Рішення № 138826932, 30.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 461/808/26

пр.№ 2/464/1504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судових засідань Михайлів О.Т.,

представника позивача Мартим`янової Л.М.,

представника відповідача Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №177333 від 01.04.2025 у розмірі 51 304,98 грн. Позов мотивовано тим, що 01.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі ТОВ «ВК «Кредіплюс») укладено кредитний договір №177333. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору. Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті кредитодавця, відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 4685b967, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України. На виконання умов кредитного договору, 01.04.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 5355-28ХХ-ХХХХ-3768 відповідача, що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. 16.04.2025 первісний Кредитор та позивач уклали договір факторингу №16042025, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка підлягає стягненню на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 51 304,98 грн, яка складається з: 50 689,19 грн заборгованість за тілом кредиту; 14,79 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 601,00 грн комісія.

Представник позивача Мартим`янова Л.М. в судовому засіданні позов підтримала з підстав, що викладені в такому, а також у відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просила суд позов задовольнити. У відповіді на відзив, серед іншого, вказала, що ідентифікація та верифікація проводиться на підставі інформації та ідентифікаційних документів отриманих особисто від позичальника та/або через Систему BankID НБУ (п. 5.7 Кредитного договору). Первісним кредитором здійснено ідентифікація/верифікація у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредіплюс» перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику. Вчинення відповідачем відповідних дій та внесення даних в систему товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Договору, одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в СМС-повідомленні. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 4685b967 було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 01.04.2025 12:05:45, зокрема дана інформація підтверджується додатком №3 до позовної заяви та на кожній сторінці індивідуальної частини кредитного договору № 177333 від 01.04.2025. На відміну від КЕП, OTP є тимчасовим, одноразовим набором алфавітно-цифрових символів, що генерується під час конкретної операції або укладення електронного договору. Його використання прив`язане до конкретної транзакції, і процедура підписання з його допомогою відрізняється від КЕП: OTP підтверджує факт акцепту оферти в електронній формі, одночасно виконуючи функцію ідентифікації особи, яка приймає пропозицію укласти договір. З розділу «Реквізити Сторін» кредитного договору вбачається накладання кваліфікованої електронної печатки зі сторони первинного кредитора та електронного підпису одноразового ідентифікатора зі сторони позичальника. Відповідач отримав свій примірник електронного договору на електронну адресу, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті первинного кредитора в особистому кабінеті. Водночас помилковим є висновок відповідача про відсутність у нього будь-якого юридичного значення, оскільки зазначений документ є складовою частиною договірної документації, яка використовується при укладенні договору про споживчий кредит, містить істотні умови кредитування, зокрема щодо розміру процентної ставки, загальної вартості кредиту, строків та порядку його повернення, і підлягає врахуванню у сукупності з іншими доказами. Посилання відповідача на те, що правила надання коштів не підписані позичальником та не можуть вважатися частиною договору, також є безпідставними. Відповідно до умов договору позичальник прямо підтвердив факт ознайомлення з правилами та погодження з ними. Правила є публічною частиною договору приєднання, розміщеною у відкритому доступі, і застосовуються до правовідносин сторін у силу приєднання позичальника до умов договору в цілому. Зазначив, що сума (загальний розмір) кредиту становила 55 295.00 грн., що надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 46990,33 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №163113 від 06.12.2024, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 10,42 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 8294.25 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Комісія за надання кредиту складає 8 294,25 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Відразу після підписання договору, 01.04.2025 відповідачу перераховано грошові кошти в сумі 10,42 грн на вказану ним банківську карту, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «ФК «Кредіплюс». Відповідно до умов договору (пункт 2.2.1 Договору) Сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов`язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення Договору у Позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором №163113 від 06.12.2024. Таким чином, частина грошових зобов`язань кредитодавеця за новим договором, за погодженням Сторін, виконані шляхом проведення погашення існуючого, на день підписання Договору, кредитних зобов`язань Позичальника перед ТОВ «ФК «Кредіплюс». При укладенні кредитного договору № 177333 від 01.04.2025 позичальник погодився з умовами, визначеними в п.2.5 цього договору, та зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту. Таким чином, позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені кредитним договором. Зауважив, що в прохальній частині позовної заяви позивач не просить стягнути з відповідача заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). 16.04.2025 року ТОВ «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 16042025 строк дії якого закінчується 16.04.2026. Дата відступлення прав вимоги це робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі реєстру боржників. Акт прийому-передачі реєстру боржників письмовий документ, який складається спільно клієнтом та фактором, у зв`язку з переходом прав вимоги від клієнта до фактора на умовах договору факторингу. Таким чином, відповідно до реєстру боржників та акту прийому-передачі за договором факторингу № 16042025 від 16.04.2025 до позивача перейшло право вимоги на загальну суму 53 104,98 грн. Зауважив, що реєстр прав вимоги в межах договору факторингу містить інформацію, яка відповідно до ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» належить до таємниці фінансової послуги. Крім того, реєстр прав вимоги містять персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Відповідно до цього закону, будь-яка обробка або передача таких даних можлива лише за згодою суб`єкта персональних даних або в межах чітко визначених правових підстав.

Представник відповідача Тальчук П.І. в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в відзиві на позовну заяву. Зокрема, факт укладення договору в електронному вигляді між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 не підтверджується належними доказами. В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили, що відповідач виконав дії, передбачені Законом України «Про електронну комерцію» для підписання електронного договору, а саме: не доведено, що відповідач отримав одноразовий ідентифікатор; не доведено, що цей ідентифікатор був використаний для підписання договору; не надано технічних журналів, протоколів підтвердження акцепту чи доказів авторизації у системі. Таким чином, сам факт надання одноразового ідентифікатора не доводить факту акцепту договору відповідачем, якщо немає підтвердження його використання. Заповнення анкетних полів або введення особистої інформації є лише попередньою дією, необхідною для створення технічної можливості формування пропозиції (оферти), але не свідчить про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання відповіді про прийняття оферти (акцепту). Проте жодних належних доказів такого прийняття у вигляді підписання одноразовим ідентифікатором, електронним повідомленням чи іншими передбаченими законом діями позивач не надав. Відсутність доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного договору, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку. Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно вказаного спірного договору. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (виписки з особового рахунку клієнта та ін.). Оскільки позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі по кредитному договору, а також відповідно і користування кредитними коштами, то слід дійти висновку про відсутність правових підстав для стягнення як тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів по ньому. Зауважила, що відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору №177333 від 01.04.2025, сума (загальний розмір) кредиту становить 55 295,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 46 990,33 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №163113 від 06.12.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 10,42 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 8 294,25 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Із умов п. 2.2.1 договору прямо вбачається, що грошові кошти у розмірі 46 990,33 грн. були спрямовані на погашення заборгованості за іншим кредитним договором, тобто не передавались позичальнику у його розпорядження. Така операція за своєю правовою природою є перекредитуванням (рефінансуванням), що передбачає заміну одного зобов`язання іншим без фактичної видачі грошових коштів. Оскільки більша частина коштів (46 990,33 грн.) не була передана позичальнику, а щодо її фактичного використання позивачем не надано належних доказів, відсутні підстави вважати, що кредит у заявленому розмірі був реально наданий. Така поведінка свідчить про відсутність у Позивача належних доказів виконання своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі. Вказала, що позивачем заявлено клопотання про витребування доказів виключно щодо суми 10,42 грн., що свідчить про відсутність у нього доказів фактичного надання решти кредитних коштів. Саме по собі зазначення у договорі загального розміру кредиту не підтверджує факту його надання без належних доказів руху коштів. За таких обставин позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях та внутрішніх документах позивача і не підтверджені належними та допустимими доказами. З огляду на правову природу кредитного договору, який вважається укладеним з моменту надання грошових коштів, відсутність доказів їх передачі у конкретному визначеному позивачем розмірі виключає можливість вважати, що у відповідача виникло відповідне грошове зобов`язання. Вимога про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором з №177333 від 01.04.2025 так само не підлягає задоволенню, оскільки розрахунок штрафу проведений Позивачем в період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним в силу положень п. 18 Прикінцевих і Перехідних положень Цивільного кодексу України. Однак, оскільки позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі по кредитному договору, а також відповідно і користування кредитними коштами, то слід дійти висновку про відсутність правових підстав для стягнення як тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів по ньому. Окрім цього, позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги до нього за кредитним договором №177333 від 01.04.2025, оскільки не надано суду належним чином засвідчений витяг з оригінального Реєстру Боржників, де зазначено інформацію про відповідача ОСОБА_1 . Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості. Також зазначила, що вартість правничої допомоги в сумі 7 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позову є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Окрім цього зазначила, що позивач не довів належними та допустимими доказами ані факту надання відповідачу кредитних коштів, ані розміру заявленої до стягнення заборгованості. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, доказами надання кредиту та його розміру є первинні бухгалтерські документи, зокрема банківські виписки, платіжні інструкції, меморіальні ордери та інші документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Сам по собі кредитний договір та розрахунок заборгованості, який є внутрішнім документом кредитора, не підтверджують фактичного надання кредиту та розміру боргу. За умовами спірного договору із загальної суми кредиту 46 990,33 грн було спрямовано на погашення попереднього кредитного договору, тобто ці кошти фактично не передавалися відповідачу. При цьому позивач не надав попередній кредитний договір, виписки за рахунком, розрахунок заборгованості, докази видачі кредитних коштів, їх погашення та закриття попереднього кредиту, а також не підтвердив структуру суми 46 990,33 грн і те, що вона була спрямована саме на погашення тіла кредиту, а не процентів, комісій чи штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (п. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 01.04.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» (кредитодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір про споживчий кредит №177333 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 4685b967.

Згідно з умовами вказаного кредитного договору сума кредиту становить 55 292 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: 46990,33 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №163113 від 06.12.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 10,42 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у розмірі 8294,25 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 (п.2.2.1); проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п.2.6 (п.2.3); знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн, а стандартний (базовий) за управління та обслуговування кредиту 200,00 грн (п.2.4); комісія за надання кредиту складає 8 294,25 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,0% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту (п.2.5); загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 01.04.2025 по 01.04.2026 (п.2.6); строк, на який надається кредит встановлюється графіком платежів, періодичність виплат кредиту, процентів та комісії 1 раз на місяць, а конкретні дати вказані в графіку платежів (п.2.6.1), який є додатком до договору; загальні витрати позичальника за кредитом та комісія (без врахування суми (тіла) кредиту) становлять 8 336,29 грн (п.2.7); денна процентна ставка складає 0,0413% (п.2.7.1).

У матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в якому зазначена інформація щодо основних умов кредитування.

Як видно з матеріалів справи ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується листом та інформацією АТ «ПУМБ», наданою на виконання ухвали суду від 26.03.2026, а також узгоджується з довідкою №3886/30-10 від 30.10.2025, у яких міститься інформація про зарахування 01.04.2025 коштів у сумі 10,42 грн на банківський картковий рахунок № НОМЕР_3 , що був повідомлений відповідачем у кредитному договорі.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

16.04.2025 між ТОВ «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошовій кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог №6 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 та витягу з додатку №1 до договору факторингу №16042025, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 53 104,98 грн.

Як видно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 01.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №177333 від 01.04.2025 становить 53 104,98 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 50 689,19 грн, заборгованість за відсотками 14,79 грн, заборгованість за штрафними санкціями 1 800 грн, заборгованість за комісією 601,00 грн.

При цьому, відповідно до позовної заяви позивач не просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за штрафними санкціями 1 800 грн.

Таким чином позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, та те, що відповідач отриманий кредит не повернув, будь-яких доказів повернення коштів суду не надав, поданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит №177333 від 01.04.2025 в розмірі 51 304,98 грн.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Судові витрати згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Положеннями частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду подано: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» про надання правничої допомоги в обсязі та на умовах передбаченим цим договором; додаткову угоду №25771371999 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги; акту прийому-передачі наданих послу, де надало клієнтові ТОВ «Юніт Капітал» послуги, пов`язані: з складання позовної заяви 2 години 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника 2 година 1000 грн., підготовка адвокатського запиту 1 година 500 грн., підготовка та подача клопотань 1 години 500 грн., загальна вартість послуг 7000 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреність.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, незмінність правової позиції позивача протягом розгляду справи, розумність їхнього розміру, та дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», з 7 000 грн. до 4 000 грн.

Можливість суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище та інших критеріїв підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції, що випливає, зокрема, із постанов Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20.

Окрім цього, з врахуванням ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 142, 247, 263 265, 280 289Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф 333) заборгованість за договором про споживчий кредит №177333 від 01.04.2025 в розмірі 51 304 грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф 333) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф 333) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.08.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО