Ухвала суду № 138831132, 07.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 серпня 2026 р. Справа № 120/6503/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про зміну способу виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату такої з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

До суду надійшла заява позивача про зміну способу виконання рішення у цій справі, у якій просить змінити спосіб виконання рішення суду та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснювати виплату ОСОБА_1 перерахованої з 01.02.2023 пенсії без обмеження її максимальним розміром у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Ухвалою суду вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання сторони не з`явилися, попередньо подавши відповідні письмові заяви про розгляд заяви за їх відсутності.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд питання про зміну способу та порядку виконання рішення за відсутності сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 6 цієї Конвенції, статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-ІХ, який набрав чинності 19.12.2024 року, внесені зміни до Розділу 4 КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Положеннями абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Варто зазначити, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З 19.12.2024 року положення частини 3 статті 378 КАС України на підставі Закону №4094-IX були доповнені абзацом 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Аналіз зазначених змін свідчить про те, що законодавцем встановлені чіткі, вичерпні та безальтернативні правові норми, які вдосконалюють захист осіб від тривалого невиконання рішень. Закон чітко вказує: якщо пенсійний орган не виконує рішення понад 2 місяці, єдиним законним шляхом зміни способу виконання є стягнення з нього відповідних виплат.

Як вже зазначалось, рішенням суду від 17.09.2025 адміністративний позов задоволено частково, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату такої з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Разом з тим, позивач просить змінити спосіб виконання вказаного рішення суду та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснювати виплату ОСОБА_1 перерахованої з 01.02.2023 пенсії без обмеження її максимальним розміром у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Натомість, формулювання вимог заяви ОСОБА_1 суперечить цій оновленій нормі права. Заявник просить не стягнути виплати (що дозволило б пред`явити виконавчий документ до органів Казначейства для безспірного списання коштів), а просить суд зобов`язати ПФУ змінити черговість і джерела внутрішнього фінансування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, суд також зобов`язаний діяти лише в межах своїх повноважень. Суд не наділений повноваженнями розпорядника бюджетних коштів і не може вказувати Пенсійному фонду, з яких саме рахунків чи програм фінансувати виплату боргу. Розподіл видатків належить до виключної компетенції органів виконавчої влади. Спроба суду через статтю 378 КАС України змінити резолютивну частину основного рішення та накласти на ПФУ обов`язки щодо управління бюджетом, які не досліджувалися під час розгляду справи по суті, є порушенням принципу правової визначеності та принципу розподілу влади.

Оскільки заявник обрав формулювання вимог, яке прямо не передбачене абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України, та вимагає від суду втручання в дискреційні повноваження відповідача замість вимоги про стягнення коштів, суд позбавлений процесуальної можливості задовольнити заяву у запропонованій редакції.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у цій справі з мотивів, наведених у заяві, відсутні.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду у справі №120/6503/25, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна