Рішення № 138837683, 04.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2473/25

Провадження № 2/761/1592/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Левицької Т.В.

при секретарях Герасько Д.М., Тихій П.О., Поповій В.О.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

В своїх вимогах позивач просить:

визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактичним місцем його проживання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у цивільному шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення спільного проживання відповідачка ОСОБА_3 , починаючи з кінця 2016 року, виїхала проживати на тимчасово окуповану територію України в Донецькій області. Дитина з 2024 року проживає разом з ним - батьком ОСОБА_1 , знаходиться на його утриманні. Проте відповідачка бажала, щоб дитина проживала разом з нею.

Як зазначає позивач, визначення місця проживання дитини буде відповідати інтересам дитини, тому для захисту прав дитини, він звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача та позивач заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач зазначив, що він з ОСОБА_3 перебував у цивільному шлюбі з 2010 року. Вони проживали разом у Донецькій області. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . У 2014 році вони разом з відповідачкою та дитиною виїхали до м. Києва. Через деякий час у 2016 році відповідачка разом з дитиною переїхала до м. Донецька. Проте, оскільки відповідачка має алкогольну залежність, у 2024 році бабуся привезла дитину до нього до м. Києва. Таким чином, дитина проживає разом з ним - ОСОБА_1 та знаходиться на його повному утриманні.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, відзив на заявлені вимоги до суду не направила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

А тому суд на підставі положень статті 223 ЦПК України ухвалив про подальше слухання справи у відсутність інших учасників справи, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Заслухавши думку представника позивача та позивача, думку дитини, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у цивільному шлюбі.

Від шлюбу у сторін народився малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні встановлено, що після припинення спільного проживання сторін, дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почала проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено у висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.08.2025 року № 109-5345, представником Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації спільно з фахівцем Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб обстежено умови проживання дитини в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання.

Представниками Шевченківського районного в місті Києві Центру соціальних служб складено акт оцінки потреб родини, відповідно до абз. 3 п. 72 постанови КМУ № 866 від 24 вересня 2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» в порядку розгляду предмету позовних вимог. За результатами складання акту, Службою у справах дітей та"сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації було отримано висновок оцінювання потреб родини, в якому зазначено, що умови проживання ОСОБА_1 можуть задовольнити базові потреби малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також у висновку органу опіки та піклування вказується, що з відомостей, які надійшли з Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, стало відомо, що ОСОБА_3 має паспорт РФ, виданий 30.09.2021 року та на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . При перевірці перетину державного кордону, було отримано інформацію від Державної прикордонної служби України, що ОСОБА_3 29.08.2019 року об 11 год. 50 хв. перетнула державний кордон України у пункті пропуску Новотроїцьке Донецької області та на підконтрольну територію України не поверталася.

Крім того, з висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.08.2025 року № 109-5345 вбачається, що орган опіки та піклування, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, керуючись інтересами дитини, відповідно до вимог ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, вважає, що малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно проживати з батьком ОСОБА_1 однією родиною, що забезпечить найкращі інтереси дитини.

Згідно з даними, що містяться у копії довідці від 04.07.2024 року № 01/12-714 з Республіканського наркологічного центру, доданої до позову, вбачається, що ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування з 25.06.2024 року по 04.07.2024 року в Республіканському наркологічному центрі. Відповідно до огляду невролога зазначено про токсичну алкогольну енцефалопатію.

Опитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , пояснив, що він проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Він навчається у ліцеї № 38 Шевченківського району м. Києва та займається баскетболом і плаванням. До переїзду до м. Києва він проживав разом з мамою ОСОБА_3 у м. Макіївці. Оскільки його мама почала вживати алкогольні напої, він разом з бабусею у 2024 року переїхали до м. Києва до батька - ОСОБА_1 . Зазначив, що хоче проживати разом з батьком та не хоче проживати з матір`ю. Вже більше року він не спілкується зі своєю мамою. Коли він жив разом зі своєю мамою, то вона йому готувала їжу. Мама не працювала та вони жили на грошові кошти, які їм надсилав батько. На даний час йому батько готує їсти, займається його вихованням, повністю піклується про нього.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Суд встановив обставини, які характеризують як батька, так і матір дитини, а також врахував відносини, які склались між ними, обставини за яких дитина виїхала з Донецької області, прихильність дитини до батька.

Під час з`ясування думки дитини, останній зазначив, що бажає проживати з батьком, не бажає проживати з матір`ю.

Встановивши наведені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що визначення місця проживання малолітнього сина з батьком, буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме її інтересам, суд дійшов висновок про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273,353-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_5 ), третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ 37470112, місцезнаходження: 01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 26/4), про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактичним місцем його проживання.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: