Рішення № 138831608, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/29837/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 по 31.08.2025 року, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 18.06.2025 по 31.08.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №4059-ІХ у розмірі 3028,00 грн.;

зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 по 31.08.2025 року, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 18.06.2025 по 31.08.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 гривень щомісячно;

зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 гривень щомісячно, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15.08.2000 та була звільнена з неї 31.08.2025. Позивач вказує, що у періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025 відповідач обчислював їй посадовий оклад та оклад за спеціальним званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн), тоді як мав застосовувати показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Це, на переконання позивача, зумовило заниження як щомісячного грошового забезпечення, так і похідних від нього виплат - допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, позивач зазначає, що за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 їй не нараховано та не виплачено в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн щомісячно, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, попри те, що вона проходила службу в установі, розташованій у межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З огляду на викладене справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.08.2000 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на різних посадах.

Наказом № 217/ОС-25 від 26.08.2025 позивача звільнено зі служби 31.08.2025 з посади старшого інспектора групи режимно-секретної роботи Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з витягом з розрахунково-платіжних відомостей про нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.08.2025 та довідкою № 4/4-409вн від 09.10.2025 у періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025 посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Допомогу для оздоровлення позивачу виплачено у червні 2020 року в розмірі 14146,13 грн, у червні 2021 року - у розмірі 15747,18 грн, у липні 2022 року - у розмірі 16376,54 грн, у травні 2023 року - у розмірі 17416,23 грн. Згідно з довідкою № 4/4-408вн від 09.10.2025 при звільненні позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 152264,56 грн.

У період з 11.03.2022 по 31.05.2022 позивач проходила службу в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», яка розташована у м.Дніпрі Дніпропетровської області. Згідно з витягом з розрахунково-платіжної відомості про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 таку винагороду виплачено позивачу у травні 2022 року за період з 11.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 10468,29 грн та у серпні 2022 року за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 у розмірі 8305,05 грн.

01.10.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди та про надання довідок про виплачене грошове забезпечення; заяву розглянуто за участю Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (лист № 3.3/1345-2025/Є-1224 від 06.10.2025). Довідки про грошове забезпечення позивач отримала 13.10.2025. Перерахунок та виплату грошового забезпечення і додаткової винагороди відповідач не провів.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною першою ст. 24 цього Закону передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом; пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання п. 3 Постанови № 704 наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5). Пункт 3 Порядку № 925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення (допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань).

Згідно з пунктом 1 глави 14 розділу II Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а згідно з пунктом 1 глави 1 розділу III цього Порядку при звільненні зі служби виплачується одноразова грошова допомога. Отже, розміри допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні є похідними від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічні за змістом приписи містять примітки до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

На момент набрання Постановою № 704 чинності (01.03.2018) її пункт 4 було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), а саме: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Відтак з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

При цьому згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, а також приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до неї перевагу належить віддати положенням закону як акта вищої юридичної сили. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи підзаконного акта, відсутні підстави для обчислення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача із використанням іншого показника, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Отже, з 29.01.2020 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 10.10.2022 у справі № 400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Станом на 01.01.2018 він становив 1762,00 грн (ст. 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII), станом на 01.01.2020 - 2102,00 грн (Закон України від 14.11.2019 № 294-IX), станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн (Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX), станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн (Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX), станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн (Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX), станом на 01.01.2025 - 3028,00 грн (Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX).

Надалі, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023 і пунктом 2 якої абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Тобто з 20.05.2023 замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Разом з тим постановою Верховного Суду від 16.07.2026 зазначені судові рішення скасовано та в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними і зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 відмовлено.

Проте, наведена обставина не змінює висновку суду щодо застосовної до спірних відносин редакції пункту 4 Постанови № 704, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - третьою ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним на момент виникнення спірних відносин. Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 та у постанові Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 160/33292/24.

Отже, і за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, і за період з 18.06.2025 по 31.08.2025 посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача підлягали обчисленню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018.

Оскільки щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, обчислюються виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, заниження цих окладів зумовило заниження і похідних від них виплат, які так само підлягають перерахунку.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не застосував при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025, а також при обчисленні допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, суд зазначає таке.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

У редакції, застосовній до спірного періоду (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350 та від 07.07.2022 №793, які застосовуються з 24 лютого 2022 року), абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 213-р додаток до розпорядження № 204-р доповнено позицією «Дніпропетровська область».

Отже, з 11.03.2022 позивач, яка проходила службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, розташованій у межах Дніпропетровської області, набула права на отримання додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 30000 гривень щомісячно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 внесено зміни, якими коло осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби звужено до тих, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до пункту 2 цієї постанови вона застосовується з 01.06.2022, а тому на спірний період з 11.03.2022 по 31.05.2022 не поширюється.

Такий висновок узгоджується з принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленим у ст. 58 Конституції України, зміст якого розкрито у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012: до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а дія нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ним чинності. Крім того, за приписами ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідна правова позиція щодо права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Судом встановлено, що за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 позивачу виплачено додаткову винагороду у загальному розмірі 18773,34 грн (10468,29 грн та 8305,05 грн), тобто у розмірі, меншому за встановлений пунктом 1 Постанови № 168. Доказів нарахування та виплати позивачу цієї винагороди у повному розмірі, як і доказів наявності підстав для її невиплати, відповідач суду не надав. За таких обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно є протиправною, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зважає на таке. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з принципу ефективності судового захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов. Вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними від вимог про визнання бездіяльності протиправною, а тому підлягають задоволенню разом з ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів правомірності своєї бездіяльності суду не надав, а отже, покладеного на нього обов`язку доказування не виконав.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість заявлених вимог, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (ЄДРПОУ 14316882) щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 294-IX на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - встановленого Законом України № 1082-IX на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - встановленого Законом України № 1928-IX на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - встановленого Законом України № 2710-IX на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, з 18.06.2025 по 31.08.2025 - встановленого Законом України № 4059-IX на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (ЄДРПОУ 14316882) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 294-IX на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - встановленого Законом України № 1082-IX на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - встановленого Законом України № 1928-IX на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - встановленого Законом України № 2710-IX на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, з 18.06.2025 по 31.08.2025 - встановленого Законом України № 4059-IX на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (ЄДРПОУ 14316882) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000,00 гривень щомісячно.

Зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (ЄДРПОУ 14316882) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000,00 гривень щомісячно за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова