Ухвала суду № 138834998, 07.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15315/26-Е

Провадження № 2-з/522/471/26

УХВАЛА

07 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: стояночне місце АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2713205251100, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування заяви зазначає, що предметом даного спору є витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна стояночного місця № 46, загальною площею 18,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Указує, що він брав участь у публічних торгах та 09.12.2021 став переможцем аукціону й придбав стояночне місце АДРЕСА_1 . Після сплати грошових коштів за придбання нерухомого майна на електронних торгах, він звернувся до Київського ВДВС з метою отримання Акта про проведені електронні торги для подальшої перереєстрації нерухомого майна, однак йому усно повідомлено про необхідність зачекати, поки відповідні документи будуть оформлені. Надалі він періодично звертався до Київського ВДВС для отримання Акта про проведені електорнні торги, проте жодних документів від виконавчої служби не отримав. 22.12.2021 боржник ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Сетам", Другого Київського ВДВС Південного МУЮ, ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна та протоколу проведення електронних торгів, однак рішенням суду, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. 05.09.2023 ОСОБА_1 видано Акт про проведенні електронні торги, однак нотаусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. З постанови нотаріуса позивачу стало відомо, що 30.03.2023 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_3 стояночне місце № 46, загальною площею 18,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Надалі позивачу стало відомо, що 28.10.2025 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно. Вважає, що на момент звернення до суду існує реальна загроза повторного відчуження спірного нерухомого майна, і такий ризик підтверджується фактичними обставинами справи.

Зазначив, що спірне майно вже двічі було предметом відчуження під час існування спору щодо належності права власності продавців на нього, що свідчить про існування реального ризику його подальшого відчуження третім особам у період розгляду даної справи. У разі повторного відчуження спірного майна виконання рішення суду про його витребування, у разі задоволення позову, буде істотно ускладнене або навіть неможливе, оскільки позивач буде змушений знову звертатися до суду із новим віндикаційним позовом до нового набувача майна, що фактично призведе до необхідності повторного судового захисту одного й того самого порушеного права.

Вважає, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами та безпосередньо пов`язаний із предметом спору. Крім того, накладення арешту на спірне нерухоме майно не позбавляє відповідача фактичного володіння чи користування майном, а лише унеможливлюють його подальше відчуження до вирішення спору по суті, забезпечуючи збереження предмета спору та реальне виконання можливого рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви в межах вирішення цієї заяви, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами.

Дослідивши заяву, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме стояночне місце АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2713205251100, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення, а також унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - стояночне місце № 46, загальною площею 18,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2713205251100, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Особи, які можуть отримати статус учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ;

Третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

Третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 41407330, адреса: м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 1.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА