`ясовано, що державним реєстратором Виконавчого комітету Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області Сакалюк Сергієм Георгійовичем, 20.03.2025 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівля, площею 34,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Підставою виникнення права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна зазначено: технічний паспорт серія та номер: TI01:7979-2332-2744-1423 від 14.03.2025 та довідка №110 від 03.03.2005, видана Комунальним підприємством «Земград» Дніпропетровської міської ради про адресу об`єкта. У подальшому, право власності на нерухоме майно будівлю, загальною площею 34,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перейшло до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №418 від 09.04.2025, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. На теперішній час власником вказаного нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_1

Разом з тим, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Національної кадастрової системи та офіційного Веб сайту Дніпровської міської ради, документів та даних, що підтверджують передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , будь-якій фізичній або юридичній особі у власність або користування, не виявлено. Також, згідно даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за параметрами пошуку « АДРЕСА_1 , « ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 », відомостей щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, не виявлено. Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 11.04.2025 № 12/19 171 встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва, будівельні паспорти забудови земельної ділянки та паспорти прив`язки тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , управлінням не надавались. Інформація стосовно розпорядчих документі, на підставі яких було присвоєно адресу будівлі, відсутня. Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 10/1-110 від 16.04.2025 відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 08.04.2025 №307/д-05 встановлено, що договори про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП «Дніпровські активи» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались. Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-1099 від 20.05.2025 рішення щодо передачі у власність або користування, а також цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. Згідно з архівними матеріалами Адресного плану міста Міським комунальним підприємством «Земград» Дніпропетровської міської ради довідка за адресою АДРЕСА_1 не видавалась, інформація щодо довідки від 03.03.2005 №110 відсутня. Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 08.04.2025 №307/д-05 встановлено, що договори про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП «Дніпровські активи» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались. Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки. Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 24.04.2025 №0201 земельна ділянка знаходиться по фактичному розташуванню будівлі, яка являє собою приміщення магазину з продажу непродовольчих товарів. Магазин оздоблений металопластиковими вікнами та дверима, чорними профільними листами. Земельна ділянка навколо магазина частково вкрита грунтом, інша частина асфальтом. Відповідно до фактичних вимірювань на місцевості площа обстежуваної земельної ділянки під будівлею магазину становить 0,0038 га. Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась, розпорядчий документ, на підставі якого об`єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу у АДРЕСА_1 , не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано нерухоме майно будівлю, загальною площею 34,3 кв.м., що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України. Отже, ОСОБА_2 уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудувала вказаний об`єкт та набула право власності на нього, на підставі довідки №110 від 03.03.2005 КП «Земград» Дніпропетровської міської ради про адресу об`єкта, яка уповноваженим органом не видавалась, та в розумінні ст.ст. 328, 331 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є документом, на підставі якого виникає право власності на нерухоме майно та проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно та у подальшому здійснила відчуження вказаного майна на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна №418 від 09.04.2025. Водночас, наявність спірного об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме відкриття розділу, первинна реєстрація права власності, на підставі довідки про адресу яка уповноваженим органом не видавалась, та подальше відчуження даного майна, не змінює характер такого майна як самочинно збудованого, що порушує права Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності. Таким чином, спірний об`єкт збудовано самочинно, без дотримання установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, що унеможливлює його набуття у власність та подальше відчуження.

Безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України «Про основи містобудування», є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.

Таким чином, відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку, припинення володіння та скасування державної реєстрації речових прав.

З урахуванням зазначеного позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпро, 49000 просп. Дмитра Яворницького, буд. 75) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0038 га та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва будівлі, площею 34,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3111202412020); Скасувати державну реєстрацію права приватної власності фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на об`єкт нерухомого майна будівлю, площею 34,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3111202412020), проведену 09.04.2025 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. (номер відомостей про речове право 59397513) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 3111202412020.

Разом з позовною заявою керівником Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Панченком С.Ю. подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі, загальною площею 34,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3111202412020).

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 06.01.2026 року заяву керівника керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Панченка Станіслава Юрійовича в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, про забезпечення позову керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Панченка Станіслава Юрійовича в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про усунення перешкод у праві користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, задоволено та заборонено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі, загальною площею 34,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3111202412020).

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.01.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11.03.2026 року клопотання представника позивача прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Рожка Дениса Ігоровича про витребування доказів, задоволено, витребувано у Виконавчого комітету Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області (код ЄДР 41056568, адреса: 52120, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл., селище Лихівка, вулиця Центральна, будинок 3) (суб`єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних документів) належним чином завірену копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

09.06.2026 від Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області надійшла реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11.03.2026 року підготовче провадження у даній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Західної окружної прокуратури міста Дніпрі Дніпропетровської області Рожко Д.І. подав до суду заяву в якій просив проводити судове засідання без його участі та задовольнити позовні вимоги керівника Західної окружної прокуратури в повному обсязі.

Дніпровська міська рада в судове засідання представника не направила, про розгляд заяви повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов суду не надав, у зв`язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів та за згоди представника позивача постановити заочне рішення.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про розгляд заяви повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю правових підстав для зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою та припинення володіння нерухомим майном.

Судом встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 458768317 від 29.12.2025 за відповідачем ОСОБА_1 зареєстроване право власності на закінчений будівництвом об`єкт будівлю загальною площею 34,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3111202412020, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 418, посвідченого 09.04.2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. (а.с.42-43).

У матеріалах справи також наявна копія договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2025 року, укладеного між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В. і зареєстрованого в реєстрі за №418, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає у власність нерухоме майно будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3111202412020, який належить продавцю на праві особистої приватної власності, яке підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В., 09.04.2025 р. шляхом безпосереднього доступу до нього. Право власності за №59152089 зареєстроване 20.03.2025 р. державним реєстратором речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області Сакалюк С.Г., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №419397709 від 25.03.2025 р. (а.с. 53-55).

Також з матеріалів копії реєстраційної справи судом встановлено, що 20.03.2025 державним реєстратором виконавчого комітету Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області Сакалюком Сергієм Георгійовичем на підставі заяви ОСОБА_2 із технічним паспортом TI01:7979-2332-2744-1423 від 14.03.2025, інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та довідки КП «Земград» Дніпропетровської міської ради від 03.03.05 №110 було зареєстровано право власності на нерухоме майно будівлю загальною площею 34,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №419397709 від 25.03.2025 року (а.с. 206-222).

З наявної в матеріалах справи копії технічного паспорта реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: TI01:7979-2332-2744-1423 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що його виготовлено ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_2 станом на березень 2025 року, щодо об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі (А-1) загальною площею 34,3 кв.м. (а. с. 44-51).

З наявної в матеріалах справи копії довідки Комунального підприємства «Земград» Дніпропетровської міської ради №110 від 03.03.2005 вбачається, що довідка видана ОСОБА_2 про те, що об`єкт нежитлова будівля розташований в Ленінському районі за адресою АДРЕСА_1 , відповідне розпорядження міського голови готується, присвоєння адреси є виключно технічною операцією та не підтверджує права власності на нерухоме майно (а.с. 52, 212).

Як вбачається з відповідей Дніпровської міської ради №7/11-1099 від 20.05.2025 року, №7/11-1448 від 26.06.2025 та від 09.12.2025 №7/11-2689 станом на дати відповідей за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: « АДРЕСА_1 » не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами, прийнятих рішень міської ради не виявлено. Офіційно адреса - документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній. нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий АДРЕСА_1 жодному об`єкту. Згідно з архівними матеріалами Адресного плану міста Міським комунальним підприємством «Земград» Дніпропетровської міської ради довідка за адресою АДРЕСА_1 не видавалась, інформація щодо довідки від 03.03.2005 № 110 відсутня. (а.с. 60 61, 71-72, 108).

З акту обстеження земельної ділянки №02-01 від 24.04.2025 року Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, щодо обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами обстеження: відповідно до адресного плану державним інспектором інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради не встановлено розпорядчих документів (рішення розпорядження) про присвоєння адреси: АДРЕСА_1 жодним об`єктам будівництва та нерухомого майна. Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 виявлено схожу будівлю за конфігурацією та площею в районі супермаркету «АТБ» за адресою: АДРЕСА_1 . Доступ до земельної ділянки вільний. Обстежувана земельна ділянка знаходиться по фактичному розташуванню будівлі, яка являє собою приміщення магазину з продажу непродовольчих товарів (далі - магазин). Магазин оздоблений металопластиковими вікнами та дверима, чорними профільними листами. Земельна ділянка навколо магазина частково вкрита ґрунтом, інша частина - асфальтом. Віповідно до фактичних вимірювань на місцевості площа обстежуваної земельної ділянки під будівлею магазину становить 0,0038 га (а.с. 62-66, 97-99,).

Судом також встановлено, що за інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/19-171 від 11.04.2025 року, за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста містобудівні умови і обмеження для проектування об`єктів будівництва, будівельні паспорти забудови земельної ділянки та паспорти прив`язки тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , управліннями не надавались та не оформлювались. Інформація щодо прийняття розпорядчих документів на підставі яких було присвоено або змінено адресу: АДРЕСА_1 , а також стосовно довідки МКП «Земград» від 03.03.05 № 110 у даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня. (а.с.76).

З відповіді КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 08.04.2025 №307/д-05 вбачається, що на цей час заяв щодо оформлення договорів про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням на об`єкт по АДРЕСА_1 , до КП «Дніпровські активи» ДМР не надходило, відповідно договори не укладались (а.с.80-81).

З відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради №10/1-110 від 16.04.2025 року вбачається, що згідно реєстру будівельної діяльності, що є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік інформації визначеної ст.22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у тому числі, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, станом на час надання відповіді, відомості щодо реєстрації дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт або дозвіл) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єкту розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, також повідомлено, що посадовими особами управління планові або позапланові перевірки на зазначеному об`єкті містобудування не проводились, а звернень до управління не надходило (а.с. 85-86).

Відповідно до відповіді Головного управління Державної податкової служби України від 25.04.2025 №19662/5/04-36-24-10-16 від 25.04.2025 згідно отриманих від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради переліків діючих договорів оренди на 2025 рік, інформація стосовно укладених між Дніпровською міською радою та ОСОБА_2 договорів оренди землі за земельну ділянку за адресою, АДРЕСА_1 відсутня. Станом на теперішній час інформація стосовно оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою ОСОБА_2 по фактичному розміщенню нерухомого майна за адресою земельної ділянки: АДРЕСА_1 в ГУ ДПС відсутня. Згідно з даними інформаційно- комунікаційних систем ДПС України по ОСОБА_2 у період 01.01.2025 по 16.04.2025 за кодами класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб». 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб», 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості» та 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості» ІКП відсутні (а.с. 91-93).

Відповідно до інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 07.10.2025 №4/11-613 станом на 06.10.2025 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами (а.с.109).

У наявній у матеріалах справи копії листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради адресованого директору Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради від 16.10.2025 №4/9-310 зазначено, що згідно з даними Реєстру будівельної діяльності, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку. захист, облік інформації про об`єкти будівництва та закінчені будівництвом об`єкти та згідно даних Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, дані якого знаходяться у відкритому доступі на сайті за посиланням https://e-construction.gov.ua/ у розділі «Декларативні та дозвільні документи», станом на час надання відповіді, за вказаними у запиті критеріями пошуку, щодо реєстрації дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єкту. розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня інформація про реєстрацію дозвільної або декларативної документації в сфері містобудування (а.с. 110-111).

З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за РНОКПП ОСОБА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня інформація про дозвільні або інші документи (а.с. 112-113).

Прокурор вказує, що порушення інтересів держави у цьому випадку полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності та створення перешкод законному власнику - територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою та безпідставній державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення позову суд застосовує такі норми права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абз.1 і 2 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системне тлумачення положень частин третьої-п`ятої статті 56 ЦПК України і частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20).

Судом встановлено, що міською радою самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися, а матеріали справи містять підтвердження, що Західною окружною прокуратурою скеровувались до Дніпровської міської ради листи 21.05.2025 за № 51-2714вих-25, 30.10.2025 №51-621вих-25, в яких повідомлялося про факт порушення земельного законодавства при зайнятті ОСОБА_2 та в наступному ОСОБА_1 земельної ділянки, безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що має ознаки самочинного будівництва. З листа Дніпровської міської ради від 09.12.2025 року № 7/11-2689 вбачається про те, що отримавши інформацію про можливе порушення права комунальної власності та будучи належним суб`єктом захисту цього права, міська рада протягом розумного строку не звернулася до суду.

Таким чином, прокурор дотримався передбаченого законом порядку, тому суд дійшов висновку про наявність у цій справі правових підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Вирішивши питання щодо наявності у прокурора процесуального права на звернення до суду, суд переходить до оцінки заявлених позовних вимог по суті.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. (ч.3 ст. 56 ЦПК України)

Положеннями ст. 5 Конституції України передбачено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Абзацом 3 статті 41 Конституції України передбачено, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Статтями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та ст. ст. 80, 84, 123, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження є землею.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власника Дніпровської міської ради.

Частинами 1, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної форми власності, у тому числі, на умовах оренди (підпункт 14.1.73, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт. 287.6 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельним кодексом України ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126 ЗК України), а також іншими законами (Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16 та від 06.11.2019 у справі №910/14328/17).

Відповідно до матеріалів справи земельна ділянка, на якій розташоване вищевказане спірне нерухоме майно, належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, є відповідно до ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Дана земельна ділянка не надавалась під будівництво, право власності чи користування за ним на земельну ділянку не оформлювалось.

Встановивши, що земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, суд вважає за необхідне з`ясувати, чи мав відповідач ОСОБА_1 будь-яке право на користування зазначеною земельною ділянкою та, відповідно, правові підстави для розміщення на ній спірного об`єкта нерухомого майна.

Таке з`ясування має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки сама по собі належність земельної ділянки територіальній громаді не виключає можливості перебування такої земельної ділянки у користуванні іншої особи на передбаченій законом правовій підставі. Водночас саме наявність у особи належного речового або іншого передбаченого законом права на земельну ділянку може свідчити про правомірність її використання та, за відповідних умов, про наявність правових підстав для здійснення будівництва.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації таких прав. Згідно зі статтею 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до закону.

З огляду на наявні у матеріалах справи відповіді Дніпровської міської ради №7/11-1099 від 20.05.2025 року, №7/11-1448 від 26.06.2025, №7/11-2689 від 09.12.2025, інформацію Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/19-171 від 11.04.2025, відповідь Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради №10/1-110 від 16.04.2025, інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 07.10.2025 №4/11-613 судом встановлено відсутність рішень та будь-яких розпорядчих актів щодо надання у власність чи користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а також стосовно присвоєння адреси « АДРЕСА_1 ». Також відсутні звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо оформлення прав на земельну ділянку.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяження не містить відомостей про набуття права власності чи користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , за жодною юридичною чи фізичною особою.

Отже, матеріали справи не містять доказів прийняття Дніпровською міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 та/або ОСОБА_1 у власність чи користування, укладення з ним договору оренди або іншого правочину щодо користування цією земельною ділянкою, а також доказів виникнення у нього іншого речового права на неї.

Також відсутні відомості про державну реєстрацію за ОСОБА_2 та/або ОСОБА_1 права власності, права постійного користування, права оренди чи іншого речового права щодо земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт.

При цьому судом не встановлено й обставин, які б свідчили про набуття відповідачем ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на спірну будівлю.

Отже, встановлена судом відсутність рішення Дніпровської міської ради про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність чи користування, а також відсутність будь-яких інших правових підстав для її використання свідчить про фактичне використання земельної ділянки без належного правового титулу, що відповідає ознакам самовільного зайняття земельної ділянки, визначеним статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак, свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц, від 02.12.2015 в справі №6-1328цс15).

Відповідно до положень п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30 березня 2012 року, під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

З відповідей Дніпровської міської ради №7/11-1099 від 20.05.2025 року, №7/11-1448 від 26.06.2025 та від 09.12.2025 №7/11-2689, Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/19-171 від 11.04.2025 року, згідно з архівними матеріалами Адресного плану міста Міським комунальним підприємством «Земград» Дніпропетровської міської ради довідка за адресою АДРЕСА_1 не видавалась, інформація щодо довідки від 03.03.2005 № 110 відсутня. Інформація щодо прийняття розпорядчих документів на підставі яких було присвоено або змінено адресу: АДРЕСА_1 , а також стосовно довідки МКП «Земград» від 03.03.05 № 110 у даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня.

Таким чином, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не відводилася, оскільки Дніпровською міською радою рішення про відведення цієї земельної ділянки у користування чи у власність зазначеним фізичним особам не приймалося, відомості щодо формування зазначеної земельної ділянки відсутні..

Отже, матеріали справи свідчать про те, що спірний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, не була сформована, а також без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, і без належно затвердженого проєкту. Отже, оскільки вказаний об`єкт споруджений самовільно без відповідних дозвільних документів на земельній ділянці, яка не призначена для тієї мети, тому згідно із нормами ч.1 ст. 376 ЦК України вважається самочинним будівництвом і може бути легалізоване лише у порядку, визначеному вказаною статтею.

Таким чином, були відсутні правові підстави для проведення будь-яких будівельних робіт та подальшої реєстрації права власності за ОСОБА_2 на самочинно збудований спірний об`єкт нерухомого майна.

Також набуття права власності на розташований на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна саме по собі не може створювати у набувача такого права на земельну ділянку, якого не мав відчужувач, оскільки передбачений статтею 377 ЦК України перехід права на земельну ділянку пов`язаний із наявністю відповідного права у особи, яка відчужує об`єкт нерухомості.

Отже, з урахуванням досліджених доказів суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не набув права власності на спірну земельну ділянку та не має належно оформленого речового чи іншого передбаченого законом права користування нею.

Таким чином, на момент набуття у власність спірної будівлі та на час розгляду справи відповідач не мав правової підстави для користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт, а відтак не мав і правових підстав для збереження на ній об`єкта нерухомого майна.

Відсутність у відповідача права на земельну ділянку в поєднанні з встановленими судом обставинами щодо відсутності її відведення для будівництва спірного об`єкта має визначальне значення для оцінки такого будівництва як самочинного відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

У силу наведених вище положень законодавства та приписів ч.2 ст.376 ЦК України державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на самочинне будівництво, а надалі його відчуження на користь ОСОБА_1 не змінюють правовий режим такого будівництва як самочинного.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ч. 4 ст. 15 вказаного Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомості може бути набуте особою, яка має належне речове право на земельну ділянку або іншу передбачену законом правову підставу для забудови.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до реєстраційної справи №3111202412020 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №419397709 від 25.03.2025 та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №77993450 від 25.03.2025 відкриття розділу та державна реєстрація прав приватної власності на будівлю, загальною площею 34,3 кв.м., яка розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як на нерухоме майно була здійснена на підставі: Технічного паспорта від 14.03.2025, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: TI01:7979-2332-2744-1423 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_2 станом на березень 2025 року, щодо об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі (А-1) загальною площею 34,3 кв.м.; а також довідки Комунального підприємства «Земград» Дніпропетровської міської ради від 03.03.05 №110.

У матеріалах реєстраційної справи містяться листи Міністерства юстиції України №82123/Б-12175/8 4.4. від 10.06.2025 та № 8.4-35/18/1 від 23.02.2016 щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, збудовані до 05.08.1992 року.

Відповідно до п.78 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об`єкта, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію будинку, будівлі, споруди, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті нового будівництва, що є складовою частиною такого будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, у разі прийняття відповідного будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об`єкт, в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, але за умови наявності державної реєстрації права власності на інші складові частини у відповідному будинку, будівлі або споруді.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Згідно з абз.5 п.77 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127 підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.

За змістом наявного в матеріалах справи Технічного паспорта на об`єкт - будівлю, загальною площею 34,3 кв.м., яка розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом інвентаризації є нежитлова одноповерхова будівля. Ознак віднесення цієї будівлі до індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них Технічний паспорт не містить. Водночас об`єкт нерухомого майна є окремою нежитловою будівлею, що має єдине приміщення 6,05 х 5,89 м. Ознаки, що вказане приміщення є складовою частиною іншого об`єкта відсутні. Отже, за своїми характеристиками будівля не належить до винятків, зазначених у п.78 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127.

При цьому, реєстраційна справа не містить жодного документу, який би вказував на належність будівлі до винятків, що зазначені у п.78 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127.

У Технічному паспорті зазначено 1991 рік завершення будівництва. Водночас вказана інформація не підтверджується будь-якими іншими наявними у матеріалах реєстраційної справи документами, а також не узгоджується з наданими на запит Відомостями №91067 Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 20.03.2025, згідно з якими станом на 31.12.2012 року технічна інвентаризація нерухомого майна та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адремою: АДРЕСА_1 в КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась.

Необхідно врахувати, що Технічний паспорт лише відображає фактичний стан об`єкта та його технічні характеристики, однак не посвідчує законність будівництва, виникнення права власності чи прийняття об`єкта в експлуатацію.

Водночас реєстраційна справа не містить жодного документу, який би підтверджував відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з метою будівництва об`єкту нерухомого майна заявником державному реєстратору не надано.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи листів відсутні прийняті рішення щодо присвоєння адреси « АДРЕСА_1 », а також відсутня інформація щодо оформлення права власності чи користування зазначеною земельною ділянкою.

Отже, поданий державному реєстратору документ Технічний паспорт від 14.03.2025 та довідка КП «Земград» ДМР №110 від 14.03.2025 не підтверджують законності походження об`єкта нерухомості та не можуть вважатися належною правовою підставою для виникнення права власності та проведення державної реєстрації.

Таким чином, в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будівлю без належного правовстановлюючого документа.

Оскільки ОСОБА_2 не набула права власності на самочинно збудований об`єкт у спосіб, передбачений законом, вона не могла передати більше прав, ніж мала сама, тому наступний набувач також не набуває права власності незалежно від державної реєстрації такого переходу.

Як встановлено, після здійснення державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно будівлю за адресою: АДРЕСА_1 відчужила за договором купівлі-продажу у власність ОСОБА_1 .

Сам по собі договір купівлі-продажу та подальша державна реєстрація переходу права власності не усувають ознак самочинного будівництва та не легалізують об`єкт, щодо якого право власності не виникло відповідно до вимог статті 376 ЦК України.

Оскільки судом встановлено відсутність у відповідача будь-якого речового права на земельну ділянку, відсутність дозвільної документації на будівництво та ознак правомірного набуття права власності на спірний об`єкт, державна реєстрація права власності не відповідає вимогам закону та підлягає оцінці як незаконна.

Враховуючи зазначене, державна реєстрація права приватної власності відповідача на будівлю, загальною площею 34,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , як на нерухоме майно, сама по собі не могла легалізувати самочинно збудований об`єкт за відсутності передбачених законом підстав для виникнення такого права.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (п. 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16.

Тобто, не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Відсутність доказів надання земельної ділянки для будівництва спірної будівлі, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - нежитлової будівлі, свідчить про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності на нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування.

Таким чином, вказані обставини свідчать про незаконне використання земельної ділянки комунальної власності та безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна.

У п.6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зазначено, що державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, та не виключає можливість знесення такого об`єкту нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів.

Отже, факт державної реєстрації самочинно побудованої будівлі на чужій ділянці не захищає права особи, яка зареєструвала за собою право власності на такий об`єкт, а також не легітимізує його.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Вказана правова позиція міститься у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Водночас самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19.

Сукупність досліджених судом доказів свідчить про відсутність будь-якого юридичного факту, з яким закон пов`язує можливість виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Матеріали справи не містять доказів відведення земельної ділянки для будівництва, присвоєння об`єкту поштової адреси у встановленому законом порядку, отримання документів, що надавали право на виконання будівельних робіт, прийняття об`єкта в експлуатацію або набуття права власності на нього в інший передбачений законом спосіб. За таких обставин державна реєстрація права власності ґрунтувалася виключно на документах, які не підтверджували виникнення речового права відповідно до вимог цивільного, земельного та містобудівного законодавства, а тому не могла породити законних правових наслідків.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (ч.2 ст. 152, 155 ЗК України та ст. 391 ЦК України).

Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (в тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об`єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними, припинення права володіння тощо.

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (п.152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

У цій справі територіальна громада як власник земельної ділянки не лише не надала земельну ділянку під забудову, а й заперечує проти існування самочинного будівництва, тому відсутні передбачені статтею 376 ЦК України умови для визнання права власності на спірний об`єкт за особою, яка його створила.

Оскільки позивачем є власник земельної ділянки, він має право заявити відповідну вимогу про знесення самочинно збудованого нерухомого майна з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

За таких обставин належним способом захисту є усунення порушення права власника земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва.

Оскільки Дніпровська міська рада як власник земельної ділянки заперечує проти існування самочинного будівництва та не виявила наміру визнавати право власності на нього за відповідачем, передбачена частинами третьою-п`ятою статті 376 ЦК України можливість легалізації такого будівництва у цій справі відсутня.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що спірна будівля є самочинним будівництвом, земельна ділянка під нею не відводилася, право користування або право власності на неї третя особа та відповідач не набували, об`єкт не приймався в експлуатацію, а державна реєстрація права власності здійснена без належних правових підстав, суд доходить висновку, що лише знесення самочинно збудованої будівлі із одночасним скасуванням державної реєстрації права власності забезпечить повне відновлення порушених прав територіальної громади як власника земельної ділянки та відповідатиме принципу ефективності судового захисту.

Знесення самочинно побудованого об`єкта є втручанням у право особи на мирне володіння майном, однак таке втручання здійснюється на підставі закону (ст. 376 ЦК України, ст. 212 ЗК України), переслідує легітимну мету захисту права комунальної власності територіальної громади та забезпечення законного використання земель комунальної власності. З огляду на відсутність будь-яких правових підстав для набуття відповідачем права користування земельною ділянкою, а також на неможливість легалізації спірного будівництва поза процедурою, визначеною ст. 376 ЦК України, знесення є необхідним і пропорційним заходом.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 Земельного кодексу України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.

Відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі №915/1439/21 належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво.

Верховний Суд наголошує, що в силу вимог ч. 1 ст. 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 ст.212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельних ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

Адже, на відміну від положень частини 4 статті 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 ЗК України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень ч.2 ст. 212 ЗК України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 915/1416/21.

З огляду на зазначене, у спірних правовідносинах саме положення частини 2 ст.212 ЗК України є спеціальною нормою щодо визначення кола осіб, на яких може бути покладено обов`язок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан, включаючи знесення розташованих на ній споруд.

Таким чином, незалежно від того, чи здійснював ОСОБА_1 безпосередньо будівництво спірного об`єкта, після набуття ним права власності на самочинно збудовану будівлю та фактичного користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав саме він є належним відповідачем у цій справі та особою, на яку може бути покладено обов`язок щодо звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва.

Як установлено судом, відповідач не набув жодного речового права на земельну ділянку, рішення Дніпровської міської ради про її передачу не приймалося, будь-які документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, відсутні, тому відповідач фактично використовує земельну ділянку комунальної власності без передбачених законом підстав.

З огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.

Отже територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власник земельної ділянки має право вимагати від ОСОБА_1 усунення перешкод у користуванні своєю земельні ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, а надалі у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зазначила, що державна реєстрація права власності на самочинне будівництво не змінює його правового режиму та не легітимізує його.

У пунктах 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 суд дійшов висновку, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 у справі №916/1608/18). Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Отже, оскільки державна реєстрація права власності на самочинно збудований об`єкт створює юридичні перешкоди власнику земельної ділянки у здійсненні його правомочностей, припинення такого права власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку є взаємопов`язаними способами захисту, спрямованими на повне відновлення порушеного права територіальної громади.

Водночас у практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно [пункт 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).

Велика Палата Верховного Суду у п. 137-139 постанови від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виснувала: якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ). Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Водночас відповідні записи в Державному реєстрі створюють для територіальної громади в особі Дніпровської міської ради перешкоди у реалізації прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Судом встановлено, що спірна будівля збудована на земельній ділянці комунальної власності, яка відповідачу не відводилася, при цьому Дніпровська міська рада заперечує проти визнання права власності на неї. За таких обставин відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України спірний об`єкт підлягає знесенню. Оскільки право власності на нього було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав, повне відновлення порушених прав територіальної громади можливе лише за умови одночасного скасування державної реєстрації цього права, що унеможливить подальше існування запису про право власності на об`єкт, який не є об`єктом цивільних прав.

Після задоволення вимоги про знесення самочинно збудованого об`єкта саме по собі фактичне усунення споруди не забезпечує повного відновлення порушених прав власника земельної ділянки, якщо в Державному реєстрі речових прав продовжують існувати відомості про зареєстроване право власності на цей об`єкт.

Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Державна реєстрація речового права має публічний характер та створює спростовувану презумпцію існування відповідного права, а також породжує для третіх осіб юридичні наслідки щодо належності об`єкта нерухомості певній особі. Саме існування такого запису об`єктивно обмежує повноваження власника земельної ділянки щодо її використання та розпорядження, оскільки відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості зареєстроване право на будівлю створює юридичний зв`язок із земельною ділянкою та перешкоджає реалізації власником землі своїх правомочностей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 зазначено, що у випадку задоволення вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд повинен надати оцінку законності державної реєстрації права власності на такий об`єкт, а якщо дійде висновку про незаконність такої реєстрації, відповідне судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав та реєстраційної справи. Саме таким чином забезпечується відновлення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній майна.

Водночас Верховний Суд у постановах від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 07.06. 2023 у справі № 916/959/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 та від 18.03.2026 у справі № 904/6757/23 звернув увагу, що якщо право власності зареєстроване на об`єкт, який відповідно до частини другої статті 376 ЦК України взагалі не може бути об`єктом права власності, належним способом захисту є саме скасування державної реєстрації такого права, наслідком чого є внесення до Державного реєстру запису про відсутність права та закриття відповідного розділу Реєстру.

Отже, у спірних правовідносинах знесення самочинного будівництва усуває фактичні перешкоди у користуванні земельною ділянкою, тоді як скасування державної реєстрації права власності усуває юридичні наслідки незаконної реєстрації цього об`єкта. Лише сукупність зазначених способів захисту забезпечує повне відновлення порушених прав територіальної громади як власника земельної ділянки, усуває як фактичні, так і правові обмеження у здійсненні правомочностей володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, а також виключає подальше існування в Державному реєстрі речових прав запису про право власності на об`єкт, який відповідно до закону не міг бути самостійним об`єктом цивільних прав.

Саме такий підхід відповідає принципу ефективності судового захисту та процесуальної економії, оскільки забезпечує остаточне вирішення спору в межах одного судового провадження без необхідності звернення з новими позовами щодо усунення правових наслідків незаконної державної реєстрації.

Таким чином, заявлена прокурором вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 нерухомим майном є належним способом захисту прав держави, адже в силу приписів частини другої статті 376 ЦК України особа не набуває права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, у зв`язку з чим право власності на такий об`єкт насправді не існує та не може бути зареєстроване.

Відповідно до ст.13 та ст.81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що позивачем доведено належними і допустимими доказами незаконність, безпідставність оформлення права власності на нерухоме майно та відсутність будь-яких доказів набуття ОСОБА_1 у приватну власність чи користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд бере до уваги задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в загальному розмірі 6056,00 грн, що складається із судового збору за подання до суду позовної заяви (4844,80 грн) та заяви про забезпечення позову (1211,20 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задовольнити.

Зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою як власником земельної ділянки належних їй прав користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0038 га, шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва будівлі, площею 34,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3111202412020) , та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності фізичної особи ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна будівлю, площею 34,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3111202412020), проведену 09.04.2025 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. (номер відомостей про речове право 59397513) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 3111202412020.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 6056,00 грн, що складається із судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 4844,80 грн та заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Новокодацьким районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Західна окружна прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 02909938, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 24-А; реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800; в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, наявний ЕК;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 , відсутній ЕК;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 , відсутній ЕК.

Суддя Г.В. Дорошенко