Рішення № 138841946, 07.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2026 року № 520/26616/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо втрати особової справи ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиключення з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку у зв`язку досягненням граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити поновити особову справу в якій містились відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного держав ного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), застосунку «резерв+».

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно поновив позивача на військовому обліку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 10.11.2025 по 14.11.2025, з 22.12.2025 по 13.01.2026, з 29.06.2026 по 13.07.2026 та з 30.07.2026 по 31.07.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Позивач зазначив, що 17 квітня 2013 року по досягненню 40 річного віку, він був «виключений з військового обліку» згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, зі змінами та доповненнями, у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

На початку січня 2025 року Позивач дізнався про те, що його, без згоди було поставлено на військовий облік.

22 січня 2025 року Позивач склав заяву-вимогу до ІНФОРМАЦІЯ_5 про зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив видати офіційно оформлену відповідно до діючого законодавства України довідку якою буде підтверджено запис в обліковій картці, згідно з якою він був виключений з військового обліку.

24 січня 2025 року надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якій зазначено, що виключення з військового обліку військовозобов`язаних регламентується Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону (редакція від 17.01.2025) виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Зазначене стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було продовжено.

За змістом частини першої, третьої та дев`ятої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно з ч. 1-2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Статтею 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою, частиною шостою статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних, які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до положень частини другої та четвертої статті 28 Закону №2232-XI (в редакції, чинній на час внесення до військового квитка позивача запису про виключення з військового обліку) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років;

прапорщики і мічмани - до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Водночас положення Закону України Про військовий обов`язок і військову службу в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавали змін.

Так, Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.

При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали. Тобто, з набранням чинності змін до Закону України Про військовий обов`язок і військову службу позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду викладеними у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2026 року по справі № 280/6524/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначені положення законодавства щодо продовженням граничного віку перебування в запасі, Позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від його перебування на військовому обліку, оскільки Позивач не досягнув 60-річного віку, а тому повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Суд вважає помилковими посилання позивача на необхідність застосування до спірних відносин положень статті 58 Конституції України, згідно з якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, оскільки спірні відносини не стосуються відповідальності особи.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII Позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому Відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття Позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у 2025 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.

Зважаючи на те, що станом на дату звернення Позивача до Відповідача з заявою про виключення його з військового обліку, а саме 21.01.2025 та 04.03.2025 діяла норма статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яка передбачала набуття шестидесятирічного віку, в той час як позивач не досяг зазначеного віку, суд вважає, що у Відповідача не було підстав для зняття Позивача з військового обліку за зазначеною нормою.

Отже вимоги Позивача щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиключення з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних ОСОБА_1 ; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку досягненням граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного держав ного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), застосунку «Резерв+» задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо втрати особової справи та зобов`язати Відповідача поновити особову справу в якій містились відомості про виключення з військового обліку Позивача, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначених вимог позивач послався на положення Постанови КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», згідно з п. 38 якої, персональний облік призовників і військовозобов`язаних на підприємствах, в установах та організаціях ведеться згідно з типовою формою первинного обліку № П-2 Особова картка працівника (далі - особова картка), затвердженою спільним наказом Держкомстату та Міноборони від 25 грудня 2009 р. № 495/656, у розділі II якої зазначаються відомості про військовий облік.

Проте, положення зазначеної постанови не містять норм права, що визначають ведення відповідачем «особової справи» Позивача, яку він просить поновити та у бездіяльності щодо втрати якої його звинувачує Позивач.

При цьому, як вбачається з відповіді Відповідача №7890 від 06.03.2025 «особова справа військовозобов`язаного відсутня».

З цієї відповіді вбачається, що «особова справа військовозобов`язаного відсутня» саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зазначених вимог Позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, позовна заява Позивача є не обґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.