Рішення № 138840334, 07.08.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1505/25

Провадження по справі № 2/354/185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря Стремінської А.І.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Ленчука Р.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Яремче в залі Яремчанського міського суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки і піклування: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників

Позивачка, інтереси якої представляє адвокат Ленчук Р.І., звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона була одружена з відповідачем з 21.11.2015 до 17.05.2021. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Вже понад 5 років відповідач жодного разу не бачив сина, він не піклується про нього, не цікавиться його життям, станом здоров`я та розвитком, не бере участі у його забезпеченні, медичного догляду, а також не підтримує зв`язок, що створює умови, які шкодять інтересам та психо-емоційному стану дитини.

Дійсність вищенаведених обставин підтверджується заявою ОСОБА_2 від 31.10.2025, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюком В.І. Також за результатами психодіагностичного обстеження було встановлено відсутність позитивного емоційного контакту між дитиною та її біологічним батьком, останній сприймається сином як джерело страху та травми. Відтак психолог рекомендував обмежити спілкування сина з біологічним батьком позаяк такі травматичні та негативно впливають на емоційний стан дитини.

Водночас повідомляє суд, що станом на момент звернення до суду, вихованням дитини займаються позивачка та її теперішній чоловік, ОСОБА_4 , який всесторонньо дбає про дитину, займається її вихованням, фінансовим забезпеченням та проведенням вільного часу, ОСОБА_5 фактично, взяв на себе обов`язки його батька. ОСОБА_3 вважає його своїм рідним батьком, називає «тато» та сприймає як джерело підтримки, що підтверджується психологічною характеристикою психоемоційного стану та сімейних відносин. У випадку задоволення цієї позовної заяви ОСОБА_4 має намір усиновити ОСОБА_3 .

Відтак позивачка вважає необхідним задля забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи ухилення відповідача від виконання власних батьківських обов`язків, позбавити

ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк О.М. від 25.11.2025 відкрито провадження у даній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні та залучено до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, й зобов`язано останню надати суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 04.02.2026 залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради й зобов`язано подати на адресу суду висновок щодо розв`язання спору стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

12.05.2026 від представника служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.05.2026 о 13:00 год та продовжити час для надання висновку у справі. 15.05.2026 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області було продовжено термін підготовки висновку органу опіки та піклування у даній цивільній справі до 02.06.2026.

29.03.2026 представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» та представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради поштовим зв`язком 29.05.2026, яке прийшло до суду 02.06.2026, надіслали до суду витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.05.2026 № 685 щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою від 03.06.2026 клопотання позивачки про виклик свідків задоволено.

Ухвалою суду від 03.06.2026 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 26 червня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

10.06.2026 до суду надійшла заява відповідача про визнання позову.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

У судові засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В заяві про визнання позову від 01.06.2026 відповідач просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, у судове засідання не з`явилися. 29.05.2026 та 02.06.2026 від них надійшли заяви, в яких просять розгляд справи проводити без їх участі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи судом встановлено, що 21.11.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану

Яремчанського міського управління юстиції складено актовий запис №84. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.06.2016, виданого Яремчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 8).

Згідно з рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.05.2021 у справі №354/442/21 їх шлюб було розірвано.

Судом з`ясовано, що відповідач ОСОБА_2 як батько вже понад 5 (п`ять) років не цікавиться життям сина, не бере участі у його вихованні, не виявляє будь-якої зацікавленості щодо сина, жодної матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не відвідує його та не підтримує з ним спілкування. Дитина не відчуває біологічної спорідненості з відповідачем, не вважає його своїм батьком. На даний час ОСОБА_3 , знаходиться на повному утриманні та вихованні позивачки по справі та її чоловіка ОСОБА_4 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили те, що відповідач протягом тривалого часу не спілкується з сином, не бере жодної участі в його житті, не приходить на його дні народження, не дарує йому подарунків, жодної фінансової допомоги не надає, до школи не приходить та не долучався до виховного процесу, завжди мама ОСОБА_9 відводить в школу та забирає з неї сина, відвідує батьківські збори. ОСОБА_10 ставиться до вітчима як до біологічного батька, між ними гарні довірливі та дружні відносини, останній його повністю матеріально забезпечує.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що був знайомий відповідачем з дитинства, оскільки проживали в одному населеному пункті, однак товариський відносин з ним не підтримував. З часу знайомства з позивачкою ОСОБА_1 тобто близько 2,5 років, він відповідача не бачив і не знає, щоб він якимось чином проявляв бажання спілкуватись з своїм сином ОСОБА_10 , незважаючи не те, що жодних перепон чи заборон ні з боку матері ОСОБА_10 , ні з боку ОСОБА_4 , як вітчима не має. Про відносини ОСОБА_10 з батьком до розлучення він не знає, зауважив, що на той час ОСОБА_10 був ще дитиною, йому не було й 5 років, тому не пам`ятає. Зв`язку з батьком ОСОБА_10 не має, не згадує його ніколи, напевно й зовні б не впізнав. Повідомив, що йому відомо про те, що відповідач має таку слабинку як вживання алкогольних напоїв, на фоні чого в нього деколи проявляється агресія. Макар ставиться до вітчима як до тата. Також ОСОБА_4 повідомив, що має двоє дітей, з якими ОСОБА_10 чудово проводить час, та має намір усиновити його.

Згідно з психологічною характеристикою психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_11 , виданою 08.11.2025 Центром психологічної допомоги дітям ТОВ «Серденько» (а.с 11-14) під час інтерв`ювання хлопчика він повідомив, що найяскравішими спогадами про батька є те, що він пив, бив, вживав алкогольні напої за кермом. Для нього він був поганим батьком, бо з ним нікуди не ходив, грав в казино і не працював. Були моменти коли він боявся тата, бо той випивав і часто сварився з мамою. При зустрічі з ним сказав би, що він більше йому не тато.

Хлопчик чітко відокремлює біологічного тата і вітчима, відображаючи різницю у значущості для себе. Біологічний батько - слабка присутність у житті дитини, мінімальна емоційна значущість. Вітчим сприймається, але поки що можливе формування емоційної прив`язаності, хлопчик ще адаптується і визначається, що підтверджується тим, що при сторонніх він називає його татом та говорить, що він його батько, проте в щоденному звертанні до вітчима називає його по імені. Мама головна фігура в житті хлопчика, з нею в нього тісний емоційний контакт.

Згідно методики «Сходинки» Макар розмістив батька окремо на протилежному полюсі кола, що свідчить про емоційну дистанцію, відсутність відчуття близькості та включеності у повсякденне життя хлопчика.

Вітчима сприймає як додаткове джерело підтримки, хоча ще не повністю ідентифікує його як батька.

Останні 5 років ОСОБА_10 не бачив та не спілкувався з батьком, бабусею і дідусем по батьковій лінії теж не бачився і не спілкувався. Вони не вітають хлопчика з днем народження та святами, не приймають участі в його житті, не підтримують його матеріально та морально.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису розмови ОСОБА_3 з психологом, що міститься на диску, суд встановив, що зміст розмови з хлопчиком детально описано та покладено в основу складання психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_11 , виданою 08.11.2025 Центром психологічної допомоги дітям ТОВ «Серденько» (а.с.34). Також зафіксовано, що хлопчик розказав випадок, коли він з мамою зустріли батька в м. Яремче, тоді ОСОБА_10 залишився в машині, а мама сказала батькові, що ОСОБА_10 тебе більше не любить і не хоче щоб ти з ним бачився. Макар повідомив психологу, що більше не хоче бачити батька, бо в нього вже є інший тато.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області № 685 від 22.05.2026 суду надано висновок Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_11 , вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 91-94, 98-103).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюком В.І. 31.10.2025 та зареєстрована за №997, ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_3 , повідомляє, що вже тривалий час не бере жодної участі у житті свого сина, зокрема у його вихованні, фінансовому забезпеченні, догляді, прийнятті рішень, пов`язаних з навчанням, лікуванням, розвитком чи побутовими питаннями. Не спілкується з сином, сталі сімейні та емоційні зв`язки між ними відсутні. Зазначає, що мати сина не створює жодних перешкод у його спілкуванні з дитиною. Відтак він повністю згідний на позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 . Така заява написана без стороннього тиску, з власної волі, наслідки підписання такої заяви йому зрозумілі (а.с. 10 зворот).

Заявою від 01.06.2026 відповідач підтвердив факт не спілкування з сином та те, що вже довгий час не бере жодної участі у його житті, зокрема у його вихованні, задоволенні потреб тощо. Тому позов визнає та не заперечує проти ухвалення рішення про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_10 (а.с. 109).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959 р.), Конвенції ООН про права дитини (1989 р.), міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,

Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у даній сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 р.), дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ст.164 СК України, в разі ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не вливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За роз`ясненнями п., п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її

навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками і є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п`ята та шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Заслухавши думку сторін та дитини, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07. 2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки

факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У пунктах 47-49 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) від 18.12.2008 зазначено, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових. Розрив таких зв`язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім`ї.

У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов`язання держави вживати заходів для збереження зв`язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (рішення ЄСПЛ від 13.10.2015 у справі «СH проти Італії»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 в справі № 553/449/20 вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного становить фундаментальний елемент «сімейного життя». Інтереси дитини вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Підстави для позбавлення батьківських прав, закріплені в ст. 164 СК України, є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Позивачка надала достатньо доказів того, що відповідач, як батько дитини ОСОБА_3 нехтує своїми батьківськими обов`язками. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Однак позивачка не надала жодного доказу того, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення дій, пов`язаних із домашнім насильством стосовно сина ОСОБА_3 .

Також, суд не установив даних, які б свідчили про те, що відповідач веде аморальний спосіб життя, грає в азартні ігри, вживає алкогольні напої чи наркотичні речовини, що могло б загрожувати здоров`ю дитини чи її моральному вихованню.

Матеріали справи не містять докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку правоохоронних органів, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.

При цьому, суд відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 СК України не погоджується з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області № 685 від 22.05, оскільки він не є достатньо обґрунтований. У висновку встановлено обставини, на які посилається сторона позивача, та у ньому фактично констатовано самоусунення батька від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина. Незважаючи на отримання інформації та її аналізу з різних джерел, в тому числі й психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_11 , огляд умов фактичного місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , акту оцінки потреб сім`ї від 14.01.2026, інформації від 12.01.2026 №14, наданої адміністрацією ліцею № 23 ім. Романа Гурика, а також інформації з Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області щодо відсутності інформації про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ухилення від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, виховання дитини та за вчинення домашнього насильства стосовно дитини або її присутності та інше, із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме якнайкращим інтересам дитини та не зазначена інформація щодо застосованих заходів для налагодження контакту між батьком і дитиною.

Поданий висновок органу опіки та піклування не містить фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача неможливо змінити, відсутні докази того, що до нього вживались заходи впливу, не з`ясовано проблем і можливості їх вирішення, не проводилась робота, спрямована на надання допомоги батькові щодо виправлення недоліків його поведінки, профілактична робота з ним теж не проводилася.

У висновку наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, посилання на заяву та телефонну розмову відповідача, та не містить виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про можливість завдання шкоди здоров`ю та розвитку дитини, у зв`язку з чим існує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, дитина підтвердила, що пам`ятає батька, однак з ним давно не бачився, тобто зв`язок з батьком на даний час не втрачено.

Також суд враховує, що згідно з частинами 5, 6 статті 19 СК України вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків, при підтвердженні реальної загрози для розвитку дитини.

Показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 тільки підтверджують тривалу відсутність відповідача ОСОБА_2 по місцю проживання дитини та участь матері у його вихованні, однак свідкам не відомі дійсні стосунки батька та дитини. Надаючи оцінку показанням свідків, які були допитані під час

розгляду справи, то слід зазначити, що жоден із свідків не вказав про будь-які конкретні факти, які б їм були відомі, і які б давали підстави стверджувати, що відповідач завдавав чи може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Крім того, про батька ОСОБА_10 їм відомо виключно з чужих слів.

Сама по собі констатація у позовній заяві факту ухилення відповідача від виконання ним своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, не свідчать про наявність достатніх і безумовних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить лише про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування між ними, та образи сина на тата, що підтвердилось при розмові дитини з психологом.

Окрім того, незважаючи на думку дитини ОСОБА_11 , що ОСОБА_2 йому більше не тато і він не хоче з ним бачитись, суд враховує й те, що неповнолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також інших обставин, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини психологу чи в судовому засіданні не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам. Крім того суд критично ставиться до тверджень дитини, яка у віці до 4 (чотирьох) років пам`ятає батька, який вживав алкоголь, грав в казино та керував у стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом.

Щодо нотаріально посвідченої заяви відповідача, в якій він не заперечує проти позбавлення батьківських прав, то на переконання суду, вона не може слугувати підставою для задоволення позову. Згідно з ч. 2, 3 ст. 155 СК відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Такий підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду, що викладений зокрема у постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 562/635/24, провадження № 61-16090св24.

За встановлених обставин справи суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, що є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_3 є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки і піклування: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_12 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, вул. М. Грушевського, буд. № 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76004, код ЄДРПОУ 04054346.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. М. Грушевського, буд. № 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76004, код ЄДРПОУ 36498179.

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК