Ухвала суду № 138835152, 07.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 серпня 2026 року Справа № 480/6124/26

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника Воронюк Катерину Юріївну звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)", в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», яка полягала у незабезпеченні належних умов утримання ОСОБА_1 у період з 2022 року по 12.09.2025 року, внаслідок чого він утримувався в умовах, що не відповідали вимогам чинного законодавства та міжнародним стандартам поводження із засудженими і принижували його людську гідність;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)», грошові кошти в розмірі 400000,00 грн. (Чотириста тисяч гривень 00 коп.) моральної шкоди.

Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» за рахунок її бюджетних асигнувань 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий з порушенням вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, в силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено у 2026 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 - 3328,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Із адміністративного позову вбачається, що позивачем заявлено одночасно одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема:

- за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

- за подання фізичною особою адміністративного позову, який містить позовну вимогу немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву подано в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду з даним адміністративним позовом у розмірі 5064,96 грн. (4000 грн. за вимогу майнового характеру та 1064,96 грн. за вимогу немайнового характеру).

Натомість, до позову не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 ч. 2 ст. 3, пункту 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Суд наголошує, що наведене вище положення Закону України "Про судовий збір" передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди останні повинні бути визнані судовим рішенням незаконними.

Разом з тим, матеріали адміністративного позову не містять доказів, які б підтверджували, що оскаржувана бездіяльність відповідача визнана протиправною в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому, на стадії до відкриття провадження у справі суд немає можливості встановити, що спірна моральна шкода, завдана незаконною бездіяльністю відповідача.

Відповідно, в цій справі позивач оскаржує бездіяльність Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», яка полягала у незабезпеченні належних умов утримання ОСОБА_1 у період з 2022 року по 12.09.2025 року, внаслідок чого він утримувався в умовах, що не відповідали вимогам чинного законодавства та міжнародним стандартам поводження із засудженими і принижували його людську гідність. Відтак, застосувати п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" у даному випадку суд не вбачає можливості у межах заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Виходячи з того, що на даний час не встановлено вчинення відповідачем незаконних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, а така бездіяльність оскаржується у даній справі одночасно із вимогою про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, враховуючи також предмет спору, а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди позивачу необхідно сплачувати судовий збір.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20.

Крім того, у позовній заяві представник позивача, як підставу звільнення від сплати судового збору, вказує на пункт 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях: звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Разом з тим, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення його сплати є дискреційним правом суду, яке реалізується з урахуванням майнового стану особи, що звертається з відповідним клопотанням, та за умови належного обґрунтування і доказового підтвердження відповідних обставин.

Суд звертає увагу, що сам по собі статус позивача як військовослужбовця, не є автоматичною та безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, якщо такі підстави прямо не передбачені законом або не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому суд зазначає, що предметом даного адміністративного позову є оскарження бездіяльності Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», яка полягала у незабезпеченні належних умов утримання ОСОБА_1 у період з 2022 року по 12.09.2025 року.

Водночас згідно наданої позивачем довідки Військової частини НОМЕР_1 позивач перебуває на військовій службі з 12.09.2025.

Отже, спірні у цій справі правовідносини виникли до прийняття позивача на військову службу та жодним чином не стосуються виконання ним військового обов`язку.

За таких обставин суд доходить висновку, що даний спір не є таким, що безпосередньо пов`язаний з виконанням позивачем військового обов`язку або службових обов`язків у розумінні п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5064,96 грн.

Кошти повинні бути перераховані за наступними реквізитами:

Рахунок - UA878999980313151206084018540

Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101

Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)

Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404

Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Кунець