Рішення № 138832784, 28.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. справа № 300/1203/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області

про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (далі - КДКА Дніпропетровської області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

визнати судом відсутність повноважень і компетенції відповідача з 2022 року;

визнати протиправними дії відповідача, який скаргу позивача направив позивачу, а не КДКА Донецької області;

визнати протиправними дії відповідача щодо направлення скарги позивачу без повноважень на такі дії;

визнати протиправним скаргу позивачу без рішень та інформації про свої дії;

визнати протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню розглянути скаргу позивача до КДКА Донецької області від 09.12.2024 у відповідності до вимог Положення про порядок прийняття та розгляд скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарної відповідальності, затвердженої рішенням РАУ від 30.08.2014 зі змінами №120;

зобов`язати відповідача прийняти, зареєструвати та розглянути по суті скаргу позивача до кваліфікаційно-дисциплінарної палати адвокатів Донецької області від 09.12.2024 згідно Положення по рішенню №120 РАУ від 30.08.2024;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 35 000 Євро.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, 21.02.2025 отримав лист відповідача, в якому знаходилася його скарга на протиправну поведінку адвоката і адресована до КДКА Донецької області без будь яких пояснень. Зазначає, що відповідач повернув його скаргу без розгляду і пояснень своїх дій. Вважає діяльність відповідача протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами (а.с.14-15).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.04.2025. У даному відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зокрема зазначив, що на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області надійшла скарга ОСОБА_1 , щодо неправомірної, на його думку, діяльності адвоката Губенко Ольги Валеріївни. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Відповідно із відомостями Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Губенко Ольга Валеріївна обліковується у Раді адвокатів Донецької області, однак у супровідному листі КДКА Донецької області до ВКДКА було зазначено, що ОСОБА_2 є членом дисциплінарної палати. Пунктом 22 Положення "Про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від "30" серпня 2014 року №120" у разі звернення із заявами (скаргами) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, або якщо скаржниками виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, заява (скарга), не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. На підставі вищевикладеного, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури Донецької області направила скаргу з додатками до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для перерозподілу та направлення для розгляду до КДКА іншого регіону. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури перерозподілила скаргу ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області для подальшого розгляду. Однак, скаргу ОСОБА_1 щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_2 , було повернуто скаржнику для належного оформлення відповідно до вимог Положення "Про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від "30" серпня 2014 року №120. Скарга була написана власноруч нерозбірливим почерком, в результаті чого неможливо з`ясовувати її зміст та обставини для подальшого розгляду. Також копія скарги, що була додана для вручення адвоката не може бути прийнята через погану якість друку, що в подальшому унеможливлює ознайомлення з нею адвоката для надання пояснень. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.20-21).

Ухвалою суду від 20.05.2025 заяву позивача №1 про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження в справі № 300/1203/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/1204/25 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій (а.с.35-36).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 поновлено провадження в справі №300/1203/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. Заяву ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №300/1203/25 за правилами загального позовного провадження задоволено. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с.44-45).

Протокольною ухвалою суду від 17.07.2026 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.63-64).

У судовому засіданні 03.04.2026 ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Клопотань, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляду справи без участі представника відповідача на адресу суду не надходило.

Частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення позивача, дослідивши позовну заяву, інші заяви та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої аргументи і доводи, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

ОСОБА_1 звернувся з скаргою до голови КДКА Донецької області, щодо неправомірної, на його думку, діяльності адвоката ОСОБА_2 (а.с.26-27).

Відповідно із відомостями Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Губенко Ольга Валеріївна обліковується у Раді адвокатів Донецької області, однак у супровідному листі КДКА Донецької області до ВКДКА було зазначено, що ОСОБА_2 є членом дисциплінарної палати. Пунктом 22 Положення "Про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від "30" серпня 2014 року №120" у разі звернення із заявами (скаргами) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, або якщо скаржниками виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, заява (скарга), не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

На підставі вищевикладеного, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури Донецької області направила скаргу з додатками до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для перерозподілу та направлення для розгляду до КДКА іншого регіону.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури перерозподілила скаргу ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області для подальшого розгляду (а.с.22, зв. ст.).

Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_1 щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_2 повернуто скаржнику для належного оформлення відповідно до вимог Положення "Про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від "30" серпня 2014 року №120, оскільки скарга була написана власноруч нерозбірливим почерком, в результаті чого неможливо з`ясовувати її зміст та обставини для подальшого розгляду. Також копія скарги, що була додана для вручення адвоката не може бути прийнята через погану якість друку, що в подальшому унеможливлює ознайомлення з нею адвоката для надання пояснень (а.с.23, зв. ст.).

Вважаючи, що відповідач під час розгляду скарги допустив порушення законодавства України про звернення громадян, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

За приписами статті 1 Закону №5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 3 статті 2 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 44 Закону № 5076-VI завданнями адвокатського самоврядування, зокрема, є утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Відповідно до статті 45 Закону №5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Статтею 46 Закону №5076-VI встановлено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Згідно зі статтею 50 Закону №5076-VI Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.

Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Варто зазначити, що Рада адвокатів України - діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з`їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України.

Так, Рада адвокатів України:

1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з`їзду адвокатів України;

2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з`їзду адвокатів України;

3) забезпечує виконання рішень з`їзду адвокатів України;

4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього;

5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги;

6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання);

7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність;

9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;

10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України;

11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів;

12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України;

13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України;

14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України ( ч.4 ст. 55 Закону №5076-VI).

Частинами 1-3 ст. 57 Закону №5076-VI визначено, що Рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов`язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Виходячи із системного аналізу норм профільного законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, слідує, що адвокатура як інституція та її діяльність, в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу, набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Адвокатура є недержавним самоврядним інститутом (формуванням, об`єднанням), що самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, визначеному Законом №5076-VI. Цим Законом визначені структурні організаційні одиниці адвокатського самоврядування, порядок формування, повноваження та правила самоврядної діяльності адвокатури.

Поміж тим, Законом №5076-VI визначено, що в період між з`їздами адвокатів України Рада адвокатів України, як колегіальний орган, виконує функції адвокатського самоврядування, які спрямовані на забезпечення завдань адвокатського самоврядування та належної роботи усіх органів адвокатського самоврядування. Рада адвокатів України має право приймати управлінські рішення щодо формування та забезпечення діяльності органів адвокатського самоврядування, порядку їх організації та функціонування.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати рішенням суду відсутність повноважень (компетенції) відповідача з 2022 року, позаяк Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури забороняється діяти більше двох строків без перевиборів кожні п`ять років.

Судом встановлено, що КДКА в Дніпропетровській області в поточному складі було обрано на конференції адвокатів Дніпропетровської області 07.12.2018.

Голова КДКА Дніпропетровської області - ОСОБА_3 (Наразі в.о. Голови - Забелін В.Г.).

Пунктом 4.1 ст. 4 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області передбачено, що Голова та члени КДКА обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом КДКА більше ніж два строки підряд. За статтею 7 даного Положення при виконанні функцій колегіального органу системи адвокатського самоврядування, при організації засідань та вирішенні питань, визначених статтею 6 цього Положення, КДКА керується Регламентом КДКА, який затверджується рішенням Ради адвокатів України та містить, серед іншого приписи щодо дії правил континуїтету.

Суд зауважує, що відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Далі, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, строк дії воєнного стану продовжувався Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

Суд погоджується з позивачем про те, що Закон № 5076-VI не містить чіткої правової норми щодо припинення/продовження терміну (строку) повноважень членів органів адвокатського самоврядування, в тому числі під час воєнного/надзвичайного стану, тобто має місце відповідна прогалина в нормативно-правовому регулюванні діяльності органів адвокатського самоврядування.

Разом з тим, з огляду на вищезазначене, з урахуванням аналогії Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з питань неприпустимості припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану, а також продовження строку повноважень під час дії воєнного стану до вступу на посаду іншої особи, обраної після припинення або скасування воєнного стану, доцільним та обґрунтованим є забезпечення безперервності діяльності органів адвокатського самоврядування.

Суд звертає увагу, що відповідно Рішення № 69 від 21.09.2020, Рада адвокатів України, керуючись статтями 55, 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положенням про Раду адвокатів України, вирішила затвердити Роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та адвокатських форм адвокатського самоврядування, мотивовані тим, що задля недопущення інституційного дисконстинуїтету в адвокатурі, доцільним та обґрунтованим є застосування принципу інституційного континуїтету. Продовження строків повноважень органів адвокатського самоврядування має становити виключення і допускається лише за наявності об`єктивних підстав, які виключають можливість проведення безперешкодного та безпечного для життя та здоров`я осіб відповідних виборів, як-от неможливість вчасного проведення таких виборів в умовах пандемії. Тобто законодавча вимога наступності (послідовності, тяглості, неперервності) повноважень органів адвокатського самоврядування обумовлює, що органи адвокатського самоврядування та їх члени продовжують виконувати свої повноваження до початку діяльності новосформованих органів адвокатського самоврядування та обрання їх нових членів.

Отже, члени органів адвокатського самоврядування здійснюють свої обов`язки (функції), визначені Законом №5076-VI, до початку вступу на посади (до першого засідання) новообраних членів органів адвокатського самоврядування.

До того ж, як зазначалось вище, рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Компетенція Ради адвокатів України дає право у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 5076-VI, деталізувати у своїх рішеннях певні процедурні моменти діяльності, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, задля дотримання, окрім іншого, принципу правової визначеності.

На переконання суду, застосування відповідачем принципу інституційного континуїтету під час дії воєнного стану є цілком правомірним та обґрунтованим, оскільки зберігає існування адвокатури, яка має виконувати функцію сприянню правосуддю шляхом здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також забезпечує право фізичних і юридичних осіб на розгляд їх скарг щодо неналежної поведінки адвокатів, яка може мати наслідком їх дисциплінарну відповідальність.

На підставі вищевикладеного та з огляду на досліджені в ході розгляду справи матеріали, суд не вбачає підстав для визнання відсутності повноважень (компетенції) відповідача з 2022 року.

За приписами частини 1 статті 4 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Дисциплінарну відповідальність адвокатів регламентує Розділ VI указаного Закону №5076-VI.

Відповідно до статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

З урахуванням частин першої, другої статті 34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Частиною другою статті 35 Закону №5076-VI визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Частинами 1,2 статті 36 Закону № 5076-VI встановлено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Згідно із положеннями ст.37 Закону №5076-VI, стадіями дисциплінарного провадження є: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частиною 1 ст.38 Закону №5076-VI визначено, що заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року №120 затверджене Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, із змінами та доповненнями внесеними, зокрема рішеннями Ради адвокатів України від 23.09.2017 № 203 ( в редакції рішення Ради адвокатів України від 16.11.2017 року № 257) та від 16-17 листопада 2022 року № 144 (далі - Положення).

Згідно із статтею 1 таке Положення розроблено відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про звернення громадян", Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Відповідно до статті 3 Положення адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 9 Положення визначено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Згідно зі статтею 20 Положення усі заяви (скарги) підлягають обов`язковому прийняттю без здійснення їх реєстрації. Заяви (скарги), що відповідають вимогам до заяви (скарги), підлягають обов`язковій реєстрації та розгляду.

Вимоги до заяви (скарги) наведені в ст. 14 Положення.

Пунктами 1-2 статті 14 Положення визначено, що заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути подана безпосередньо за місцезнаходженням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону або надіслана поштою (в тому числі електронною поштою із застосуванням електронного цифрового підпису).

У заяві (скарзі) обов`язково має бути зазначено: найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга); ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти; ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку; вимоги заявника (скаржника).

Згідно з п. 4 ст. 14 Положення до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), за винятком випадку коли заява (скарга) подається електронною поштою.

До заяви (скарги) також додається письмова згода на обробку персональних даних органами адвокатського самоврядування, в тому числі, збирання, зберігання, використання і поширення.

Отже, нормами Положення, окрім вимог щодо форми та змісту заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, також регламентовано чіткий перелік документів, що має бути наданий скаржником разом із такою заявою (скаргою).

Заява (скарга), яка відповідає вимогам до заяви (скарги) і може мати наслідком дисциплінарну відповідальність адвоката, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати для перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката (стаття 21 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з скаргою до голови КДКА Донецької області, щодо неправомірної, на його думку, діяльності адвоката ОСОБА_2 (а.с.26-27).

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Відповідно із відомостями Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Губенко Ольга Валеріївна обліковується у Раді адвокатів Донецької області, однак у супровідному листі КДКА Донецької області до ВКДКА було зазначено, що ОСОБА_2 є членом дисциплінарної палати.

Пунктом 22 Положення "Про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від "30" серпня 2014 року №120" у разі звернення із заявами (скаргами) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, або якщо скаржниками виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, заява (скарга), не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

У відповідності до ч.2 ст. 66 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно- виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, у разі звернення із скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення цих Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, з метою забезпечення неупередженості та об`єктивності при розгляді зазначених скарг Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.

На підставі вищевикладеного, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури Донецької області направила скаргу з додатками до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для перерозподілу та направлення для розгляду до КДКА іншого регіону.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури перерозподілила скаргу ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області для подальшого розгляду (а.с.22, зв.ст.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання судом відсутності повноважень і компетенції відповідача з 2022 року, визнання протиправними дій відповідача, який скаргу позивача направив позивачу, а не КДКА Донецької області, визнання протиправними дії відповідача щодо направлення скарги позивачу без повноважень на такі дії та визнання протиправним скаргу позивачу без рішень та інформації про свої дії, є такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню розглянути скаргу позивача до КДКА Донецької області від 09.12.2024 у відповідності до вимог Положення про порядок прийняття та розгляд скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарної відповідальності, затвердженої рішенням РАУ від 30.08.2014 зі змінами №120 та зобов`язання відповідача прийняти, зареєструвати та розглянути по суті скаргу позивача до кваліфікаційно-дисциплінарної палати адвокатів Донецької області від 09.12.2024 згідно Положення по рішенню №120 РАУ від 30.08.2024, суд зазначає таке.

Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_1 щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_2 повернуто скаржнику для належного оформлення відповідно до вимог Положення "Про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", яке затверджено рішенням Ради адвокатів України від "30" серпня 2014 року №120, оскільки скарга написана власноруч нерозбірливим почерком, в результаті чого неможливо з`ясовувати її зміст та обставини для подальшого розгляду. Також копія скарги, що була додана для вручення адвоката не може бути прийнята через погану якість друку, що в подальшому унеможливлює ознайомлення з нею адвоката для надання пояснень.

Суд звертає увагу на те, що по формі заява, клопотання або заперечення є письмовим документом. Письмова форма вважається додержаною, якщо заява викладена на папері. Текст може бути надрукований або написаний від руки. Однак, зміст заяви, клопотання, заперечення або підстави заяви (клопотання, заперечення) повинні бути написані зрозуміло (розбірливо), тобто читабельно.

Варто зазначити, що під змістом питання, яке має бути розглянуто судом, прохання заявника та підставами заяви (клопотання, заперечення) розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

У контексті наведеного суд наголошує, що заява, клопотання або заперечення повинні містити максимально чітко і зрозуміло сформовані підстави для звернення до відповідного органу та до суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі "Bellet v. France" ("Беллет проти Франції", Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція ) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі "Miragall Escolano and Othersv. Spain" ("Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain" ("Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оцінюючи доводи щодо нечитабельності відповідного звернення (скарги) від 09.12.2024 суд встановив, що її зміст придатний до прочитання, а вимоги скарги є зрозумілими.

Викладений позивачем текст дійсно читається з певними труднощами, водночас піддається читанню, що, зокрема, дозволило суду встановити зміст відповідної скарги. Тому така можливість була і у відповідача.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що в контексті реалізації законодавчих гарантій, запроваджених Законом України "Про звернення громадян", який поширюється на спірні правовідносини в частині права кожного на звернення до суб`єктів владних повноважень (суб`єктів публічних відносин) із відповідною заявою, установлення такого процедурного обмеження як скарга написана власноруч нерозбірливим почерком, в результаті чого неможливо з`ясовувати її зміст та обставини для подальшого розгляду, нівелює саму суть права особи на звернення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позов в цій частині підлягає до задоволення, а саме слід визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо повернення звернення (скарги) ОСОБА_1 від 09.12.2024 з підстав: "написання скарги власноруч нерозбірливим почерком та неможливістю з`ясовувати її зміст та обставини для подальшого розгляду" та зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області повторно розглянути звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 09.12.2024.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 35 000 євро, суд зазначає таке.

У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пунктах 2, 4 вказаної постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.

Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В постанові №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Пленум Верховного Суду України в пункті 4 вказав, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В пункті 9 цієї Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №804/2252/14 та від 20.02.2018 у справі № 818/1394/17.

ОСОБА_1 обґрунтовує підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача тим, що поведінка відповідача викладена у відзиві його додатково психологічно травмувала і змушує вжити надзусилля по веденню справи, а відповідач отримав позов і його медкарту з діагнозом захворювання - знає його хворобу і йому важко.

При цьому, суд вказує на те, що в даному випадку відсутні будь-які докази причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними позивачем обґрунтуваннями морально-психологічних випробувань і діями та рішеннями відповідача щодо ОСОБА_1 .

Таким чином, наведені позивачем доводи щодо необхідності компенсувати моральну шкоду не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями та рішеннями відповідача і провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі "Гольм проти Швеції", від 29.11.1996 у справі "Саундерс проти Сполученого Королівства", від 25.07.2001 у справі "Перна проти Італії", від 13.07.2006 у справі "Сілін проти України") визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Оскільки позивачем не доведено факт того, що оскаржуваними діями та рішенням відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між винесенням спірних рішень відповідачем та заподіянням позивачеві шкоди, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірність спірного рішення в частині щодо ОСОБА_1 , натомість, доводи позивача підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, ухвалою суду від 03.03.2025 позивача звільнено від сплати судового збору, то докази розподілу судового збору відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20298303, вул. Святослава Хороброго, буд. 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо повернення звернення (скарги) ОСОБА_1 від 09.12.2024 з підстав: "написання скарги власноруч нерозбірливим почерком та неможливістю з`ясовувати її зміст та обставини для подальшого розгляду".

Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20298303, вул. Святослава Хороброго, буд. 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) повторно розглянути звернення (скаргу) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 09.12.2024.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 07 серпня 2026 р.