Рішення № 138828952, 06.08.2026, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/395/26

Провадження №2/471/390/26

Номер рядка звіту 60

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року с-ще Братське

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/395/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Новомар`ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Новомар`ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно.

В своєму позові позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Єлизаветівка Вознесенського району Миколаївської області померла мати позивача - ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина у виді земельної ділянки площею 9,46 гектарів, що розташована в межах території Новомар`ївської сільської ради Вознесенського району (до зміни адміністративно-територіального поділу України Ганнівська сільська рада Братського району) Миколаївської області, що належала померлій згідно державного акта на право приватної власності на землю серії III- МК №041228, виданого Ганнівською сільською радою Миколаївської області 24.01.2002 року.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 03 травня 2002 року секретарем Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області Дзензурою Т.П. та зареєстрований за №238, згідно якого заповідала «своє право на земельну частку (пай), яка перебуває у моїй приватній власності розміром 9,46 га згідно Державного акту серії III- МК №041228, яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Братського району Миколаївської області і передана мені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 229 від 24.01.2002 року, своїй дочці ОСОБА_1 .

У встановлений законодавством 6-місячний термін після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиної Н.В. з заявою про прийняття спадщини.

Однак, ОСОБА_1 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через кілька причин. Перша причина те, що під час складення заповіту, секретарем сільської ради волевиявлення відповідача було викладено наступним чином - своє право на земельну частку (пай), яка перебуває у моїй приватній власності, згідно державного акта на право власності на землю серії III-МК №041228, заповідаю своїй дочці ОСОБА_1 .

Спадщина відкрилась у виді нерухомого майна земельної ділянки, а в заповіті заповідане немайнове право право на земельну частку(пай), тобто в заповіті здійснено помилку щодо тіла спадкового майна і помилково вказано, що заповідається право власності на земельну частку(пай) замість правильного земельна ділянка. Другою причиною є те, що при складанні заповіту секретарем була допущена помилка в написанні прізвища спадкоємця. Внести зміни до заповіту, після смерті заповідача неможливо. Тому позивачка і звернулась з даним позовом до суду.

Представник позивача, до суду надіслала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав заяву до суду про розгляд справи без участі представника та вирішення питання залишити на розсуд суду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Єлизаветівка Вознесенського району Миколаївської області померла мати позивача - ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 , склала заповіт, посвідчений 03 травня 2002 року секретарем Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області Дзензурою Т.П. та зареєстрований за №238, згідно якого заповідала своє право на земельну частку (пай), яка перебуває у моїй приватній власності розміром 9,46 га згідно Державного акту серії III- МК №041228, яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Братського району Миколаївської області і передана мені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 229 від 24.01.2002 року, своїй дочці ОСОБА_1 . Спадщина відкрилась у виді нерухомого майна земельної ділянки, а в заповіті заповідане немайнове право право на земельну частку(пай), тобто в заповіті здійснено помилку щодо тіла спадкового майна і помилково вказано, що заповідається право власності на земельну частку(пай) замість правильного земельна ділянка. Другою причиною є те, що при складанні заповіту секретарем була допущена помилка в написанні прізвища спадкоємця. Внести зміни до заповіту, після смерті заповідача неможливо.

Після смерті ОСОБА_2 відкрита спадкова справа № 108/2025 (а.с. 41).

Інших спадкоємців у справі немає.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі оригіналів правовстановлюючих документів.

Згідно п. 4.12. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, яке належало спадкодавцю на момент смерті. На підтвердження цих обставин спадкоємці мають надати документи, які підтверджують даний факт.

Керуючись п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 ст. 131 ЗК України, також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

Згідно статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч. 2 вказаної статті, способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом.

Враховуючи вказане, суд вважає можливим визнати за позивачами право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати слід залишити за позивачами.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новомар`ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку площею 9,46 гектарів, кадастровий номер 4821480400:03:000:0019, що розташована на території Новомарївської (Ганнівської) сільської ради Вознесенського (Братського) району Миколаївської області, в порядку спадкуваня за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за позивачами.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Новомар`ївська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04376009, місцезнаходження: вул. Данила Галицького,24, с. Новомар`ївка, Вознесенського району, Миколаївської області.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Гукова І. Б.,