Ухвала суду № 138835524, 06.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

06 серпня 2026 року № 520/22981/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) через свого представника, адвоката Здєльника Сергія Івановича, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене КУпАП.

Ухвалою суду від 5 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до матеріалів справи 4 серпня 2026 року позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій останній просить суд тимчасово заборонити органам Національної поліції здійснювати адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП та зупинити дію акту індивідуальної дії - відповідного розпорядження/запису в базі даних ("Оберіг", "Армор") від 17 червня 2026 року про виявлення порушення ОСОБА_1 правил військового обліку (не прибув за повісткою), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява обґрунтована наступним.

Позивач засобами поштового зв`язку отримав повістку № 7230933 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18 травня 2026 року о 09:00.

Оскільки на дату отримання повістки в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, ним 16 травня 2026 року надіслано відповідачу повідомлення про хворобу, до якого додане електронне направлення на госпіталізацію № 5497-9038-7341-4017 від 11 травня 2026 року та Витяг з електронного реєстру листків непрацездатності Пенсійного фонду України.

26 травня 2026 року позивач додатково направив відповідачу рекомендованим листом R646020026712 повідомлення про продовження лікування, до якого долучив електронне направлення № 4582-5824-3584-8552 від 22 травня 2026 року на стаціонарне лікування, виписку із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Лозівське МО» від 23 травня 2026 року № 2732/1 про проходження стаціонарного лікування у період з 13 травня 2026 року по 23 травня 2026 року включно, та листок непрацездатності про продовження лікування з 24 травня 2026 року по 24 травня 2026 року включно.

В подальшому направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 листок непрацездатності за періоди з 25 травня 2026 року по 9 червня 2026 року, з 10 червня 2026 року по 12 червня 2026 року, з 13 червня 2026 року по 30 червня 2026 року.

Однак 17 червня 2026 року в додатку «Резевр+» позивача з`явилося повідомлення про порушення ним правил військового обліку (не прибув за повісткою до ТЦК та СП) з пропозицією сплатити штраф у добровільному порядку. Також у повідомленні вказано, що позивача розшукує ІНФОРМАЦІЯ_2 щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку.

Оскільки в період з 13 травня 2026 року по 17 червня 2026 року позивач безперервно перебував на лікарняному, про що повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім того жодного рішення щодо позивача за порушення правил військового обліку за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП відповідач не ухвалював і відомості про це у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні, в той же день (17 червня 2026 року) позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про зняття його з розшуку та надав електронні направлення, листки непрацездатності за періоди: з 13 травня 2026 року по 23 травня 2026 року, за 24 травня 2026 року, з 25 травня 2026 року по 9 червня 2026 року, з 10 червня 2026 року по 12 червня 2026 року, з 13 червня 2026 року по 30 червня 2026 року, виписки з медичної картки стаціонарного хворого (форма № 027/о) від 12 червня 2026 року та від 23 травня 2026 року, відомості про обстеження МРТ тощо. Зазначив, що з 13 травня 2026 року по теперішній час безперервно перебуває на лікуванні, що підтверджується наданими листками непрацездатності, тому в його діях відсутнє порушення правил військового обліку - неявка до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом.

20 червня 2026 року лікуючим лікарем-невропатологом видане Електронне направлення на госпіталізацію № 8567-1234-3813-0072 у зв`язку із необхідністю продовження інтенсивного стаціонарного лікування.

22 червня 2026 року позивач додатково надав відповідачу доповнення до заяви, яким повідомив, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я (парезу лівої ноги) 19 червня 2026 року за наслідком проведеного МРТ-обстеження виявлено значну субартикулярну екструзію (міжхребцеву грижу) диска L5-S1 розміром до 9 мм із затисненням нервових корінців, а також гострий запальний процес (набряк кісткового мозку), у зв`язку із чим рішенням Лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) листок непрацездатності (лікарняний) офіційно продовжено по 30 червня 2026 року.

26 червня 2026 року за вих. № 6732 від відповідача була отримана відповідь, в якій вказано, що стаціонарне лікування військовозобов`язаного позивача завершилося 23 травня 2026 року, відповідно, перебіг триденного строку для виконання обв`язку прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 або повідомити про подальшу наявність поважних причин розпочався 24 травня 2026 року та закінчився 26 травня 2026 року. З 24 травня 2026 року до 27 травня 2026 року (дати надходження заяви позивача № 4520) про продовження лікування, тобто, про наявність поважних причин неприбуття за викликом після 23 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 не був повідомлений. Отже, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, коли направив електронне звернення до органів Національної поліції України щодо здійснення адміністративного затримання та доставку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведені приписи, суд розглядає заяву позивача про забезпечення позову в письмовому порядку без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову може бути застосовано судом, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (п. 1);

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

[пункт 3 виключено]

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосується предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 826/16334/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті (набрання чинності рішенням, прийнятим за наслідком розгляду справи), який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Предметом оскарження у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку внаслідок неявки до ТЦК та СП за викликом повісткою.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем 17 червня 2026 року було скероване електронне звернення до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області (зареєстровано за № 10767) про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 210, 210-1 КУпАП (неявка за повісткою), та про необхідність здійснення адміністративного затримання позивача та доставку його органами поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі - Порядок № 1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20).

Пунктом 56 цього ж Порядку визначено повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 16 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560) керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), серед іншого:

організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210 і 210-1 КУпАП. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого ТЦК та СП або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;

забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210 і 210-1 КУпАП, провадження у справах за якими здійснюється ТЦК та СП.

З аналізу наведених приписів слідує, що наслідком отриманого органом поліції від ІНФОРМАЦІЯ_3 звернення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та про необхідність здійснення органами поліції адміністративного затримання позивача та його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яким територіальним органом Національної поліції може бути здійснено таке адміністративне затримання та доставлення позивача до найближчого ТЦК та СП, оскільки інформація про ОСОБА_1 внесена до баз даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС.

З огляду на те, що в межах даної справи оскаржуються дії відповідача щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, наслідком яких є відповідне звернення до органів Національної поліції, а безпосередню загрозу правам та інтересам позивача можуть спричинити саме дії Національної поліції України, територіальних органів поліції у зв`язку із затриманням та доставленням позивача до ТЦК та СП, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони органам Національній поліції України вчиняти дії щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/22981/26.

Щодо заяви позивача в частині зупинення дії розпорядження/запису в базі даних («Оберіг», «Армор») від 17 червня 2026 року про виявлення порушення ОСОБА_1 правил військового обліку до набрання законної сили рішення суду у цій справі, суд зазначає, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (які відображаються у системах «Оберіг» та «Армор») є діями посадових осіб ТЦК та СП службового характеру, а не рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, тому зупинити дію «запису» процесуально неможливо.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині зупинення дії розпорядження/запису в базі даних («Оберіг», «Армор») від 17 червня 2026 року про виявлення порушення ОСОБА_1 правил військового обліку до набрання законної сили рішення суду у цій справі суд вважає за необхідне відмовити.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

На переконання суду обраний судом вид забезпечення позову повністю відповідає визначеним ст. 151 КАС України видам забезпечення позову та є співмірним з тими наслідками, які можуть настати в результаті не вжиття цих заходів.

Суд зауважує, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності відпповідача, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

Заборони органам Національній поліції України вчиняти дії щодо адміністративного затримання та доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 на виконання звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/22981/26

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Волгіна Н.П.