Ухвала суду № 138832007, 23.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/18833/26

Провадження №2-з/752/166/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О.Б., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа №752/18833/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Адвокат Маринушкін Арсен Григорович в інтересах ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду одночасно з пред`явленням позову із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», в межах суми позовних вимог у розмірі 897273,43 грн.

Заявник ОСОБА_1 зазначає, що вона звернулася до суду із позовом про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва від 20.11.2018 №87821, який був укладений між нею та АТ АКБ «Аркада» (управителем), правонаступником якого є відповідач, а також про стягнення з відповідача сплачених за вказаним договором грошових коштів у розмірі 897273,43 грн.

В обґрунтування заяви заявник зазначила, що вказані грошові кошти вона сплатила безпосередньо до фонду фінансування будівництва. Грошові кошти позивач передала в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування - квартири в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на дату подання позову об`єкт інвестування за вказаним договором не переданий, а об`єкт будівництва не побудований - 11% готовність. Позивач вважає, що наявні підстави для накладення арешту на кошти відповідача у зв`язку з порушенням умов вказаного договору та законодавства. Позивачем у позові зазначено підстави для дострокового розірвання вказаного договору, внаслідок чого і стягнення коштів з відповідача. На думку позивача, існує ризик виведення коштів відповідачем через сумнівні схеми та мирові угоди. Додатковим підтвердженням наявності ризику ускладнення або неможливості виконання майбутнього судового рішення є фінансовий та господарський стан забудовника ТОВ «Аркада-будівництво», який безпосередньо пов`язаний із виконанням зобов`язань перед довірителями фонду фінансування будівництва. Позивач вважає, що необхідно забезпечити збереження коштів на рахунках фонду фінансування будівництва, щоб вони могли бути використані для виконання судового рішення в межах розміру коштів, що були нею перераховані до фонду. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити захист чи зробити взагалі неможливим виконання рішення суду, чим порушить права і законні інтереси позивача. Позивач вважає, що співмірність забезпечувального заходу очевидна, оскільки він не обмежує відповідача в його господарській діяльності понад межі, необхідні для збереження активів, які є предметом вказаного спору. Також вона вважає, що забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на вказані грошові кошти є абсолютно співмірним заявленим нею позовним вимогам у вказаному позові. Заявник зазначила, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення, оскільки вона має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та не має наміру вчиняти дії щодо відчуження її майна.

Просив застосувати заходи забезпечення позову та задовольнити заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надала заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких просила відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Також у випадку постановлення ухвали про забезпечення позову застосувати зустрічне забезпечення та зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 897273,43 грн.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що заявлена у вказаній заяві вимога є незаконною. На його думку, хибними є твердження позивача про те, що не створений відповідачем оперативний резерв та щодо його привласнення коштів у розмірі 166677 тисяч гривень. Позивач у заяві просить накласти арешт на грошові кошти, які нею були внесені до фонду фінансування будівництва виду А «Еврика». Відповідач є фінансовою компанією, яка здійснює управління майном для фінансування об`єктів будівництва. На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/14860/20 відбулася заміна управителів ФФБ «Еврика» та ФФБ «Патріотика» на відповідача. Позивач є довірителем ФФБ «Еврика», до якого вносила грошові кошти за договором, за яким нею пред`явлена позовна вимога про його розірвання. Відповідач дбає про інтереси довірителів ФФБ і за їх збереження, у зв`язку з чим здійснило переведення коштів до державного банку. На думку відповідача, загальні фрази позивача є її припущенням щодо начебто не цільового використання коштів, не створення оперативного резерву і привласнення відповідачем коштів не підтверджені доказами. Також відсутні будь-які докази, які б свідчили, що відповідач уклав сумнівні мирові угоди, які використовуються як процесуальний механізм виведення коштів із рахунків ФФБ під виглядом виконання зобов`язань за договорами участі у ФФБ. Відповідачем виконуються судові рішення у справах, за якими були затверджені мирові угоди, про що свідчить відсутність відкритих виконавчих проваджень. Відповідач є добросовісним суб`єктом господарювання. На підставі ч. 6 ст. 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» кошти учасників фондів, отримані управителем в управління, відокремлюються від іншого майна управителя, а також від коштів інших фондів. На підставі положень ст. 11 вказаного закону відповідач грошові кошти фонду фінансування будівництва обліковує на окремому рахунку, а не на всіх рахунках, і ці кошти відокремлені від іншого майна управителя ФФБ. Відповідач вважає, що заходи, які просить вжити позивач для забезпечення позову є неспівмірними із заявленими вимогами, а накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках відповідача не відповідає критерію співмірності, адже відповідач буде обмежений у використанні також власних коштів. При цьому слід врахувати, що відповідач не відповідає власним майном за виплату коштів ФФБ, що передбачено Правилами ФФБ та Законом. Крім того, відповідач буде обмежений у фінансуванні будівництва і поверненні коштів довірителям в межах ФФБ «Еврика» та ФФБ «Патріотика», чи будуть порушені права 8500 довірителів цього фонду, які чекають добудови своїх будинків. Відповідач вважає, що жодних негативних та незворотних наслідків для позивача, які б могли не сприяти відновленню її порушеного права, в межах вказаної справи немає. На думку відповідача, відсутні підстави вважати обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову, оскільки нею не надано жодного доказу на підтвердження ризику невиконання відповідачем чи утруднення виконання можливого судового рішення. Крім цього, відповідач зауважив, що у випадку задоволення вказаної заяви про забезпечення позову наявні підстави для застосування зустрічного забезпечення у розмірі 897273,43 грн, що є співвмірним із заявленими позивачем заходами забезпечення позову.

На підставі положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за необхідне розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Перевіривши вказану заяву та додані до неї документи, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6, 8 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант капітал» про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва від 20.11.2018 №87821, який був укладений між нею та АТ АКБ «Аркада» (управителем), правонаступником якого є відповідач, а також про стягнення з відповідача сплачених за вказаним договором грошових коштів у розмірі 897273,43 грн.

На теперішній час заявник має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач має можливість вчинити дії, спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. У заяві про забезпечення позову заявник просила накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу, в межах суми позовних вимог у розмірі 897273,43 грн.

Проте, заявник не обґрунтувала у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у вказаній справі за її позовом. Документи, додані заявником до заяви, не містять в собі доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника та обґрунтованості заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, не містить доказів на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо необхідності забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

Суд враховує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19).

Отже, суд вважає, що з вказаних позовної заяви та заяви про забезпечення позову, неможливо встановити чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати заявник, його заявленим позовним вимогам.

Щодо посилань позивача ОСОБА_1 на роздруківки публікацій, розміщених на веб-сайті «Наші гроші», а також на дописи, опубліковані на сторінках соціальної мережі «Facebook», як докази унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду, суд зазначає, що така інформація не має статусу офіційного джерела доказів. Подібні відомості носять виключно інформативний та суб`єктивний характер, відображають позицію авторів або редакційної політики відповідного ресурсу, а тому не можуть братися судом до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову.

Більш того, такі матеріали не містять достовірних і перевірених відомостей, отриманих у передбаченому законом порядку, та не дають можливості встановити джерело походження інформації, її об`єктивність і відповідність дійсним обставинам справи. Відтак, наведені посилання позивача не можуть розцінюватися судом як належні та допустимі докази у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Щодо посилань позивача ОСОБА_1 на судову практику щодо укладення відповідачем ряду мирових угод із конкретною фізичною особою у різних справах, та які, на думку позивача, були спрямовані на нецільове використання коштів ФФБ, суд зазначає, що такі твердження є припущеннями та суб`єктивними оцінками сторони, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Жоден із наведених позивачем прикладів не містить прямих доказів того, що укладення мирових угод дійсно свідчило про порушення законодавства чи мало наслідком нецільове використання коштів.

Сам факт існування судових справ або затвердження мирових угод не може розцінюватися як доказ неправомірної діяльності відповідача без встановлення відповідних обставин у передбаченому законом порядку. Таким чином, наведені позивачем посилання носять характер припущень та не можуть братися судом до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦПК України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову мають відповідати майновим наслідкам для відповідача.

На заявника покладений обов`язок довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а не перекладати тягар доказування на боржника.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №915/577/22, від 13.02.2023 у справі №922/1737/22.

Суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження можуть призвести до незворотних наслідків.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову, заявником не надано номерів рахунків, на яких знаходяться грошові кошти, назви банківських установ в яких вони відкриті.

Арешт коштів на банківських рахунках полягає в обмеженні прав власника щодо розпоряджання своїми грошовими коштами, яке не передбачає зміни власника, однак обмежує можливість здійснення будь-яких видаткових операцій по рахунку (при цьому кошти, що надходять на рахунок, продовжують прийматися).

Тому необґрунтоване накладення арешту одночасно на всі банківські рахунки відповідача може призвести до неможливості виплати заробітної плати, а також блокування і повного зупинення господарської діяльності відповідача, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову.

До того ж, заявлена позивачем вимога про накладення арешту на грошові кошти на рахунках, які можуть бути відкриті відповідачем у майбутньому, після постановлення ухвали про забезпечення позову, за своєю суттю спрямована не на охорону вже порушеного чи оспорюваного права, а на попередження можливих ризиків у майбутньому, що виходить за межі завдань цивільного судочинства.

Отже, суд вважає, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, який просить накласти ОСОБА_1 , у межах суми заявлених нею позовних вимог, може спричинити відповідачу перешкоди у здійсненні ним своєї господарської діяльності.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, невідповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, позовним вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260-261, 354-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена 23.07.2026.

Суддя О. Б. Кокошко