Ухвала суду № 138834516, 04.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 серпня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/10325/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Керамік" Дуленка Андрія Григоровича до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2026 ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Керамік" Дуленко Андрій Григорович засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (зареєстрований судом 30.07.2026), що заявлений до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача №Ю-1353-25 від 10.07.2026 на суму 1 902 282,49 грн.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за даною позовною заявою, суддя враховує наступне.

Зі змісту позовної заяви слідує, що заявник просить адміністративний суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1353-25 від 10.07.2026, якою податковий орган на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вимагає від Публічного акціонерного товариства "Керамік" (код ЄДРПОУ 05513247) сплатити заборгованість у сумі 1 902 282,49 грн.

Водночас суд з`ясував, що постановою Господарського суду Полтавської області від 12.09.2013 у справі №18/2499/12 визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство "Керамік" (36008, м. Полтава, Октябрський район, вул. Кагамлика, 37, ідентифікаційний код 05513247). Відкрито ліквідаційну процедуру ПАТ "Керамік" строком на дванадцять місяців. Призначено ліквідатором ПАТ "Керамік" арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича (свідоцтво № 226 від 15.07.2013).

Провадження у справі №18/2499/12 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

У зв`язку з цим суд зазначає, що 18.10.2018 Верховною Радою України був прийнятий Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності з 21.04.2019. Цей Кодекс, відповідно до його преамбули, встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, врегульований статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, частиною першої якої передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції Закону №3985-IX від 19.09.2024, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Предмет позову у досліджуваному випадку складає вимога позивача про визнання протиправною та скасування вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.95 статті 14 Податкового кодексу України, кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Нормою статті 6 Кодексу України з питань банкрутства встановлено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами норми 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Поряд з цим частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Приписами пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства законодавець за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) передбачив пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом наведених у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань, серед іншого, належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

кредитор - юридична або фізична особа, а також, серед іншого, контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень…;

сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21.10.2019, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Схожого висновку (хоча без уточнення щодо спору боржника із податковим органом) дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №640/26320/20, де зазначала, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

У постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від власного висновку, викладеного у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20). Натомість Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про віднесення до адміністративної юрисдикції таких категорій спорів з податковими органами в межах справи про банкрутство, зокрема: про стягнення з контролюючого органу на користь позивача ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також інфляційних втрат та річних процентів, зазначивши наступне: З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Тож у постановах від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 та від 01.11.2023 у справі №908/129/22 (908/1333/22) Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питань щодо застосування норми частини восьмої статті 45 КУзПБ (що регулює порядок розгляду спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги, до визнання його банкрутом).

Повертаючись до обставин цієї справи з метою вирішення питання про підвідомчість спору за позовом, стороною в якому є платник податків, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, адміністративний суд виходить з наступного.

Законом України від 19.09.2024 №3985-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" (надалі - Закон №3985-ІХ) були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема пункт 8 частини першої статті 20 цього Кодексу, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, викладено у такій редакції: "8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь - яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;".

Тобто, внаслідок змін, внесених Законом №3985-ІХ, приписи пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вже не містять обмежень щодо підсудності господарським судам спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.

Отже, внесеними змінами до Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства встановлено імперативне правило виключної підсудності господарським судам щодо розгляду в рамках справи про банкрутство, зокрема спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.

Таке урегулювання процедури розгляду відповідних спорів за участю юридичної особи-боржника, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Зважаючи на вищевикладене адміністративний суд констатує висновок, відповідно до якого реалізація позивачем, боржником у справі про банкрутство, права на судове оскарження вимоги податкового органу сплатити податковий борг, може здійснюватися лише в рамках господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тож у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Керамік" Дуленка Андрія Григоровича до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Є.Б. Супрун