Рішення № 138827175, 06.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/14254/26

пр. № 2/759/10978/26

06 серпня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Жиглій Є.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири за АДРЕСА_1 . Право власності на цю квартиру позивач набула на підставі свідоцтва про право власності від 26 грудня 2025 року, виданого згідно з розпорядженням органу приватизації від 26 грудня 2025 року № 463.

03.01.2026 позивач звернулась до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) м. Київ із заявою за реєстраційним номером 70874540 (далі Заява) для проведення реєстраційних дій відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За результатами розгляду заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 Державний реєстратор Тараненко О.О. встановила наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: - наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а саме: - під час перевірки поданих позивачем документів державний реєстратор встановив, що заявником, позивачем, подано заяву про державну реєстрацію прав (щодо права власності) набуття права власності, Тип об`єкта: квартира. Адреса ОНМ: АДРЕСА_2 , в якій заявниками та суб`єктами права зазначені: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте, відповідно до встановлених пошуків та інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявний запис про обтяження (арешт нерухомого майна) на квартиру, що розташована АДРЕСА_2 .

На підставі вищезазначеного 08 січня 2026 року за № 82772170 позивач отримала рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Тараненко Ольги Олегівни про відмову в проведенні реєстраційних дій.

19.03.2026 року позивач з Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізналася, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови № 057723, 05.05.2003, винесеної Відділом виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. Це обтяження зареєстровано 26.07.2004 року, реєстраційний номер обтяження: 80105, реєстратор: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135 м. Київ, пр-т. Берестейський буд. 11.

Дані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 468891680 від 19.03.2026 року, сформованою за заявою ОСОБА_4 № 72070644 від 19.03.2026 року.

Підставою для накладення арешту на вказану квартиру є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА № 057723, винесена 05.05.2003 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Позивачу про особу ОСОБА_5 нічого не відомо.

20.03.2026 року позивач звернулася до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) із заявою про надання інформації про виконавче провадження з подальшим зняттям арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Дану заяву було зареєстровано органом державної виконавчої служби 20.03.2026 року.

Листом від 25.03.2026 року за вих. № 9630/21.10-26 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на належну позивачу квартиру, відсутнє в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, а надати більш детальну інформацію стосовно арешту немає можливості, оскільки вищезазначене виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Одночасно у знятті арешту з квартири позивачу було відмовлено, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та є знищеними.

Таким чином належне позивачу на праві власності нерухому майно - квартира АДРЕСА_1 - продовжує перебувати під арештом, накладеним в рамках виконавчого провадження, за яким позивач не є боржником, та яке знищено.

Дані обставини створюють перешкоди позивачу у реалізації права як власника майна, у тому числі права розпорядження майном.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 27.05.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та справу передано судді (а.с. 19-20).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 22).

У судове засідання позивач не з`явився, направила до суду заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності, позов підтримує у повному обсязі (а.с. 43).

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, керуючись вимогами ст.ст. 130, 280 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у рівних частинах дійсно належить на праві приватної, спільної власності квартира АДРЕСА_1 . Право власності на цю квартиру позивач набула на підставі свідоцтва про право власності від 26 грудня 2025 року, виданого згідно з розпорядженням органу приватизації від 26 грудня 2025 року № 463 (а.с. 14).

03.01.2026 позивач звернулась до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) м. Київ із заявою за реєстраційним номером 70874540 для проведення реєстраційних дій відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі вищезазначеної заяви 08 січня 2026 року за № 82772170 позивач отримала рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Тараненко Ольги Олегівни про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с. 15).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 19.03.2026 року вбачається, що на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови № 057723, 05.05.2003, винесеної Відділом виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. Це обтяження зареєстровано 26.07.2004 року, реєстраційний номер обтяження: 80105, реєстратор: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135 м. Київ, пр-т. Берестейський буд. 11 (а.с. 16).

20.03.2026 року позивач звернулася до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮ України із заявою про надання інформації щодо арешту квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Дану заяву було зареєстровано органом державної виконавчої служби 20.03.2026 року (а.с. 17).

Листом від 25.03.2026 року за вих. № 9630/21.10-26 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на належну позивачу квартиру, відсутнє в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, а надати більш детальну інформацію стосовно арешту немає можливості, оскільки вищезазначене виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Одночасно у знятті арешту з квартири позивачу було відмовлено (а.с. 18).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року №61-3814св22 (справа №2/0301/806/11), викладено правовий висновок, згідно з яким застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, крім частини 4 статті 59 Закону, може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 1, 2 п. 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі - постанова) позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 постанови, зокрема, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Згідно із ч.2 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2026 року позивач звернулася до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві КМУ МЮ України із заявою про надання інформації щодо арешту квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Листом від 25.03.2026 року за вих. № 9630/21.10-26 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на належну позивачу квартиру, відсутнє в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, а надати більш детальну інформацію стосовно арешту немає можливості, оскільки вищезазначене виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Одночасно у знятті арешту з квартири позивачу було відмовлено.

Відповідно до номенклатури справ Відділу, п. 9.9. наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» (втрата чинності від 19.07.2017 р.), розділу XI п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 р. № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву Відділу, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких станови 1 (один) рік. Після проходження вищезазначеного строку виконавчі провадження вилучаються для знищення.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна, крім того відсутня і сама постанова про відкриття виконавчого провадження, де позивач є боржником.

Суд, встановивши вказані обставини, дійшов висновку про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, а саме на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном позивача, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення заявника з вказаною скаргою, відсутність фактичних майнових претензій стягувача, оскільки такий не встановлений судом та не вказаний ДВС.

Отже, не зняття ДВС арешту з майна заявника саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом скасування арешту з вказаної частини квартири.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та звільнення майна з -під арешту задовольнити частково.

Скасувати арешт з нерухомого майна, а саме з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою АА № 057723 від 05.05.2003 року, винесеної Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер обтяження 80105 від 26.07.2004, реєстратор Перша київська державна нотаріальна контора.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34967593, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 110.

Треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений та підписаний 06.08.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб