Ухвала суду № 138831543, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

07 серпня 2026 року Справа №160/9628/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.10.2023, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 жовтня 2023 року про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 та одночасно припинити право власності та інші речові права і їх обтяження, зареєстровані щодо цієї земельної ділянки;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 на підставі документації із землеустрою, яка не відповідає вимогам законодавства;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 на підставі судового рішення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області на користь Позивача судові витрати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026р. адміністративний позов позивача було повернуто позивачеві на підставі п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026р. було скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026р., а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 03.07.2026р. та передана на розгляд судді Конєвій С.О.

У зв`язку із великим навантаження, а також і перебуванням судді Конєвої С.О. в липні 2026 року у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі вирішується судом 07.08.2026р.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3, п.6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Пунктом 5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачем у позові самостійно (без подання жодного клопотання до суду в порядку ст.49 КАС України) залучено до участі у справі в якості третіх осіб - ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , проте, позов не містить викладу обставин з приводу того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на їхні права та інтереси, що не відповідає вимогам ст.49 КАС України та є порушенням вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

У даному контексті суд звертає увагу позивача на те, що залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору відбувається зокрема за обґрунтованим клопотанням, поданим до суду у спосіб та у порядку, встановлені ст.49 КАС України.

Проте, позивачем ні у позові, ні окремо до позову такого клопотання до суду не подано, самостійне залучення третіх осіб (без подання відповідного клопотання до суду) нормами ст.49 КАС України не передбачено.

Частиною 4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач у позові посилається на те, що він скористався досудовим порядком захисту своїх прав та за результатами розгляду його скарги остаточну відповідь отримав 15.01.2026р., проте, ні доказів направлення такої скарги на адресу відповідача, ні доказів отримання остаточної відповіді на його скаргу до позову не додано, в порушення вимог ч.4 ст.161 КАС України.

Суд звертає увагу позивача та його представника, що зазначені обставини не додання до позову наведених вище документів, на які позивач посилається у позові, позбавляють суд можливості перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених ст.122 КАС України та вирішити питання щодо відкриття провадження у даній справі, що є обов`язком адміністративного суду, визначеним п.3, п.5 ч.1 ст.171 КАС України.

Окрім того, за приписами ч.1, ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, зі змісту позову та доданих до нього копій документів судом встановлено, що предметом даного позову є оскарження рішення відповідача від 24.10.2023р.

Як встановлено судом з матеріалів справи, про наявність оспорюваного рішення позивач та його представник (адвокат Клешня В.В.) довідалися із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9945694802024, сформованого на запит ОСОБА_4 - 08.08.2024р.

Також і зміст копії листа відповідача від 15.08.2024р. №29-3-0.2-3352/2-24, наданий у відповідь на запит адвоката Клешні Вячеслава від 10.08.2024р. №вих 3/А3, свідчить про те, що позивачу та його представнику було відомо про наявність оспорюваного рішення від 24.10.2023р. станом на 10.08.2024р.

Відтак, враховуючи обізнаність позивача та його представника про наявність оспорюваного рішення з 08.08.2024 (витяг з ДЗК НВ-9945694802024 від 08.08.2024р.) позивач та його представник мали обов`язок з урахуванням вимог ч.2 ст.122 КАС України звернутися з даним позовом до суду у період, починаючи з 09.08.2024р. по 09.02.2025р. включно.

Разом з тим, даний позов було подано позивачем до суду лише 15.04.2026р. через систему "Електронний суд", тобто, після спливу 1 року та 2 місяців, відповідно, шестимісячний строк, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, позивачем є пропущеним.

При цьому, суд звертає увагу, що пояснення представника позивача у позові на те, що строк звернення до суду слід обчислювати з 15.01.2026р. (отримання остаточної відповіді за результатами розгляду скарги позивача) є помилковими та безпідставними, оскільки початок відліку такого строку не може залежати від того, коли позивач розпочав вживати заходи, направлені на захист порушеного права, що не передбачено ч.2 ст.122 КАС України, а залежить від дня коли позивач довідався про наявність оспорюваного рішення.

До того ж, суд зазначає, що здійснюючи переписку із суб`єктом владних повноважень протягом 1 року 2 місяців зазначені обставини не перешкоджали зверненню до суду з даним позовом у період з 09.08.2024р. по 09.02.2025р. (шестимісячний строк звернення, встановлений ч.2 ст.122 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, пропущений строк суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними й допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочиснтва України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними й допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, зазначила, зокрема, що:

- питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;

- сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1, ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин та обґрунтувань щодо залучення позивачем у позові самостійно (без подання жодного клопотання) до участі у справі в якості третіх осіб - ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , із викладом обставин щодо необхідності такого залучення (надати відповідне обґрунтоване клопотання), у відповідності до вимог ст.49, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів направлення скарги на адресу відповідача та отримання остаточної відповіді за результатами розгляду такої скарги, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 КАС України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, ч.1 ст.123, п.5 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.10.2023, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1, ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин та обґрунтувань щодо залучення позивачем у позові самостійно (без подання жодного клопотання) до участі у справі в якості третіх осіб - ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , із викладом обставин щодо необхідності такого залучення (надати відповідне обґрунтоване клопотання), у відповідності до вимог ст.49, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів направлення скарги на адресу відповідача та отримання остаточної відповіді за результатами розгляду такої скарги, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 КАС України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва