Рішення № 138840769, 04.08.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/589/2026 Справа № 641/7203/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Василенко О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача Максимова М.І. (в режимі відеоконфіеренції) та Зайцевої О.О. (в залі суду),

представника третьої особи Петренка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

Представник позивач ОСОБА_1 - адвокат Максимов М.І. звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.01.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява про зміну підстав позову разом зі зміненою позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням зміни його підстав представник зазначає, що з 01.06.2013 позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька- ОСОБА_3 . З вересня 2014 року сім`я фактично припинила своє існування. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.05.2016 шлюб було розірвано. Дитина залишилася проживати з матір`ю, оскільки батько, ОСОБА_2 , з самого її народження нею не цікавився, на її існування не зважав, участі в утриманні, догляді та вихованні не здійснював. З вересня 2014 року ОСОБА_2 за місцем проживання дочки ОСОБА_3 не з`являвся, не навідував дитину, не намагався зв`язатися з нею у жодний доступний спосіб комунікації. Батько дівчинки продовжив ігнорувати її права та інтереси як щодо матеріального забезпечення, так і стосовно фізичної та моральної участі в житті дочки.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.06.2016 у справі № 645/1815/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.04.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. З часу ухвалення зазначеного рішення відповідач не здійснив жодного платежу на його виконання.

З 08.08.2017 позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , подружжя разом виховує малолітню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , надають дитині належне лікування та здійснюють догляд за нею, забезпечують необхідні умови харчування як для дитини з особливостями стану здоров`я, в той час, як відповідач не цікавиться станом здоров`я дитини та не сплачує аліменти на її утримання. Крім того, повномасштабне вторгнення РФ на територію України також, не надало відповідачеві поштовху для спроби дізнатися про долю власної дитини, запропонувати допомогу тощо.

Також представник зазначає, що із загальнодоступних джерел позивач отримала інформацію про вкрай асоціальний спосіб життя відповідача, наявність щодо нього вироку у кримінальній справі про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, а саме за 86 епізодів невиконання ОСОБА_2 судових рішень про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 та ст. 126 КУпАП України з грудня 2022 року по квітень 2025 року, тобто за три з половиною роки.

На думку позивача відповідач свідомо ухиляється від здійснення батьківських обов`язків щодо власної малолітньої дитини безперервно та систематично упродовж 12 років, тобто фактично з однорічного віку дитини. У весь цей час ОСОБА_2 не піклувався та не піклується про освіту та розвиток дочки, не турбується про стан здоров`я дитини та не забезпечує їй належний медичний догляд, не спілкується з дочкою та не виявляє інтересу щодо її внутрішнього світу. За цей період ОСОБА_2 не надав жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, не привітав з днем народження, не подарував подарунка, не навідав та не підтримав у хворобливому стані, має заборгованість за аліментами, оскільки взагалі їх не сплачує. Також позивач зауважує, що відповідач зловживає алкогольними та наркотичними засобами, страждає на лудоманію. Позивач вважає, що наведене, свідчить про відсутність можливості змінити поведінку ОСОБА_2 у кращу сторону та у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.09.2025 справа розподілена судді Василенко О.Я.

Ухвалою судді від 01.10.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін для усунення недоліків.

10.10.2025 на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання, призначене на 18.11.2025, відкладено за клопотання представника позивача.

25.11.2025 від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.12.2025 від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Підготовче судове засідання, призначене на 16.12.2025, відкладено за клопотання представника позивача.

16.01.2026 від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.01.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано з ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області інформація щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної та адміністративної відповідальності.

30.01.2026 від представника позивача ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення (щодо доповнення підстав позову).

12.02.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів з ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшла витребувана інформація.

Підготовче судове засідання, призначене на 19.03.2025 відкладено за клопотання представника позивача.

У підготовчому судовому засіданні 30.03.2026 представник позивача ОСОБА_7 заявила про зміну підстав позову, а також клопотання про витребування доказів, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2026.

30.03.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшла заява про зміну підстав позову разом із позовною заявою. Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_7 про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 23.04.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зайцевої О.О. про витребування доказів задоволено та витребувано у Індустріальному районному суді м. Харкова вирок Харківського апеляційного суду від 10.12.2025, постановлений за результатами розгляду кримінального провадження №644/3884/25 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

15.05.2026 Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав пояснення по справі, а також висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.05.2026 від представника позивача- ОСОБА_7 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 07.05.2026.

Ухвалою суду від 25.05.2026 задоволено клопотання про виклик та допит свідків, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

24.06.2026 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надійшла копія вироку Індустріального районного суду міста Харкова від 11.08.2025 разом із вироком Харківського апеляційного суду від 10.12.2025 про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, казаних у позовні заяві та уточненій позовній заяві, додатково пояснила щодо стану здоров`я дитини та необхідності її постійного лікування та догляду, вказувала, що з огляду на вік відповідача, він може використати наявність інвалідності у дитини для ухилення від мобілізації, наголошувала, що дитиною повністю опікується позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6 (вітчим дитини), позбавлення батьківських прав відповідача скасує лише правовий зв`язок, оскільки родинного зв`язку не існувало з моменту народження дитини. Просила позовні вимоги задовільнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, додатково звернув увагу на поведінку відповідача, який за весь час судового процесу жодного разу не з`явився до суду, не надав будь-яких пояснень, не з`являвся також на виклик до Департаменту служб у справах дітей, що, на думку представника, вказує на те, що відповідач і надалі не збирається змінювати своє ставлення до батьківських обов`язків.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Вказувала, що побоюється за своє життя та життя доньки, оскільки її вже неодноразово викликали до поліції для надання пояснення щодо кримінальних діянь відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова. Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідках про причини повернення «адресат відсутній». Відповідно до відповіді Начальника Харківського районного управління поліції №1 ВП №2 ГУ НП в Харківській області від 11.02.2026 370696-2026 ОСОБА_2 перебуває у розшуку у зв`язку з невиконанням вироку суду щодо відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Петренко Ю.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, підтвердив висновок служби у справах дітей та встановлені ним обставини, зокрема, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків та свідомо від них ухиляється, веде аморальний спосіб життя, не реагує на виклики суду та не з`являвся за викликом до служби у справах дітей, вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є матір`ю вітчима дитини ОСОБА_6 , дитину ОСОБА_9 знає з малечку, ще до весілля її сина з позивачкою, завжди сприймала її та вважає своєю онукою, вона разом зі своїм чоловіком (до його смерті) як бабуся та дідусь постійно проводила та проводить разом з Ориною час, організовує для неї дозвілля, забирала на вихідні та канікули, відвідувала усі свята в садочку та у школі, підбирали разом наряди і мають теплі родинні стосунки. Біологічного батька дитини ніколи не бачила, про нього ніколи не чула, він жодного разу не виявив інтересу до дитини, нічим ніколи не допомагав і не допомагає.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка мати позивачки - ОСОБА_10 пояснила, що її дочка з відповідачем перебували у шлюбі дуже короткий час, і під час шлюбу, і потім практично від самого народження ОСОБА_9 відповідач не виконував батьківських обов`язків, не брав участь у житті та розвитку дитини, ніколи нічим не допомагав.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що є близькою подругою та кумою ОСОБА_1 , з позивчем дружать ще з років навчання, за весь час бачила чоловіка ОСОБА_12 ОСОБА_2 лише один чи два рази, під час святкування народження ОСОБА_9 . Дитину виховувала та повністю утримувала позивач самостійно, а після укладення шлюбу зі своїм чоловіком ОСОБА_6 . Відповідач ніколи не допомагав позивачу та своїй дочці ні матеріально, ні фізично, не спілкувався з дитиною, не виявляв жодного бажання до зустрічі, не телефонував, не передавав подарунки тощо. Свідок не впевнена, чи дитина взагалі знає про існування біологічного батька.

У судовому засіданні за клопотанням сторони позивача, в порядку ст. 232 ЦПК України, у присутності представника служби у справах дітей була опитана малолітня дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що знає про існування свого біологічного батька, але його не пам`ятає, ніколи з ним не спілкувалася, він ніколи не цікавився її життям, не приходив на її свята, вона не хоче, щоб він вважався її батьком і надалі та просила суд позбавити його батьківських прав.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.07.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Згідно з свідоцтвом про шлюб та копією паспорта позивач ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_15 .

За відомостями з Департаменту реєстрації Харківської міської ради місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстроване за однією адресою.

Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» від 16.02.2022 №103 ОСОБА_3 встановлено діагноз Е10.3.3. Інсулінозалежний цукровий діабет (1 тип), з виключною високою мірою втрати здоров`я та надзвичайною (повною) залежністю від постійного стороннього догляду, що є підставою для встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Згідно з відповіддю директора Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла садок) №382» Харківської міської ради від 29.10.2025 №158/03-08 ОСОБА_3 відвідувала ясла-садок з 24.07.2016 по 30.08.2019, стосунки між матір`ю ОСОБА_1 та дитиною щирі, довірливі. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відвідували усі святкові заходи, брали активну участь у житті закладу та групи. ОСОБА_2 співробітники закладу дошкільної освіти жодного разу не бачили, участі у заходах та житті групи, закладу він не брав.

З відповіді директора КНП «Міська дитяча поліклініка №4» ХМО від 31.10.2025 №01-15/380-25 вбачається, що ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікарів фахівців вказаного медичного закладу з червня 2021 року на підставі укладеної матір`ю дівчинки Декларації про вибір лікаря первинної медичної допомоги, за період спостереження в КНП «Міська дитяча поліклініка №4» ХМО до лікаря-педіатра дівчинку супроводжувала мати, яка сумлінно виконувала усі рекомендації лікарів. Батько дитини до лікаря-педіатра з питань отримання інформації щодо стану здоров`я доньки не звертався.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.10.2025 №115/5082 повідомлено, що ОСОБА_2 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 не призивався.

З відповіді Директора Комунального закладу «Харківський ліцей №131 Харківської міської ради» від 28.10.2025 №01-21/82 вбачається, що зі слів класного керівника батько не цікавився успіхами ОСОБА_9 в ліцеї, один раз до ліцею приходив чоловік ОСОБА_1 за підручниками. ОСОБА_2 не бачили жодного разу, ОСОБА_2 не брав участі у батьківських зборах та інших заходах. Адміністрація закладу не володіє повною інформацією для об`єктивної характеристики ОСОБА_2 щодо виконання батьківських обов`язків під час навчання ОСОБА_9 .

Відповідно до довідки Основянсько-Слобідського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.10.2025 №150422, а також розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.05.2026 №55423 станом на 01.05.2026 ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 у розмірі 345 105,74 грн.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав пояснення по справі, а також висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок обґрунтовано поясненнями ОСОБА_1 , вивченням інформації з освітніх та медичних закладів, враховано пояснення та думка малолітньої ОСОБА_3 .

Нормативно-правове регулювання та мотиви суду

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові від 04.03.2021 у справі №756/6112/18, провадження Ne61-12087св20 Верховний Суд вказав, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За змістом роз`яснень п.15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.01.2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11.07.2017 Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Згідно з ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 упродовж майже 12 років не виконує свої батьківські обов`язки, не піклується про свою малолітню дочку, не проявляє зацікавленості у її вихованні, не бере участі в навчальному процесі, не цікавиться станом здоров`я, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Надаючи оцінку висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає, що вказаний висновок є достатньо обґрунтований, зокрема поясненнями ОСОБА_1 , вивченням інформації з освітніх та медичних закладів, у ньому враховано пояснення та думка малолітньої ОСОБА_3 .

Відповідно до письмових доказів, що містяться у матеріалах справи та були досліджені судом, відповідач неодноразово та систематично притягався до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, при цьому вже будучи позбавленим права керування транспортним засобом. Крім того, вироком Індустріального суду міста Харкова від 11.08.2025, частково зміненим вироком Харківського апеляційного суду від 10.12.2025, ОСОБА_2 притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначено покарання 2 (два) роки позбавлення волі.

Відповідно до інформації Харківського районного управління поліції №1 ВП №2 ГУ НП в Харківській області від 11.02.2026 370696-2026 ОСОБА_2 перебуває у розшуку у зв`язку з невиконанням вироку суду щодо відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

На переконання суду вказане є доказом того, що відповідач є особою, поведінка якої може свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин буде відповідати інтересам дитини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини (ст.166 СК України). Тобто позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухвалюючи дане рішення, суд керується тим, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.

Водночас, суд вважає за доцільне, роз`яснити відповідачу положення ст.169 СК України, відповідно до яких мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Щодо розподілу судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 76, 141, 258, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 19, 150, 151, 164,166 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити відповідачу положення ст. 169 СК України: мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Сторони по справі

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська 55, ЄДРПОУ 26489104.

Повний текст рішення суду складено 07.08.2026.

Суддя О.Я.Василенко