Рішення № 138833289, 07.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 рокусправа № 380/11107/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.01.2026 № 134750010185 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до стажу роботи час навчання в Золочівському сільськогосподарському технікумі Львівської області з 01.09.1979 по 17.06.1982 (включно);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 07.01.2026 про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.01.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Спірним рішенням у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому до стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 17.06.1982. Позивач зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а Порядок підтвердження наявного трудового стажу застосовується лише за її відсутності або відсутності відповідних записів у ній. Стверджує, що факт навчання підтверджується архівною довідкою, дипломом та військовим квитком, а накази про надання академічної відпустки та переведення до іншого навчального закладу видати неможливо, оскільки такі накази не видавалися. Вважає, що ненарахування спірного періоду порушує його право на пенсійне забезпечення. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 22.06.2026 до участі у справі як співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. Відповідач зазначив, що за принципом екстериторіальності заяву позивача опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким 15.01.2026 прийнято рішення № 134750010185 про відмову у призначенні пенсії. Страховий стаж позивача становить 18 років 01 місяць 28 днів, тоді як необхідний страховий стаж згідно зі ст.26 Закону № 1058 становить 31 рік. Відповідач послався на положення ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.«д» ч.3 ст.56 цього Закону, ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», п.1, 8 Порядку № 637 та зазначив, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. Відповідач зазначив, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів за принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за результатами чого прийнято рішення від 15.01.2026 № 134750010185 про відмову у призначенні пенсії за віком. Вік позивача становить 61 рік 09 місяців, страховий стаж - 18 років 01 місяць 28 днів, тоді як необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону № 1058, становить 31 рік. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з довідкою № 416 від 16.12.2025, оскільки відсутні накази про надання академічної відпустки та переведення. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому просив у задоволенні позову відмовити. Крім того, заперечив проти стягнення судового збору, посилаючись на цільове призначення коштів Пенсійного фонду.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 07.01.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується заявою про призначення (перерахунок) пенсії від 07.01.2026 та розпискою-повідомленням від 07.01.2026 № 53.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким 15.01.2026 прийнято рішення № 134750010185 про відмову у призначенні пенсії за віком. Цим рішенням встановлено, що пенсійний вік, визначений ст.26 Закону № 1058, становить 60 років; необхідний страховий стаж для осіб становить 31 рік; вік заявника - 61 рік 09 місяців; страховий стаж заявника - 18 років 01 місяць 28 днів. Підставою відмови зазначено відсутність необхідного страхового стажу.

Згідно з рішенням про відмову до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно з довідкою № 416 від 16.12.2025, оскільки відсутні накази про надання академічної відпустки та переведення.

Зі змісту архівної довідки від 16.12.2025 № 416, виданої Відокремленим структурним підрозділом «Золочівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування», слідує, що ОСОБА_1 навчався в Золочівському сільськогосподарському технікумі на денній формі навчання за спеціальністю «Механізація сільського господарства» з 01.09.1979 (наказ про зарахування № 94 від 22.08.1979). 17.06.1982 йому надано академічну відпустку у зв`язку з призовом до армії (книга наказів за 1982 рік в архіві відсутня, дані взято з військового квитка). 13.06.1984 поновлений на навчання у зв`язку з поверненням з армії та переведений до Мирогощанського сільськогосподарського технікуму (книга наказів за 1984 рік в архіві відсутня, дані взято з військового квитка).

Згідно з дипломом НОМЕР_2 ОСОБА_1 у 1979 році вступив до Золочівського сільськогосподарського технікуму і в 1985 році закінчив повний курс Мирогощанського сільськогосподарського технікуму за спеціальністю «Механізація сільського господарства» (рішення кваліфікаційної комісії від 23.11.1985), із присвоєнням кваліфікації техніка-механіка.

Проходження позивачем строкової військової служби у період з 17.06.1982 по 13.06.1984 підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Частиною 1 ст.26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон № 1058 набрав чинності з 01.01.2004. До вказаної дати порядок обчислення стажу визначався Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).

Згідно зі ст.62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.«д» ч.3 ст.56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На виконання ст.62 Закону № 1788 Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що період навчання за денною формою за час до 01.01.2004 підлягає зарахуванню до стажу роботи, а підтвердженням такого періоду є, зокрема, диплом, а також довідки та інші документи, видані на підставі архівних даних, що містять відомості про періоди навчання. При цьому законодавство не ставить зарахування періоду навчання до стажу в залежність від наявності наказів про надання академічної відпустки чи про переведення до іншого навчального закладу.

Судом встановлено, що вік позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком перевищував 60 років, що сторонами не заперечується.

Спірний період навчання з 01.09.1979 по 17.06.1982 мав місце до набрання чинності Законом № 1058 та до впровадження системи персоніфікованого обліку, а отже підлягає зарахуванню до стажу за правилами законодавства, що діяло раніше, зокрема Закону № 1788 та Порядку № 637.

Факт навчання позивача за денною формою у Золочівському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю «Механізація сільського господарства» з 01.09.1979 підтверджується архівною довідкою від 16.12.2025 № 416, виданою на підставі архівних даних правонаступником навчального закладу, а також дипломом НОМЕР_2 , згідно з яким позивач у 1979 році вступив до цього технікуму. Дата початку спірного періоду (01.09.1979) відповідає наказу про зарахування № 94 від 22.08.1979, а дата його закінчення (17.06.1982) - даті надання академічної відпустки у зв`язку з призовом до армії, що узгоджується з відомостями військового квитка серії НОМЕР_3 про проходження позивачем строкової військової служби з 17.06.1982.

Таким чином, спірний період навчання підтверджений належними та допустимими документами, передбаченими п.8 Порядку № 637, а саме дипломом та архівною довідкою, виданою на підставі архівних даних. За таких обставин цей період підлягав зарахуванню до стажу роботи позивача.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність наказів про надання академічної відпустки та про переведення як на підставу для незарахування спірного періоду. Пункт 8 Порядку № 637 не вимагає підтвердження періоду навчання наказами про академічну відпустку чи переведення; належним підтвердженням є, зокрема, диплом та архівна довідка, які у справі наявні. При цьому у самій архівній довідці зазначено, що книги наказів за 1982 та 1984 роки в архіві відсутні, а відповідні дані взято з військового квитка, тому вимога надати накази, які об`єктивно не збереглися та не можуть бути одержані, покладає на позивача обов`язок, виконання якого від нього не залежить.

Суд наголошує, що підставою для зарахування періоду до стажу є сам факт навчання, а не дотримання усіх формальних вимог до оформлення документів. Наявність окремих недоліків чи відсутність окремих документів, складення яких не залежить від особи, не може впливати на позбавлення її права на пенсійне забезпечення. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Крім того, за загальним правилом відповідальність за належне оформлення та зберігання документів про періоди роботи та навчання покладається не на особу, якій ці документи стосуються, а тому недотримання правил їх ведення чи незбереження в архіві не може мати негативних наслідків для особи та впливати на її право на соціальний захист. Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 15.01.2026 № 134750010185 у частині незарахування до стажу роботи позивача періоду навчання з 01.09.1979 по 17.06.1982 є протиправним, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення, та підлягає скасуванню в цій частині.

Позивач у позовних вимогах про безпосереднє призначення йому пенсії за віком не просив, а просив зобов`язати відповідача зарахувати спірний період та повторно розглянути його заяву.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади, які надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, що приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки встановлення повного обсягу страхового стажу та вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком належить до виключної компетенції органу, що призначає пенсію, суд не може підмінити пенсійний орган. Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, зарахувавши до стажу роботи спірний період навчання.

Щодо належного відповідача за вимогою про зобов`язання вчинити дії суд зазначає таке. Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності опрацьовано та відповідне рішення про відмову прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За таких обставин обов`язок повторно розглянути заяву позивача та зарахувати до стажу спірний період навчання належить покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як на орган, що прийняв оскаржуване рішення. Відтак у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, слід відмовити.

Заперечення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неможливості стягнення судового збору з огляду на цільове призначення коштів Пенсійного фонду суд відхиляє, оскільки розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, і цільове призначення коштів Пенсійного фонду не звільняє відповідача від обов`язку з відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Доводи відповідачів про правомірність оскаржуваного рішення зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду. Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331грн 20коп, що підтверджується відповідною квитанцією. З урахуванням задоволення позовних вимог немайнового характеру, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача. Підстав для солідарного стягнення судового збору суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.01.2026 № 134750010185 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у частині незарахування до стажу роботи періоду навчання в Золочівському сільськогосподарському технікумі з 01.09.1979 по 17.06.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.01.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, зарахувавши до стажу роботи період навчання з 01.09.1979 по 17.06.1982.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.