Рішення № 138830451, 07.08.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/450/26

№ 2/688/771/26

Рішення

Іменем України

07 серпня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Кучерука Тараса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

27.01.2026 адвокат Кучерук Т.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі ПРАТ «СК «Перша») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову посилається на те, що 23.04.2025 близько 08 год 40 хв ОСОБА_4 , керуючи власним автомобілем марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою виїзду від прилеглої території, що знаходиться поряд із магазином ритуальних послуг «Харон», що розташований за адресою: вул. Захисників України, 81 в м. Шепетівка Хмельницької області, розпочала рух заднім ходом та всупереч вимог пунктів п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не маючи змоги спостерігати за дорожньою обстановкою в межах габаритної ширини по заду керованого нею автомобіля, не звернулась за допомогою до інших осіб, в результаті чого допустила наїзд задньою частиною керованого нею автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на потерпілу ОСОБА_5 , яка у нерухомому положенні стояла на тротуарі позаду вказаного вище автомобіля. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті. Порушення Правил дорожнього руху, допущенні ОСОБА_4 , перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті. Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.07.2025 у справі № 688/2969/25 (провадження № 1-кп/688/212/25), який набрав законної сили 22.08.2025, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_4 , як власника автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», д.р.н. НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Перша», про що свідчить поліс ОСЦПВВНТЗ № СА/2963119 від 21.12.2024 року з терміном дії з 22.12.2024 по 21.12.2025 включно. Відповідно до п. 4 полісу ОСЦПВВНТЗ № СА/2963119 від 21.12.2024 року розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю становить 320 000 гривень.

Раптова загибель матері та дружини позивачів призвела до сильного емоційного та психологічного потрясіння. В один момент їхнє життя цілком змінилося. До дорожньо-транспортної пригоди у них була щаслива та повноцінна сім`я. Позивачі дотепер морально страждають та не можуть відновити свій душевний спокій та рівновагу, страждають та сумують за матір`ю, дружиною, не в змозі змиритись з горем, що трапилось. Наслідки перенесеної моральної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, розчарування з приводу майбутнього. У зв`язку з цим, позивачам було завдано моральної шкоди, яка полягає у пережитих психологічних стражданнях, сильному емоційному стресі та шоковому стані внаслідок смерті їхньої матері, дружини. А тому просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по 320000 грн кожному.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Кучерук Т.М. в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали, просили його задовольнити.

Позиція відповідача

Представник відповідача ПРАТ «СК «Перша» Андрющенко І.В. у судовому засіданні 20.07.2026 позов не визнала з підстав, наведених у відзиві, просила відмовити в його задоволенні. В подальшому в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі та додаткові пояснення, у яких просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_4 вже повністю відшкодувала заподіяну позивачам шкоду, а тому відсутні підстави для її додаткового стягнення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2026 відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання о 10 год 30 хв 10.03.2026.

25.02.2026 представник відповідача Андрющенко І.В. в системі «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, у якому позов не визнала, просила у його задоволенні вімовити. В обґрунтування заперечень зазначила, що про наявність обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю страхувальника ОСОБА_4 відповідачу стало відомо при отриманні позовної заяви з додатками, в тому числі вироку Шепетівського міськрайонного суду у справі №688/2969/25. Оскільки страховий поліс серії СА №2963119 від 22.04.2024 року було видано 22.12.2024, з врахуванням розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який набрав чинності 01.01.2025, на дані правовідносини мають поширюватися норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, незважаючи на той факт, що ДТП мало місце 23.04.2025.

Ні представник позивачів, ні жоден з позивачів до даного часу не подали страховику заяву про страхове відшкодування із долученням документів, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону №1961-IV, що виключає предмет спору. Не долучено таких документів і до позовної заяви. Крім того, позовні вимоги сформовані шляхом множення максимального ліміту полісом серії СА №2963119 від 22.12.2024 року (за шкоди спричинену життю та здоров`ю) на кількість позивачів (320 000 х 3), але 320 000 грн це загальний максимальний ліміт на одну загиблу особу, незалежно від кількості родичів загиблої особи, які тим чи іншим чином претендують на розмір страхового відшкодування.

Зі змісту вироку Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.07.2025 у справі № 688/2969/25 слідує, що згідно заяв адресованих суду потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 від 24.06.2025, ОСОБА_4 повністю відшкодувала завдані їм злочином збитки матеріального та морального характеру. До участі в розгляді даної справи позивачі не залучали як цивільного відповідача ПрАТ «СК «Перша», тому про обставини справи, які викладені у даному вироку, відповідач дізнався лише після подання позову. З даного вироку не можливо встановити чи здійснювалося ОСОБА_4 на користь позивачів будь-яке відшкодування шкоди у зв`язку з ДТП від 23.04.2025 в частині матеріальної шкоди та моральної шкоди, витрат на поховання, встановлення надгробного пам`ятника та інших пов`язаних витрат; не зазначено точний розмір коштів (окремо по кожному виду шкоди), дату кожного платежу, спосіб здійснення оплати, чи складалися розписки або інші документи про отримання коштів, чи укладалися письмові угоди про відшкодування або примирення; у відповідача відсутні копії всіх документів, що підтверджують факт отримання компенсації.

Цивільний позов у справі 688/450/26 поданий представником позивачів, який обґрунтовує його заподіянням потерпілим моральної шкоди. В свою чергу, прохальна частина позову зводиться до відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до смерті особи, у розмірі та в межах страхового ліміту, передбаченого полісом ОСЦПВВНТЗ № СА/2963119 від 21.12.2024. При цьому відповідач не погоджується з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин. Представником позивачів не надано жодних доказів, що підтверджують порушення їх прав, а тому у позові слід відмовити.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.03.2026 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про приєднання до матеріалів справи відзиву на позовну заяву з доданими документами та допит свідка ОСОБА_4 ; закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 08.04.2026 з викликом учасників справи та свідка ОСОБА_4 , який через неявку свідка відкладався до 13 год 00 хв 07.05.2026 та 10 год 00 хв 20.07.2026, а в подальшому за клопотанням представника відповідача для надання свідком розписок про відшкодування шкоди оголошено перерву до 11 год 30 хв 07.08.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що на розгляді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025244000000768 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілими у якому було визнано чоловіка померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та синів - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.07.2025, ухваленим у справі 688/2969/25 1-кп/688/212/25, ОСОБА_4 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, за те, що вона 23.04.2025 близько 08 год 40 хв, керуючи власним автомобілем марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою виїзду від прилеглої території, що знаходиться поряд із магазином ритуальних послуг «Харон», який розташований за адресою: вул. Захисників України, 81 в м. Шепетівка Хмельницької області, розпочала рух заднім ходом та всупереч вимог пунктів п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не маючи змоги спостерігати за дорожньою обстановкою в межах габаритної ширини по заду керованого нею автомобіля, не звернулась за допомогою до інших осіб, в результаті чого допустила наїзд задньою частиною керованого нею автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на потерпілу ОСОБА_5 , яка у нерухомому положенні стояла на тротуарі позаду вказаного вище автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки із множинними переломами ребер обох половин грудної клітки по декількох анатомічних лініях, двох розривів в ділянці правої легені та правобічним гемопневмотораксом (наявність повітря та крові в плевральній порожнині), розривом в ділянці лівої легені та лівобічним гемотораксом (наявність крові в плевральній порожнині), з переломами обох лопаток, розривів акроміально-ключичного з`єднання зліва, синця на задній поверхні грудної клітки зліва, садна на задньо-бічній поверхні грудної клітки справа, синця на передній поверхні грудної клітки, садна та синця на задній поверхні правого плечового суглобу, синця на передньо - зовнішній поверхні лівого плечового суглобу; закритої травми таза із повним розривом лобкового симфізу та крововиливом в стінку сечового міхура по передній поверхні; закритого перелому правої стегнової кістки із синцем на шкірі по задній поверхні в нижній третині, перелому правої малогомілкової кістки із синцем на шкірі по задній поверхні у верхній третині, синця в правій підколінній ділянці, крововиливу в м`язи лівого стегна по задній поверхні, синця та садна в ділянці лівого коліна, садна на передній поверхні лівої гомілки, синця та садна в ділянці медіальної кісточки правої стопи; субарахноїдального крововиливу (крововилив під м`яку мозкову оболонку) в ділянці правої тім`яної частки головного мозку, скальпованої рани в лобно - тім`яній ділянці голови зліва із крововиливами в м`які покрови голови з їх внутрішньої поверхні в проекції рани, ділянки осаднення в лобній ділянці голови по центру та вліво, з переходом на ліву вилично - скроневу ділянку та ліву щічну ділянку, синця навколо лівого ока, синця в лівій завушній ділянці, садна в ділянці куга нижньої щелепи зліва з переходом на вушну раковину, садна на підборідді по центру; синця в ділянці живота по центру та вправо, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті.

Вищевказані порушення Правил дорожнього руху, допущенні водієм автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 перебувають у прямому причинному зв`язку із скоєнням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/2963119 від 21.12.2024, відповідальність ОСОБА_4 , як власника автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша», відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану життю/здоров`ю становить 320000 грн, за шкоду завдану майну становить 160000 грн, розмір франшизи 3200 грн.

Із заяв від 24.06.2025, що подані потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні слідує, що ОСОБА_4 відшкодувала їм завдані злочином і пов`язані зі смертю ОСОБА_5 збитки матеріального та морального характеру, а тому просять врахувати їх заяви при призначенні покарання водію ОСОБА_4 та не призначати їй покарання пов`язане з реальним позбавленням волі та з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно розписок від 13.06.2025, 31.07.2025, 04.09.2025, 29.09.2025, 10.11.2025 та 26.12.2025 ОСОБА_4 сплачено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 1 000 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їм в результаті ДТП за її участі, внаслідок якої померла ОСОБА_5 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 ствердила, що через свого захисника відшкодувала позивачам матеріальну та моральну шкоду у визначеному для неї позивачами розмірі в сумі 1 000 000 грн.

Застосовані норми права

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який набрав чинності 01.01.2025 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами; дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Отже, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення спірних правовідносин регулювались Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (надалі Закон України № 1961-IV).

Згідно статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів передбачена ст.21 Закону №1961-IV.

Згідно п. 22.1. ст.22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 27 Закону №1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-V страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону №1961-V відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідлно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотиви та висновки суду

Заслухавши вступне слово представника відповідача, з`ясувавши думки позивачів та їх представника, викладені у письмових заявах, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та лослідженими доказами підтверджено, що 23.04.2025 близько 08 год 40 хв відбулась ДТП за участі водія автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , під час якої внаслідок порушення останньою п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, що призвели до її смерті.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.07.2025 у справі 688/2969/25 1-кп/688/212/25 ОСОБА_4 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

В межах розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пред`являвся. В той же час, судом встановлено, що ОСОБА_4 сплачено потерпілим грошові кошти в загальному розмірі 1 000 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їм в результаті ДТП за її участі, внаслідок якої ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до її смерті, з огляду на що потерпілі подали до суду заяви від 24.06.2025 про те, що будь-яких претензій до водія ОСОБА_4 вони не мають, оскільки вона відшкодувала заподіяну їм шкоду, що було враховано судом при призначенні покарання.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як власника автомобіля марки «Opel» моделі «Vivaro», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «СК «Перша».

Таким чином судом встановлено, що ДТП, що відбулась за участі водія ОСОБА_4 , є страховим випадком в розумінні ст. 6 Закону № 1961-IV.

При настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV має відшкодовати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Одночасно за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно правової позиції у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 провадження № 14-95цс20 Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). Велика Палата Верховного Суду також вважає, що стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП. При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Будь-яких доказів того, що у ПрАТ «СК «Перша», як у страховика, не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика відповідачем суду надано не було.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Визначений Законом №1961-ІV порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини. Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України. Саме таку правову позицію, висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к провадження № 13-24кс19.

А тому, суд вважає, що позивачі правомірно скористались наданим їм правом на звернення до суду за відшкодування шкоди до страховика ПрАТ «СК «Перша» та здійснили це з дотриманням строку визначеного законом.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачам була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали в зв`язку із загибеллю матері та дружини, смерть якої позначилася на їх психологічному та фізичному здоров`ї, відбулись тяжкі вимушені зміни у їхньому житті, які не підлягають поверненню у попередній стан, усі страждання зумовили негативні зміни в їх житті, призвівши до порушення звичного способу життя, негативних переживань.

Підстав для відшкодування страховиком шкоди згідно п. 27.2 Закону №1961-V позивачами не доведено.

В той же час, суд вважає, що страховик зобов`язаний сплатити позивачам моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи як чоловіку та дітям відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-V в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Саме таку правову позицію, висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц провадження № 14-176цс18.

У відповідності до п 27.5. ст. 27 Закону №1961-V, відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплаченою у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Тобто, загальний розмір такого страхового відшкодування потерпілим особам, стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8000 гривень.

Таким чином частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування в порядку пункту 27.3. ст. 27 №1961-V становить 32000 грн, а в сукупності становить 96000 грн.

Суд ще раз звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Надані суду розписки про отримання позивачами грошових коштів від ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди не спростовують обов`язок страховика виплатити відповідне відшкодування згідно Закону №1961-IV, що діяв на час виникнення спірних правовідносин. Очевидно, що розмір заподіяної позивачам моральної шкоди є більшим від розміру, визначеного п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-V, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, оскільки у ДТП загинула їх мати та дружина, відбулись тяжкі вимушені зміни у їхньому житті, які не підлягають поверненню у попередній стан, а тому суд не приймає доводи представника відповідача про те, що така шкода вже була повністю відшкодована ОСОБА_4 , а тому не підлягає стягненню із страховика, оскільки винуватцем ДТП ОСОБА_4 було реалізовано обов`язок, передбачений ст. 1194 ЦК України.

З огляду на наведене вище, з урахуванням змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь кожного з позивачів слід стягнути моральну шкоду в розмірі по 32000 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду позивачі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, як позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, а тому із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов адвоката Кучерука Тараса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код ЄДРПОУ 31681672.

Суддя: Світлана КОЗАЧУК