Рішення № 138835299, 07.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3622/26

07 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.05.2026 № 192350012550 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області без зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 06.03.1992 по 12.09.1994 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 ;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 06.03.1992 по 12.09.1994 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 .

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 07.05.2026 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідач зарахував до загального страхового стажу 13 років 10 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 06.03.1992 по 12.09.1994 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 04.05.1984, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовку відсутня назва організації.

Представник позивача не погоджується з такою відмовою органу пенсійного фонду та стверджує, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

ГУ ПФУ в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що рішенням від 07.05.2026 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до норм статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Його страховий стаж становить 13 років 10 місяців 24 дні. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 06.03.1992 по 12.09.1994 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 04.05.1984, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі Відомості про роботу в заголовку відсутня назва організації.

У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.17-19).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 29.04.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.31).

За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого від 07.05.2026 № 192350012550 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У рішенні вказано, що вік заявника 65 років, страховий стаж особи становить 13 років 10 місяців 24 дні.

Також у рішенні виписані умови для призначення пенсії за віком. Так, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років 06 місяців за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 не менше 27 років. За відсутності страхового стажу роботи 27 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 від 21 до 30 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 від 15 до 23 років.

У цьому ж рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період роботи з 06.03.1992 по 12.09.1994 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 04.05.1984, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі Відомості про роботу в заголовку відсутня назва організації (а.с.21).

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком без зарахування спірного періоду роботу до страхового стажу, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надав дублікат трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 04.05.1984, яка містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

найменування юридичної особи відсутнє,

запис №11, 06.03.1992, прийнятий на роботу;

запис №12, 01.11.1992, у зв`язку зі з`єднанням малого підприємства «Упак» із малим підприємством «Продукт», мале підприємство «Упак» було перейменовано в мале підприємство «Продукт»;

запис №13, 12.09.1994, звільнений з роботи по власному бажанню.

Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.40-43). У першому випадку на відтиску печатки є найменування мале підприємство «Упак».

Періоди роботи з 06.03.1992 по 12.09.1994 ГУ ПФУ в Тернопільській області не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі Відомості про роботу в заголовку відсутня назва організації.

Так, Порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за №110.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Незазначення в розділі Відомості про роботу трудової книжки в заголовку повного найменування підприємства не ставить під сумнів факт зайнятості позивача на роботах протягом зазначеного періоду. З огляду на наведене зазначений недолік трудової книжки не може бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки позивача як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Період роботи позивача з 06.03.1992 по 12.09.1994 у малому підприємстві «Упак», перейменованому в мале підприємство «Продукт», підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що незарахування окремих періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 07.05.2026 № 192350012550, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а період роботи з 06.03.1992 по 12.09.1994 у малому підприємстві «Упак», перейменованому в мале підприємство «Продукт», підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Тернопільській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Також суд зауважує, що зарахування певних періодів роботи до страхового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України за результатами розгляду заяви особи про призначення/перерахунок пенсії.

Нормами як Закону №1058-IV, так і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями, передбачена обов`язковість прийняття територіальним органом Пенсійного фонду рішення за результатом розгляду заяви особи про призначення пенсії, яке видається або направляється особі.

За таких обставин з урахуванням повноважень територіального органу Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких вирішується питання про призначення пенсії або приймається рішення про відмову в такому призначенні, суд приходить до висновку, що правильним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу, повторно розглянувши заяву позивача від 29.04.2026 про призначення пенсії за віком, через що наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з урахуванням положень статті 9 КАС України.

Саме на такий спосіб захисту звернув увагу за аналогічних обставин Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.02.2026 у справі № 500/7051/24 (у якій позивач просив лише зарахувати страховий стаж, через недостатність якого відмовлено у призначенні пенсії за віком), змінюючи резолютивну частину судового рішення з доповненням формулювання про необхідність повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1064,96 грн, сплачений відповідно до квитанції від 05.06.2026 (а.с.11).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.05.2026 № 192350012550 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.03.1992 по 12.09.1994 у малому підприємстві «Упак», перейменованому в мале підприємство «Продукт», повторно розглянувши його заяву від 29.04.2026 про призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.