Рішення № 138833282, 06.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Львів справа № 380/14694/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області (відповідач/Сколівська міська рада), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сколівської міської ради від 24.04.2025 № 5578 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених»;

- зобов`язати Сколівську міську раду повторно розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.03.2024 № 02/528-24 в частині віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 та за кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозазісених та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 та за кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених у порядку, визначеному частинами другою, третьою, четвертою статті 57-1 Земельного кодексу України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 380/17893/24 Сколівська міська рада розглянула подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/528-24 від 27.03.2024 щодо віднесення земельних ділянок, зазначених у цьому поданні, до самозалісених та 24.04.2025 прийняла рішення № 5578 (далі також спірне/оскаржуване рішення), яким відмовила у задоволенні подання про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених. Зі змісту цього рішення слідує, що причиною такої відмови є рекомендації комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва, адміністративного устрою населених пунктів, планування територій та архітектури, екології, природних ресурсів щодо можливого надання земельних ділянок ветеранам війни та демобілізованим військовослужбовцям громади. Водночас під час вивчення витягу з протоколу № 90 комісії від 22.04.2025 з`ясовано, що комісією рекомендовано відмовити у віднесенні земельних ділянок комунальної власності, які розташовані на території Сколівської міської ради, з кадастровими номерами 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених, однак, підстави з яких необхідно прийняти таке рішення, не зазначено.

Позивач не погоджується зі спірним рішенням відповідача, оскільки до самозалісених земель можна віднести будь-яку категорію земель (крім земель лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), за умови, що земельна ділянка площею понад 0,5 гектара частково або повністю вкрита лісовою рослинністю, залісена природним шляхом. Самозалісена ділянка залишається в попередній категорії земель, а факт віднесення до самозалісених вноситься до Державного земельного кадастру. Утім, приймаючи спірне рішення, Сколівська міська рада не обґрунтувала підстави для відмови у задоволенні подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про віднесення земель до самозалісених. Крім того, незважаючи на те, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у своєму поданні зазначало, що спірні земельні ділянки самозалісені, а також на те, що за даними відкритих джерел, даних карт «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект», kadastr.live, вбачається наявність лісових ресурсів на цих земельних ділянках, Сколівська міська рада не провела їх обстеження перед прийняттям оскаржуваного рішення. Натомість, опрацюванням отриманої Стрийською окружною прокуратурою Львівської області інформації та рішення Сколівської міської ради, встановлено, що згідно із частиною другою статті 57-1 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування за поданням Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства мав прийняти рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених. Тому, вважаючи спірне рішення відповідача з наведених вище підстав протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом, який просить задовольнити повністю.

Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 23 липня 2025 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 23 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 380/17893/24 визнано протиправною бездіяльність Сколівської міської ради, яка полягає у не розгляді на сесії міської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.03.2024 № 02/528-24 щодо віднесення земельних ділянок з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених та зобов`язано Сколівську міську раду розглянути на сесії міської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.03.2024 № 02/528-24 щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених.

На виконання вказаного рішення суду Сколівська міська рада Стрийського району Львівської області 24.04.2025 прийняла рішення № 5578 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок», яким, керуючись статтями 12, 57-1 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, розглянувши подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/528-24 від 27.03.2024, враховуючи рекомендації комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва, адміністративного устрою населених пунктів, планування територій та архітектури, екології, природних ресурсів щодо можливого надання земельних ділянок з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га ветеранам війни та демобілізованим військовослужбовцям громади, вирішила:

- відмовити у віднесенні земельних ділянок комунальної власності, які розташовані на території Сколівської міської ради, з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених.

Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 24.04.2025 № 5578 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених».

Насамперед, щодо підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у межах спірних правовідносин суд зазначає таке.

За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Законі України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У справі, що розглядається, прокурор у позовній заяві зазначив, що необхідність подання цього позову зумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу у збереженні самосійних лісів, а звернення прокурора із цим позовом здійснюється в межах реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді. Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, не здійснював та надалі не здійснюватиме захист таких інтересів, що свідчить про його бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру в інтересах держави в особі цього органу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що під час звернення з цим позовом до суду прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, вказав, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, регулює Лісовий кодекс України.

Частинами другою, третьою статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до частини дванадцятої статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України (далі - також ЗК України).

Відповідно до пунктів «а» і «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Законом України від 20.06.2022 № 2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Так, приписами цієї статті передбачено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Крім того, з метою реалізації вказаної норми, частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом четвертим, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом частин першої - третьої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Суд встановив, що на виконання статті 57-1 ЗК України, Указу Президента України № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», доручення начальника Львівської ОВА від 30.06.2023 № 27/0/6-23ВА Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області з поданням № 02/528-24 від 27.03.2024 щодо віднесення до самозалісених, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 - 0,5361 га, комунальна власність, землі сільськогосподарського призначення, землі запасу та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 - 0,8503 га, комунальна власність, землі сільськогосподарського призначення, землі запасу. Ділянка самозалісена ялиною, ялицею, осикою, березою, вербою та вільхою сірою, вік більше 10 років. Земельна ділянка прилягає до лісового фонду кв.35 Крушельницького лісництва Сколівського ДЛГП «Галсільліс».

Однак, розглянувши вищевказане подання, відповідач спірним рішенням відмовив у віднесенні земельних ділянок з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених, покликавшись у своєму рішенні на рекомендації комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва, адміністративного устрою населених пунктів, планування територій та архітектури, екології, природних ресурсів щодо можливого надання цих земельних ділянок ветеранам війни та демобілізованим військовослужбовцям громади.

Суд дослідив згадану у спірному рішенні рекомендацію комісії, яка оформлена витягом з протоколу № 90 від 22.04.2025, та встановив, що нею рекомендовано сесії Сколівської міської ради відмовити у віднесенні земельних ділянок комунальної власності, які розташовані на території Сколівської міської ради, з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених.

Однак вказана рекомендація не містить жодних підстав для відмови у віднесенні вищезгаданих земельних ділянок до самозалісених, зокрема й тієї, на яку покликається відповідач у спірному рішенні, а саме щодо можливого надання земельних ділянок ветеранам війни та демобілізованим військовослужбовцям громади.

Тож покликання відповідача у спірному рішенні на вказану рекомендацію у аспекті того, що нею рекомендовано відмовити у віднесенні спірних земельних ділянок комунальної власності до самозалісених у зв`язку з можливим наданням таких ветеранам війни та демобілізованим військовослужбовцям громади, є безпідставним.

Водночас суд відзначає, що чинне законодавство, зокрема стаття 57-1 ЗК України, не передбачає такої підстави для відмови у віднесенні земельних ділянок комунальної власності до самозалісених як їх можливе надання ветеранам війни та демобілізованим військовослужбовцям громади.

Так, відповідно до визначення, наведеного у частині першій статті 57-1 ЗК України, самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Отже, до самозалісених земель можна віднести будь-яку категорію земель (крім земель лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), за умови, що земельна ділянка площею понад 0,5 гектара частково або повністю вкрита лісовою рослинністю, залісена природним шляхом.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 4624583600:02:000:3251 та 4624583600:02:000:4069 вказані земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення (не належать до земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) та мають площу більше 0,5 га, що відповідає умовам, визначеним у частині першій статті 57-1 ЗК України.

Також, як слідує зі змісту подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/528-24 від 27.03.2024, вищевказані земельні ділянки самозалісені ялиною, ялицею, осикою, березою, вербою та вільхою сірою, вік більше 10 років.

Водночас у поданні № 02/528-24 від 27.03.2024 Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства вказало відповідачу про ідентифікацію спірних земельних ділянок за допомогою даних карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект» та результатами натурних обстежень. Окрім цього, зазначило місце розташування земельних ділянок, площі цих земель, кадастрові номери, склад насадження та вік, що дозволяло органу місцевого самоврядування ознайомитися із самозалісеними земельними ділянками, які є у його власності.

Наведене у сукупності свідчить про те, що підстави для відмови у віднесенні земельних ділянок комунальної власності, які розташовані на території Сколівської міської ради, з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених, не відповідають чинному законодавству, зокрема статті 57-1 Земельного кодексу України та є, фактично, надуманими.

Суд відзначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто викладення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Однак, відповідач у процесі розгляду справи не довів наявності достатніх фактичних та юридичних підстав для відмови у віднесенні спірних земельних ділянок до самозалісених.

За змістом абзаців першого, другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Жодних доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не подав.

Також не подав відповідач і відзиву на позовну заяву, не пояснив обставин, що стосуються ухвалення ним оскаржуваного рішення, не висловив жодних заперечень щодо заявлених позивачем до нього позовних вимог.

З огляду на викладені норми права та встановлені обставини справи суд висновує, що Сколівська міська рада за відсутності правових підстав прийняла рішення про відмову у віднесені спірних земельних ділянок до самозалісених, яке є необґрунтованим та належно невмотивованим, що не відповідає встановленим КАС України критеріям правомірності індивідуально-правового акту, а тому таке є протиправним та його належить скасувати.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Оскільки згідно з частиною другою статті 57-1 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а будь-який інший нормативно-правовий акт не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених, у Сколівської міської ради відсутні дискреційні повноваження щодо питання віднесення земельних ділянок до самозалісених за результатами розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/528-24 від 27.03.2024.

Отже, у розглядуваній ситуації не йдеться про вибір міської ради на власний розсуд прийняти рішення про віднесення чи рішення про відмову у віднесенні до самозалісених спірних земельних ділянок, оскільки згідно зі статтею 57-1 ЗК України до самозалісених угідь орган місцевого самоврядування не може віднести лише землі державної та приватної власності, а також землі лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Тому задоволення позовних вимог в цій частині не виходить за межі завдань адміністративного судочинства та не є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Законодавцем визначені виключні підстави для неможливості віднесення земель до самозалісених (землі лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, менші за площею 0,5 га), які не стосуються спірних земельних ділянок, зазначених у поданні Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/528-24 від 27.03.2024, а тому з урахуванням положень статей 2, 245 КАС України, зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти в цій правовій ситуації певне рішення не буде вважатися втручанням у його дискреційні повноваження, адже лише такий спосіб захисту порушеного права та інтересу буде найбільш ефективним та спрямованим на недопущення свавілля в діяльності суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене суд вважає, що належним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов`язання Сколівської міської ради повторно розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.03.2024 № 02/528-24 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених, у порядку визначеному частинами другою, третьою, четвертою статті 57-1 Земельного кодексу України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини другої статті 139 КАС України у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі позивачем є суб`єкт владних повноважень, позов якого задоволено, проте який судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області (вул. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 82400) в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Яворницького, 8б, м. Львів, 79054, код ЄДРПОУ 44921644) до Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області (майдан Незалежності, 1, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 82600, код ЄДРПОУ 04056262) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 24.04.2025 № 5578 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок».

Зобов`язати Сколівську міську раду Стрийського району Львівської області повторно розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.03.2024 № 02/528-24 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровим номером 4624583600:02:000:3251 площею 0,5361 га та з кадастровим номером 4624583600:02:000:4069 площею 0,8503 га до самозалісених, у порядку визначеному частинами другою, третьою, четвертою статті 57-1 Земельного кодексу України.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна