Ухвала суду № 138826940, 29.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 758/1622/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв`язку зв`язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000079 від 22.01.2026, клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_5 ,обвинувачений - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку), захисник - адвокат ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні колегії суддів Печерського районного суду міста Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження за № 22026000000000079 від 22.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк запобіжного заходу закінчується, а ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, не змінилися. Наявність ризиків обґрунтував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого обґрунтовано тим, що метою продовження запобіжного заходу стосовно останнього є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що з урахуванням злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки був затриманий правоохоронними органами та ймовірно не виконав усі завдання співробітника спецслужби рф. Вказав, що у разі обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде неможливо запобігти наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам обвинуваченим ОСОБА_6 , прокурор вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою без визначення розміру застави.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Вислухавши позиції учасників процесу, дослідивши матеріали за обвинувальним актом, клопотання прокурора, колегія суддів суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання на строк понад п`ять років.

Слід зазначити, що на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості. Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, а також інші обставини зазначені в законі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova § 58) ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Також суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З клопотання та додатків до нього, матеріалів справи, вбачається, що 11.06.2026 ухвалою колегії суддів Печерського районного суду міста Києва продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , на 60 днів, тобто до 09.08.2026.

Так, злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , є особливо тяжким.

Вирішуючи клопотання прокурора, колегія судів враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, водночас згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) , пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86).

Колегія суддів враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

З цього приводу Європейський суд з прав людини постановив, що факти, які формують підозру, не обов`язково повинні досягати рівня, необхідного для обrрунтування обвинувального вироку або навіть пред`явлення обвинувачення [рішення у справі Murray v. the United Kingdom від 28 жовтня 1994 року (заява № 14310/88), § 55]; ухвалюючи рішення про тримання особи під вартою та інші подібні досудові рішення, суддя оцінює наявні дані у сукупності, щоб установити, чи існують prima facie (на перший погляд) підстави для підозри обвинуваченого у вчиненні злочину; [рішення у справі Jasinski v. Poland від 20 грудня 2005 року (заява № 30865/96), § 55].

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Оцінюючи існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_6 вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людину, згідно якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуюче зазначені чинники, з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене максимальне покарання на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, враховуючи набуті злочинні зв`язки, в разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може переховуватися від суду, шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або окупованої території в обхід пунктів пропуску, з метою уникнення покарання.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що системна злочинна діяльність ОСОБА_6 була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України, а тому, перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки був затриманий правоохоронними органами та, ймовірно, не виконав усі завдання співробітника спецслужби рф.

Вказані ризики на сьогодні об`єктивно продовжують існувати та можуть бути реалізовані обвинуваченим у разі його перебування не в місцях попереднього ув`язнення, без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, аналізуючи в сукупності встановлені ризики, а також обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого під вартою є співмірним із існуючими ризиками.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З урахуванням зазначеного, склад суду доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, у вигляді домашнього арешту, враховуючи стадію підготовчого судового провадження, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.

Вирішуючи питання про можливість усунення ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є вагомими та з урахуванням того, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 ч. 1 ст.176, тобто тримання під вартою.

Продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, судом не встановлено, у зв`язку з чим для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно дійти висновку про наявність підстав на даній стадії судового розгляду для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

А відтак, обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Обговорюючи питання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави у даному кримінальному провадженні, суд виходить з такого.

Згідно ч. 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Так, 24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та дія якого триває до теперішнього часу, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, під час воєнного стану, що свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.

Оскільки інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, розмір застави колегія суддів не визначає, так як застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину проти основ національної безпеки, що вчинене в умовах воєнного часу, особі обвинуваченого.

Згідно ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст.176 КПК України, тобто тримання під вартою, у зв`язку з чим неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів не обґрунтовується.

19 червня 2024 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення №7-р(ІІ)/2024 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо конституційності вказаної ч. 6 статті 176 КПК України.

Враховуючи дані норми кримінального процесуального закону, конкретні обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь та тяжкість правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , з урахуванням викладеного, колегія суддів при продовженні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачає підстав для визначення щодо нього застави як альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 331 КПК України, суд,

У Х В АЛ И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити в межах кримінального провадження № 22026000000000079 від 22.01.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто 26 вересня 2026 року.

Про продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою розмір застави не визначати.

Продовжувати утримувати обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому, - для відома.

Копію ухвали надіслати начальнику Київського СІЗО - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3