Рішення № 138832259, 07.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 2/760/17717/26

В справі 760/19830/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

07 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Будпрогрес», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту нерухомого майна.

ІІ. Описова частина

10.07.2026 ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Будпрогрес» (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Третя особа), про скасування арешту нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначила, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею 67,50 кв.м, у тому числі житловою площею 41,90 кв.м. Право власності на вказану квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 18.04.1996 на Київській універсальній біржі (реєстраційний № В2444/3910), та було зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 22.04.1996 із внесенням запису до реєстрової книги № 267/517.

Позивачка вказує, що у червні 2026 року, реалізуючи повноваження власника, вона мала намір зареєструвати місце проживання матері свого чоловіка у належній їй квартирі, однак вчинити цю дію не змогла у зв`язку з тим, що квартира перебуває під арештом.

Так, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 480363761, сформованою 04.06.2026, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано обтяження: тип обтяження - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження - 1866761; зареєстровано 11.04.2005 реєстратором - Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження - постанова серії АВ № 674019 від 24.03.2005, винесена Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві (вх. № 792 від 11.04.2005, вих. № 2/10 від 24.03.2005); об`єкт обтяження - квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; власник - ОСОБА_1 . Наведене обтяження підтверджується також Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 3075954 від 11.04.2005.

Позивачка зазначає, що наявність арешту та заборони відчуження безпосередньо перешкоджає їй як власнику вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

З метою зняття обтяження у позасудовому порядку Позивачка зверталася до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про зняття арешту. Листом від 22.05.2026 Третя особа повідомила, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено відсутність станом на 22.05.2026 відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_1 ; що виконавче провадження, у межах якого накладено арешт, знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання; що чинним законодавством не передбачено механізму та порядку зняття арешту за виконавчими провадженнями, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними, а тому правових підстав для задоволення заяви немає, з роз`ясненням права на звернення до суду.

Крім того, з метою з`ясування підстав реєстрації обтяження Позивачка звернулася із запитом від 08.06.2026 до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори про надання інформації та засвідчених копій документів, на підставі яких здійснено реєстрацію арешту, а також відомостей про його зняття чи внесення змін до реєстраційного запису.

Позивачка стверджує, що вжитими нею заходами встановлено, що виконавче провадження, у межах якого у 2005 році накладено арешт, знищене, у зв`язку з чим номер виконавчого провадження, стягувач, а також судове рішення чи інший виконавчий документ, на підставі яких накладено арешт, ані їй, ані органу державної виконавчої служби невідомі, а сам орган, що виніс постанову, позбавлений можливості вчинити дії щодо зняття арешту. За таких обставин, на думку Позивачки, єдиним належним та ефективним способом захисту її порушеного права власності є звернення до суду з позовом про скасування арешту, а подання скарги в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 447-451 ЦПК України є неможливим, оскільки вона об`єктивно позбавлена можливості ідентифікувати виконавче провадження, виконавчий документ та конкретні рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, які могли б бути предметом оскарження.

З огляду на викладене Позивачка просила суд скасувати арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою серії АВ № 674019 від 24.03.2005, винесеною Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, - реєстраційний номер обтяження 1866761, зареєстрований 11.04.2005 реєстратором - Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками направлено Відповідачу та Третій особі, Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відзивом від 28.07.2026 № 26/28 Відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Будпрогрес» повідомив суд, що, ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, не заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що арешт на квартиру було накладено у 2005 році в межах судового розгляду спору щодо стягнення заборгованості перед Житлово-будівельним кооперативом «Будпрогрес», а станом на 28.07.2026 заборгованість за наданими послугами по квартирі № 108 перед кооперативом відсутня.

Третя особа письмових пояснень щодо позову у встановлений судом строк не подала.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Справа розглянута судом за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 67,50 кв.м, житловою площею 41,90 кв.м. Право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.1996, укладеного на Київській універсальній біржі (реєстраційний № В2444/3910), та зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 22.04.1996 із внесенням запису до реєстрової книги № 267/517.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оскільки право власності Позивачки на спірну квартиру було зареєстроване у порядку, що діяв на час його набуття, таке право є дійсним, а відсутність відомостей про нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Інформаційні довідки № 480362484 та № 480363761 від 04.06.2026) сама по собі належності Позивачці спірного майна не спростовує. Крім того, власником об`єкта обтяження у відомостях Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено саме ОСОБА_1 ; належність квартири Позивачці Відповідачем не заперечується.

Судом установлено, що згідно з Інформаційною довідкою № 480363761 від 04.06.2026 щодо спірної квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1866761, зареєстрований 11.04.2005 реєстратором - Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження - постанова серії АВ № 674019 від 24.03.2005 Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві (вх. № 792 від 11.04.2005, вих. № 2/10 від 24.03.2005).

Листом від 22.05.2026 Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_1 , станом на 22.05.2026 у відділі немає; що виконавче провадження, у межах якого накладено спірний арешт, знищене у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідно до розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби; що механізм та порядок зняття арешту за виконавчими провадженнями, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними, законодавством не передбачені, а тому правових підстав для задоволення заяви Позивачки відділ не має.

З наведеного вбачається, що спірний арешт було накладено понад двадцять один рік тому, виконавче провадження, у межах якого його накладено, закінчене, а його матеріали знищені; номер виконавчого провадження, стягувач за ним та виконавчий документ, на підставі якого відкрито провадження і накладено арешт, за наявними доказами встановити неможливо.

Відповідач у відзиві підтвердив, що арешт було накладено у 2005 році в межах судового розгляду спору щодо стягнення заборгованості перед Житлово-будівельним кооперативом «Будпрогрес», та повідомив про відсутність станом на 28.07.2026 заборгованості за наданими послугами по квартирі № 108 , а також про те, що проти задоволення позовних вимог він не заперечує.

Щодо належного відповідача та порядку розгляду справи

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна; орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16, від 07.04.2021 у справі № 174/474/17).

Ураховуючи, що спірний арешт було накладено, як убачається з копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.03.2005, у зв`язку зі спором щодо стягнення заборгованості перед Житлово-будівельним кооперативом «Будпрогрес», тобто в інтересах цього кооперативу, позов пред`явлено до належного відповідача, а орган державної виконавчої служби залучено до участі у справі як третю особу.

Суд ураховує, що за загальним правилом сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (розділ VII ЦПК України). Водночас реалізація такого способу захисту передбачає можливість ідентифікувати виконавче провадження, виконавчий документ і суд, який його видав, а також конкретні рішення, дії чи бездіяльність виконавця, що оскаржуються.

У цій справі виконавче провадження, у межах якого накладено спірний арешт, закінчене та знищене у зв`язку із закінченням строків зберігання, відомості про нього відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження, а сам орган державної виконавчої служби прямо повідомив про неможливість надати будь-яку інформацію про це провадження та роз`яснив Позивачці право на звернення до суду з позовом. За таких обставин звернення зі скаргою в порядку статей 447-451 ЦПК України для Позивачки є об`єктивно неможливим, а відповідний спосіб захисту - недоступним.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що за конкретних обставин цієї справи єдиним доступним та ефективним засобом захисту порушеного права власності Позивачки є позов про скасування (зняття) арешту з майна, а спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.

Щодо суті спору

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Обмеження права власності має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом. За статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Аналогічні за змістом положення містилися у статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, чинного на час накладення спірного арешту.

Таким чином, арешт майна не є самостійним обмеженням права власності, а має похідний та забезпечувальний характер: він застосовується виключно для забезпечення реального виконання рішення у межах конкретного виконавчого провадження і не може існувати після припинення такого провадження.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження припинялася чинність арешту майна боржника, скасовувалися інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадилися інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження; якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) державний виконавець зазначав про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічне правове регулювання закріплене і в частині першій статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, згідно з якою у разі закінчення виконавчого провадження (крім визначених цією нормою випадків), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а згідно з частиною п`ятою цієї статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом установлено, що виконавче провадження, у межах якого накладено спірний арешт, закінчене, однак арешт з майна Позивачки при його закінченні знятий не був. Матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання, у зв`язку з чим ані підстави закінчення виконавчого провадження, ані причини незняття арешту встановити неможливо, а орган державної виконавчої служби позбавлений можливості вчинити дії щодо зняття цього арешту в позасудовому порядку.

Відомостей про те, що після закінчення виконавчого провадження виконавчий документ повторно пред`являвся до виконання, матеріали справи не містять; станом на 22.05.2026 відкритих виконавчих проваджень, боржником у яких є Позивачка, не існує. Крім того, Відповідач, в інтересах якого накладено арешт, підтвердив відсутність заборгованості за наданими послугами по спірній квартирі та не заперечував проти задоволення позову, тобто вимог майнового характеру до Позивачки, забезпеченню виконання яких міг би слугувати арешт, не заявляє.

Отже, мета, задля якої у 2005 році було накладено арешт на квартиру Позивачки, на цей час є вичерпаною, а сам арешт, продовжуючи існувати юридично, втратив свою забезпечувальну функцію та перетворився на безстрокове й непропорційне обмеження права власності, яке не переслідує жодної легітимної мети та покладає на Позивачку надмірний індивідуальний тягар.

Наявність зареєстрованого обтяження позбавляє Позивачку можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном, що є втручанням у її право мирного володіння майном, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на встановлені обставини, ураховуючи неможливість зняття арешту в позасудовому порядку та відсутність будь-яких законних підстав для подальшого обмеження Позивачки у здійсненні права власності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню шляхом скасування (зняття) арешту з нерухомого майна.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Будпрогрес», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою серії АВ № 674019 від 24.03.2005 Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві та зареєстрований Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою 11.04.2005 (реєстраційний номер обтяження 1866761).

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Позивачка: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив «Будпрогрес», адреса: м. Київ, вул. Романа Ратушного (Волгоградська), 41-А, код ЄДРПОУ 22906132;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 76-А; код ЄДРПОУ 35008087.

Суддя: