Рішення № 138833436, 07.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/21904/26

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №980484731 від 26.06.2024 у сумі 25 670 грн., яка складається з: 8 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17 670 грн. заборгованість за відсотками та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 10.12.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений кредитний договір №980484731, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 8 000 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №980484731.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №28/0525-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №980484731.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Ейс» укладений договір факторингу №16/07/25-Е, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №980484731.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, кошти не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25 670 грн., яка складається з: 8 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17 670 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитом не погашає, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. Задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».(а.с.82-83)

Позивач направив відповідачу позовну заяву з додатками, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. (а.с.74-75)

Відповідачу ОСОБА_1 надіслано ухвалу про відкриття провадження до його електронного кабінету. Відповідач отримав ухвалу, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. (а.с.86 на звороті)

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Безсмертний С.М. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. У відзиві зазначає, що відсотки відповідачу нараховані поза межами строку кредитування, що є неправомірним, а також на про те, що матеріали справи не містять доказів набуття права вимог ТОВ «Таліон Плюс» до відповідача. Також відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. (а.с.92-102)

Представник відповідача ТОВ «ФК «Ейс» подав відповідь на відзив, в якій заперечував проти тверджень представника відповідача, викладених у відзиві, з підстав їх необгрунтованості. (а.с.105-115)

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 26.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з заявкою на отримання грошових коштів в кредит. (а.с.52)

26.06.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №705957131, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит у сумі 8 000 грн., кінцева адта повернення кредиту 26.07.2029. В договорі сторони погодили розмір відсотків за користування кредитом, та порядок їх нарахування. (а.с.53-58)

Факт підписання відповідачем даного договору підтверджується довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». (а.с.48)

Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується листом АТ «АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260713/93139-БТ від 14.07.2026 (а.с.87-88) та випискою по картковому рахунку (а.с.88 на звороті-89).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога (клієнт) укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п.2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта на умовах, визначених цим договором. (а.с.20-21)

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладена додаткова угода №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. (а.с.23-24)

Факт сплати ТОВ «Таліон Плюс» за даними договорами підтверджується протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №299 від 27.08.2024 та актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2024. (а.с.8)

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №299 від 27.08.2026, згідно з договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №980484731. (а.с.8 на звороті)

23.11.2024 ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до ОСОБА_1 з повідомлення м про дострокове розірвання договору, в якому повідомили про перехід права вимоги за кредитним договором та про необхідність погашення заборгованості. (а.с.59)

28.05.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №25/0525-01. Відповідно до умов договору факторингу за умовами договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с.14)

Факт сплати ТОВ «Онлайн Фінанс» за вказаним договором підтверджується копією платіжного доручення. (а.с.155)

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №3 від 28.05.2025 згідно з договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №980484731. (а.с.86)

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Ейс» укладений договір факторингу №16/07/25-Е, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників. (а.с.30-31)

Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 до ТОВ «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за договором №980484731. (а.с.33)

Факт сплати ТОВ «Ейс» за вказаним договором підтверджується копіями платіжних інструкцій. (а.с.35-39)

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №980484731 від 26.06.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладені у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 8 000 грн. підтверджується належними та достатніми доказами. Як вбачається з розрахунків заборгованості (а.с.39-43), останній не здійснював погашення заборгованості, а тому сума заборгованості у 8 000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконала, а тому у неї виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17 670 грн. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача.

Твердження представника відповідача про те, що відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування, суд до уваги не бере, оскільки в п.7.3 кредитного договору сторони погодили, що кінцевою датою повернення кредиту є 26.07.2029, тобто відсотки нараховувалися в межах строку кредитування, і це нарахування було правомірним.

Таким чином, оскільки відповідач умови кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не виконував, кредит не сплачував, ним порушені умови договору та вимоги ст. 526, 527, 530 ЦК України, через що у нього виникла заборгованість.

Щодо твердження представника відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно статті 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Як визначено п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою № 19 від 28 листопада 2019 року було продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року (а. с.22).

Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року текст договору факторингу було викладено у новій редакції, в пункті п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу вказано, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.8.2 строк дії вищевказаного договору факторингу закінчується 31 грудня 2021 року (а. с. 23-24).

Додатковою угодою № 27 від 31 грудня 2021 року було продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року (а. с. 25).

Додатковою угодою № 31 від 31 грудня 2022 року було продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року (а. с. 25).

Додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року було продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року (а. с. 26).

Тобто сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України, момент переходу права вимоги сторони договору факторингу обумовили підписанням Реєстрів.

Отже, підписавши 27.08.2024 Реєстр прав вимоги №299 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який був чинним, тому перехід права вимоги відбувся.

Подальші відступлення права вимоги від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 28.05.2025 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу №28/0525-01 від 28.05.2025, а потім від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» 16.07.2025 року відповідно до Реєстру Боржників №2 за Договором факторингу №16/07/25-Е - також відбулися з дотриманням норм чинного законодавства.

Твердження представника відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів сплати ТОВ «Таліон Плюс» первісному кредитору коштів за відступлення права вимоги не відповідають дійсності, оскільки на а.с.8 справи містяться протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №299 від 27.08.2024 та акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2024.

З огляду на викладене, з урахуванням обставин справи, суд вважає доведеним факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги до відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 25 670 грн., яка складається з: 8 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17 670 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Тимошенко та партнери» (а.с. 44); копію додаткової угоди №25771012521 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 (а.с.45); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 (а.с.73); копії ордеру та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.17).

Згідно з ч. 5 ст.14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське бюро.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.04.2026 у справі 904/3866/25 підтвердив, що суди не можуть залишати поза увагою договір про надання правничої допомоги, якщо він містить повноваження адвоката на представництво клієнта.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність факту надання правничої допомоги позивачу саме адвокатом.

В п.3.6 договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026сторони погодили, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.

Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.19,76,77,81,131,133, 137,141, 256, 263 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №980484731 від 26.06.2024 у сумі 25 670 грн., яка складається з: 8 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17 670 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ю.Поправки, 6, каб.13;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя