Рішення № 138835774, 03.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року справа № 580/5696/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнень просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.05.2026 №232730031663 про відмову в призначенні пенсії;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.06.2026 №232730031663 про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи у ВАТ «Укрхіменерго» з 22.06.2001 по 22.05.2003 електромонтером з ремонту електрообладнання;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути мою заяву від 28.04.2026 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має достатній пільговий стаж та досяг віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії протиправно відмовив у такому призначенні.

Ухвалою суду від 03.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Відповідач подав суд відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами.

Таким чином, записи у трудовій книжці позивача про його роботу у спірний період не підтверджують стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці і подання уточнюючої довідки в такому випадку є обов`язковим.

Додатком №5 до Порядку 637 затверджено довідку встановленого зразку. Довідка видається підприємством, або його правонаступником.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних у Пенсійному фонді України відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено наступне: Згідно поданих документів страховий стаж становить 31 рік 6 місяців 22 дні, з урахуванням додаткових років за Списком № 1 - 39 років 6 місяців 22 дні, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №1 8 років 9 місяців 29 днів (що дає право на зниження на 8 років).

Страховий стаж обчислено згідно наданих документів та з урахуванням даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. До страхового стажу враховано усі періоди.

Не взяті до уваги пільгові довідки від 19.04.2017 №183, 184, оскільки довідки засвідчені підписом директора департаменту з управління персоналом та соціальним питанням, довіреність на право підпису до заяви про призначення пенсії не долучена.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач 28.04.2026 звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.05.2026 №232730031663 та від 15.06.2026 №232730031663 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за Списком №1 з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу.

У рішеннях вказано, що згідно поданих документів заявника страховий стаж становить 31 рік 6 місяців 22 дні, з урахуванням додаткових років за Списком № 1 - 39 років 6 місяців 22 дні, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №1 8 років 9 місяців 29 днів (що дає право на зниження на 8 років).

Результати розгляду документів, доданих до заяви: страховий стаж обчислено згідно наданих документів та з урахуванням даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. До страхового стажу враховано усі періоди.

Не взяті до уваги пільгові довідки від 19.04.2017 року №183,184, оскільки довідки засвідчені підписом директора департаменту з управління персоналом та соціальним питанням, довіреність на право підпису до заяви про призначення пенсії не долучена.

Так як підприємство, на якому працював заявник у вказані періоди ПАТ «Сєверодонецьке об`єднання Азот» - розташоване на тимчасово окупованій території, то пільговий стаж роботи за Списком №1 обчислено на підставі даних про пільговий стаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 27.10.2005 по 10.06.2019 по фактично відпрацьованих періодах, а також до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки № 62 від 21.04.2026 (з 30.01.2025 по 31.03.2026, тобто по місць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії).

Разом з тим, згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 виданого 21.05.2004 вбачається робота в пільгових умовах , а саме: 06.07.1994-28.06.1995; 12.07.1995-08.06.2001; 22.06.2001-22.05.2003, однак пільгових довідок та наказів про результати атестації робочих місць за вказані періоди заявником не надано.

Згідно записів трудової книжки неможливо визначити до яких саме шкідливих виробництв відносяться вищезазначені періоди роботи, також відсутня інформація про зайнятість заявника в пільгових умовах протягом повного робочого дня, наявність відпусток без збереження заробітної плати, простоїв та інші відволікання від роботи, та відсутня інформація про проведення атестацій робочих місць у вказані періоди роботи. Тому для зарахування даних періодів роботи до пільгового стажу необхідно надати документи, визначені підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку № 22 1.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стосовно пільгового стажу позивача за Списком №1, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XIІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.

Суд зазначає, що спірним у справі, що розглядається, є зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 22.06.2001 по 22.05.2003.

Суд встановив, що згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач у період з 22.06.2001 по 22.05.2003 працював електромонтером з ремонту електрообладнання ВАТ «Укрхіменерго».

У трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Згідно зі Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 №162, Розділ VIII Хімічне виробництво до Списку №1 віднесено (1080А02а-17531) Робітники, зайняті на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного і електрообладнання (крім контрольно-вимірювальних приладів і вентиляції).

Оскільки дані трудової книжки позивача яка надавалась до органу Пенсійного фонду України, підтверджують роботу позивача електромонтером з ремонту електрообладнання на хімічном виробництві ВАТ «Укрхіменерго», суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування стажу роботи за Списком №1 періоду з 22.06.2001 по 22.05.2003.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законності відмови у зарахуванні вказаного вище стажу.

Стосовно права позивача на призначення пільгової пенсії за Списком №1, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як установлено органом Пенсійного фонду за наслідками розгляду документів позивача, страховий стаж становить 31 рік 6 місяців 22 дні, з урахуванням додаткових років за Списком № 1 - 39 років 6 місяців 22 дні, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №1 8 років 9 місяців 29 днів.

Судом установлено, що позивач досяг віку 50 років, має правна зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду 22.06.2001 по 22.05.2003 (1 рік 11 місяців)

Зважаючи, що станом на час вирішення спору позивач досягла віку 50 років, і має загальний страховий стаж більше 25 років, пільговий стаж за списком №1 більше 10 років, суд дійшов висновку про наявність у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів спірного рішення відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.05.2026 №232730031663 та від 15.06.2026 №232730031663 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018 року у справі № 7-р/2018 цим судом зроблено висновок, що «...В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи».

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».

Нормативно-правовим актом, яким регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон №1058, зокрема ст.114.

Враховуючі визначені цією нормою підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є вихід за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 стаж роботи з 22.06.2001 по 22.05.2003, а також прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Щодо часу призначення пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досяг пенсійного віку 50 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звернення за пенсією відбулось 28.04.2026, пенсію позивачу має бути призначена з часу досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.05.2026 №232730031663 та від 15.06.2026 №232730031663.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд.22, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 22.06.2001 по 22.05.2003, а також призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 06.04.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд.22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ