Ухвала суду № 138828346, 30.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3398/25

Провадження №2-с/523/160/26

У Х В А Л А

"30" липня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Мурманова І.М., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», -

ВСТАНОВИВ:

Суворовським (Пересипським) районним судом м. Одеси 06 березня 2025 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» - заборгованість за оплату послуг з постачання газу, що утворилась у період за боржником в період з 1 січня 2023 року по 01 червня 2024 року у розмірі: 6 826, 22 гривні та судового збору.

На адресу суду, через систему «Електронний суд» 28.07.2026 року (вх. №37292) надійшла заява за підписом представника боржника адвоката Дегтяр Ігоря Альбертовича про скасування судового наказу.

В обгартування заяви про скасування судового наказу представник зазначив, що судовий наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Про наявність судового наказу ОСОБА_1 відомо не було, засобами поштового зв`язку судовий наказ вона не отримувала, оскільки спочатку повномасштабного вторгнення рф в Україну й по сьогоднішній день перебуває в Польщі з чоловіком та трьома дітьми.

Про існування судового наказу ОСОБА_2 дізналася із застосунку «Дія» та ознайомилась з ним лише 20.07.2026 року. Боржник не погоджується із заявленими вимогами, оскільки заборгованість за вказаний період відсутня.

Так, за результатами перевірки АТ Одесагаз було проведено перерахунок обсягів спожитого природного газу та приведено облік у відповідність до фактичних показників лічильника, що підтверджується листом АТ Одесагаз від 07.10.2024 року та актом звіряння.

З невідомих та незалежних від боржника причин, скориговані показники та результати перерахунку не були передані АТ Одесагаз" до ТОВ Газова Компанія Нафтогаз України, внаслідок чого обліковується заборгованість. 10 липня 2026 року боржником було письмово проінформовано заявника про ситуацію, що склалася та про необхідність контрольного зняття показників газового лічильника.

З урахуванням викладеного представник просить: судовий наказ виданий 06.03.2025 року Суворівським (Пересипським) районним судом за заявою ТОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ: 40121452) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги з постачання природного газу, у розмірі: 6826, 22 грн., що утворилась за боржником в період з січня 2023 року по 01 червня 2024 року, та судового збору сплаченого при подачі заяви про видачу судового наказу у розмірі 302, 80 грн. - скасувати.

Згідно ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Також, разом з заявою про скасування судового наказу, представником подано клопотання про поновлення строку на звернення з заявою про скасування судового наказу.

З даного приводу суд зазначає, що в матеріалах справи наявний поштовий конверт про не вручення судового наказу боржнику.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

Із заявою про скасування судового наказу представник боржника звернувся 28.07.2026 року, за повідомленням заявника, судовий наказ останній не отримував, в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання боржником копії судового наказу, а відтак, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення строку на звернення з заявою про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження (спрощеного).

Проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, суд приходить до висновку, що заява представника боржника Дегтяр Ігоря Альбертовича про скасування судового наказу підлягає задоволенню, оскільки наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення, між сторонами існує спір про право, оскільки відповідно до довідки встановлено, що заборгованість відсутня.

Оскільки заявник заперечує проти вимог стягувача та вважає їх необґрунтованими у повному обсязі, у відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», яке звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлено права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 76, 127, 141, 170, 171, 260, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про скасування судового наказу.

Заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» - задовольнити.

Судовий наказ, виданий 06 березня 2025 року Суворовським (Пересипським) районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» - заборгованість за оплату послуг з постачання газу, що утворилась у період за боржником в період з 1 січня 2023 року по 01 червня 2024 року у розмірі: 6 826, 22 гривні та судового збору у розмірі 302, 80 грн. скасувати.

Роз`яснити заявнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у спрощеному позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Копію ухвали направити стягувачу та боржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: