Ухвала суду № 138834532, 07.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16666/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., дослідивши заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) у справі №440/16666/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №440/16666/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164150005368 від 23.10.2025 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

22 травня 2026 року Полтавським окружним адміністративним судом у справі №440/16666/25 видано виконавчі листи.

06 серпня 2026 року в суді зареєстровано заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) у справі №440/16666/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій представник просив суд:

- прийняти заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду;

- визнати протиправним рішення відповідача №164150005368 від 03.06.2026, прийняте при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №440/16666/25;

- зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №440/16666/25 в частині повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дослідивши зміст вищевказаної заяви, суд уважає за доцільне зазначити наступне.

Вирішуючи питання про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) у справі №440/16666/25, суд виходить з такого.

Складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тож обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону №4094-IX передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийнято рішення №164150005368 від 03.06.2026.

Також, відповідачем зараховано позивачу стаж на посадах який дає право на призначення пенсії за вислугу років в складає 29 років 10 місяців 25 днів (зараховано з 15.08.1988 по 09.09.2001, з 21.09.2007 по 28.02.2013 та з 15.05.2014 по 31.08.2025).

Суд наголошує, що рішенням від 15 січня 2026 року у справі № 440/16666/25, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Натомість таке рішення суду не містить зобов`язань з призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В свою чергу, рішенням №164150005368 від 03.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в частині призначення виплати разової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, суд зауважує, що в ході судового розгляду даної справи констатовано, що рішення, що оскаржувалося, не містить відомостей про зарахування позивачу будь-якого педагогічного стажу.

В свою чергу, підставою для прийняття рішенням №164150005368 від 03.06.2026 послугувало твердження відповідача, зокрема, що згідно записів в трудовій книжці в період з 01.03.2013 по 14.05.2014 ОСОБА_1 , працював за основним місцем роботи на посадах, які не дають право на призначення пенсії за вислугу років. Зарахування роботи на посаді вчителя до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати). Дані відомості відсутні в матеріалах електронної пенсійної справи.

При цьому в межах судового розгляду даної справи такі твердження органу пенсійного фонду не були предметом дослідження.

Підставою для прийняття рішенням № 164150005368 від 03.06.2026 є інші обставини, ніж ті які досліджувалися судом у справі №440/16666/25 та яким надана оцінка судом в рішенні.

А відтак, твердження представника позивача у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) у справі №440/16666/25 про те, що пенсійним органом у даному випадку повторно відмовлено позивачу в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-VІ з тих самих підстав, яким вже надавалася оцінка в рішенні суду від 15.01.2026, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд зауважує, що у заяві представник позивача посилається на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №440/16666/25 встановлено, зокрема, що позивач: - 09.09.2001 - звільнений з посади вчителя географії шляхом переводу на посаду спеціаліста 1 категорії відділу культури Великобагачанської райдержадміністрації, дозволено читати 6 годин у школі географії; - 21.09.2007 - призначений на посаду вчителя Великобагачанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня (встановлений 12 тарифний розряд); - з 01.03.2013 по 14.05.2014 працював на посаді першого заступника голови Великобагачанської районної державної адміністрації. При цьому наявний запис, що з 01.03.2013 по 14.05.2014 працював на посаді вчителя Великобагачанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня за сумісництвом.

Разом з тим, слід відмітити, що зазначаючи вищевказані обставини у рішенні від 15.01.2026 суд не встановлював та не констатував того, що позивач працюючи у період з 01.03.2013 по 14.05.2014 на посаді вчителя Великобагачанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня за сумісництвом скористався правом читати 6 годин у школі географію, а також дотримався такої обов`язкової умови, що його викладацька робота за сумісництвом займала не менше ніж 180 годин на навчальний рік.

Вказані обставини під час розгляду справи не встановлювалися, оскільки не були підставою для прийняття оскарженого рішення від 23.10.2025 №164150005368.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку прийняття пенсійним органом рішення №164150005368 від 03.06.2026 має наслідок породження нових правовідносин та містить в собі нові, інші підстави його прийняття, ніж рішення, яке було предметом спору в цій справі і у разі не погодження позивача з таким рішенням, він має право звернутися із відповідним позовом до суду, оскільки між сторонами фактично виник новий спір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) у справі №440/16666/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 370, 382-382-3 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України) у справі №440/16666/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський