Рішення № 138840563, 07.08.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/2027/25 Провадження № 2/613/213/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Овдієнко Т.В. до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Богодухівської міської ради, Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Богодухівської міської ради, Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківської області, у якому просити: усунути йому перешкоди в реалізації права на виховання та спілкування із малолітніми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 року народження, а саме зобов`язати ОСОБА_2 , не чинити перешкоди в його спілкуванні із малолітніми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити спосіб участі батька у вихованні малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних побачень наступним чином: три дні в місяць цілодобово із покладанням на батька - ОСОБА_1 , обов`язку щодо повернення дітей до місця їхнього постійного проживання, які будуть співпадати із його вихідними днями, відповідно до графіку роботи за попередньою домовленістю за два дні із ОСОБА_2 ; один день в кожен тиждень місяця з 9:00 до 20:00, який буде співпадати із його вихідним днем, відповідно до графіку роботи за попередньою домовленістю за два дні із ОСОБА_2 . Зобов`язати ОСОБА_2 погоджувати із ОСОБА_1 , графіки відпусток дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пізніше ніж за чотири дні, стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 20 серпня 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. 21 лютого 2025 року даний шлюб було розірвано заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області по справі. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 . Фактично з моменту розірвання шлюбу між ними почалися суттєві непорозуміння щодо прийняття участі батька у вихованні дітей, їх відвідуванні та спільного проведення з ними часу, зі сторони відповідача створювалися штучні перешкоди стосовно неможливості його нормального спілкування з сином та донькою. З моменту припинення шлюбних відносин всі його намагання мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає бачитись з дітьми, не бажає його присутності як батька у житті дітей та штучно створює такі обставини, через які він не може нормально зустрічатися з сином та донькою. Протягом тривалого часу він намагався налагодити зв`язок із дітьми, приймати участь в їхньому вихованні, розвитку їхніх здібностей та забезпечувати їх всім необхідним для нормального розвитку та становлення. У зв`язку із цим він звернувся до Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області та Служби у справах дітей Богодухівської міської ради із заявою про визначення порядку спілкування батька із дітьми. За результатами розгляду заяви та висновку Служби у справах дітей Богодухівської міської ради від 14.08.2025 № 01-32/994, Виконавчим комітетом Богодухівської міської ради Харківської області було винесено рішення від 19.08.2025 № 648, відповідно до якого визначено дні та години спілкування батька ОСОБА_5 із малолітніми дітьми - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 кожну II та IV суботу місяця з 09:00 до 18:00 із покладенням на батька відповідальності за безпеку і здоров`я дітей під час їхнього перебування з ним. Крім того, даним рішенням рекомендовано матері дітей - ОСОБА_2 сприяти спілкуванню батька з дітьми, що абсолютно не виконується нею, й навіть навпаки - нею здійснюються умисні перешкоджання щодо спілкування з дітьми. У договірному порядку не вдалося вирішити питання щодо участі у вихованні дітей батька, відповідач не виконує рішення органу опіки й піклування та активно перешкоджає спілкуванню між батьком та дітьми, що свідчить про допущення суттєвих порушень інтересів дітей. Так, відповідач умисно не дає спілкуватися йому з дітьми наодинці й постійно знаходить вигадані причини нібито необхідності її присутності на їх зустрічах. Крім того, для цього вона також залучає свою матір - ОСОБА_7 для здійснення останньою «нагляду» за їх спілкуванням. Такі дії свідчать про створення штучних перешкод для його участі у вихованні дітей, а також про її налаштування них проти нього, адже відповідач виступає абсолютно проти його присутності поруч з дітьми. При цьому він має бажання активно приймати участь у вихованні дітей, сприяти їхньому всебічному розвитку та навчанню, часто проводити час спільно з метою внесення вагомого внеску у їхнє життя як батька. Він сплачує аліменти на утримання дітей, не ухиляюся від витрат на дітей з метою забезпечення їм гідного рівня життя. Під час їхніх зустрічей, діти налаштовані до нього тепло.

Він має позитивну характеристику та може бути гарним прикладом для дітей, певним авторитетом, на поведінку якого можна спиратися та покладатися. Має постійне місце роботи, де позитивно характеризується, має постійний і стабільний дохід, який здатний продовжувати належне забезпечення двох малолітніх дітей усім необхідним, проходив військову службу в ЗСУ, брав безпосередню участь у бойових діях під час антитерористичної операції та під час повномасштабного вторгнення рф на територію України.

При цьому репутація матері дітей, ОСОБА_2 , не може свідчити про її належний вплив на дітей та взагалі на можливість нею самостійно виховати дітей та забезпечити їх належний розвиток без втручання інших родичів, у тому числі його як батька, а також його матері - ОСОБА_8 , бабусі дітей. ОСОБА_2 веде відкритий спосіб життя, публікує у соціальних мережах фотографії та відеозаписи, які суперечать загальноприйнятим моральним засадам у суспільстві. Такою поведінкою ОСОБА_2 негативно впливає на психіку дітей, спотворює їхні дитячі уявлення, формує у них передчасні образи, до яких взагалі у них не повинно бути доступу. Більш того, ОСОБА_2 абсолютно не займається розвитком дітей, їхнім навчанням, вони не відвідують жодні гуртки, не вивчають українську мову, що свідчить про належне виховання матір`ю дітей.

Рішенням Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області від 19.08.2025 № 648 визначено дні та години спілкування батька ОСОБА_5 із малолітніми дітьми - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 кожну II та IV суботу місяця з 09:00 до 18:00 із покладенням на батька відповідальності за безпеку і здоров`я дітей під час їхнього перебування з ним. Проте такої кількості часу, на думку позивача, недостатньо для спільного проведення часу батька з дітьми, для забезпечення належної його присутності у їхньому житті. Діти бажають спілкуватися з батьком та він має бути присутнім у їхньому житті не лише формально. Зважаючи на необхідність дотримання принципу рівності прав матері і батька щодо їх участі у житті та вихованні дітей, вважає необхідним визначення наступного порядку спілкування з дітьми та участі в їхньому вихованні. У нього на роботі встановлено графік роботи 3 робочі дні/3 вихідні дні, тому він має бажання, щоб одні вихідні, три дні діти проживали разом зі ним, тобто проводили весь день з ним, а також залишались на ніч. Додатково необхідним є визначення днів, в які діти будуть проводити з ним час вдень, зокрема під час прогулянок, відвідувань гуртків для розвитку та навчання тощо. Таким чином, необхідним є визначення днів та годин спілкування його із дітьми три дні в місяць цілодобово із покладанням на обов`язку щодо повернення дітей до місця їхнього постійного проживання, а також один день в тиждень з 9:00 до 20:00, які будуть співпадати із його вихідними днями відповідно до графіку роботи за попередньою домовленістю за два дні із матір`ю дітей - ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 30.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву,у якому відповідач зазначила, що вони з позивачем дійсно перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . На даний час шлюб між ними розірвано. Відповідач заперечує повністю факти зазначені у позові, вказує, що позивач протягом останніх років самостійно не проявляв належного інтересу до виховання дітей, їх утримання та підтримки родинних відносин про що свідчить її звернення у грудні 2024 року до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей. Виконання своїх позитивних обов`язків у вигляді матеріальної утримання та забезпечення дітей позивачем почалося лише з моменту примусового стягнення аліментів, при цьому він сплачує лише аліменти визначені судом, іншої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Діти відвідують секції, центри дитячого розвитку, які оплачує вона, позивач не приймає участі у цьому, так само не надає додаткових коштів на придбання одягу та продуктів харчування для дітей.

Твердження про її і штучне створення перешкод у спілкуванні з дітьми є свідомою маніпуляцією з боку позивача, що спростовується світлинами з їх зустрічей. Розуміючи важливість наявності батька для фізичного, соціального та психологічного розвитку дітей вона завжди виступала за його участь у виховному процесі та утриманні дітей. Вона завжди намагається йти на зустріч та підтримує зв`язок дітей з батьком, діти бачаться з батьком, разом проводять час та радіють цим зустрічам, вона жодним чином не налаштовує дітей проти батька, а навпаки вважає, що їх зустрічі позитивно впливають на становлення дитячих особистостей. Вона сприяє зустрічам батька та їх бабусі ( по батьківській лінії) з дітьми, сама ініціює ці зустрічі.

Однак зазначає, що залишення батька з дітьми наодинці створює реальні підстави для загрози у самовільному та примусовому залишенні дітей без материнської турботи через дії батька, що може призвести до шкоди їх здоров`ю, та психологічному розвитку. Відповідач без дозволу, шляхом обману, забрав сина, залишивши її та їх доньку далеко від будинку, де вони проживають. На телефонні дзвінки не відповідав, що змусило її звернутись до поліції.

Щодо ночівлі дітей у батька зазначила, що надані позивачем документи не підтверджують наявності сприятливих та належних умов для перебування та проживання дітей, як за його місцем проживання так і за місцем проживання бабусі дітей, що не відповідає їх особистим інтересам. Крім того, матір позивача є інвалідом і він здійснює за нею догляд, тобто не може достатньо часу приділяти дітям, коли вони будуть знаходитись з ним.

На її думку, час і порядок участі батька у вихованні дітей, визначені відповідно до Рішення Виконкому Богодухівської міської ради «Про участі, батька у вихованні його малолітніх дітей» №648 від 19.08.2025, є оптимальним та найбільш сприятливим саме інтересам дітей. Адже безпосередня поведінка батька, вік, здоров`я психоемоційний етап дітей та необхідність материнської турботи та догляду є тими чинниками, що унеможливлюють залишення дітей з батьком наодинці протягом тривалого часу. При цьому, вона неодноразово пропонувала можливість перегляду такого графіку, наполягаючи на поступовому збільшенні часу спілкування з дітьми.

У свою чергу, вона як матір до виконання своїх материнських обов`язків ставиться свідомо та відповідально. Діти відвідують та займаються в центрі дитячого розвитку та інших закладах дозвілля та відпочинку дітей, вона є учасницею різноманітних програм та курсів із підвищення якості та рівня виховання дітей.

Підсумовуючи викладене відповідач вважає, що спосіб та характер дій позивача, звернення до суду з даним позовом, вказує на зловживання власними правами та поведінкою задля заподіяння шкоди безпосередньо їй, без абсолютного врахування законних інтересів дітей. Жодних перешкод у спілкуванні та вихованні дітей вона не чинить, а тому вимоги є безпідставними, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

25.11.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просила задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначила, що сторона позивача категорично не погоджується із обставинами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Вважає твердження сторони відповідача необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Відповідач у відзиві зазначає, що позивач протягом останніх років самостійно не проявляв належного інтересу до виховання дітей, їх утримання та підтримки родинних відносин. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки сам факт звернення до Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області та Служби у справах дітей Богодухівської міської ради із заявою про визначення порядку спілкування батька із дітьми, та звернення з позовом про усунення перешкод свідчить про участь батька в житті дітей. Крім того факт спілкування та належного інтересу до дітей підтверджується численими фотографіями з дітьми, відеоповідомленнями, проведенням спільного часу. У добровільному порядку не вдалося вирішити питання щодо участі у вихованні дітей батька, більш того, відповідач не виконує рішення органу опіки й піклування та активно перешкоджає спілкуванню між позивачем та дітьми, що свідчить про допущення суттєвих порушень інтересів дітей. Вона умисно не дає спілкуватися позивачу з дітьми наодинці й постійно знаходить вигадані причини нібито необхідності її присутності на зустрічах батька з дітьми. Такі дії свідчать про створення штучних перешкод для участі у вихованні дітей, а також про налаштування дітей проти батька, адже відповідач виступає абсолютно проти присутності позивача поруч з дітьми. Позивач має бажання активно приймати участь у вихованні дітей, сприяти їхньому всебічному розвитку та навчанню, часто проводити час спільно з метою внесення вагомого внеску у їхнє життя як батька.

Посилання відповідача на наявний судовий наказ про стягнення аліментів, не є підтвердженням втрати інтересу позивача до власних дітей. Судовий наказ виданий під час перебування позивача і відповідача у шлюбі, таким чином посилання відповідача на відсутність утримання до моменту звернення з заявою про видачу судового наказу є необґрунтованим, оскільки проживали однією сім`єю, та батьком здійснюваись обов`язки по утриманню, оскільни жодним рішенням не встановлено зворотнього. Таким чином до моменту звернення до суду позивач утримував дітей, крім того відповідач зазначає, що не надається інша матеріальна підтримка дітей, однак дане твердження спростовується оплатами подарунків, оплатою рахунків в кафе під час спільного проводження часу з дітьми.

Посилання відповідача на відсутність перешкод у спілкуванні, та посилання на фотографіїї від 18 та 21 березня, 9 червня та 20 жовтня 2025 року, свідчить виключно про те, що батько всіма силами намагається створити для дітей належну участь у їх житті, однак 4 побачення з дітьми за 2025 рік є вкрай незрозумілим, та свідчить про те, що відповідач не дає можливості регулярного спілкування з дітьми, саме тому позивач вимушений був захищати своє право і право своїх дітей на спілкування та участь батька в житті дітей, з червня по жовтень 2025 року він взагалі не бачив та не спілкувався з дітьми.

Крім того, позивач неоднаразово наголошував на тому, що йому не відомо місце проживання власних дітей. ОСОБА_2 разом із малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживали за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому вона з дітьми переїхала із попереднього місця проживання та тимчасово проживає із дітьми за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином відповідач постійно змінює місце проживання, не повідомляє позивача про місце проживання його дітей, чим умисно створює перешкоди у спілкуванні та можливості бачити дітей.

Посилання відповідача на той факт, що перебування дітей з позивачем може нанести шкоди дітям не підкріплено жодним належним доказом. Крім того посилання на виклики поліції та залишення в небезпеці є вигаданими та штучно створеними. За результатами перевірки заяву ОСОБА_2 Богодухівським РВП ГУНП в Харківській області прийнято згідно Закону України "Про звернення громадян", оскільки у вказані у зверненні події мають місце ознаки цивільно-правових відносин, жодних встановлених фактів будь-якої загрози дітям не встановлено, ознаки домашнього насильства також відсутні.

Щодо посилання відповідача на деструктивну поведінку, аморальність та реєстрацію на сайті знайомств в «Tinder», то зазначені твердження взагалі не підкріплені жодними доказами. Окрім цього, платформа тіндер є закритою від осіб до 18 років, таким чином посилання на те, що дитина могла б якимось чином дізнатись про нібіто реєстрацію не містить жодного доказового значення. При цьому сама відповідачка має безліч оголених фото та відео в мережі Іnstagram та YouTube, які є доступними для дітей.

В протилежне, позивач надав характеристики з місця роботи, довідки про доходи. Відповідно до акта оцінки потреб сім`ї/особи та висновку оцінки потреб сім`ї від 14 серпня 2025 року відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра», ОСОБА_1 здатний виконувати обов`язки з виховання дітей та догляду за ними. Також, позивач є абсолютно здоровим та немає жодних проблем зі здоров`ям.

Окрім цього, звернула увагу, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_4 , а посилання відповідача на необхідність здійснювати догляд, як відповідальна особа за своєю матір`ю інвалідом за адресою її проживання в Полтавській області Диканьці не відповідають дійсності, оскільки догляд за матір`ю позивачем не встановлювався, і він проживає окремо від матері. Крім того, матір позивача є рідною бабусею, і також має право проводити час з онуками.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Службу у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківської області.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що бажає частіше бачити дітей, брати участь у їх житті та займатися вихованням. Водночас відповідач чинить перешкоди для його зустрічей з дітьми, говорячи, що вони хворіють однак жодного підтвердження цього йому надано не було. Іноді зовсім не відповідає на дзвінки або змінює плани в останній момент. Він офіційно працює, є фізично здоровим, проживає один в однокімнатній квартирі, в якій є все необхідне для дітей. За порадою служби у справах дітей, докупив додатковий диван. Зазначив, що рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради не відповідало його графіку роботи, крім того відповідачка вигадувала різні причини для перешкоджання у його спілкуванні з дітьми. Відмітив, що категорично вона у зустрічах не заперечувала, але наполягала на тому, щоб це відбувалось в межах двору, за місцем їх проживання. Дітей він не бачив вже тривалий час, оскільки відповідачка не надає йому такої можливості, постійно щось вигадує.

Представник позивача, адвокат Овдієнко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі. Звернула увагу, що певний час позивач взагалі не знав де діти проживають, мама їх місце перебування йому не повідомляла, в цьому і полягає перешкода. З приводу перешкоджання у спілкуванні з дітьми позивач звертався із заявою в поліцію. Вказала, що позивач сплачує аліменти, не має медичних протипоказань, хоче більше часу проводити з дітьми. Просила врахувати доводи, зазначені в заявах по суті справи, та задовольнити позов.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що раніше вони з дітьми жили в селі, але на зимовий період знайшли житло у сел. Пісочині. Діти відвідують щодня заняття, мають певний режим життя і харчуваня, що має бути враховано при визначенні часів спілкування дітей з батьком. Крім того, діти ще маленькі, вони не знають верхні поверхи, позивач проживає на одинадцятому поверсі, також в Харкові на верхніх поверхах особливо небезпечно через можливості обстрілів, тому категорично заперечила проти ночівель дітей у позивача. Однак, не заперечує, щоб позивач приїздив до них в гості, вважає, що дітям краще бачити батьків разом. Коли діти підростуть вона не проти переглянути графік зустрічей. Вказала, що графік, запропонований позивачем, націлений повністю на його інтереси, при цьому інтереси та потреби дітей у ньому не враховані. Просила суд при ухвалені рішення виходити насамперед із найкращих інтересів малолітніх дітей, врахувати їх вік, потребу у стабільному режимі життя та розвитку, а також необхідність забезпечення їх безпеки в умовах воєнного стану.

Представник Служби у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, оскільки ОСОБА_2 разом з дітьми покинула місце проживання та на даний час проживає за межами Богодухівської міської територіальної громади у с. Пісочин, органом опіки та піклування за місцем їх фактичного проживання є Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківської області.

Представник Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Зазначив, що позиція Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради викладена у висновку органу опіки та піклування Пісочинської селищної ради, який долучено до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 20 серпня 2020 року у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2025 року - розірвано /том 1 а.с.21-23/.

Під час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актовими записами про народження №3600 та №164, відповідно, із за стосунку « Дія» /том 1 а.с. 24-27/.

Судовим наказом Богодухівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2024 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку за кожну дитину, щомісяця, починаючи з 25 грудня 2024 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття / том 1 а.с. 99-100/.

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6304- 7500209743, № 6304-7500209744 від 20.04.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 мають фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6304-5002077792 від 01.09.2022, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . / том 1 а.с. 104-106/.

Відповідно до довідки про фактичне місце проживання особи на території Богодухівської міської ради за певною адресою № 487 від 05.09.2024 року, виданою старостою Шарівського старостинського округу Богодухівської міської ради, гр. ОСОБА_2 , яка перебуває на реєстраційному обліку: АДРЕСА_5 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має склад сім`ї: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 / том 1 а.с. 107/.

Відповідно до Висновку щодо розв`язання спору про спосіб участі батька у вихованні дітей Служби у справах дітей Богодухівської міської ради від 14 серпня 2025 року №01-32/994, до Служби звернувся ОСОБА_1 щодо способу його участі у вихованні малолітніх дітей, які проживають зі своєю матір`ю ОСОБА_2 окремо від нього, оскільки його колишня дружина чинить перешкоди у вихованні дітей, зокрема дозволяє бачитись лише біля будинку, де вона мешкає, а він бажає мати можливість забирати дітей до себе з ночівлею та відвідувати з ними своїх батьків у с. Диканьці Полтавської області / том 1 а.с. 49-51/.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області №648 від 19 серпня 2025 року, визначено дні та години спілкування батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з його малолітніми дітьми - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 кожну II та IV суботу місяця з 09:00 до 18:00; покладено на батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідальність за безпеку і здров`я малолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час перебування з ним; рекомендовано матері ОСОБА_2 сприяти спілкуванню батька з дітьми /том 1 а.с. 28/.

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи від 25 липня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що СЖО ( складні життєві обставини) відсутні / том 1 а.с. 143-148/.

Згідно з актом обстеження умов проживання №110 від 23 вересня 2025 року проведеним працівниками Служби у справах дітей Диканської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_6 , проживають ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_13 , 1936 р.н. Приватний будинок складається з передпокою, кухні, санвузла, чотирьох спалень, вітальні. Всі кімнати омебльовані. Вітальня облаштована під ігрову кімнату. Для дітей виділені кімнати, є спальні місця, місце для ігор. Постільна білизна в наявності. В будинку чисто, прибрано. Є газопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення. Створені усі умови для проживання (перебування) дітей /том 1 а.с. 48/.

Станом на розгляд даної судової справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з протоколами бесіди з питань спору щодо участі у вихованні спільної дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини від 04 грудня 2025 року, складеним працівником служби у справах дітей Пісочинської селищної ради, місце проживання дітей: АДРЕСА_3 , батько проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Батьки не спілкуються. Діти соматично здорові, перебувають вдома, відвідують додаткові секції, дитячий садочок не відвідують. Останній раз спілкувались з батьком в кінці жовтня 2025 року. Дівчинка любить батька, коли бачить його дуже радіє. Хлопчик любить батька, але починає розуміти складність відносин між батьками. Спір виник через те, що батько бажає забирати дітей на три дні до Полтавської області, із чим мати дітей не згодна. Зі слів матері батько дітей не дуже схильний до них, приїжджає раз на місяць, з його слів дуже хоче бачитись з дітками, але у нього це не виходить. Хоче бачитись з дітьми три дні в місяць цілодобово, один день в тиждень з 09.00 год. до 20.00 год. Зі слів матерів, вона не заперечує проти спілкування батька з дітьми, але окрім ночівок, а на вихідні чи в інші дні у її присутності, через вік дітей / том. 2 а.с. 43-44/.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 04 грудня 2025 року, складеним працівниками служби у справах дітей Пісочинської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_3 , діти займають окрему кімнату, для кожної дитини окреме спальне місце, в наявності іграшки, магнітна дошка для розвитку дітей. Діти відвідують секцію « ОСОБА_14 » та «Малювання», в наявності одяг за розміром та сезоном, харчуванням забезпечені. Діти дуже активні та розумні для свого віку. В родині теплі стосунки. Діти виховуються в повазі та взаєморозумінні. Мати дітей згодна з графіком спілкування, який був визначений Богодухівською службою у справах дітей. Зі слів матері проти спілкування дітей з батьком не заперечує / том 2 а.с. 45/.

Згідно з Висновком оцінки потреб сім`ї №465/25 від 05 грудня 2025 року, наявні проблеми та обставини певною мірою порушують нормальну життєдіяльність дітей, однак несуттєво впливають на стан дітей та задоволеність їх потреб. Надано соціальну послугу інформування щодо можливості звернення до юрисконсульта та психолога КУ « Пісочинська селищна рада», за потреби / том 2 а.с. 46-47/.

Відповідно до Висновку щодо спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зробленого Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області 09 січня 2026 року №02-31/91, комісією з урахуванням всіх обставин та наданих документів, враховуючи вік дітей, відсутність згоди між батьками щодо можливості ночівлі дітей під час перебування разом з батьком, здатність батька забезпечити належний догляд для дітей, прихильність дітей до батька, бажання спілкуватись із ним, з метою збереження родинних зв`язків, виходячи з найкращих інтересів дітей, орган опіки та піклування визначив Різнику A.A., наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, та призначити такі дні та години для спілкування: один раз на місяць з 09:00 год. відповідного дня до 20:00 год. наступного дня, з правом перебування дітей разом з батьком у зазначений період, у тому числі з правом ночівлі за місцем мешкання батька (при наявності окремих ліжок для дітей), який буде співпадати із вихідними днями ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до його графіку роботи, за попередньою домовленістю за два дні з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із покладанням на батька дітей ОСОБА_5 обов`язку щодо повернення дітей матері до їхнього постійного місця проживання; один день кожного тижня місяця в період часу з 09:00 до 20:00, який буде співпадати із вихідним днем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до його графіку роботи, за попередньою домовленістю за два дні з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із покладанням на батька дітей - ОСОБА_5 обов`язку щодо повернення дітей матері до їхнього постійного місця проживання; після досягнення дітьми шкільного віку, передбачити можливість перегляду та розширення графіка спілкування батька з дітьми, за домовленістю з матір`ю дітей з урахуванням інтересів дітей та графіку навчання.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 17 січня 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області із повідомленням щодо вжиття заходв до його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка не дозволяє йому бачитись з дітьми та порушує Висновок, зроблений Пісочинською селищною радою 09 січня 2026 року №02-031/91 /том 2 а.с. 61/.

Також, суд бере до уваги консультативний висновок психолога від 20 лютого 2026 року, відповідно до змісту якого було оглянуто ОСОБА_3 та надано рекомендації батькам, а саме: у період після повернення дитини з гостювання у тата, забезпечити м`який, поступовий перехід до звичного ритму життя, зменшити кількість вимог і стимулів, надаючи перевагу спокійним, структурованим активностям, дотримуватися стабільного та передбачуваного режиму дня з акцентом на відпочинок і відновлення нервової системи, уникати додаткових емоційно насичених подій та перевантаження новими враженнями. Важливим є забезпечення передбачуваності та стабільності також під час перебування дитини у тата, бажано дотримуватися узгодженого режиму дня, сну, харчування та правил взаємодії, а також обмежувати надмірну стимуляцію. Це сприятиме зменшенню рівня перезбудження після повернення.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що відповідачка позбавляє її, як бабуюі, та її сина, як батька, можливості спілкуватись з дітьми, хоча діти батька обожнюють і бажають проводити з ним час. Він постійно телефонує до колишньої дружини, принижується, щоб побачитись з дітьми, але вона постійно відмовляє. Вони з сином звертались до ОСОБА_15 з проханням дозволити забирати дітей з ночілею, але вона також відмовила.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, передбачено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст.7 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

Відповідно достатті 8 Закону №2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статей 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Із системного тлумачення частини 1 статті 3 Конвенції «Про права дитини», ст. ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 686/3568/22 (провадження № 61-14607св23), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23), від 17 січня 2024 року в справі № 711/2287/21 (провадження № 61-8054св23).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24), від 07 грудня 2023 року в справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23), від 15 березня 2023 року в справі № 750/1786/21 (провадження № 61-8797св22).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway) від 07 серпня 1996 року, § 78).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Суд враховує досліжені докази, пояснення позивача, який в судовому засіданні зазначив, що категорично відповідач проти його зустрічей з дітьми не заперечує, але наполягає на тому, щоб це відбувалось за місцем їх проживання та в її присутності, іноді вигадує, що діти хворіють і тому зустрічі скасовує, він по декілька місяців не бачиться з дітьми, пояснення самої відповідачки, яка в судовому засіданні зазначила, що не заперечує, щоб позивач приїздив до них в гості, вважає, що дітям краще бачити батьків разом, при цьому вона категорично проти того, щоб батько забирав дітей з ночівлею, показання свідка ОСОБА_8 , яка також підтвердила в судовому засіданні, що ОСОБА_2 перешкоджає зустрічам батька з дітьми, він може їх не бачити, через вигадані відповідечем причини, по декілька місяців, та доходить висновку, що з боку ОСОБА_2 має місце періодичне перешкоджання позивачу у спілкуванні з дітьми.

Позицію сторони відповідача, яка зводиться до того, що вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з дітьми, а навпаки сама всіляко сприяє цьому, та докази створення таких перешкод у матеріалах справи відсутні, суд до уваги не приймає, оскільки відсутність таких перешкод не призвели б до звернення позивача до суду за захистом свого права на спілкування із дітьми. Активна поведінка батька, а саме звернення до служби у справах дітей задля вирішення спору, а також до суду з даним позовом, свідчить про те, що незважаючи на те, що сторони припинили сімейні відносини, не проживають разом, мають досить напружені стосунки між собою, позивач має намір та бажання спілкуватися зі своїми дітьми, брати участь у їх вихованні та житті.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією. У прецедентній практиці ЄСПЛ поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки».

Крім того, встановлений судом спосіб спілкування має відповідати пріоритетному інтересу дітей, першоосновам їх розвитку, принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, бути достатнім для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції та частини першої статті 8 Конвенції про права дитини (право дитини на збереження сімейних зв`язків).

ЄСПЛ зазначав у своїх рішеннях, що національні органи влади повинні враховувати ризики, які реалізація права на спілкування становить для фізичної та психологічної недоторканності дитини («І. М. та інші проти Італії» (I. M. and Others v. Italy), 2022, § 111).

Визначаючи спосіб участі позивача у вихованні дітей суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

На думку суду для дітей вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останніх.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність відносно малолітніх дітей, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дітей виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дітей, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дітей.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дітей, досягти співробітництва в інтересах дітей.

Наявність між сторонами спорів, не повинно впливати на реалізацію права та на виконання обов`язку щодо батьківського спілкування та виховання дітей. Взаємовідносини між батьками не мають відображатися на дітях, вони не можуть бути заручниками тих чи інших непорозумінь. Діти мають знати батька та матір, мають право любити їх, спілкуватися з ними без обмеження.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей, зокрема, батько зобов`язаний приймати участь у вихованні дітей постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю.

При вирішенні вимог позивача в даній справі про визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними суд враховує: інтереси дітей, їх малолітній вік, стан здоров`я дітей, як психологічний, так і фізичний, їх режим дня, поведінку кожного з батьків, навички кожного з батьків щодо догляду за малолітніми дітьми, прихильність дитини до кожного з батьків, важливість спілкування дітей з батьком.

Крім того, як вказано вище, рішенням виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області визначено дні та години спілкування позивача з дітьми кожну II та IV суботу місяця з 09:00 до 18:00. Позивачем у судовому засіданні зазначено, що дане рішення його повністю не влаштовує, оскільки він має певний графік роботи і він не завжди співпадає з графіком відвідувань дітей, також він мало часу може проводити з дітьми. Щодо рекомендацій визначених у Висновку щодо спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, а саме: один раз на місяць з 09:00 год. відповідного дня до 20:00 год. наступного дня, з правом перебування дітей разом з батьком у зазначений період, у тому числі з правом ночівлі за місцем мешкання батька, та один день кожного тижня місяця в період часу з 09:00 до 20:00, який буде співпадати із вихідним днем ОСОБА_1 , то такий спосіб участі у спілкуванні з дітьми також не влаштовує строни, оскільки позивач наполягає на способі його участі у вихованні дітей у виді викладеному у позовних вимогах, а відповідач зазачила у судовому засіданні, що вона не заперечує проти спілкування батька з дітьми, при цьому категорично заперечує проти ночівлі дітей у батька.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що для забезпечення інтересів дітей, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку по вихованню дітей та здійснення його права на особисте спілкування з ними, враховуючи принцип рівності батьків у вихованні дитини, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні дітей шляхом систематичних побачень один день кожного тижня місяця з 09.00 год. до 20.00 год., який буде співпадати із вихідним днем ОСОБА_1 , відповідно до графіку роботи, за попередньою домовленістю за два дні до побачення, із ОСОБА_2 .

Такий спосіб участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними, на думку суду, відповідатиме інтересам дітей, які є пріоритетними при вирішенні цієї справи, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дітей та батьків, а також рівність прав батьків щодо дітей.

Суд зауважує, що в спорах щодо дитини остання є суб`єктом, а не об`єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дитини, навіть якщо такі не співпадають з інтересами одного чи обох батьків.

При ухваленні рішення, суд також враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, через що має бути визначений спосіб участі позивача у вихованні дітей, що не суперечить їх інтересам.

Суд, вважає за потрібне також зазначити, що сторони перш за все в інтересах самих дітей повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що у наслідку матиме позитивний вплив на дітей та їх виховання.

При цьому, суд наголошує, що з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітніх дітей, що буде відповідати, насамперед, їх інтересам. До того ж, рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткового порядку участі батька у вихованні та спілкуванні із дітьми.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано наявність у позивача права на особисте спілкування з малолітніми дітьми, передбачене положеннями ч.2 ст.157 СК України, не доведено неспроможність батька спілкуватися та доглядати за дітьми самостійно, що могло б перешкоджати нормальному їх розвитку.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В даній справі предметом позову є усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми та встановлення способів участі батька у вихованні дітей.

При цьому тлумачення частини другої статті 159 СК України дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов`язок з визначення конкретних способів участі одного з батьків у вихованні дитини, періодичності побачень з дитиною, можливості їх спільного відпочинку, місця та тривалості спілкування батьків з дитиною.

Аналогічна позиціявикладена впостанові Верховного Суду від 11.02.2022 в справі № 359/2755/19 (провадження № 61-18212св21).

З урахуванням наданих суду повноважень у цій категорії справ установлення судом способу участі відповідача у вихованні дітей, що не відповідає способу, визначеному у висновку щодо участі батька у вихованні дітей, визначеного Висновком виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 09 січня 2026 року №02-31/91, не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог та порушення принципу диспозитивності. Визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини, враховуючи специфіку предмету судового розгляду, є повноваженнями суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлений вище судом порядок та спосіб є достатнім і відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дітей, підтримки зв`язків між родичами та буде відповідати першоосновам розвитку особистості дітей.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , шляхом систематичних побачень: три дні в місяць цілодобово із покладанням на батька - ОСОБА_1 , обов`язку щодо повернення дітей до місця їхнього постійного проживання, які будуть співпадати із його вихідними днями, відповідно до графіку роботи за попередньою домовленістю за два дні із ОСОБА_2 , суд зазначає про таке.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 02 лютого 2024 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05.30 год. 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Місто Харків є прифронтовим містом, яке перебуває під щоденними обстрілами з боку країни агресора, район міста в якому проживає позивач є небезпечним, оскільки цей район дуже часто підпадає під обстріли різними видами зброї. Крім того, позивач орендує квартиру на одинадцятому поверсі дванадцятиповерхового будинку і під час безпосередньої небезпеки обстрілів, він не зможе забезпечити безпеку двом малолітнім дітям ( швидко перемістити їх у безпечне місце). Тому суд вважає недоцільним, на даний час, визначати спосіб участі батька у вихованні дітей з можливістю їх ночівлі.

Щодо вимоги в частині зобов`язаня ОСОБА_2 погоджувати із ОСОБА_1 , графіки відпусток дітей, суд також доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки дана вимога є передчасною, суду не надано доказів перешкоджання ОСОБА_2 позивачу у спілкуванні з дітьми та виконанні своїх батьківських обов`язків під час відпусток.

За приписами ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін; докази подаються сторонами; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (стаття 4 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача та відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що необхідно зобов`язати відповідача не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми, встановити спосіб участі батька у виховання дітей, задовольнивши частково позовні вимоги.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Богодухівської міської ради, Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати батькові ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом систематичних побачень один день кожного тижня місяця з 09.00 год. до 20.00 год., який буде співпадати із вихідним днем ОСОБА_1 , відповідно до графіку роботи, за попередньою домовленістю за два дні до побачення, із ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були врученіу день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Богодухівської міської ради, ЄДРПОУ 43932315, адреса: вул. Молодіжна, 7, м. Богодухів, Харківської області.

Третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківської області, ЄДРПОУ 04396727, адреса: вул. ім. Беліменків, 2 с-ще Пісочин, Харківського району, Харківської області.

Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2026 року.

СУДДЯ