Рішення № 138835292, 07.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2962/26

07 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Парфенчук Юлію Андріївну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 18.03.2026 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника;

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 18.03.2026 року № 15920/03-16 про відмову у переході на пенсію у разі втрати годувальника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, є особою з інвалідністю І групи та отримує пенсію за віком. Після смерті онука, як вважає позивач, він набув право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак у призначенні такого виду пенсії йому було відмовлено. Вважаючи рішення про таку відмову протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

29 травня 2026 року представником Головного управління ПФУ в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, який суд оцінює як письмові пояснення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Вказуючи про відсутність підстав для задоволення позовних вимог представник третьої особи зазначає, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для переведення позивача на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки він не належить до кола осіб, що мають право на призначення такої пенсії згідно статті 36 Закону №1058.

03 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Головного управління ПФУ у Київській області проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До заяви ОСОБА_1 надав документи, які підтверджують, що він є дідом безвісти зниклого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та що він перебував на його утриманні. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що переводити ОСОБА_1 на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за поданою заявою підстав немає, так як він не належить до кола осіб, що мають право на призначення пенсії у разі втрати годувальника, передбачених статтею 36 Закону №1058.

09 червня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача з підстав їх необґрунтованості. Аргументуючи свою позицію представник позивача вказує, що спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом , які перебували на їх утриманні (стаття 31). Непрацездатними членами сім`ї вважаються дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункт "д" частини 5 статті 30 Закону № 2262-XII)

Представник позивача звертає увагу, що Законом № 1058-IV та Законом № 2262-XII визначено різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Разом з тим, переведення між видами пенсій можливе лише в межах одного закону, а перехід з пенсії, призначеної за одним законом, на пенсію зі іншим законом розглядається як нове призначення пенсії, подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а. З урахуванням викладеного, представник наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснено з урахуванням періоду перебування головуючої судді у щорічній плановій відпустці, у порядку черговості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю І групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як одержувач пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0809449, копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та не заперечується учасниками справи. (арк. справи 11,12)

Заочним рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 15.08.2006 у справі №2-575/2006, яке набрало законної сили 15.09.2006, призначено опікуном неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його діда ОСОБА_1 . (арк. справи 16)

Рішенням виконавчого комітету Жолобівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 04.10.2006 року №25 також призначено ОСОБА_1 опікуном над неповнолітнім ОСОБА_2 , 2003 року народження. (арк. справи 17)

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Кременецької РДА Тернопільської області від 21.11.2023 №04-23/2003 ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації та йому призначено допомогу на дітей, які знаходяться під опікою і піклуванням, на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 жовтня 2006 року по 28 лютого 2021 року. (арк. справи 17, зворот)

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27.11.2025 №277/08-24/2, виданих ЦНАП Кременецької міської ради, за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Жолоби, вул. Кременецька, 8 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (арк. справи 18)

Довідкою Виконавчого комітету Кременецької міської ради від 13.02.2026 №09/01-02/07 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїм онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 17.11.2025 року зник безвісти в районі ведення бойових дій, з яким вели спільне господарство та був на його утриманні. (арк. справи 18, зворот)

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20260306-820 від 06.03.2026, сформованого Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.12.2025 року набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин. (арк. справи 14)

09.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. (арк. справи 50)

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головного управління ПФУ у Київській області, яким 18.03.2026 прийнято рішення №15920/03-16 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії переході на інший вид пенсії у разі втрати годувальника. (арк. справи 45)

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До заяви ОСОБА_1 надав документи, які підтверджують, що він є дідом безвісти зниклого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та що він перебував на його утриманні.

Разом з тим відповідачем зазначено, що переводити ОСОБА_1 на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за поданою заявою підстав немає, так як він не належить до кола осіб, що мають право на призначення пенсії у разі втрати годувальника, передбачених статтею 36 Закону №1058.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон № 1058-ІV)

Так, згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1 статті 10 Закону №1058-IV).

Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV визначено членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Отже, положеннями Закону №1058-IV визначено загальні підстави та умови для призначення (переведення) особі пенсії по втраті годувальника.

Разом з тим, спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII. (далі Закон №2262-XII)

За змістом статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

- дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

- дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункт "д" частини 5 статті 30 Закону №2262-XII).

Згідно з статтею 31 Закону №2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Таким чином Законом №1058-IV та Законом №2262-XII визначено різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, відповідно до Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є:

- призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності;

- в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності);

- непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому за положеннями Закону №1058-IV дідусь має право на пенсію по втраті годувальника (онука) тільки у випадку, якщо він не працює і зайнятий доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

За змістом Закону №2262-XII умовами для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є:

- призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби;

- або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби;

- сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За положеннями Закону №1058-IV дідусь має право на пенсію по втраті годувальника (онука) за умови відсутності осіб, які за законом зобов`язані його утримувати; або за умови, якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Позивач 09.03.2026 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою, у якій просив здійснити перерахунок його пенсії, вид перерахунку «перехід на інший вид пенсії (зниклого безвісти).

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд зазначає, що переведення між видами пенсій можливе лише в межах одного закону, а перехід з пенсії, призначеної за одним законом, на пенсію за іншим законом розглядається як нове призначення пенсії.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а.

Як встановлено судом, і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а тому звертаючись з заявою про «перехід на інший вид пенсії» у пенсійного органу були всі підстави вважати, що заявником порушено питання про призначення йому пенсії по втраті годувальника за іншим спеціальним законом, яким з урахуванням долученого до заяви пакету документів слід вважати Закон №2262-ХІІ.

Суд зауважує, що при зверненні із заявою про перехід на інший вид пенсії саме на орган Пенсійного фонду України покладено обов`язок роз`яснити умови та визначити правові підстави для обчислення виплат, при цьому закон не вимагає від особи зазначати конкретний вид закону у заяві, оскільки орган, що призначає пенсію, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний самостійно обрати належний правовий підхід.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту також Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1. розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2. розділу IV Порядку №22-1).

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4.3. розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Разом з тим, Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 за №10-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". (далі Порядок №3-1)

Пунктом 2 Порядку №3-1 визначено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Приписами пункту 3 Порядку №3-1 передбачено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.

За змістом пункту 6 Порядку №3-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.

Таким чином, порядок звернення за призначенням пенсії по втраті годувальника за нормами Порядку №22-1 та Порядку №3-1 мають суттєві відмінності, і, безперечно, таке звернення впливає на результати розгляду заяв.

Так, Порядком №22-1 врегульовано порядок подання документів для призначення пенсії за Законом №1058-IV та передбачено подання такої заяви безпосередньо до органу, що призначає пенсії, у той час як Порядком №3-1 врегульовано процедуру подання заяви про призначення пенсії за Законом №2262-ХІІ та передбачено подання такої заяви через уповноважений орган (структурний підрозділ) за останнім місцем служби годувальника (якщо годувальник не отримував пенсії) або до органу, що призначає пенсію (якщо годувальник був отримувачем пенсії).

Матеріали справи не містять доказів, з яких суд міг би встановити обставину призначення/не призначення ОСОБА_2 пенсії, а відтак суд позбавлений можливості перевіряти обставини належності звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення йому пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ та Порядку №3-1.

При цьому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2026 №15920/03-16 також не містить обґрунтованих висновків за наслідками розгляду заяви позивача від 09.03.2026 про перехід на пенсію по втраті годувальника згідно Закону №2262-ХІІ.

Натомість відповідачем розглянуто заяву позивача від 09.03.2026 як таку, що містить вимогу про переведення на інший вид пенсії у межах Закону №1058-ІV, що суперечить принципам обґрунтованості та добросовісності.

Суд повторно наголошує, що переведення між видами пенсій допускається лише в межах одного і того ж закону, тоді як звернення з заявою про перехід на інший вид пенсії, тобто за іншим законом, розглядається як нове призначення пенсії, що потребує окремої правової процедури.

З наведеного слідує, що прийняте Головним управлінням ПФУ у Київській області рішення від 18.03.2026 №15920/03-16 не є правомірним у розумінні статті 2 КАС України, оскільки не містить висновків щодо наявності чи відсутності підстав для призначення позивачу пенсії по втраті годувальника згідно Закону №2262-ХІІ, у той час як посилання на Закон №1058-ІV в оскаржуваному рішенні здійснено відповідачем необґрунтовано.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2026 року №15920/03-16 слід визнати протиправним та скасувати, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника охоплюються висновком суду щодо протиправності рішення від 18.03.2026 року №15920/03-16, а тому не є ефективним способом захисту порушених прав позивача та не підлягають задоволенню з вказаних підстав.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача перевести його на пенсію у разі втрати годувальника, то суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (частина перша статті 2 КАС України)

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Отже, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

З наведеного слідує, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки вказане питання повинне вирішуватись органом пенсійного забезпечення за результатами розгляду заяви від 09.03.2026, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд зазначає, що в силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що з метою ефективного способу відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026 про призначення йому пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для вирішення питання щодо розподілу понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2026 року №15920/03-16 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію у разі втрати годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026 про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 код РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: пров. Андрія Саєнка, 10, м.Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500 код ЄДРПОУ 22933548);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мірінович У.А.