Ухвала суду № 138835175, 07.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення

07 серпня 2026 року Справа № 480/8454/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №480/8454/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкової консультації вимоги задоволено у повному обсязі, зокрема, визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної податкової служби України від 13.09.2024 №4435/ІПК/99-00-24-03-03.

Крім того, цим рішенням також стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 3028грн.

15.01.2026 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про стягнення з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 3028грн.

Позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/8454/24 в частині стягнення з Державної податкової служби України на користь ФОП ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 3028,00 грн. та про зобов`язання Державної податкової служби України подати до Сумського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк (рекомендується 15 календарних днів) звіт про виконання вказаного рішення суду.

Заява мотивована тим, що на теперішній час оригінал виконавчого листа перебуває на обліку в Державній казначейській службі України з 09.03.2026. Проте станом на дату подання цієї заяви судове рішення в частині стягнення судових витрат залишається повністю невиконаним через умисну бездіяльність та ухилення Боржника (ДПСУ) від його добровільного виконання.

Представник ДПС України подав заперечення на заяву позивача про встановлення судового контролю, в якому просив відмовити у задоволенні такої заяви. Зокрема, вказав, що статтею 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у виключних випадках. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Крім того, наведені позивачем обставини не є беззаперечною підставою яка свідчить про необхідність встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, а ДПС надала ДКСУ визначені законодавством документи для здійснення виплати на виконання вказаних рішень суду шляхом безспірного списання коштів з рахунку ДПС.

Перевіривши в письмовому провадженні матеріали справи, доводи заяви позивача про встановлення судового контролю у цій справі та заперечення представника відповідача на таку заяву, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені ст.ст.381-1, 382, 382-1 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно абз.1 ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач в обґрунтування заяви вказує, що ним розпочато процедуру примусового виконання рішення суду шляхом звернення до органів Державної казначейської служби України виконавчого листа про стягнення судового збору у розмірі 3028,00грн. у порядку, визначеному законодавством.

З наданих заявником документів вбачається, що виконавчий документ прийнято до виконання органом Казначейства та включено до бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, боржниками за якими є державні органи (а.с.199-200).

Втім позивач при цьому вказує, що взяття виконавчого листа про стягнення судового збору на облік за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та постановкою його у третю чергу не наступить ніколи, тому вважає, що без встановлення судового контролю рішення суду про стягнення судового збору виконано не буде.

Оцінюючи вказані доводи, суд наголошує, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком, та застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивно підтверджених обставин, які свідчать про умисне невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення або ухилення від його виконання.

Втім сам по собі факт невиконання судового рішення про стягнення судового збору станом на момент звернення із заявою про встановлення судового контролю, а також посилання органу Казначейства на черговість виконання рішень не свідчать про наявність протиправної бездіяльності відповідача чи умисного ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, суд враховує, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державних органів здійснюється у спеціальному порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду, приховування майна чи коштів, або іншим чином умисно ухиляється від його виконання.

Наведені заявником доводи фактично зводяться до незгоди із тривалістю процедури виконання судового рішення в межах бюджетної програми КПКВК 3504040, що саме по собі не є достатньою підставою для встановлення судового контролю у розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон №4901-VI), виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі - Порядок № 845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Водночас відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Відтак, виконання рішення в частині стягнення судового збору врегульовано приписами Закону № 4901-VI та Порядку № 845, та таке виконання покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відбуватиметься шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача, а отже у спосіб та порядок, що перебувають поза межами контролю відповідача - суб`єкта владних повноважень та від його дій або бездіяльності не залежать. Своє чергою органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не є органами примусового виконання рішень, контроль за виконанням рішення суду, яке покладено на органи ДКС України обов`язки, у такому випадку не регулюється приписами статей 287, 382 КАС України та здійснюється на загальних засадах у позовному провадженні.

Відтак, підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення щодо стягнення судового збору в адміністративній справі №480/8454/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя І.Г. Шевченко