Рішення № 138828219, 31.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10118/24 2/760/8594/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» про визнання майнового (речового) права,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до ТОВ «Совки-Інвест» про визнання майнового (речового) права.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між позивачем та відповідачем було укладено попередній договор від 11.10.2017, посвідчений приватним нотаріусом Басенко К.О., зареєстрований в реєстрі за № 1180, відповідно до якого відповідач зобов`язався укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а позивач зобов`язався прийняти та належним чином оплатити її вартість.

Відповідно до п. 1.4 попереднього договору сторони зобов`язуються укласти Основний договір протягом 1 кварталу 2019 року, але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «Совки-Інвест» правовстановлюючих документів на об`єкт та надання органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору.

Відповідно до п. 1.2. попереднього договору сторони визначили, що виконання зобов`язання щодо укладення та виконання основного договору повинне бути забезпечене.

У зв`язку з цим, сторонами підписано договір про забезпечення виконання зобов`язань № СС-Д3/254/1-387/Н від 11.10.2017.

Сума договору становить 240000,00 грн.

На рахунок ТОВ «Совки-Інвест» ОСОБА_1 сплачено 24000,00 грн, тобто виконала зобов`язання свої в повному обсязі. Проте, пропозиції щодо укладання Основного договору від відповідача не надійшло.

Будинок, станом на момент подання позову в експлуатацію не введений.

27.03.2024 позивач звернувся до відповідача на виконання статті 635 ЦК України з Пропозицією про укладання Основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , однак відповіді не надійшло.

У зв`язку з викладеним, позивач просить визнати її майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.05.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового розгляду.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення ухвали дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та додатки, додані до неї, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Басенко К.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1180.

За умовами вказаного попереднього договору ТОВ «Совки-Інвест» зобов`язалося у майбутньому укласти з ОСОБА_1 основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти зазначений об`єкт та сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.4 попереднього договору сторони зобов`язалися укласти основний договір протягом першого кварталу 2019 року, однак у будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «Совки-Інвест» правовстановлюючих документів на об`єкт та надання органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та/або відповідними державними органами документів, необхідних для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору.

Пунктом 1.2 попереднього договору сторони визначили, що виконання зобов`язань щодо укладення та виконання основного договору повинно бути забезпечене.

На виконання зазначеної умови 11 жовтня 2017 року між сторонами укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань № СС-Д3/254/1-387/Н.

Відповідно до умов укладених між сторонами договорів вартість об`єкта становить 240 000,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Совки-Інвест» сплачено грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн.

Разом із тим основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між сторонами укладено не було.

Станом на час звернення позивача до суду житловий будинок АДРЕСА_3 в експлуатацію не введено, відповідно до відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 23.01.2023 № 488/04/13-23.

27 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Совки-Інвест» із пропозицією щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Відомостей про укладення сторонами основного договору після направлення позивачем зазначеної пропозиції матеріали справи не містять.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Частиною 3 цієї статті визначено, що зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вбачається, що майновими правами, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Статтею 190 ЦК України визначено, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визначаються речовими правами.

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» зазначено, що управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати один або декілька об`єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів будівництва на умовах договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 цього Закону в договорі має бути передбачене зобов`язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов`язань перед управителем.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, за попереднім договором, а саме сплатив суму, визначені у розмірі 240000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Житловий будинок у визначений попереднім договором строк введено в експлуатацію не було, будівництво об`єкту не здійснюється, відповідно право власності позивача не зареєстроване, чим порушені його права.

За таких обставин, ґрунтується на законі вимога позивача про визнання за ним майнових прав на закріплений за ним об`єкт незавершеного будівництва.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 752/15913/19 (провадження № 61-846св20) зазначив, що правовідносини за вимогами фізичних осіб про визнання майнових прав на об`єкт інвестування у зв`язку з порушенням суб`єктами господарювання зобов`язань за відповідними договорами поряд із нормами ЦК України регулюються законодавством про захист прав споживачів, у зв`язку з чим на таких позивачів поширюється передбачена частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільга щодо сплати судового збору.

Ураховуючи характер спірних правовідносин та те, що вимога ОСОБА_1 про визнання майнового (речового) права на об`єкт інвестування заявлена у зв`язку з невиконанням ТОВ «Совки-Інвест» зобов`язань за укладеними між сторонами договорами, суд доходить висновку, що на позивача поширюється передбачена частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільга щодо сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 400,00 грн підлягає стягненню з ТОВ «Совки-Інвест» у дохід держави.

Керуючись статтями 328, 331, 390, 509, 635 ЦК України, статтями 9, 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» (м. Київ, вул. Предславинська, 12, офіс 194) на користь держави судовий збір у розмірі 2400,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.А. Усатова