Рішення № 138833896, 07.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 рокусправа № 380/3657/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 26621107, адреса: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, у якій просять суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області від 04.12.2025 № Ф-53172-17У.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , з 2013 року є пенсіонером у зв`язку з чим отримує пенсію за вислугу років. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач вважає, що підпадає під категорії осіб, які звільняються від сплати ЄСВ відповідно до частини 4 статті четвертої Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Позивач вказує на те, що хоч і є фізичною особою-підприємцем, однак як пенсіонер відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» він звільнений від сплати єдиного внеску. Водночас, позивач не виявляв бажання добровільно сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

24.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. З огляду на це, у податкову вимогу увійшли суми заборгованості за 2020-2025роки. Заборгованість нарахована за щоквартальні платежі за 2020 рік, самостійно нарахованих позивачем коштів відповідно до поданої податкової декларації від 07.02.2022 у розмірі 4070,00 грн. за 1 місяць, 3960,00 грн. за три місяці 2021 та нарахованих контролюючим органом сум коштів відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій від 14.10.2025 у розмірі 29121,15 грн. Згідно з ІКС «Податковий блок» позивачу встановлено пенсію 01.01.2021 «пенсіонер за вислугу років».

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 09.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 2013 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

09.02.2026 позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №8016764, з якого він довідався, що листом Головного управління ДПС у Львівській області від 23.01.2026 до Дрогобицького відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного управління Міністерства юстиції подано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-53172-17У, сформовану 04.12.2025, з якої вбачається нарахування відповідачем 54647,53грн, в тому числі: 25526,38 грн заборгованість зі сплати єдиного внеску; 4169,12 грн штраф; 24952,03 грн пеня.

Заборгованість нарахована за щоквартальні платежі за 2020 рік, самостійно нарахованих позивачем коштів відповідно до поданої податкової декларації від 07.02.2022 у розмірі 4070,00 грн за 1 місяць, 3960,00 грн за три місяці 2021року та нарахованих контролюючим органом сум коштів відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій від 14.10.2025 у розмірі 29121,15 грн. Згідно з ІКС «Податковий блок» позивачу встановлено пенсію 01.01.2021 «пенсіонер за вислугу років».

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області від 04.12.2025 № Ф-53172-17У протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 9 Закону № 1058-ІV визначає, що відповідно до згаданого Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Крім того, згідно зі статтею 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

На відміну від пенсій за віком та по інвалідності, правила призначення пенсії за вислугу років регламентуються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону України № 2262-ХІІ, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені статтею 12 вказаного Закону №2262-ХІІ, у відповідності до якої право на пенсію за вислугу років мають: а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше; б) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або пеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Так, відповідно до статті 7 Закону № 2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Отже положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI не поширюються на осіб, які хоча і є особами з інвалідністю, але отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

Вказана правова позиція викладена також і в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-59а14, від 23 лютого 2016 року у справі № 822/4655/14, а також послідовно і в постановах Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №807/921/16 (адміністративне провадження №К/9901/34723/18), від 10 квітня 2018 року у справі №826/28012/15 (адміністративне провадження №К/9901/26052/18), але не виключно.

Як наголошено в позовній заяві позивачем, а також встановлено судом, ОСОБА_1 , з 2013 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Слід зазначити, що в подальшому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 №592-ІХ, який набрав чинності 01.01.2021, до статті 4 Закону були внесені зміни.

Так, відповідно до статті 4 Закону (у редакції Закону України від 13.05.2020 №592-ІХ), особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з 01 січня 2021 року від сплати за себе єдиного внеску звільняються також фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за вислугу років, а тому з цієї дати позивач не мав обов`язку сплачувати такий.

Суд наголошує на тому, що у 2020 році з врахуванням пільг, наданих платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з карантином та розміру мінімальної заробітної плати у 2020 році, заборгованість складається з:

1) щоквартального несплаченого платежу за 2020 рік (платіж за перший квартал) 2078,12 грн. Це платіж за два місяці (22% від мінімальної з/п 4723,00 грн. = 3117,18 грн. (за три місяці). Відтак, за два місяці 2078,12 грн.

2) щоквартального несплаченого платежу за 2020 рік (платіж за другий квартал) 1039,06 грн. Це платіж за один місяць (22% від мінімальної з/п 4723,00 грн. = 3117,18 грн. (за три місяці). Відтак, за один місяць - 1039,06 грн.

3) щоквартального несплаченого платежу за 2020 рік (платіж за третій квартал) 3178,12 грн. Платіж у розмірі 3178,12 грн. за третій квартал становить 22% від мінімальної з/п (4723,00 грн.) = 1039,06 грн. за місяць х 2 місяці - за липень та серпень 2020 року + 1100,00 (за вересень);

4) щоквартального несплаченого платежу за 2020 рік (платіж за четвертий квартал) 3300,00 грн. (1100,00 грн. х 2 місяці). Платіж у розмірі 2200,00 грн. за четвертий квартал становить 22% від мінімальної з/п (5000,00 грн.) = 3300,00 грн. х за два місяці.

Вказане підтверджується розрахунком заборгованості із ІКС «Податковий блок».

Отже, відповідач нарахував позивачу заборгованість за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише за 2020 рік, а згідно з ІКС «Податковий блок» позивачу встановлено пенсію 01.01.2021 «пенсіонер за вислугу років», у зв`язку з чим відповідач перестав нараховувати вказаний внесок.

Окрім цього, позивач досяг 55 років 13.08.2021, тобто вже після нарахування йому заборгованості за 2020 рік.

Відтак, з урахуванням наведеного, пільга позивача не поширюється на період нарахування єдиного внеску за 2020 рік.

Водночас, суд також звертає увагу на те, що заборгованість складається з самостійно нарахованих позивачем коштів відповідно до поданої податкової декларації від 07.02.2022 у розмірі 4070,00 грн за 1 місяць, 3960,00 грн за три місяці 2021 року та нарахованих контролюючим органом сум коштів відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій від 14.10.2025 у розмірі 29 121,15 грн.

Суд висновує про те, що самостійно нараховані позивачем кошти відповідно до поданої податкової декларації від 07.02.2022 у розмірі 4070,00 грн за 1 місяць, 3960,00 грн за три місяці 2021 року є ознакою добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому відповідач правомірно вніс вказані суми до заборгованості як узгоджені, оскільки такі нараховані самостійно позивачем.

Як видно з наявних в матеріалах справи відомостей інтегрованої картки платника податків, така заборгованість нарахована за період з січня 2020 року по грудень 2020 року, та самостійно нараховані суми за 2021 рік. Тобто зазначена в оскарженій вимозі заборгованість стосується періоду, протягом якого позивач був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок.

Частина друга статті 25 згаданого Закону визначає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (частина 4 статті 25 Закону).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про те, що на позивача не розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною 4 статті 4 Закону 2464-VI.

Отже, заборгованість позивача, що виникла у зв`язку із нарахованих контролюючим органом сум коштів відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій від 14.10.2025 у розмірі 29 121,15 грн також є правомірною.

Отже, суд висновує про те, що за відсутності у позивача пільги щодо звільнення від сплати за єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області від 04.12.2025 № Ф-53172-17У винесена відповідачем правомірно.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у позові повністю, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович