Рішення № 138838880, 25.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5890/25

провадження № 2/753/4146/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Щербак А.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Івженко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державне спеціалізоване підприємство «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 , з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати. В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував у трудових відносинах із Державним спеціалізованим підприємством «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» у період з 06.08.2022 року по 30.12.2024 року. Відповідно до п.1 наказу № 526-ОС від 20.12.2024 року позивача було звільнено 30.12.2024 року з посади першого заступника директора у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників, на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Згідно із п.2 наказу № 526-ОС зобов`язано «службову бухгалтерського обліку, звітності і контролю провести повний розрахунок з ОСОБА_2 , та виплатити:грошову компенсацію за 10 (десять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, накопиченої за період роботи з 06.08.2023 року по 31.12.2023 року; грошову компенсацію за 03 (три) календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 06.08.2023 року по 31.12.2023 року; грошову компенсацію за 14 (чотирнадцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, накопиченої за період роботи з 01.01.2024 року по 05.08.2024 року; грошову компенсацію за 04 (чотири) календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 01.01.2024 року по 05.08.2024 року; грошову компенсацію за 10 (десять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, накопиченої за період роботи з 06.08.2024 року по 30.12.2024 року; грошову компенсацію за 03 (три) календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 06.08.2024 року по 30.12.2024 року; виплатити вихідну допомогу у двократному розмірі середньомісячногозаробітку, відповідно до п. 5.3 Колективного договору укладеного між представником власника і трудовим колективом Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення безпеки» на 2022 - 2027 рр. Викладені у наказі № 526-ОС вказівки щодо необхідності здійснення виплат працівникові певних грошових сум у зв`язку зі звільненням не можуть вважатися належним письмовим повідомленням про фактично нараховані та виплачені йому суми, як того прямо вимагає частина перша статті 116 Кодексу законів про працю України. У вказаному наказі взагалі відсутня будь-яка конкретна інформація про суми, фактично нараховані та виплачені працівникові при звільненні, а також не зазначено вид кожної виплати окремо, зокрема: основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, вихідна допомога тощо. Відповідне письмове повідомлення позивач не отримував ні 30 грудня 2024 року - у день звільнення, ні в будь-який інший день до моменту звернення з позовною заявою до суду. Недотримання роботодавцем цього обов`язку породжує реальний ризик того, що окремі виплати можуть бути не здійснені або виплачені з порушенням установлених строків, а сам працівник не матиме достатніх правових засобів для оперативного виявлення таких порушень. Виходячи з банківської виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 14 березня 2025 року, на картковий рахунок позивача за період з 01 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року надійшли наступні виплати: - 166 013 гривень 84 копійки - 27 грудня 2024 року; - 21 074 гривні 36 копійок - 27 грудня 2024 року; - 18 064 гривні 20 копійок - 13 грудня 2024 року.

Відповідачем надано довідку про доходи від 30 грудня 2024 року № ЦСБО-000050, згідно з якою позивачу було нараховано: за листопад 2024 року заробітну плату у розмірі 65 002 гривні 62 копійки за 21 відпрацьований робочий день; за грудень 2024 року заробітну плату у розмірі 266 431 гривня 69 копійок за 22 відпрацьованих робочих дні. Виходячи з наведених даних, денна заробітна плата позивача становила: за листопад 2024 року: 65 002,62 грн : 21 дн. = 3 095,36 грн; за грудень 2024 року: 266 431,69 грн : 22 дн. = 12 110,53 грн. Загальна сума заробітної плати за два місяці становить: 65 002,62 грн + 266 431,69 грн = 331 434,31 грн. Середньомісячний заробіток за листопад-грудень 2024 року, розрахований як середнє арифметичне: 331 434,31 грн : 2 = 165 717,16 грн. Загальна кількість відпрацьованих днів у цьому періоді - 43 робочі дні (21+22). Таким чином, середньоденна заробітна плата за листопад-грудень 2024 року становила: 165 717,16 грн : 43 дн. = 3 853,89 грн.

Всупереч встановленому законом обов`язку, при звільненні позивачу не було здійснено повного розрахунку - зокрема, йому не виплачено: - грошової компенсації за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, накопиченої за період з 06.08.2023 року по 31.12.2023 року; - грошової компенсації за 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за той самий період; - грошової компенсації за 14 календарних днів щорічної основної відпустки, накопиченої за період з 01.01.2024 року по 05.08.2024 року; - грошової компенсації за 4 календарні дні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за той самий період;грошової компенсації за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, накопиченої за період з 06.08.2024 року по 30.12.2024 року; - грошової компенсації за 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за той самий період; - вихідної допомоги у двократному розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до пункту 5.3 Колективного договору між представником власника та трудовим колективом Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на 2022-2027 роки. Невиконання вказаних обов`язків є прямим порушенням норм трудового законодавства і підтверджує факт порушення відповідачем законних трудових прав позивача. Як вказано у довідці про дохід від 30.12.2024 року № ЦСБО-000050, наданій відповідачем, сумарний заробіток позивача за останні 12 місяців (сума до виплати) визначено у розмірі 823 626 гривень 34 копійки.Таким чином, середньоденна заробітна плата становить: 823 626,34 грн : 366 днів = 2 250 гривень 35 копійок. З урахуванням того, що на момент звільнення позивачем не було використано 44 календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки, йому підлягала виплата грошової компенсації в розмірі: 2 250,35 грн х 44 дні = 99 015 гривень 40 копійок. Отже, сума 99 015,40 грн є розміром невиплаченої відповідачем компенсації за невикористану щорічну відпустку. Як зазначено у відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого (перерахованого) доходу, податку та військового збору від 17.03.2025 року, загальний дохід, отриманий позивачем за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, склав 936 319 гривень 67 копійок. Водночас, згідно з довідкою відповідача про доходи за 2024 рік, наданою у межах розгляду справи, сума доходу за 2024 рік становила 822 626 гривень 23 копійки. Таким чином, за розрахунковий період з 01 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року включно, що відповідає вимогам пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, загальний дохід ОСОБА_2 за 12 повних календарних місяців перед місяцем звільнення (грудень 2024 року) становив 936 319 гривень 67 копійок. Цей показник є ключовим для визначення середньої заробітної плати при нарахуванні компенсацій за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та інших обов`язкових виплат при звільненні. Відповідно до вказаного порядку, він застосовується для розрахунків, зокрема у випадках припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, як у цій справі. Зазначений розрахунковий показник сформовано наступним чином: - загальний дохід за 2024 рік склав 1 033 480 грн 06 копійок; - з вказаної суми було виключено заробітну плату за грудень 2024 року в розмірі 266 431 грн 69 копійок, оскільки цей місяць не входить до розрахункового періоду, що охоплює 12 повних календарних місяців перед місяцем звільнення (грудень 2024 року); - натомість до сукупного доходу включено дохід за грудень 2023 року у розмірі 169 271 грн 30 копійок, який підпадає під межі розрахункового періоду з 01 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року включно. У підсумку загальний дохід за 12 місяців розрахункового періоду становить 936 319 грн 67 копійок. Саме цей показник застосовується для обчислення середньомісячної та середньоденної заробітної плати відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Таким чином, 1 033 480 грн 06 копійок (дохід за 2024 рік) - 266 431 грн 69 копійок (заробітна плата за грудень 2024 року, що не входить до розрахункового періоду) + 169 271 грн 30 копійок (дохід за грудень 2023 року, який входить до розрахункового періоду) = 936 319 грн 67 копійок. Середньомісячна заробітна плата за вказаний 12-місячний розрахунковий період (з грудня 2023 року по листопад 2024 року включно) становить: 936 319 грн 67 копійок : 12 = 78 026 грн 64 копійки.Таким чином, сума належної до виплати матеріальної допомоги мала становити: 78 026,64 грн х 2 = 156 053 гривень 28 копійок.Проте в порушення умов колективного договору, відповідач при остаточному розрахунку в день звільнення цю суму не нарахував і не виплатив. Крім того, враховуючи те, що позивач був звільнений з підприємства 30 грудня 2024 року, і в день звільнення роботодавцем не було проведено з ним остаточного розрахунку, період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки, охоплює період з 31 грудня 2024 року (наступний день після звільнення) по 25 березня 2025 року включно. Усього цей період становить 61 робочий день (1 робочий день у грудні 2024 року, 23 - у січні 2025 року, 20 - у лютому 2025 року, 17 - у березні 2025 року). Отже, розмір компенсації за затримку остаточного розрахунку становить: 3 853,89 грн х 61 день = 235 088,29 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за 44 дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки 99 015,40 грн; матеріальну допомогу при звільненні, передбачену підпунктом 7 пункту 1 додатку № 3 до колективного договору 156 053,28 грн; вихідну допомогу, передбачену пунктом 5.3 колективного договору 156 053,28 грн; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні (з 31.12.2024 по 25.03.2025 включно, 61 робочий день) 235 087,29 грн; судовий збір у розмірі, 5 169,67 грн; витрати на професійну правничу допомогу 40 000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.05.2025 року було відкрито спрощене провадження по вказаній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що як вбачається із позовної заяви, позивач з 06.08.2022 року працював на різних посадах у ДСП «ЦСП» у тому числі з 22.05.2023 року по 30.12.2024 року обіймав посаду першого заступника директора. У позові позивач зазначає, що ДСП «ЦСП» повинно було надати йому компенсацію за 10 календарних днів основної щорічної відпустки, за 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2023 рік та 24 календарних дні основної щорічної відпустки, за 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 2024 рік на загальну суму 99015,40 грн. Позивачем при розрахунку компенсації був застосований метод обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної(грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки (п.2 Порядку №100). Однак, даний розрахунок застосовано не вірно. Відповідно до п. 2 наказу № 526-С наказано службі бухгалтерського обліку, звітності і контролю провести повний розрахунок з ОСОБА_2 та виплатити грошову компенсацію: за 10 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 06.08.2023 року по 31.12.2023 року; за 03 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, накопиченої заперіод роботи з 05.08.2023 року по 31.12.2023 року; за 14 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 01.01.2024 року по 05.08.2024 року; за 04 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки, накопиченої за період роботи з 01.01.2024 року по 05.08.2024 року; за 10 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 06.08.2024 року по 31.12.2024 року; за 03 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, накопиченої за період роботи з 06.08.2024 року по 30.12.2024 року; виплатити вихідну допомогу у двократному розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до п.5.3 Колективного договору між представником власника і трудовим колективом Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на 2022 - 2027 рр. Однак, дане твердження також не відповідає дійсності. На виконання п. 2 вказаного наказу відповідачем проведено розрахунок належних до позивачу сум. Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розрахунок середньої заробітної плати, для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки, відповідачем здійснено відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абз. 5п. 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. Міністерством економіки України надано роз`яснення від 01.02.2024 року щодо порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023 року та після 31.12.2023 року. Відповідно до цих роз`яснень - якщо працівник отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув право до 31.12.2023 року, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Таким чином, в розрахунок включаються місяці, відпрацьовані у продовж 2023 року. Заробітна плата, нарахована працівнику у 2023 році (за фактично відпрацьований часз 1 січня або з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числамісяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку), ділиться накількість календарних днів у розрахунковому періоді. Отримана середньоденна заробітна плата множиться на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті. Тобто щодо компенсації за невикористані відпустки, право на які було набуто до 31.12.2023 року (включно), застосовуємо новий підхід, а щодо компенсації за відпустки починаючи з 01.01.2024 - старий підхід. При звільненні працівника у 2024 році для розрахунку компенсації за невикористані відпустки роботодавець має обчислювати дві середні заробітні плати. Та й саму компенсацію ділити на дві частини: компенсація за відпустки, права на які набуті до 31.12.2023 року та після цієї дати. Відповідно позивачу був здійснений наступний розрахунок компенсації за невикористані відпустки та вихідну допомогу: Щодо грошової компенсації за 2023 рік: Компенсацію за невикористані відпустки, набуті за період до 31.12.2023 року, обчислюються з виплат, нарахованих за місяці 2023 року, згідно абз. 2 п. 2 Порядку № 100. Кількість календарних днів в розрахунковому періоді з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року становить 365 днів. Сума компенсації працівнику при звільненні за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023 року, становитиме: Середньоденна заробітна плата складає:768444,44 грн : 365 днів = 2105,33 грн. Розрахована сума грошової компенсації щорічної основної та додаткової відпусток: 2105,33 грн * 13 днів = 27369,29 грн. Щодо грошової компенсації за 2024 рік: Кількість календарних днів у розрахунковому періоді з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року становить 366 днів. Середньоденна заробітна плата складає: 884707,67 грн : 366 днів = 2 417,23 грн. Розрахована сума грошової компенсації щорічної основної відпустки: 2 417,23 грн * 24 дні = 58 013,52 грн. Розрахована сума грошової компенсації щорічної додаткової відпустки: 2 417,23 грн * 7 днів = 16 929,61 грн. Щодо вихідної допомоги зазначено що твердження позивача є також помилковими та не підтверджуються доказами. Зазначено, що відповідачем для розрахунку вихідної допомоги застосовано вимоги абз. 4 п.2 Порядку № 100 (у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. При розрахунку вихідної допомоги до розрахунку включаються тільки доходи, нараховані за фактично відпрацьований час (п. 3 Порядку №100), а саме: Визначається сума зарплати за попередні 2 місяці, які йдуть перед місяцем звільнення (жовтень,листопад 2024 року): 50141,26 грн. + 54179,30 грн. =104320,56 грн. Визначається кількість відпрацьованих робочих днів за ці 2 місяці (жовтень, листопад 2024 року):23 дені- 3 дні + 20 днів = 40 днів.Отримана сума ділиться на кількість робочих днів, фактично відпрацьованих у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку № 100). Розраховується середньоденна зарплата за згадані 2 місяці розрахункового періоду:104320,56 грн : 40 днів = 2 608,01 грн. Розраховується середня кількість днів за графіком роботи установи за 2 місяці (не фактично відпрацьованих, асаме тих, які мали б бути відпрацьовані взагалі, тобто за нормою, абз. 4 п. 8 Порядку № 100):(23 дні + 21 день) : 2 = 22 дні.Перемножується середня зарплата тасередня кількість робочих днів (абз. 1 п. 8 Порядку № 100).Результат - середньомісячнийзаробіток для нарахування та виплативихідної допомоги для виплати одногосередньомісячного заробітку.2 608,01 грн * 22 дні = 57 376,22 грн.Далі множиться на 2 місяці, згідно зп. 5.3 Колективного договору (призвільненні з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП працівнику виплачують вихідну допомогу у двократному розмірі середньомісячного заробітку):57 376,22 грн * 2 місяці = 114752,44грн. З урахування викладеного зазначено, що відповідачем правильно здійснено визначення розміру середньомісячної заробітної плати. Твердження Позивача про те, що вихідна допомога, передбачена п. 5.3 Колективного договору, та допомога, передбачена пп. 7 п.1 додатка 3 до Колективного договору, є різними за своєю правовою природою виплатами, є помилковим, необґрунтованим татаким, що не підтверджується змістом відповідних положень Колективного договору. Зазначені положення Колективного договору слід тлумачити у взаємозв`язку, з урахуванням принципів системності та узгодженості норм, а також відповідно до вимог ст. 9 КЗпП України, яка встановлює, що умови колективних договорів, які покращують становище працівників порівняно з чинним законодавством, є обов`язковими до виконання. У п. 5.3 Колективного договору передбачено, що у разі звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності або штату), йому виплачується вихідна допомога в розмірі двох середньомісячних заробітків. У пп. 7 п.1 додатка 3 до Колективного договору закріплено аналогічну норму: «виплата допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітків при звільненні у зв`язку зі скороченням». Отже, ці положення є дубльованими та не встановлюють жодних додаткових умов чи альтернативних підстав для виплати. Крім того зазначено, що позовні вимоги щодо нібито порушення відповідачем вимог ст. 116 в частині ненадання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідачем при звільненні позивача 30.12.2025 року було надано розрахунковий листок у якому було зазначено всі суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Позивач був ознайомлений з наказом про звільнення, в якому детально зазначено: дату звільнення, правову підставу звільнення, перелік нарахованих сум(основна зарплата, компенсація за невикористану відпустку тощо); отримав всі зазначені в наказі суми в повному обсязі; не оскаржував зміст наказу і не висловлював при звільненні зауважень щодо відсутності інформації про розрахунок. Крім того зазначено, що не підлягає задоволенню вимога про стягнення відшкодування за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні, оскільки на момент звільнення позивача спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні не було. Також представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу. З урахуванням викладеного в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_3 , останні перебував у трудових відносинах із Державним спеціалізованим підприємством «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» з 06.08.2022 року по 30.12.2024 року. Відповідно до п.1 наказу № 526-ОС від 20.12.2024 року позивача було звільнено 30.12.2024 року з посади першого заступника директора у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників, на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до наказу № 526-ОС від 20.12.2024 року ОСОБА_2 , було звільнено 30.12.2024 року з посади першого заступника директора у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників, на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Зобов`язано «службову бухгалтерського обліку, звітності і контролю провести повний розрахунок з ОСОБА_2 , та виплатити: грошову компенсацію за 10 (десять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, накопиченої за період роботи з 06.08.2023 року по 31.12.2023 року; грошову компенсацію за 03 (три) календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 06.08.2023 року по 31.12.2023 року; грошову компенсацію за 14 (чотирнадцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, накопиченої за період роботи з 01.01.2024 року по 05.08.2024 року; грошову компенсацію за 04 (чотири) календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 01.01.2024 року по 05.08.2024 року; грошову компенсацію за 10 (десять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, накопиченої за період роботи з 06.08.2024 року по 30.12.2024 року; грошову компенсацію за 03 (три) календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, накопиченої за період роботи з 06.08.2024 року по 30.12.2024 року; виплатити вихідну допомогу у двократному розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до п. 5.3 Колективного договору між представником власника і трудовим колективом Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення безпеки» на 2022 - 2027 рр.

Згідно з виписки про надходження грошових коштів в АТ КБ «Приват Банк» на рахунок ОСОБА_2 , відповідачем з призначенням платежу «заробітна плата» 27.12.2024 року було сплачено грошові кошти у розмірі 166013,84 грн., 27.12.2024 року у розмірі 21074,36 грн., та 13.12.2024 року у розмірі 18064,20 грн.

З довідки № ЦСБО-000050 від 30.12.2024 року виданої ОСОБА_2 , вбачається, що він дійсно працював в ДСП «Центральне сервісне підприємство з експлуатації відновлення та безпеки» з 06.08.2022 року по 30. 12. 2024 року на посад першого заступника директора. Дохід за період з 01.01.2024 року по 30.12.2024 року склав 1033480,06 грн. Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору, ОСОБА_2 , за період з січень 2023 року по грудень 2023 року від ДСП «ЦСП» було отримано заробітну плату у загальному розмірі 812717,44 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, встановлює обрахування розмірів виплат компенсацій за невикористані відпустки, вирахування розмірів матеріальної вихідної допомоги при звільненні працівників та в інших випадках.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 3 вищезазначеного порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Оцінюючи доводи сторін щодо правильності здійсненого розрахунку, суд виходить із того, що позивачем розрахунок суми компенсації проведено відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, та підтверджено належними і допустимими доказами щодо розміру отриманого ним доходу. Натомість відповідачем не надано суду належних, достатніх та переконливих доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок або підтверджували проведення повного розрахунку при звільненні у відповідній частині.

Крім того, судом встановлено, що пунктом 5.3 Колективного договору між представником власника і трудовим колективом Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на 2022-2027 роки передбачено виплату працівникові, який звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітків, що не заперечується сторонами. Оскільки позивача було звільнено саме з підстав скорочення чисельності та штату працівників, він набув право на отримання зазначеної виплати, а тому вимога про її стягнення є законною та обґрунтованою. Доводи відповідача про те, що матеріальна допомога, передбачена підпунктом 7 пункту 1 додатку № 3 до колективного договору, є тотожною вихідній допомозі, встановленій пунктом 5.3 Колективного договору суд вважає не слушними. Вказані положення колективного договору містять самостійні підстави для здійснення відповідних виплат, мають окреме нормативне регулювання та не містять застережень про те, що одна із зазначених виплат поглинає іншу або здійснюється замість неї. Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про інше тлумачення положень колективного договору чи підтверджували відсутність у позивача права на отримання обох виплат одночасно. Відповідно до статті 9 КЗпП України умови колективного договору, які покращують становище працівників порівняно із законодавством, є обов`язковими для виконання роботодавцем. Оскільки колективним договором передбачено гарантії, більш сприятливі для працівника, ніж встановлені законом, відповідач був зобов`язаний виконати їх у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 44 календарні дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 99 015,40 грн, матеріальної допомоги при звільненні, передбаченої підпунктом 7 пункту 1 додатку № 3 до колективного договору, у розмірі 156 053,28 грн та вихідної допомоги, передбаченої пунктом 5.3 колективного договору, у розмірі 156 053,28 грн.

Разом із тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, відповідно до статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку виникає лише за наявності передбачених законом умов. У даному випадку між сторонами існував спір щодо складу та розміру належних позивачу виплат при звільненні, який став предметом судового розгляду. Саме наявність такого спору виключає можливість застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4111,22 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки,

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано ордер на надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 06-кс від 29.07.2019 року.

Разом з цим, позивачем суду не надано документів, що свідчать про оплату гонорару, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених в встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державне спеціалізоване підприємство «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на користь ОСОБА_2 : грошову компенсацію за 44 дні невикористаної щорічної додаткової відпустки у розмірі 99015,40 грн., матеріальну допомогу при звільненні передбачену підпунктом 7 пункту 1 додатку № 3 до колективного договору у розмірі 156053,28 грн., вихідну допомогу передбачену пунктом 5.3 колективного договору у розмірі 156053,28 грн.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на користь ОСОБА_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 4111,22 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне спеціалізоване підприємство «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки», ЄДРПОУ 44885549, адреса: Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Проскури, буд, 47.

Суддя С.В.Кулик