Рішення № 138831445, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/4172/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:

- визнати протиправним й скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2026 № 105/32-00-04-01-02-01-05393145.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 12.12.2025 по 25.12.2025 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість (ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами цієї перевірки було складено акт від 29.12.2025 № 993/32-00-04- 01-02-01-05393145. В подальшому на підставі вказаного Акту перевірки було винесено наступне податкове повідомлення-рішення (ППР) від 11.02.2026 № 105/32-00-04-01-02-01-05393145. ППР Відповідачем для позивача було зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за податковою декларацією позивача за жовтень 2025 р. на 61889 грн. Підставою цього заявлено нібито виявлені Актом перевірки порушення Позивачем абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням п.44.1 ст. 44, ст. 201, п. 200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПКУ). Позивач вважає незаконними викладені в Акті перевірки висновки Відповідача, на підставі яких було винесено оскаржуване ППР, внаслідок чого таке ППР є протиправним. Так, проведеною перевіркою достовірності визначення податкового кредиту за жовтень 2025 року встановлено його завищення в сумі 61 888,90 грн. та наведено двох контрагентів позивача за охоплений перевіркою період, господарські операції з якими, на думку перевіряючих, нібито носять нереальний характер (нібито відсутня можливість їх здійснення). Контролюючим органом зазначено інформацію з комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби щодо основних видів діяльності, кількості працівників таких контрагентів, вартості їх основних фондів, зазначено про надання позивачем до перевірки всіх необхідних первинних, договірних та інших супутніх документів щодо взаємовідносин із вказаними контрагентами. В Акті перевірки підсумовується, що встановлені під час перевірки факти нібито свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій та, як наслідок, «недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції». Позивач вказує, що укладені між позивачем і вказаними контрагентами (ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» та ТОВ «ФЕНС ГРУП») договори не було визнано недійсними (нікчемними) в судовому порядку, вони не укладені з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави й суспільства. Відповідачем не наведено наявності протиправного умислу й мети при укладенні цих договорів зі сторони позивача й вказаних його контрагентів, натомість, ст. 204 Цивільного кодексу України (ЦКУ) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Жодним законом не передбачено право органів державної податкової служби самостійно (в позасудовому порядку) визнавати нікчемними правочини й відомості, вказані платником податків в податкових деклараціях. Наведені в Акті перевірки дані з ІС щодо вказаних контрагентів (або їх постачальників) не є підставою для висновків про будь-які порушення податкового законодавства зі сторони позивача, оскільки платник податків не може нести відповідальність ні за сплату податків його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у відповідних ІС. Таким чином, позивач не погоджується з висновками податкового органу, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України (із змінами і доповненнями) підприємством ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» та, як наслідок, завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 61 888,90грн, при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, при відсутності можливості їх здійснення (відсутність технічної та матеріальної бази для виробництва товару; не встановлення фактичних виробників по ланцюгу придбання товарів; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, а саме по фінансово-господарським взаємовідносинам: з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) у червні, серпні - жовтні 2025 року на суму ПДВ 42 938,50 гривень; з ТОВ «ФЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43988949) у серпні 2025 року на суму ПДВ 18 950,40 гривень. Аналізом первинних документів, наданих ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС», податкової та фінансової звітності ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» встановлено неможливість постачання ТМЦ на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наступних обставин: недостовірність даних, відображених в первинних документах, складених ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА», які надано ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» до перевірки; факт, коли відбувається лише документальне оформлення операцій з реалізації ТМЦ на адресу покупця ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (не простежується ланцюг постачання товару від імпортерів/виробників до кінцевого споживача); за ланцюгом постачання не простежується факт придбання товару з номенклатурою (Індикатор дефекту обмоток, Контактори, Гідроштовхач - імпортного походження, Трансформатори, Підвіс тросовий, Покажчик тролейний крановий, Контактор, Приставка контактна, Пускач, Гідроштовхач, Тормоз (гальмо), Вимикач ручн. - вітчизняного походження); ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» не є виробником та імпортером товару, який був реалізований на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС»; виробником реалізованого товару ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» не являється, оскільки у підприємства відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва, відсутні виробничі потужності, обладнання, транспорт та будь-які інші основні засоби (як власні, так і орендовані), а також відсутні трудові ресурси; за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» не придбавало послуги оренди основних засобів для виробництва реалізованого товару. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» сформовано податковий кредит по отриманим товарам від ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» згідно податкових накладних, джерело походження якого не встановлено. Згідно з наданими до перевірки документами встановити походження, виробника/постачальника товару неможливо. Таким чином, в задекларованому ланцюгу придбання та постачання товару не можливо дослідити придбання внаслідок відсутності в ланцюгах задекларованого легального виробництва. На підставі викладеного, перевіркою встановлено порушення: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту по рядку 17 декларації з ПДВ за жовтень 2025 року на суму 42 938,50 гривень. Аналізом первинних документів, наданих ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС», податкової та фінансової звітності ТОВ «ФЕНС ГРУП», даних ІКС "Податковий блок", Єдиного реєстру податкових накладних, ЄАІС Держмитслужби встановлено неможливість постачання ТМЦ (Пістолет CLIPPING TOOL model M66) на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наступних обставин: недостовірність даних, відображених в первинних документах, складених ТОВ «ФЕНС ГРУП», які надано ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» до перевірки; факт, коли відбувається лише документальне оформлення операцій з реалізації ТМЦ на адресу покупця ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (не простежується ланцюг постачання товару від імпортера до кінцевого споживача); за ланцюгом постачання не простежується факт придбання товару з номенклатурою - «Пістолет CLIPPING TOOL model M66»; ТОВ «ФЕНС ГРУП» не є імпортером товару, який був реалізований на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС». Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» сформовано податковий кредит по отриманим товарам від ТОВ «ФЕНС ГРУП» згідно податкових накладних, джерело походження якого не встановлено. Згідно з наданими до перевірки документами встановити походження, імпортера/постачальника товару неможливо. Таким чином, в задекларованому ланцюгу придбання та постачання товару не можливо дослідити придбання внаслідок відсутності в ланцюгах задекларованого легального імпортування. Надані до перевірки ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» документи в якості первинних по взаємовідносинам з ТОВ «ФЕНС ГРУП», не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації товару у зв`язку з виявленою схемою нереальних господарських операцій ТОВ «ФЕНС ГРУП» в ланцюгах постачання товару, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС». Також, слід зазначити, що до перевірки не надано документи, які би свідчили про якість товару сертифікати якості (відповідності), висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, декларації виробника тощо, тому встановити реальне джерело походження товарів неможливо. У сукупності вказані факти свідчать про відсутність реального здійснення господарської операції між ТОВ «ФЕНС ГРУП» та ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» сформовано податковий кредит по отриманому товару від ТОВ «ФЕНС ГРУП» згідно податкових накладних, джерело походження товару якого не встановлено. Має місце маніпулювання податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції, що призвело до завищення суми податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2025 року на суму 18950,40 гривень.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив повністю дублює зміст акту перевірки від 29.12.2025 №993/32-00-04-01-02-01-05393145 та додатку 7 до нього, у ньому немає жодних нових заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Натомість, всі аргументи щодо неправомірності ППР від 11.02.2026 № 105/32-00-04-01-02-01-05393145 наведені позивачем в адміністративному позові та підтверджені доданими до нього відповідними договірними, первинними та іншими документами. Висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, спростовуються наведеною позивачем відповідною судовою практикою та висновками Верховного Суду у подібних справах.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що не надання сертифікатів якості (паспортів) вказує на не підтвердження походження товару, відсутність виробника та наявність «обриву ланцюга постачання». Реальність господарської операції підтверджується не тільки наявністю первинних документів які містять всі необхідні реквізити, а наявністю таких документів, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" (код ЄДРПОУ 05393145, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 20) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 04.12.2023 року, про що внесено запис №1002241450000104059.

Основний вид діяльності: 24.341 Холодне волочіння дроту.

На підставі п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпрометиз ТАС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.11.2025 року № 9363066741 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 09.12.2025 № 9383796541 (далі Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2025 № 993/32-00-04-01-02-01-05393145 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» (код за ЄДРПОУ 05393145) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Згідно висновків акту перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2025 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування встановленого порушення ТОВ ДНІПРОМЕТИЗ ТАС:

- абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за жовтень 2025 року на суму 61888,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» порушено:

- абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2025 року в розмірі 61888,90 гривень.

На підставі висновків акту від 29.12.2025 № 993/32-00-04-01-02-01-05393145 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 11.02.2026 №105/32-00-04-01-02-01-05393145 (форми «В4»), яким ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» зменшено задекларовану суму бюджетного відшкодування ПДВ у податковій декларації за жовтень 2025 року у розмірі 61889 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 11.02.2026 №105/32-00-04-01-02-01-05393145 протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В абз. 4 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з абз. 6 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Приписи статті 78 ПКУ визначають підстави за наявності яких може бути проведено документальну позапланову перевірку, а саме п. 78.1 ст. 78 ПКУ.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ підставою для проведення документальної позапланової перевірки може бути подання платником податків декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис гривень.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного вище Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз вищезазначених норм законодавства діє підстави для висновку, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

Відтак, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

У свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Так, згідно матеріалів справи, а саме акту перевірки, проведеною перевіркою встановлено порушення абз. а) п.198.1, п.198.2 п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України (із змінами і доповненнями) підприємством ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» та, як наслідок, завищення сум податкового кредиту на суму ПДВ 61 888,90грн, при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, при відсутності можливості їх здійснення (відсутність технічної та матеріальної бази для виробництва товару; не встановлення фактичних виробників по ланцюгу придбання товарів; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, а саме по фінансово-господарським взаємовідносинам:

- з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) у червні, серпні - жовтні 2025 року на суму ПДВ 42 938,50 гривень;

- з ТОВ «ФЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43988949) у серпні 2025 року на суму ПДВ 18 950,40 гривень.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» судом встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902, 49000, місто Дніпро, вул.Караваєва, б.39) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 07.02.2023 року, про що внесено запис №100224102000101922.

Основний вид діяльності: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням.

01.03.2024 року між ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 352/24, згідно предмету якого продавець зобов`язаний передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та платити електроматеріали за договірними цінами на умовах цього договору.

В межах господарських операцій ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» за договором купівлі-продажу № 352/24 від 01.03.2024 в червні, серпні - жовтні 2025 р. контрагентом ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» було поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору: № 33 від 13.05.2025, № 36 від 28.05.2025, № 37 від 02.06.2025, № 38 від 05.06.2025, № 39 від 17.06.2025, № 42 від 07.08.2025, № 43 від 26.08.2025, № 44 від 23.09.2025, № 45 від 07.10.2025, № 46 від 08.10.2025.

Реальність поставки товару за вказаними специфікаціями підтверджується наступними первинними та іншими документами:

за специфікацією № 33: видаткова накладна № РН-0002107 від 05.06.2025, прибутковий ордер № 658 від 05.06.2025;

за специфікацією № 36: видаткова накладна № РН-0002122 від 09.06.2025, товарно-транспортна накладна №0000002052 від 09.06.2025, прибутковий ордер № 670 від 09.06.2025;

за специфікацією № 37: видаткова накладна № РН-0002237 від 25.06.2025, прибутковий ордер № 752 від 25.06.2025;

- за специфікацією № 38: видаткова накладна № РН-0002121 від 09.06.2025, товарно-транспортна накладна № 0000002051 від 09.06.2025, прибутковий ордер № 669 від 09.06.2025;

- за специфікацією № 39: видаткова накладна № РН-0002236 від 25.06.2025, прибутковий ордер № 751 від 25.06.2025;

- за специфікацією № 42: видаткова накладна № РН-0002480 від 07.08.2025, прибутковий ордер № 950 від 07.08.2025;

- за специфікацією № 43: видаткова накладна № РН-0002636 від 02.09.2025, прибутковий ордер № 1062 від 02.09.2025;

- за специфікацією № 44: видаткова накладна № РН-0002769 від 25.09.2025, експрес-накладна № 59001462468654 від 25.09.2025, прибутковий ордер № 1149 від 29.09.2025 (див. Додаток 34);

- за специфікацією № 45: видаткова накладна № РН-0002851 від 10.10.2025, товарно-транспортна накладна № 000002851 від 10.10.2025, прибутковий ордер № 1217 від 10.10.2025;

- за специфікацією № 46: видаткова накладна № РН-0002852 від 10.10.2025, товарно-транспортна накладна № 000002852 від 10.10.2025, прибутковий ордер № 1216 від 10.10.2025.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» було виставлено наступні рахунки-фактури: № СФ-Юа3334 від 13.05.2025, № СФ-Юа3403 від 20.05.2025, № СФ-Юа3501 від 02.06.2025 , № СФ-Юа3365 від 15.05.2025, № СФ-Юа3589 від 11.06.2025, № СФ-Юа4096 від 07.08.2025 , № СФ-Юа4247 від 25.08.2025, № СФ-Юа3477 від 29.05.2025 , № СФ-Юа4587 від 07.10.2025, № СФ-Юа4603 від 08.10.2025.

В свою чергу, всі ці поставки товару було оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками-фактурами, що підтверджено наступними виписками АТ «Банк Кредит Дніпро» по особовому рахунку ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС»: за 10.06.2025 - платіжна інструкція № 5322, за 17.06.2025 - платіжні інструкції № 5560, № 5565, за 03.07.2025 - платіжні інструкції № 6112, № 6119, за 19.08.2025 - платіжна інструкція № 7804, за 16.09.2025 - платіжна інструкція № 8806, за 16.10.2025 - платіжна інструкція № 9970, за 30.10.2025 - платіжні інструкції № 10660, № 10662.

За зазначеними вище господарськими операціями ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» було виписано наступні податкові накладні: № 19 від 05.06.2025, № 31 від 09.06.2025 , № 164 від 25.06.2025, № 30 від 09.06.2025 , № 165 від 25.06.2025, № 45 від 07.08.2025, № 8 від 02.09.2025, № 147 від 25.09.2025, № 65 від 10.10.2025, № 60 від 10.10.2025.

Ці податкові накладні було зареєстровано ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» в ЄРПН у встановлені законодавством строки, що підтверджується витягом з ЄРПН.

Щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФЕНС ГРУП», суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43988949, 04201, місто Київ, вул.Полярна, будинок 8А) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 20.01.2021 року, про що внесено запис №1000691020000046006.

Основний вид діяльності 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

04.01.2025 між ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» та ТОВ «ФЕНС ГРУП» укладено договір купівлі-продажу №3/25.

В межах господарських операцій ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» з ТОВ «ФЕНС ГРУП» за договором купівлі-продажу № 3/25 від 04.01.2025 в серпні 2025 р. ТОВ «ФЕНС ГРУП» на підприємство позивача було поставлено товар відповідно до специфікації - № 14 від 29.07.2025.

Реальність поставки товару за вказаною специфікацією підтверджується наступними первинними та іншими документами: видаткова накладна № 142 від 05.11.2025, експрес-накладна № 59001492119727 від 04.11.2025, прибутковий ордер № 1358 від 06.11.2025.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначеної специфікації, ТОВ «ФЕНС ГРУП» було виставлено наступний рахунок на оплату: № 142 від 14.07.2025.

Судом встановлено, що поставку товару було оплачено безготівковими коштами за вказаним рахунком на оплату, що підтверджено випискою АТ «Банк Кредит Дніпро» по особовому рахунку ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС»: за 07.08.2025 - платіжна інструкція № 7475.

За зазначеною вище господарською операцією контрагентом було виписано наступну податкову накладну: - № 12 від 07.08.2025.

Цю податкову накладну було зареєстровано ТОВ «ФЕНС ГРУП» в ЄРПН у встановлені законодавством строки, що підтверджується витягом з ЄРПН.

Суд зазначає, що вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Контролюючим органом також до суду не надано будь-яких заперечень щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаними контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому до них не наведено жодних зауважень.

Як вже зазналось у відповідності пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Саме первинними документами підтверджується факт здійснення господарської діяльності в обсязі та з відповідною метою, що визначена договором.

При цьому, сам по собі факт сплати або не сплати контрагентом позивача ПДФО за найманих працівників не може бути підтвердженням або спростуванням здійснення господарської операції.

Щодо посилань контролюючого органу про ненадання до перевірки таких документів, як сертифікати якості на придбаний товар, то суд погоджується з твердженням позивача, що вказані документи не належать до документів на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, від 23.10.2018 у справі №804/16486/15, від 21.10.2020 у справі №620/846/19 вказував, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, що мають у власному розпорядженні транспортні засоби для здійснення постачання/перевезення відповідної продукції. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Також, контролюючим органом не проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Крім того, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

На думку суду, необґрунтованими є й посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом також в постановах від 11.11.2021 року у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 року у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 року у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.

Так, на переконання суду, неможливо дійти з інформації, що міститься в ІТС "Податковий блок" за відсутності безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово - господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, що в Акті перевірки більшість доводів податкового органу, за яких останній зробив висновок про нереальність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем із ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) та ТОВ «ФЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43988949) стосуються або цих контрагентів, або їх контрагентів.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Крім того, посилання контролюючого органу на те, що по ланцюгу господарських відносин з придбання/продажу товару, у 3-й та 4-й ланці є суб`єкти господарської діяльності, у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності, та/або відсутня інформація щодо наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у будь-яких господарських відносинах з такими суб`єктами господарської діяльності.

Таким чином, ті обставини, що у ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які містять ознаки ризикових, є лише приводом для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності.

При цьому, відносини між учасниками наступних ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

В акті перевірки, відсутність реальності вчинення господарської діяльності з контрагентами позивача пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим.

При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах Бізнес Супорт Центр проти Болгарії, Булвес АД проти Болгарії, Інтерсплав проти України, визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

З огляду на викладене, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.

При цьому, аналізуючи посилання відповідача на відсутність сертифікатів та паспортів якості від виробника, суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є беззаперечними свідченнями фіктивного характеру діяльності господарюючого суб`єкта та не визнали цю обставину достатньою підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 року у справі №824/392/17-а, від 16.01.2018 року у справі №820/4648/13-а, від 28.09.2022 року у справі № 200/14542/19-а та від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагента позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагента.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатні, щоб стверджувати про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ у перевірений період діяльності.

З урахуванням встановлених у ході судового розгляду обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.02.2026 № 105/32-00-04-01-02-01-05393145.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази у їх сукупності, проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2662,4 грн., що документально підтверджується платіжним документом від 23.02.2026.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 20, код ЄДРПОУ 05393145) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. О Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.02.2026 № 105/32-00-04-01-02-01-05393145.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» (просп. Слобожанський, 20, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 05393145) судові витрати з оплати судового збору у сумі 2662 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова