Ухвала суду № 138833810, 06.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

06 серпня 2026 рокусправа №380/13911/26Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 19.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків, зокрема шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із наведенням підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску. На виконання зазначеної ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою судді від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідача зобов`язано подати документальне підтвердження ознайомлення позивача при виключенні зі списків особового складу частини з розмірами та складовими виплачених у спірному періоді сум.

Від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду, в яких зазначено, що відповідь на адвокатський запит представника позивача надано 12.06.2024 за вихідним №305/1706 разом із довідкою про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій, індексації та інших виплат від 12.06.2024 №305/771, в якій зазначено суми та складові нарахованого грошового забезпечення за період, що охоплює спірний. Відповідач також послався на те, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у справі №380/5451/26 тотожну позовну заяву позивача вже було залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Посилаючись на приписи ст.123 КАС України та ч.2 ст.233 КЗпП України, відповідач просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою судді від 29.07.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із наведенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску, з урахуванням мотивів, викладених у зазначеній ухвалі.

На виконання ухвали від 29.07.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначено, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виникли в період з 19.07.2022 по 19.05.2023, а на момент їх виникнення діяла редакція ч.2 ст.233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком, у зв`язку з чим, на переконання позивача, строки звернення до суду на спірні правовідносини не поширюються. На обґрунтування заяви позивач послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23 та від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, а також на Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 і від 11.12.2025 №1-р/2025.

Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до ч.1 ст.122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема ч.2 цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, згідно з яким положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, ч.2 ст.233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Окрім того, відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236.

Питання застосування ч.2 ст.233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23. У вказаному судовому рішенні Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, то правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX); з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023.

Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.

Як видно з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у відповідача, а згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2024 №119 позивача у зв`язку зі звільненням з військової служби виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.05.2024.

Позивач обмежив період спірних правовідносин періодом з 19.07.2022 по 19.05.2023, тобто періодом, який повністю охоплюється чинністю ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. Отже, до всіх заявлених вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення застосовується ч.2 ст.233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду, що з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України розпочався не раніше 01.07.2023.

Верховний Суд у постанові від 30.06.2026 у справі №200/3445/25, з посиланням на висновки Судової палати у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вказав, що початок перебігу строку звернення до суду згідно з приписами ч.2 ст.233 КЗпП України слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірному періоді сум. Основним орієнтиром, який дозволяє однозначно визначити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат.

Як убачається з матеріалів справи, відповідь на адвокатський запит представника позивача разом із довідкою про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення від 12.06.2024 №305/771, в якій зазначено суми та складові нарахованого грошового забезпечення за період, що охоплює спірний, надано 12.06.2024 за вихідним №305/1706. Саме з цього дня позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а відтак повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 розпочався не раніше 01.07.2023, а з урахуванням моменту одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми (12.06.2024) сплив щонайменше 12.09.2024. Позивач же звернувся до суду з цим позовом лише 06.07.2026, тобто з пропуском установленого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку.

Суд відхиляє посилання представника позивача у заявах про поновлення строку на те, що на спірні правовідносини строки звернення до суду не поширюються, оскільки такі доводи ґрунтуються на редакції ч.2 ст.233 КЗпП України, чинній до 19.07.2022, тоді як спірний період повністю припадає на час дії цієї норми в редакції Закону №2352-IX. Наведені позивачем висновки Верховного Суду про непоширення строку на правовідносини, які виникли до 19.07.2022, не є релевантними, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли після набрання чинності Законом №2352-IX.

Доводи позивача про те, що йому не вручалося письмове повідомлення про застосований розмір прожиткового мінімуму, не спростовують того, що з дня одержання відповіді від 12.06.2024 №305/1706 з довідкою про нараховані та виплачені суми позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а отже повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд відхиляє також посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 як на підставу незастосування строку звернення до суду. Зазначеним Рішенням ч.1 ст.233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України, в частині встановлення тримісячного строку для звернення до суду працівника про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат під час дії трудових відносин. Натомість позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.05.2024, а до суду він звернувся після звільнення з військової служби, у зв`язку з чим до вимог про виплату належних сум застосовується ч.2 ст.233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, і неконституційною не визнавалася.

Крім того, суд враховує, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у справі №380/5451/26 тотожну за предметом, підставами, сторонами та спірним періодом позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії вже було залишено без розгляду у зв`язку з пропуском установленого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду. Зазначеною ухвалою встановлено, що моментом, з якого позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, є 12.06.2024 день надання йому відповіді №305/1706 разом із довідкою про нараховані та виплачені суми. Отже, про сплив строку звернення до суду та про оцінку судом наведених доводів як неповажних позивачу було відомо ще до повторного звернення до суду з цим позовом, однак у цій справі він наводить тотожні доводи, які з наведених вище мотивів не можуть бути визнані поважними.

Інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку та свідчили про існування об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи перешкод для своєчасного звернення до суду, заяви про поновлення строку не містять, а судом з матеріалів справи не встановлено.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено ст.123 КАС України.

Приписами ч.3 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи пропуск установленого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, а також те, що підстави, наведені позивачем у заявах про поновлення строку, визнаються судом неповажними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, а саме - про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 169, 171, 240, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович