Рішення № 138840327, 06.08.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/745/26

Провадження № 2/353/684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н. І.,

з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (далі ТОВ «КОШЕЛЬОК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 3416207910-620424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.02.2022 року, в розмірі 9990,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 9990,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн. заборгованості за сумою кредиту; 6990,00 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Також представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи); виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти № НОМЕР_1 за період з 17.02.2022 року по 19.02.2022 року.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 07.07.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

У встановлений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви, а тому суд вважає за можливе відкрити провадження у справі.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження о 09 год. 00 хв. 06.08.2026 року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотання ТОВ «КОШЕЛЬОК» задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи); виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти № НОМЕР_1 за період з 17.02.2022 року по 19.02.2022 року. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов.

28.07.2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду надійшли витребувані судом докази.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 63) відповідач ОСОБА_1 отримав вищевказану ухвалу суду 25.07.2026 року,.

06.08.2026 року, тобто у строк встановлений ухвалою, від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 67), в якому він позов визнав частково. Не заперечив факт укладання договору позики та отримання кредитних коштів. Разом з тим, не погодився з позовними вимогами в повному обсязі. Вказав, що після початку повномасштабного вторгнення залишився без роботи та постійного доходу, що істотно вплинуло на можливість своєчасного виконання кредитних зобов`язань. Просив перевірити правильність розрахунку заборгованості, нарахування процентів, належність доказів позивача та у разі задоволення позову зменшити витрати на професійну правничу допомогу як неспівмірні.

У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 18.02.2022 року між ТОВ «Кошельок» (далі кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі позичальник) укладено Договір № 3416207910-620424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 12 зворот-17).

Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 3000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Тип кредиту споживчий кредит (п. 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 1.4.2. - 1.4.3. п. 1.4. договору договору проценти за користування кредитом: 1050,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (п. 1.4.3.1. п. 1.4. договору).

Згідно з п. 2.1. договору кредит надається строком на 14 днів, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит в строк не пізніше 3 банківських днів від дати підписання цього Договору.

Згідно з п. 2.5. договору кредит надається Позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані Позичальникомз метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 3.6. договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду (п. 3.7.); з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8.); з наступного дня після закінчення Лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу Україн, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми (п. 3.9.); у разі порушення Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Кредитодавець має право нараховувати Позичальнику пеню у розмірі до 2-х % від залишку суми Кредиту за кожний день прострочення повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення Заборгованості за Кредитом (п. 3.10.).

Згідно з п. 9.1. Договору сторонами погоджено, що цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідач підписав договір на вищевказаних умовах, електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 8099 (а.с. 17).

Також сторонами було погоджено паспорт споживчого кредиту (а.с. 11-12).

Невідою частиною цього договору є правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК», затверджених наказом № 07/04/07/21 від 19.08.2021 року (а.с. 25-33).

18.02.2022 року через платіжну систему XPAY Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта НОМЕР_4 в розмірі 3000,00 грн. номер транзакції 55872496, опис замовлення видача кредитних коштів, договор займа № 3416207910-620424, що підтверджуєтьсяповідомленям XPAY Group LLC (а.с. 24). Дані відомості також підтверджуються листом-повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260721/59048-БТ від 22.07.2026 року (а.с. 64), випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 (відповідач) за договором № б/н за період з 17.02.2022 року по 19.02.2022 року (а.с. 65), наданими на виконання ухвали суду від 10.07.2026 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Оскільки у наявному в матеріалах справи копії кредитного договору № 3416207910-620424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.02.2022 року визначені всі істотні умови кредитування, зокрема: сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, комісія, графік платежів, а вказані документи підписані електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував вказаний договір та не був проінформованим про всі істотні умови кредитного договору.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

Нормами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань за договором № 3416207910-620424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.02.2022 року та допустив перед позивачем заборгованість в розмірі 9990,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн. заборгованості за сумою кредиту; 6990,00 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою (а.с. 19-20).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За погодженими умовами договором № 3416207910-620424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.02.2022 року встановлено строк дії договору 14 днів, і процентну ставку на рівні 2,50% на день за користування кредитом. А тому, загальний розмір процентів, який зобов`язаний сплатити позичальник за вищевказаний період становить 1050,00 грн. 00 коп. (3000 х 14 х 2,50%).

Заявляючи до стягнення заборгованість за договором саме зі сплати процентів у розмірі 6990,00 грн. позивач не обґрунтовує правомірність такого нарахування після закінчення строку дії договору.

Суд зазначає, що умови договору не містять положень пролонгації строку його дії, відсутні докази такої пролонгації.

Нормами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) наголошується, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд не вбачає підстав для нарахування вказаних процентів в період поза строком кредитування. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позичальником дій, щодо продовження строку кредитування.

Щодо нарахування відсотків «до повного погашення заборгованості», то суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16, з урахуванням умов договору, укладеного відповідачем.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що «для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Дослідивши зібрані в справі докази, достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог та на користь позивача підлягає стягнення заборгованістьза договором № 3416207910-620424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.02.2022 року в розмірі 4050грн. 00 коп., та складається з: 3000,00 грн. заборгованості за сумою кредиту; 1050,00 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1079 грн. 34 коп. (платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 7972 від 29.06.2026 року, а.с. 45).

Щодо витрат за надання правничої допомоги.

За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року, укладений між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та Адвокатським бюро «Германа Гурського та партнери» (а.с. 37), додаток договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року (а.с. 23), акт № 1 приймання-передачі правовлїдопомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року (а.с. 38), в якому сторони визначили вартість послуг з надання правової допомоги, що становить 10000,00 грн.

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною. З урахуванням кваліфікації і досвіду адвоката заявлені до відшкодування витрати в розмірі 10000,00 грн. є явно неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

Отже, на підставі наведеного, враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності витат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 16, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 549, 610-612, 626, 629, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», юридична адреса: вул. Антонова, буд. 8а, с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області (Банківські реквізити: Отримувач: ТОВ «КОШЕЛЬОК», Код ЄДРПОУ ТОВ «КОШЕЛЬОК» 40842831, Код банку 339500, Назва банку - АТ «ТАСКОМБАНК», Номер рахунку - НОМЕР_5 ), за договором № 3416207910-620424 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.02.2022 року в розмірі 4050 (Чотирити тисячі п`ятдесят) грн. 00 коп., та складається з: 3000 (Ти тисячі) грн.. 00 коп. заборгованості за сумою кредиту; 1050 (Однатисяча п`ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за відсотками за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», юридична адреса: вул. Антонова, буд. 8а, с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області (Банківські реквізити: Отримувач: ТОВ «КОШЕЛЬОК», Код ЄДРПОУ ТОВ «КОШЕЛЬОК» 40842831, Код банку 339500, Назва банку - АТ «ТАСКОМБАНК», Номер рахунку - НОМЕР_5 ), - 1079 (Одна тисяча сімдесят дев`ять) грн. 34 коп. понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 4000 (Чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК