Постанова № 138827861, 07.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 947/26442/26

Провадження № 2-а/947/203/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Терзіанової К.В.,

представника відповідача Департаменту патрульної поліції Морозова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Одеси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7406532 від 19.06.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 статті 122 КУпАП, закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд:

-скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7406532 від 19.06.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі передбаченого частиною 2 статті 122 КУпА;

-справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити;

-стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19 червня 2026 року інспектором 1 взводу 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Солтановським Олександром Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7406532.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

У постанові зазначено, що позивач 19.06.2026 о 23:33:40 годині у м. Одеса по вул. Балківська, 23, керуючи транспортним засобом Smart MC 01 (номерний знак НОМЕР_1 ), нібито здійснив рух на вимкнений сигнал у додатковій секції світлофора, чим порушив п. 8.7.3.3 ПДР України.

Позивач вважає вказану Постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

У постанові вказано, що позивач 19.06.2026 0 23:33:40 годині у м. Одеса, вул. Балківська, 23, здійснив рух на вимкнений сигнал у додатковій секції світлофору у напрямку, вказаному її стрілкою, чим порушив п.8.7.3. ПДР - порушення проїзду на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку.

Проте, вказані обставини не відповідають дійсності. 19 червня 2026 року близько 23:20 годині позивач, керуючи транспортним засобом Smart MC 01 (номерний знак НОМЕР_1 ), рухався у м. Одесі, здійснюючи спуск по вулиці Розумовській в напрямку вулиці Балківської. Виїхавши на вулицю Балківську, Позивач продовжив рух у напрямку вулиці Дальницької. Під час цього руху по вул. Балківській Позивач проїхав повз будівлю гіпермаркету «Фоззі» (Fozzy) за адресою Балківська, 88, яка розташовувалася по праву сторону (праворуч) від напрямку руху його автомобіля. Наближаючись до регульованого перехрестя вулиці Балківської кут вулиці Бабеля (зараз Дмитра Іванова), Позивач мав намір здійснити маневр розвороту для руху у зворотному напрямку. Перед початком виконання маневру на вказаному перехресті вул. Балківська / вул. Бабеля (зараз Дмитра Іванова), на світлофорі у додатковій секції увімкнувся зелений сигнал у вигляді стрілки, що миготів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, миготливий зелений сигнал дозволяє рух і інформує про те, що час його дії закінчується, Позивач обґрунтовано та правомірно розпочав маневр розвороту на дозволяючий сигнал світлофора.

Відповідно до вимог пункту 16.8 ПДР України, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Таким чином, розпочавши маневр на дозволяючий миготливий сигнал додаткової секції, позивач був зобов`язаний завершити розворот.

Після повного завершення маневру розвороту на перехресті вул. Балківська / вул. Бабеля (зараз Дмитра Іванова), коли автомобіль Позивача вже рухався у зворотному напрямку (при цьому будівля гіпермаркету «Фоззі» (Балківська, 88) тепер перебувала по ліву сторону (ліворуч) від траєкторії руху автомобіля), позивач був зупинений екіпажем патрульної поліції.

Розгляд справи та зупинка відбувалися в районі перехрестя вул. Балківська / вул. Бабеля (біля ТЦ «Фоззі»), що розташоване на значній відстані від вказаної інспектором адреси «вул. Балківська, 23».

Під час складання матеріалів, позивач одразу письмово зафіксував у своїх поясненнях, що здійснював маневр саме біля магазину «Фоззі» на миготливу зелену стрілку світлофора, що відповідно до норм ПДР України дозволяє рух. Оскільки Відповідач вказав у Постанові інше перехрестя, обставини справи встановлено невірно, що є прямим порушенням вимог ст. 280, 283 КУпАП.

Факт перебування автомобіля та розгляд справи саме біля ТЦ «Фоззі» може підтвердити свідок ОСОБА_2 , що перебував в автомобілі.

Заява про допит свідка подається окремо.

Під час оформлення матеріалів справи позивач заявив клопотання про допуск до участі у справі його адвоката. Проте, відповідач вказане клопотання проігнорував, умисно позбавив Позивача права на правову допомогу та виніс Постанову на місці зупинки через 13 хвилин після нібито вчинення правопорушення (час події 23:33:40, час винесення постанови 23:46:44).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою. Однак, відповідачем не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №640/16220/16-а.

Виходячи з наведеного, сторона позивача вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю факту вчинення адміністративного правопорушення, неправильним встановленням фактичних обставин справи та істотним порушенням прав позивача під час її розгляду.

Короткий виклад відзиву на позов

Відповідач не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

При цьому зазначив, що поліцейський, в межах своїх повноважень, відреагував на виявлене ним адміністративне правопорушення та відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинив транспортний засіб позивача.

З відеозаписів вбачається, що поліцейський підійшов до гр. ОСОБА_1 , попередив про проведення відеозйомки, повідомив причину зупинки, роз`яснив суть скоєного водієм (гр. ОСОБА_1 ) адміністративного правопорушення, було вказано яке саме порушення було допущено водієм - проїзд перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою.

В подальшому, поліцейський наголосив на своїй законній вимозі пред`явити посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач виконав таку законну вимогу поліцейського та пред`явив вищезазначені документи.

Після цього, встановивши особу водія, поліцейський повідомив що буде розглядати справу за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП почав підготовку справи до розгляду.

Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

В процесі розгляду справи, поліцейським було продемонстровано ОСОБА_1 докази правопорушення по справі, якими був відеозапис з відеореєстратора службового транспортного засобу, та (в присутності позивача) досліджено даний доказ, а також заслухано усні пояснення гр. ОСОБА_1 . На місці розгляду справи, проти належності та допустимості цього доказу позивач не заперечував.

Також, позивачем було усно було заявлено про те, що він бажає скористатись правовою допомогою адвоката? та повідомив що перебуває на телефонному дзвінку з особою, яка є адвокатом.

Поліцейським було надано всі можливості для користування позивачем своїм правом на правову допомогу, який його реалізував на власний розсуд.

Вважає, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і надав інспекторам письмові пояснення по суті вчиненого ним адміністративного правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП- не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7406532 від 19.06.2026, згідно якої на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гнрн.

Після закінчення розгляду справи поліцейський, відповідно до ст. 285 КУпАП оголосив винесену постанову та надав її копію позивачу.

На підставі викладеного вважає, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським відносно позивача дотримана у повному обсязі.

Звертає увагу суду, що у постанові від 03.03.2021 по справі № 466/2310/20 Верховний Суд зазначив, що за приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою.

Щодо доводів сторони позивача про те, що позивач не проїхав перехрестя на вимкнену додаткову секцію сигналу світлофора, зазначає що Верховний Суд при розгляді справи № 751/5437/17 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 лютого 2020 року, зазначив: «...Уразі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях,, визначених пунктом 8.10 цих Правил...». А оскільки з відеозапису вбачається що секція світлофора вимкнулась в той час, коли ТЗ позивача знаходився перед розміткою 1.12 (стоп лінія), позивач мав врахувати що миготливий зелений сигнал світлофору попереджав про наступну зміну сигналів, та позивач мав завчасно знизити швидкість та зупинитися перед розміткою 1.12.

Зазначені стороною позивача начебто недоліки змісту оскаржуваної постанови, є формальною технічною помилкою, яка обґрунтовується тим, що службова програма ІпНП, до якої вносить відомості про прийняту поліцейським постанову, автоматично визначає адресу відповідно до даних GPS, які у період воєнного стану схильні до неточностей у зв`язку із роботою елементів радіоелектронної боротьби, яка проводиться у місті Одеса, що є загальновідомим фактом.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17 суд дійшов висновку, що технічна помилка у постанові про адміністративне правопорушення не може бути самостійною підставою для її скасування, якщо факт правопорушення доведений і права особи не порушені.

Аналогічна правова позиція щодо неточності відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження № К/9901/17897/18)

У постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 120/12494/23 зазначено, що «формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності». Верховний Суд підкреслив, що необхідно оцінювати наслідки такого порушення для прав особи, а не лише сам факт його наявності.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 120/4519/22 суд сформулював загальний підхід, зазначивши що «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення» критерієм якого є питання «чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання процедури».

Отже, у випадку наявності такої технічної помилки у змісті оскаржуваної постанови, дана обставина не може вважатися підставою для скасування правильного рішення, адже факт порушення ПДР позивачем підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Щодо начебто порушеного права на захист, відповідач зазначив, що згідно висновку Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 за № 5-рп/2015, скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч. 1 ст. 268 КУпАП, є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

На час розгляду конституційного подання і прийняття вказаного рішенняу Кодексом України про адміністративні правопорушення не було передбачено застосування скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що набув чинності з 08.08.2015, були внесені зміни до ст. 258 КУпАП у частині визначення випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.

Отже, право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права гарантується при розгляді справи за правилами розділу IV КУпАП, який у даному випадку не здійснювався.

Санкція ч. 2 ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

При цьому користуватися правовою допомогою є правом особи, стосовно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення. Позивач міг скористатися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права, зокрема, за допомогою засобів телефонного зв`язку, що і вбачається з відеозаписів, адже позивач під час розгляду справи перебував на телефонному зв`язку із особою, яка за поясненнями позивача є адвокатом, та скористався своїм правом на захист на власний розсуд. При цьому, поліцейським було надано розумного та достатнього часу на реалізацію такого права.

Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.

Відповідач також посилається на те, що в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних, допустимих та в їх сукупності достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. В той же час, стороною відповідача надано відеозапис з відеореєстратора службового ТЗ та відеозаписи портативних відеореєстраторів інспекторів, інші матеріали справи, котрі повністю підтверджують наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Короткий виклад відповіді на відзив на позов

Сторона позивача вважає, що зазначені у відзиві аргументи не спростовують позицію позивача, а надані відеозаписи у сукупності з іншими доказами свідчать про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та грубі порушення прав позивача з боку співробітників національної поліції при винесенні постанови.

У Відзиву відповідач зазначає, що позивач повинен був «урахувати, що миготливий зелений сигнал світлофору попереджав про наступну зміну сигналів, та мав завчасно знизити швидкість та зупинитися перед розміткою 1.12».

Проте таке твердження повністю спростовується наданим самим же Відповідачем відеозаписом із відеореєстратора службового автомобіля, суперечить нормам чинного законодавства України та принципам забезпечення безпеки дорожнього руху.

Посекундний аналіз відеозапису транспортного засобу поліції ЕНА №7406532 дозволяє встановити реальну хронологію дорожньої обстановки: о 23:26:50 годині відеозапису чітко зафіксовано, що під час наближення ТЗ Позивача «Smart MC 01» до регульованого перехрестя, у додатковій секції світлофора ліворуч безперервно горить дозволяючий сигнал у вигляді зеленої стрілки. О 23:26:51 годині ТЗ Позивача вже безпосередньо перетинає умовну лінію початку перехрещення частин (дорожню розмітку 1.12 «Стоп-лінія»). Саме в цю ж секунду (синхронно з в`їздом на перехрестя) додаткова секція світлофора починає миготіти. О 23:26:53 годині додаткова секція світлофора повністю вимикається.

Порушення технічних стандартів роботи світлофора та відсутність технічної можливості для зупинки: Відповідно до вимог чинного з 1 травня 2025 року Національного стандарту України п. 11.57 ДСТУ 4092:2024 «Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні умови» (який прийшов на заміну ДСТУ 4092-2002) (витяг додається): «Режим роботи світлофорної сигналізації з використовуванням транспортних світлофорів типів 1-3, 8, 9 і пішохідних світлофорів повинен передбачати миготіння зеленого сигналу, зокрема й сигналу додаткової секції, впродовж 3 с безпосередньо перед вимкненням». Ця норма є імперативною технічною вимогою держави, яка покликана забезпечити водієві достатній часовий інтервал для безпечного реагування та зупинки. Проте, як беззаперечно свідчить відеозапис ТЗ Відповідача, тривалість миготіння додаткової секції на вказаному перехресті до її повного вимкнення становила ЛИШЕ 2 секунди (з 23:26:51 по 23:26:53), що є прямим порушенням п. 11.57 ДСТУ 4092:2024 з боку служб, відповідальних за утримання світлофорного об`єкта. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 24 квітня 2019 року у справі №127/12081/17, встановив, що неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення правил дорожнього руху. Враховуючи, що перше миготіння застало автомобіль Позивача безпосередньо в момент перетину стоп-лінії, а також беручи до уваги середній час реакції водія на раптову зміну дорожньої обстановки (який відповідно до інформації з відкритих джерел становить від 0,7 до 1,2 секунди), Позивач фізично і технічно не мав можливості безпечно зупинити автомобіль до виїзду на перехрещення проїзних частин. Будь-яка спроба екстреного гальмування у цей момент (за 1 секунду до повного згасання стрілки) призвела б до виїзду авто юзом на центр перехрестя або до створення аварійної ситуації (попутного зіткнення) з патрульним автомобілем Відповідача, який рухався позаду з мінімальною дистанцією. 3. Правомірність дій водія: Підпункт «в» пункту 8.7.3 ПДР України чітко визначає, що миготливий зелений сигнал дозволяє рух.

Отже, Позивач здійснив в`їзд на перехрестя на законний, дозволяючий сигнал світлофора. Відповідно до пункту 8.11 ПДР України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу (або вимкнення додаткової секції) не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до пункту 16.8 ПДР України, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Таким чином, законно в`їхавши на перехрестя, Позивач мав єдиний правомірний варіант дій завершити маневр розвороту, щоб безпечно звільнити перехрестя. Директивна вимога інспектора поліції екстрено зупинити авто в лівій смузі за таких технічних умов суперечить п. 16.8 та п. 8.11 ПДР, створює пряму загрозу безпеці руху і свідчить про хибну та упереджену оцінку дорожньої обстановки з боку посадової особи. Отже в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Зазначена позиція позивача повністю корелюється зі сталою та обов`язковою до застосування судовою практикою вищих інстанцій.

Позивач наголошує, що неправильне встановлення місця вчинення правопорушення це не просто формальний недолік, а грубе порушення ст. 280, ст.283 КУпАП, оскільки інспектор зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення саме в тому місці, яке інкримінується. Наведена відповідачем у відзиві фотофіксація зі службового автомобіля (кадр о 23:26:51) відображає ділянку дороги, яка географічно не має жодного відношення до адреси «вул. Балківська, 23». Таким чином, відповідач належними доказами не підтвердив факт вчинення позивачем будь-яких дій за адресою, вказаною в оскаржуваній постанові. Адреса Балківська, 23 знаходиться більш ніж 3 км від місця, де позивач здійснив розворот, отже, це не описка або технічка помилка, а фактично зазначено інший район міста.

Позиція відповідача про те, що при «скороченому провадженні» право на юридичну допомогу адвоката на місці зупинки не гарантується, є прямим порушенням ст.59 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також суперечить актуальній судовій практиці. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 640/16220/16-а чітко зазначив, що клопотання про допуск адвоката підлягає обов`язковому розгляду, а його ігнорування є підставою для скасування постанови. Тотожна позиція міститься у Постанова ВС/ КАС від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а Твердження відповідача, що позивач не заявляв заяв та клопотань у порядку ст.278 КУпАП не відповідає дійсності, та спростовується Відеозаписом ПВР471451 і письмовими поясненнями позивача від 19.06.2026 підтверджується, що позивач письмово заявив клопотання про допуск адвоката, яке інспектор проігнорував, винісши постанову вже через 13 хвилин після зупинки:-23:34:48 позивач повідомляє, що дзвонить адвокату.

Щодо позиції відповідача, що правова допомога була начебто надана, оскільки позивач спілкувався по телефону з адвокатом, то таке твердження є хибним, оскільки надання правової допомоги по телефону особі, яка притягається до відповідальності без ознайомлення з подіями, обставинами та документами суперечить ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилам адвокатської етики та стандартам надання адвокатом правової допомоги.

Порушення послідовності та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно зі ст.279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення посадової особи, яка розглядає справу, заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді, та дослідження доказів. Пояснення особи є одним із ключових джерел доказів (ст. 251 КУпАП). Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З`ясування цих обставин має відбуватися виключно до моменту прийняття рішення та винесення постанови. Складання постанови до отримання пояснень особи позбавляє розгляд справи будь-якого сенсу, перетворює процедуру на формальність та свідчить про упередженість інспектора, який ухвалив рішення наперед. Всупереч цьому, поліцейський проігнорував зауваження водія, не здійснив всебічного й об`єктивного з`ясування обставин, а одразу перейшов до винесення та роздрукування оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7406532 (23:47:17). Лише після того, як постанову вже було фактично складено, підписано інспектором та визначено суму штрафу, Позивачу було надано офіційний бланк для висловлення його письмових пояснень (23:50:50). У викладеному випадку інспектор спочатку визнав особу винною (склав постанову), а вже потім вирішив формально відібрати пояснення, які за таких умов жодним чином не могли вплинути на результат розгляду, оскільки рішення вже було прийнято. Це повністю нівелює засади верховенства права та презумпції невинуватості. Отже твердження відповідача, що процедура розгляду справи інспектором нібито була дотримана в повному обсязі, докази досліджено в присутності водія, а письмові пояснення надано позивачем добровільно «в процесі розгляду» не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Викривлення інспектором змісту ст.63 Конституції України під час роз`яснення прав: поліцейський під час роз`яснення ст. 63 Конституції України зазначив, що «Ви несете відповідальність за відмову свідчень або пояснень відносно себе та членів своєї сім`ї».

Процедура розгляду справи була проведена не лише з процесуальними порушеннями, а й з прямим викривленням засад конституційного ладу України. Право на захист та презумпція невинуватості є фундаментальними принципами, що гарантуються як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Введення особи в оману щодо наявності «відповідальності» за відмову свідчити проти себе повністю нівелює законність будь-яких подальших процедурних дій поліцейського на місці події. Зазначений факт у сукупності з передчасним винесенням постанови до отримання пояснень водія беззаперечно доводить, що розгляд справи відбувався з порушенням засад верховенства права та законності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Позивач підтримує свої вимоги, викладені у позові та просить їх задовольнити.

Заперечення на відповідь на відзив

Зазначаючи доводи про начебто правомірність дій водія, представник позивача

виходить з власної оцінки наданих відеозаписів щодо вчинення факту проїзду перехрестя

на вимкнену додаткову секцію основного сигналу світлофора. З такою оцінкою погодитись

не можливо, з огляду на об`єктивне відображення на відеозаписі самого факту вчинення

позивачем правопорушення, а так само вбачається і попередження позивача про наступну

зміну сигналів світлофора на протязі 3-ох секунд (у відповідності до вимог ДСТУ), а також

вимкнення секції світлофора в момент коли транспортний засіб під керуванням позивача

розташований перед дорожньою розміткою 1.12 «Стоп лінія», та подальший рух позивача

через перехрестя вже на вимкнену додаткову секцію основного сигналу світлофора.

Щодо доводів сторони позивача про начебто недоліки оформлення оскаржуваної, зазначаємо що у випадку встановлення таких недоліків постанови, вони не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, що позивачем було вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху України, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі №753/4366/17, від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16, а також від 14 серпня 2018 року у справі №826/15341/15.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, порушення цієї процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість вирішення справи. Принцип «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує Європейський суд з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу «правової визначеності» лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №640/11468/20.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач через свого представника адвоката Терзіанової К.В. звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями судова справа була розподілена судді Скриль Ю.А. та передана головуючому по справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Судове засідання призначене на 07.07.2026.

Вказаною ухвалою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залучений до участі у справі в якості співвідповідача.

Також цією ухвалою зобов`язано відповідачів надати суду належним чином завірену копію оскаржуваної постанови, а також належним чином засвідчені копії інших документів у справі, у тому числі відеозаписів події, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

26.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про виклик свідка, яка в момент події та під час винесення оскаржуваної постанови перебувала у машині разом із позивачем.

07.07.2026 до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшла заява про виконання ухвали суду щодо надання матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

07.07.2026 до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції також надійшов відзив на позов.

Судове засідання за клопотанням представника позивача відкладене з метою надання можливості стороні позивача ознайомитись з відеозаписами, наданими стороною відповідача.

14.07.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

15.07.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про виклик свідка, а також заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 15.07.2026 задоволено клопотання сторони позивача про виклик свідка, вислухана позиція сторін та їх представників, встановлені фактичні обставини справи, допитаний свідок, досліджені письмові докази. У зв`язку з обмеженими технічними можливостями, необхідними для дослідження наданих стороною відповідача відеозаписів події, у судовому засіданні оголошена перерва.

Судове засідання за клопотанням представника позивача у зв`язку із необхідністю бути присутньою на допиті в СБУ відкладне на 03.08.2026.

У судовому засіданні 03.08.2026 досліджені відеозаписи з патрульного транспортного засобу та нагрудних камер відеоспостереження. Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав його проголошення до 07.08.2026.

Встановлені обставини справи

Установлено, що 19 червня 2026 року інспектором 1 взводу 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Солтановським Олександром Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7406532.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

За фабулою правопорушення, зазначеною в оскаржуваній постанові, позивач 19.06.2026 о 23:33:40 годині у м. Одеса по вул. Балківська, 23, керуючи транспортним засобом Smart MC 01 (номерний знак НОМЕР_1 ), здійснив рух на вимкнений сигнал у додатковій секції світлофора, чим порушив п. 8.7.3.3 ПДР України.

Однак згідно з наданими представниками сторін під час удового розгляду встановлено, що позивач під час руху по вул. Балківській проїхав повз будівлю гіпермаркету «Фоззі» (Fozzy) за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 88, яка розташовувалася по праву сторону (праворуч) від напрямку руху його автомобіля, наближаючись до регульованого перехрестя вулиці Балківської - кут вулиці Бабеля (зараз Дмитра Іванова), здійснив маневр розвороту для руху у зворотному напрямку та вже рухався у зворотному напрямку (при цьому будівля гіпермаркету «Фоззі» (Балківська, 88) вже знаходилась ліворуч від траєкторії руху автомобіля позивача, після чого був зупинений екіпажем патрульної поліції.

Дослідженням відеозапису з боді-камери поліцейського ПВР 474911 встановлено, що поліцейський надав позивачу для ознайомлення відеозапис з відеореєстратора поліцейського автомобіля. Під час демонстрації позивачу вказаного відео, ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 , яка перебувала разом із ним в машині запевняли поліцейського про перетинання їх автомобілем стоп-лінії на останнє миготіння світлофору. Поліцейський навпаки вважав, що з відео вбачається, що перетинання стоп-лінії автомобілем відбулось після вимкнення додаткової секції світлофора.

Також з відео з боді-камери поліцейського вбачається, що під час оформлення матеріалів справи позивач заявив клопотання про допуск до участі у справі його адвоката, та намагався упродовж всього часу складання та винесення оскаржуваної постанови зв`язатися зі своїм представником адвокатом Терзіановою К.В., однак правова допомога надана не була. При цьому на відео чутно, що у телефонній розмові (режим розмови на гучномовці) представник позивача повідомила поліцейського, що вона може зараз приїхати на місце зупинки транспортного засобу позивача та взяти участь при розгляді справи. Проте, поліцейським вказане прохання проігнороване, дії щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги поліцейським не вживались.

Детальним дослідженням відеозапису з відеореєстратора поліцейського транспортного засобу встановлено, що мигаючий сигнал світлофору до повного вимкнення миготів тричі, упродовж трьох секунд, зокрема зі світлофора, який перебуває на відео зліва по переду руху транспортних засобів починає мерехтіти уперше о 23:26:48 годині, наступне миготіння також на цьому ж світлофорі відбувається о 23:26:49 годині, у подальшому вказаний світлофор зникає з поля зору, водночас на світлофорі праворуч від руху транспортних засобів вбачається мерехтіння утретє о 23:26:50 годині, і о 23:46:51 годині вимикається остаточно.

Також, з досліджуваного відеозапису вбачається що миготіння додаткової секції тривало три секунди та на 4-ту секунду відбулось повне вимкнення цієї секції.

Водночас з наданого відеозапису вбачається, що відеофіксація руху транспортного засобу позивача здійснюється позаду та на значній від нього відстані у нічну добу часу, чітке зображення стоп-лінії та перебування автомобіля позивача по відношенню до неї не потрапляє у поле зору відео в момент початку миготіння додаткової секції світлофор та останнього третього миготіння, відео фіксація відбувається позаду автомобіля позивача.

Мотиви суду

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, окрім іншого і за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 1ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Крім того, судом враховано, що відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з встановлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, у зв`язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідач надав суду докази того, що при складанні оскаржуваної постанови працівником поліції було дотримано вимоги пункту 9 розділу III вказаної Інструкції.

Відповідно до вимогст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і284 КУпАП, а також звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з`ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247, 280 КУпАП.

Як встановлено судом, постановою ЕНА № 7406532 від 19.06.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 гривень. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 19.06.2026 о 23:33:40 годині у м. Одеса по вул. Балківська, 23, керуючи транспортним засобом Smart MC 01 (номерний знак НОМЕР_1 ), здійснив рух на вимкнений сигнал у додатковій секції світлофора, чим порушив п. 8.7.3.3 ПДР України.

Згідно з ч.1ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Оцінивши досліджені докази, суд дійшов таких висновків.

Сторонами не оспорюється, що адреса тобто місце вчинення адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено невірно.

Відповідач у наданих поясненнях зазначив, що через повітряну тривогу навігація може давати збій.

Водночас на запитання суду пояснив, що відомості, які вносяться до постанови, зокрема місце вчинення адміністративного правопорушення можуть корегуватися вручну.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що місце вчинення адміністративного правопорушення зазначене невірно, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 23 транспортний засіб позивача у дату та час винесення оскаржуваної постанови не перебував. Отже відомості щодо об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, що містяться в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.

Детальним дослідженням відеозапису з відеореєстратора поліцейського транспортного засобу встановлено, що додаткова секція світлофору, яка дозволяє поворот ліворуч та розворот, до повного вимкнення миготів тричі, упродовж трьох секунд, зокрема зі світлофора, який перебуває на відео зліва по переду руху транспортних засобів починає мерехтіти уперше о 23:26:48, наступне миготіння також на цьому ж світлофорі відбувається о 23:26:49, у подальшому вказаний світлофор зникає з поля зору, водночас на світлофорі праворуч від руху транспортних засобів вбачається мерехтіння утретє о 23:26:50, і вже о 23:46:51 годині вимикається остаточно.

Таким чином наведений стороною позивача у відповіді на відзив посекундний аналіз миготіння додаткової секції є помилковим та спростовується відеозаписом з відеореєстратора поліцейського транспортного засобу.

Також, з досліджуваного відеозапису вбачається що миготіння додаткової секції тривало три секунди та на 4 секунду відбулось повне вимкнення цієї секції.

Вказані обставини також спростовують доводи сторони позивача щодо порушення технічних стандартів роботи світлофора та відсутність технічної можливості для зупинки.

Водночас з наданого відеозапису неможливо достеменно встановити чи перетнули або вже перебували на стоп-лінії передні колеса транспортного засобу позивача в момент останнього миготіння додаткової секції світлофору, який дозволяв розворот ліворуч.

При цьому транспортний засіб патрульної поліції, з якого велась відеозйомка знаходився на достатній відстані від транспортного засобу позивача у нічний час, що не дозволяє спростувати або підтвердити факт перетинання чи перебування перед стоп-лінією транспортного засобу позивача в момент останнього миготіння додаткової секції світлофору та його вимкнення.

Інших доказів на підставі яких можливо встановити чи дійсно автомобіль позивача почав перетинати стоп-лінію на вимкнений сигнал світлофору, суду не надано.

Також суд бере до уваги ті обставини, що під час демонстрації позивачу після зупинки патрульною поліцією його автомобіля, відеозапису з відеореєстратора ОСОБА_1 та свідок, яка перебувала разом із ним в машині запевняли поліцейського про перетинання їх автомобілем стоп-лінії на останнє миготіння світлофору. Поліцейський навпаки вважав, що з відео вбачається, що перетинання стоп-лінії автомобілем відбулось після вимкнення додаткової секції світлофора.

Вказане також підтверджує той факт, що інформація зафіксована на відео є суперечливою та не однозначною, оскільки з неї не можливо достеменно встановити момент перетинання транспортним засобом позивача стоп-лінії.

Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд оцінивши надані суду докази виходячи з критерію їх належності та достатності, дійшов висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови достеменно не встановив наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України та передчасно прийняв рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та винесення оскаржуваної постанови.

Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до підпункту «в» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, миготливий зелений сигнал дозволяє рух і інформує про те, що час його дії закінчується.

Відповідно до вимог пункту 16.8 ПДР України, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Таким чином, розпочавши маневр на дозволяючий миготливий сигнал додаткової секції, водій повинен завершити розворот.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Оцінивши досліджений доказ, наданий відповідачем (відеозапис з відеореєстратора транспортного засобу патрульної поліції), суд зазначає, що позбавлений можливості достеменно встановити момент перетинання транспортним засобом позивача стоп-лінії через неоднозначність відео та відсутності чіткого зображення стоп-лінії та транспортного засобу позивача по відношенню до неї (тобто з того боку, з якого можливо чітко побачити момент перетинання автомобіля стоп-лінії : на останнє миготіння додаткової секції світлофору чи вже під час її вимкнення).

Водночас суд зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч.2статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, ураховуючи їх доводи та аргументи, суд дійшов висновку, що відповідач за відсутності на час винесення оскаржуваної постанови інших доказів, окрім відео з відеореєстратора транспортного засобу патрульної поліції, передчасно дійшов висновку про наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у діях ОСОБА_1 , не з`ясував всебічно, повно і об`єктивно обставин справи, не перевірив їх наявними доказами, внаслідок чого не встановив наявність об`єктивної сторони у діях позивача вчинення адміністративного правопорушення, у тому числі зазначив в оскаржуваній постанові невірне місце «вчинення адміністративного правопорушення», чим допустив порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП.

Суд не повинен перебирати на себе владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанови.

Наведене вище не дає можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивачки.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Також суд бере до уваги доводи сторони позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, та зазначає, що позиція відповідача про те, що при «скороченому провадженні» право на юридичну допомогу адвоката на місці зупинки не гарантується, є таким, що не відповідає нормам ст.59 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Беручи до уваги аргументи сторони позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 року у справі № 640/16220/16-а, відповідно до якої клопотання про допуск адвоката підлягає обов`язковому розгляду, а його ігнорування є підставою для скасування постанови. Тотожна позиція міститься у Постанова ВС/ КАС від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а.

Твердження відповідача, що позивач не заявляв заяв та клопотань у порядку ст.278 КУпАП не відповідає дійсності, та спростовується Відеозаписом ПВР471451 і письмовими поясненнями позивача від 19.06.2026 підтверджується, що позивач письмово заявив клопотання про допуск адвоката, яке інспектор проігнорував.

Окрім цього суд встановив, що поліцейським надана можливість позивачу надати пояснення вже після винесення оскаржуваної постанови, а не до розгляду справи, як то передбачено ст. 268 КУпАП.

Зокрема статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Отже право надавати пояснення, докази, користуватися правовою допомогою реалізовується до винесення рішення у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що новий розгляд справи сприятиме відновленню порушених прав позивачки під час попереднього розгляду справи щодо неї, оскільки надасть їй можливість заявити клопотання, надати пояснення тощо. З іншого боку відповідач матиме можливість усунути недоліки своїй попередніх дій, зокрема, сформувати справу про адміністративне правопорушення, долучивши до неї відповідні докази та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства. Також відповідач зможе надати оцінку доводам позивача про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 50% (з двох вимог задоволенню підлягає лише одна), позивач сплатив533,00 грн судового збору, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 266,50 грн (533 * 50%).

Керуючись ст. ст. 199-228, 286 КАС України, на підставі ст. ст. 121, 139, 222, 245, 247, 251, 255, 268, 280, 283, 285, 286, 289, 291 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7406532 від 19.06.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 статті 122 КУпАП, закриття провадження, задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7406532 від 19.06.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_3 накладене адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Справу про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3.

Відповідач: Управління патрульної поліції в Одеській області, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5.

Рішення суду підписане 07.08.2026.

Суддя Ю. А. Скриль