Ухвала суду № 138827915, 07.08.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1815/26

УХВАЛА

07 серпня 2026 року м. Кілія

Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні клопотання

представника товариства з обмеженою відповідальністю «40Т»

про

скасування арешту майна

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування клопотання представник власника майна зазначив, що у провадженні ВНП №1 СВ Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026162150000717 від 24.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Кримінальне провадження розпочато за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.07.2026 приблизно о 13 годині 30 хвилин на 24 кілометрі + 900 метрів автомобільної дороги Т16-30 сполученням «Струмок Шевченкове Кілія» за участю спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом марки «BODEX», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та триколісного електроскутера марки «FADA», під керуванням ОСОБА_4 .

Під час огляду місця події тягач «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3 , напівпричіп «BODEX», державний номерний знак НОМЕР_2 , ключі від тягача, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 були вилучені та визнані речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 30 липня 2026 року у справі №502/1815/26 на зазначене майно накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження.

Зі змісту клопотання органу досудового розслідування та ухвали слідчого судді вбачається, що єдиною метою накладення арешту на тягач і напівпричіп було забезпечення їх збереження як речових доказів для проведення необхідних оглядів, досліджень та судових експертиз.

На теперішній час обставини, якими обґрунтовувалася необхідність подальшого утримання транспортних засобів, змінилися.

Тягач «DAF» та напівпричіп «BODEX» були детально оглянуті слідчим і експертами. Їх технічний стан, характер, розташування та локалізація пошкоджень, слідова інформація, ідентифікаційні позначення та інші відомості, що мають значення для кримінального провадження, належним чином зафіксовані у протоколах, фототаблицях та матеріалах проведених експертних досліджень. Призначені у кримінальному провадженні судові експертизи, для проведення яких було необхідне безпосереднє надання тягача і напівпричепа, проведені. Наразі експерти працюють над складанням висновків.

Отже, транспортні засоби вже виконали свою доказову функцію як об`єкти безпосереднього експертного дослідження. Усі відомості, які вони могли містити, зафіксовані належним процесуальним способом і надалі можуть досліджуватися на підставі протоколів огляду, фототаблиць та висновків експертів. Необхідність у повторному огляді чи проведенні додаткових експертиз без безпосереднього надання транспортних засобів органом досудового розслідування не заявлена.

Заявник не ставить під сумнів обґрунтованість первинного накладення арешту, проте мета, для досягнення якої застосовувався цей захід забезпечення кримінального провадження, на теперішній час досягнута: транспортні засоби оглянуті, необхідна слідова інформація зафіксована, експертні дослідження завершені.

Тягач і напівпричіп не вилучені з цивільного обігу, не є предметом кримінального правопорушення та не набуті внаслідок його вчинення. Арешт на них накладався не з метою забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна або цивільного позову, а виключно для збереження речових доказів та проведення експертиз.

Власником транспортних засобів є ТОВ «40Т», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів СТМ №847189 та СТМ №847191. Власник не має процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а транспортні засоби використовувалися ним у законній господарській діяльності.

Подальше утримання тягача та напівпричепа фактично припинило можливість їх використання за призначенням, призводить до простою транспортного засобу, невиконання господарських і договірних зобов`язань, нарахування штрафних санкцій та завдання власнику щоденних матеріальних збитків.

Крім того, у напівпричепі перебуває вантаж - висівки пшеничні, кількість 22880 кг, власник вантажу ТОВ «Іванівка», код ЄДРПОУ 31004377, що підтверджується товарно-транспортною накладною №2307/01 від 23.07.2026р., Договором про надання послуг транспортно-експедиторского обслуговування №ТЕО-20072026 від 20.07.2026 р. та іншими товаросупровідними документами.

Вказаний вантаж має обмежений строк придатності та/або потребує дотримання відповідних умов зберігання. Тривале перебування вантажу в нерухомому напівпричепі без можливості його доставлення, розвантаження або належного зберігання створює реальну загрозу його псування, втрати товарних властивостей і повної або часткової втрати вартості.

Сам вантаж не зазначений в ухвалі слідчого судді серед майна, на яке накладено арешт, не визнавався речовим доказом та не мас самостійного доказового значення для розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, проте через фізичне утримання напівпричепа власник позбавлений можливості розпорядитися вантажем, який фактично не є об`єктом арешту.

Таким чином, продовження арешту після завершення всіх необхідних досліджень не сприяє досягненню будь-якої актуальної мети кримінального провадження, однак створює для власника та власника вантажу непропорційні негативні наслідки.

Власник готовий прийняти транспортні засоби на відповідальне зберігання, забезпечити їх належний технічний стан, не проводити відновлювальний ремонт без попереднього повідомлення слідчого, а також надати тягач і напівпричіп органу досудового розслідування або суду за першою письмовою вимогою.

На підставі зазначеного представник заявника просив суд:

- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 30 липня 2026 року у справі №502/1815/26, на: спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_6 , спеціалізований напівпричіп марки «BODEX», державний номерний знак НОМЕР_2 , ключі від тягача «DAF», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ;

- зобов`язати уповноважених службових осіб ВП №o1 СВ Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області невідкладно повернути зазначене майно його власнику або уповноваженому представнику та забезпечити власнику або його представнику можливість невідкладно отримати та вивезти вантаж, який перебуває у напівпричепі і не є предметом арешту.

Представник власника майна в судове засідання не з`явився, надав заяву якою підтримав подане клопотання та просив провести розгляд без його участі.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд клопотання без виходу в судове засідання, проти задоволення клопотання не заперечували.

Враховуючи, що розгляд клопотання проведений за відсутності всіх учасників судового провадження, фіксування ходу розгляду клопотання за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши додані до клопотання матеріали, проаналізувавши релевантні положення законодавства, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч. 1ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 30.07.2026 року про накладення арешту на майно, підставою для застосування в рамках такого кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна стала необхідність забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим суддею було встановлено, що вилучені речі можуть бути предметом кримінального правопорушення, а також зберегли на собі його сліди, та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також необхідні для проведення експертних досліджень.

Вищевикладене вказує на те, що арешт майна було накладено обґрунтовано.

Разом з тим, що стосується подальшої необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя враховує, що попри встановлену на момент розгляду клопотання про арешт майна відповідність майна критеріям речових доказів, усі необхідні експертизи були проведені.

На даний час, з огляду на накладений арешт, власник майна не має можливості у повній мірі використовувати та розпоряджатися належним йому майном, адже наразі діють обмеження встановлені ухвалою слідчого судді.

Слідчий суддя також звертає увагу на те, що слідчим та прокурором також не було надано жодних доказів, які б обґрунтовували необхідність в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, зокрема, призначення та проведення відповідних слідчих дій та експертиз з вказаним майном.

З урахуванням викладеного, відсутністю з боку слідчого та прокурора заперечень проти скасування арешту, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 173-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 30 липня 2026 року у справі №502/1815/26 в рамках кримінального провадження, відомості про яке 24.07.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162150000717 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на майно, а саме: спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_6 , спеціалізований напівпричіп марки «BODEX», державний номерний знак НОМЕР_2 , ключі від тягача «DAF», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1