Ухвала суду № 138831919, 06.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у призначенні експертизи)

06 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/26848/26

категорія 113050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні клопотання про призначення експертизи в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №262/26/400 від 21.01.2026 року та Центру оцінювання функціонального стану особи від 30.03.2026 року №73/26/1967 в частині не встановлення І групи інвалідності оформленого у вигляді Витягу від 30.03.2026 року №73/26/1967/ВП;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи повторно провести медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 на предмет присвоєння І групи інвалідності, з врахуванням висновків суду.

Розглянувши клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи, суд зазначає таке.

Частина 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 вказаної статті).

Згідно з ч. ст. 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Водночас судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Якщо обставини справи можуть бути встановлені судом шляхом дослідження та оцінки наявних у матеріалах справи письмових доказів, розрахунків та нормативно-правових актів, підстави для призначення експертизи відсутні.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 9 березня 2018 року у справі № 908/464/17.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.

Отже, при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Суд наголошує, що предметом спору є встановлення правомірності (або ж протиправності) оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, а не визначення стану здоров`я позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст.102 КАС України, для задоволення клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Керуючись статтями 102, 103, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.

Суддя Л.А.Шуляк