Рішення № 138832026, 07.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №758/10224/25

Провадження № 2/752/5795/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.08.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право»

про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» (далі по тексту - відповідач або ТОВ «АМАДЕО ПРАВО»), у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- грошові кошти у розмірі 9 200,00 гривень;

- відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 80 000,00 гривень.

1.1. Стислий виклад позиції позивача

Позивач стверджує, що вона 25.12.2024 уклала із ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» договір №2512202401 про надання правової допомоги у цивільній справі, проте, після підписання договору ніяких послуг надано не було, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача сплачені за послуги грошові кошти та відшкодувати завдану моральну шкоду.

1.2. Стислий виклад позиції учасників справи

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

1.3. Заяви, клопотання учасників справи

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

05.01.2026 від відповідача до суду надійшла заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи.

1.4.Процесуальні дії у справі

Згідно ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14.07.2025 у справі №758/10224/25 цивільну справу передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С. О.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 29.07.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 25.12.2024 між ОСОБА_1 , як замовником та ТОВ «АМАДЕО ПРАВО», як виконавцем, був укладений письмовий Договір про надання юридичних послуг №2512202401 (а.с.4) згідно умов якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги, зазначені у п.1.2. цього Договору, для чого зобов`язується вчиняти юридичні та інші пов`язані з ними дії в обсязі, обумовленому в цьому Договорі.

Згідно пункту 1.2. Договору про надання юридичних послуг №2512202401 від 25.12.2024 (далі по тексту - Договір) замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: підготовка процесуальних документів, а саме клопотання про забезпечення позову, апеляційна скарга.

Згідно умов підпунктів 2.1.2, 2.1.3 та 2.1.4 Договору відповідач зобов`язався з моменту підписання цього договору сторонами, негайно приступити до правового аналізу ситуації, вивчити надані замовником документи та відомості, здійснити підбір необхідних нормативно-правових актів, обрати найбільш оптимальний план для досягнення мети за цим договором про надання юридичних послуг. Також зобов`язався підготувати проекти документів, зазначених у пункті 1.2 договору, протягом 10 днів з моменту надання замовником необхідних відомостей і документів, а також після внесення 50% від вартості послуг, відповідно до п. 4.1 здійснити підготовку до видачі проектів документів, зазначених у пункті 1.2 договору.

Згідно підпунктів 2.4.1. - 2.4.4. Договору замовник має право вимагати від виконавця належного виконання цього Договору, вимагати внесення змін, уточнень та доповнень у підготовлені проекти документів у разі, якщо необхідність їх внесення було виявлено в результаті ознайомлення замовника з підготовленими проектами документів.

Замовник має право відмовитися від виконання цього Договору, письмово повідомивши про це виконавця і сплативши виконавцю вартість фактично наданих послуг за цим Договором.

Відповідно до підпунктів 4.1 та 4.4. Договору вартість юридичних послуг, вказаних у пункті 1.2 договору, становить 9 200,00 гривень і сплачується замовником у касу виконавця або безготівковим перерахуванням на розрахунковий рахунок. Вказану суму замовник вносить попередньо, видача підготовлених проектів документів здійснюється тільки після повної сплати по цьому договору.

Відповідно до підпунктів 3.1 та 3.2 Договору сторони погодили, що послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами Акта про надання юридичних послуг. У випадку необґрунтованого ухилення заявника від прийняття наданих послуг і підписання Акта у передбачені цим договором строки, виконавець має право повідомити замовника про виконану роботу, направивши останньому документи, що підтверджують виконання зобов`язань, а також підписаний зі своєї сторони акт про надання юридичних послуг, за допомогою КЕП або простого письмового підпису по електронній пошті ТОВ «Амадео Право» та/або рекомендованим листом з описом вкладення.

Замовник у строк не пізніше 5 днів з моменту отримання Акта зобов`язаний розглянути і підписати його, та направити один підписаний екземпляр виконавцю (п. 3.3 договору).

У відповідності до підпунктів 3.4-3.6 Договору за наявності будь-яких зауважень, у тому числі щодо якості та обсягу наданих послуг, замовник у строк, передбачений для розгляду і підписання Акта, направляє відповідні зауваження на адресу виконавця з вимогами виправити зауваження, а виконавець у розумний строк їх усуває. Після виправлення недоліків виконавець формує повторний акт, який замовник розглядає та підписує у той же строк. У разі ухилення або невмотивованої відмови замовника від підписання направленого йому Акта, послуги будуть вважатися прийнятими замовником без претензій та зауважень.

Пунктом 5.3 Договору сторонами було визначено, що невід`ємною частиною договору є Інформаційна записка, заповнена замовником власноручно, а також Акт про надання юридичних послуг.

Згідно квитанція до прибуткового касового ордеру №3 від 25.12.2024 (а.с.5) ОСОБА_1 внесла у касу ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» грошові кошти у розмірі 9 200,00 гривень.

06.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» з листом (вхід.№02/01-В.І від 06.02.2025) в якому просить відповідача повернути сплачені грошові кошти у розмірі 9 200,00 гривень у зв`язку з ненаданням юридичних послуг за Договором.

Суд також встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

2.2. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України, серед іншого визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами за своєю суттю є правовідносинами пов`язаними із наданням послуг.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд встановив, що умовами Договору про надання юридичних послуг №2512202401 від 25.12.2024 було передбачено право позивача розірвати такий договір за умови письмового повідомлення про це відповідача (п.п.2.4.4. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» з листом (вхід.№02/01-В.І від 06.02.2025) в якому вказує про ненадання їй юридичної допомоги та просить відповідача повернути сплачені грошові кошти у розмірі 9 200,00 гривень на картковий рахунок за вказаними у листі реквізитами.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів на підтвердження виконання ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» передбачених Договором юридичних послуг, зокрема, підготовки та подачі необхідних процесуальних документів та Акта про надання юридичних послуг.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/22454/17, від 28 серпня 2018 року у справі №910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18, від 14 серпня 2019 року у справі №910/8819/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18.

Здійснюючи оцінку письмової заяви ОСОБА_1 від 06.02.2025 суд дійшов до висновку, що така заява фактично є заявою про розірвання Договору про надання юридичних послуг №2512202401 від 25.12.2024, оскільки у заяві вказано на не надання відповідачем позивачу юридичних послуг, а також висловлене прохання про повернення сплачених наперед грошових коштів.

Згідно статті 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2024 року у справі №545/1272/22-ц визначив, що аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару). У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією зі сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу. Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий покупцю у повному розмірі. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І, якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №910/21154/17 визначив, що відповідно до частини другої статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена у рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2020 року по справі №910/13271/18 зазначив, що після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставного набутого майна за розірваним договором на підставі статті 1212 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплачених на виконання Договору грошових коштів у розмірі 9 200,00 гривень підлягають задоволенню, оскільки в процесі судового розгляду були встановлені факти істотного порушення умов Договору, що було підставою для його розірвання на згідно письмового звернення ОСОБА_1 від 06.02.2025, так як відповідач не приступив та не виконав зобов`язання за вищевказаним Договором, що свідчить про безпідставне утримання цих грошових коштів.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 80 000,00 гривень суд зазначає наступне.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», №68490/01, від 12.07.2007).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 01.03.2021 в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) виснував, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, відповідно до пункту 3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з частини другої пункту 5 Постанови доведенню підлягають: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вирішуючи дану справу, суд зазначає, що заявляючи позовну вимогу про стягнення з ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» моральної шкоди у розмірі 80 000,00 гривень ОСОБА_1 не надала жодних доказів, того, чи дійсно їй була така шкода завдана, не повідомила суд в чому саме полягала моральна шкода, а також не надала жодного обґрунтування щодо заявленого розміру моральної шкоди.

Суд звертає увагу, що невиконання укладеного договору однією із сторін не свідчить, що іншій стороні за договором було завдано моральної шкоди, а тому, оскільки, позивач не довела належними та допустимими доказами факту завдання їй моральної шкоди діями (бездіяльністю) відповідача, у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити повністю.

3. Висновки суду

Встановивши вказані вище обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 9 200,00 гривень.

4.Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи часткове задоволення позову, а також те, що позивач як інвалід ІІ групи звільнена від сплати судового збору, на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 133,10 гривень.

Керуючись статтями: 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» (ЄДРПОУ:44467302; місцезнаходження: м. Київ, вул. Тарасівська, 4-а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 9 200 (дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» (ЄДРПОУ:44467302; місцезнаходження: м. Київ, вул. Тарасівська, 4-а) на користь держави судовий збір у розмірі 133 (сто тридцять три) гривні 10 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» (ЄДРПОУ:44467302; місцезнаходження: м. Київ, вул. Тарасівська, 4-а)

Повний текст судового рішення складено 07.08.2026.

Суддя С. О. Чекулаєв