Рішення № 138826431, 18.02.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12787/25

Провадження №: 2/755/10339/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Савлук Т.В., за участю секретарів судових засідань - Вознесенської В.А., Лазоренко Н.В.,

учасники цивільного процесу:

представник позивача - Поліщук М.В.,

представник відповідача - адвокат Короєд С.О.,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департаменту земельних ресурсів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент земельних ресурсів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою: «стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4589 га, кадастровий номер 8000000000:66:169:0019 на АДРЕСА_2 за період з 23.12.2021 по 31.05.2025 у сумі 2 058 047,94 грн».

31 липня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

25 серпня 2025 року (вх. № 49703) до суду надійшов відзив на позов, поданий представником відповідача - адвокатом Короєд С.О., в якому заперечував проти позову, посилаючись на недоведеність фактичного користування відповідачем усією спірною земельною ділянкою, необґрунтованість періоду та розміру заявленого до стягнення платежу, а також неналежність і недопустимість окремих поданих позивачем доказів. Також представником відповідача подано клопотання про залучення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та про призначення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертиз, проведення яких просив доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а витрати на їх проведення покласти на відповідача.

26 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 50242), подана представником позивача Київської міської ради - Пясковською Оленою Валеріївною, з викладенням своїх контраргументів щодо позиції відповідача, висловленої у відзиві на позов, а також належності та допустимості доказів, долучених до позовної заяви.

08 вересня 2025 року до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (вх. № 52535), подані представником відповідача - адвокатом Короєд С. О., у яких представник відповідача не погодився з доводами позивача та просив відмовити у задоволенні позову.

15 вересня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі, подані представником позивача Київської міської ради - Пясковською Оленою Валеріївною.

17 вересня 2025 року (вх. № 54963) представником позивача Київської міської ради - Пясковською Оленою Валеріївною подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до прохальної частини представник просила суд: «стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4589 га, кадастровий номер 8000000000:66:169:0019 на АДРЕСА_2 за період з 23 грудня 2021 по 04 вересня 2025 року у сумі 2 291 875,26 грн».

22 вересня 2025 року (вх. № 55776) до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, поданий представником відповідача - адвокатом Короєд С.О, у якому представник відповідача заперечив проти збільшення позовних вимог, посилаючись на недоведеність фактичного користування ним усією площею спірної земельної ділянки до укладення договору оренди.

07 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача - адвоката Короєд С.О. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в межах розгляду цивільної справи за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

07 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника відповідача - адвоката Короєд С.О. про призначення судової земельно-технічної експертизи, долучене до справи (а.с. 87-88).

Клопотання представника відповідача - адвоката Короєд С.О. про призначення судової оціночно-земельної експертизи, долучене до справи (а.с. 90-91) - залишено без задоволення.

07 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, яка подана до суду представником позивача Пяськовсьою О.В. 17 вересня 2025 року, зареєстрована за вх № 54963.

23 грудня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення у справі, подані представником Департаменту земельних ресурсів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Грицаєнком Р., у яких останній зазначив, що рішенням Київської міської ради від 19 вересня 2024 року № 125/9933 відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,4589 га, кадастровий номер 8000000000:66:169:0019, для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу у зв`язку з набуттям ним права власності на розташований на ній майновий комплекс загальною площею 2 684 кв.м. При цьому договір оренди спірної земельної ділянки між відповідачем та Київською міською радою не укладено, а державну реєстрацію земельної ділянки проведено 23 грудня 2021 року. Відтак, відповідач, фактично користуючись земельною ділянкою без належного оформлення правовідносин із її власником та не сплачуючи плату за таке користування, безпідставно зберіг кошти за рахунок територіальної громади міста Києва. У свою чергу, розмір безпідставно збережених коштів у сумі 2 058 047,94 грн визначено позивачем виходячи з розміру орендної плати, яка підлягала б сплаті у разі належного оформлення права користування земельною ділянкою, з урахуванням сплаченого земельного податку, а наведений розрахунок є обґрунтованим.

Представник позивача Київської міської ради - Поліщук Мирослава Валентинівна у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснила, що відповідно до рішення Київської міської ради від 19 вересня 2024 року № 125/9933 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу на АДРЕСА_3 » відповідачу ОСОБА_1 передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,4589 га, кадастровий номер 8000000000:66:169:0019, для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу на АДРЕСА_3 , із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці, зареєстровано 22 жовтня 2020 року, номер запису про речове право - 38865035. Однак на час звернення до суду договір оренди зазначеної земельної ділянки між сторонами укладено не було. Відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці, не сплачував орендну плату за користування нею. У свою чергу, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,4589 га, кадастровий номер 8000000000:66:169:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 7 лютого 2024 року № НВ-0000298822024 державна реєстрація земельної ділянки проведена 23 грудня 2021 року на підставі документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05 березня 2021 року. Отже, земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України з 23 грудня 2021 року. На зазначеній земельній ділянці розташований майновий комплекс загальною площею 2 684 кв. м, який складається з нежитлових будівель, що перебувають у власності ОСОБА_1 . Відтак, відповідач, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, фактично користується нею без належного оформлення правовідносин та без внесення плати за таке користування, унаслідок чого зберіг кошти, які мав би сплатити власнику земельної ділянки як плату за її користування. Посилаючись на вказане, представник позивача просила стягнути з відповідача відповідні кошти в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що земельну ділянку сформовано та зареєстровано як об`єкт цивільних прав 23 грудня 2021 року, період користування нею, за який підлягають стягненню безпідставно збережені кошти, становить з 23 грудня 2021 року до 31 травня 2025 року. Відповідно до розрахунку, здійсненого з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставок орендної плати, встановлених Київською міською радою, розмір безпідставно збережених коштів за вказаний період становить 2 058 047,94 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Короєд Сергій Олександрович у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не доведено фактичного користування ОСОБА_1 усією земельною ділянкою площею 0,4589 га, оскільки площа належного йому нерухомого майна становить 2 684 кв.м. З урахуванням положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України право користування могло перейти до відповідача лише щодо частини земельної ділянки, зайнятої нерухомим майном, а також частини, необхідної для його обслуговування. При цьому представник позивача не довів належними та допустимими доказами розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування нерухомого майна, а також факт користування відповідачем рештою земельної ділянки площею 0,1905 га. Крім того, визначений позивачем період стягнення безпідставно збережених коштів - з 23 грудня 2021 року - є необґрунтованим, оскільки право власності територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку зареєстровано 05 червня 2023 року, а тому вимоги за період з 23 грудня 2021 року до 05 червня 2023 року є необґрунтованими. Окрім того, рішення Київської міської ради про передачу відповідачу спірної земельної ділянки в оренду прийнято лише 19 вересня 2024 року № 125/9933, а тому до цієї дати відсутні підстави для стягнення коштів, розрахованих як орендна плата за фактичне користування земельною ділянкою. Між тим, на думку представника відповідача, відсутність оформлених орендних відносин зумовлена бездіяльністю Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який мав забезпечити укладення договору оренди.

Також посилаючись на необґрунтованість застосування позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 07 січня 2024 року та коефіцієнтів індексації для визначення розміру орендної плати за попередні періоди - 2021, 2022, 2023 роки, представник відповідача вказував на те, що для проведення відповідних розрахунків необхідно встановити нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен спірний період.

Крім того, відповідач звертав увагу на розбіжність у зазначенні адреси спірної земельної ділянки, оскільки в рішенні Київської міської ради від 19 вересня 2024 року № 125/9933 вказано адресу: АДРЕСА_3 , тоді як у позовній заяві та доданих до неї документах зазначено адресу: АДРЕСА_4 , що ставить під сумнів належність наданих позивачем доказів до спірної земельної ділянки. Також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформований 07 лютого 2024 року, є недопустимим доказом, а лист Головного управління ДПС у місті Києві не підтверджує факту несплати плати за землю, оскільки не містить відомостей про сплату відповідачем податків як фізичною особою-підприємцем. З огляду на викладене, на думку представника відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департаменту земельних ресурсів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 430956196 від 12 червня 2025 року, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2684 кв.м, до складу якого входять: нежитлова будівля літ. «З» площею 889,9 кв.м, нежитлова будівля літ. «2Л» площею 435,4 кв.м, нежитлова будівля літ. «2І» площею 1 143,0 кв.м, нежитлова будівля літ. «2К» площею 187,4 кв.м та нежитлова будівля літ. «2М» площею 28,3 кв.м.

Право власності зареєстровано 22 жовтня 2020 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2020 року (індексний номер 54797716).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000298822024, сформованого 07 лютого 2024 року на запит Київської міської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:169:0019 розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Площа земельної ділянки становить 0,4589 га. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки - 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу». Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15 105 659,03 грн, дата проведення нормативної грошової оцінки - 07 січня 2024 року.

Згідно з відомостями, наведеними у витягу, державну реєстрацію земельної ділянки проведено 23 грудня 2021 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05 березня 2021 року, розробленої КТ «Київський інститут земельних відносин».

Відповідно до відомостей про право власності на земельну ділянку згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки є Київська міська рада. Документом, який є підставою для виникнення права власності, зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року № 5245-VI та рішення органу місцевого самоврядування щодо об`єкта речового права - рішення Київської міської ради від 18 травня 2022 року № 6374/6415. Частка у спільній власності зазначена як 1/1.

Згідно з рішенням Київської міської ради IV сесії IX скликання від 19 вересня 2024 року № 125/9933 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу на АДРЕСА_3 » вирішено передати земельну ділянку площею 0,4589 га з кадастровим номером 8000000000:66:169:0019, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в оренду громадянину ОСОБА_1 строком на 10 років для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (код виду цільового призначення - 12.11).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05 вересня 2024 року, укладеного між Київською міською радою (орендодавець), від імені якої діяв Київський міський голова Кличко В.В. на підставі статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та громадянином ОСОБА_1 (орендар), з іншої сторони, - об`єктом оренди визначено земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:169:0019, категорія - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (землі дорожнього сервісу), площею 0,4589 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з пунктом 3.1 договору строк його дії встановлено на 10 (десять) років.

Відповідно до розділу 4 договору, розмір орендної плати визначається у грошовій формі й розраховується від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вищевказаним договором визначено права та обов`язки сторін щодо використання земельної ділянки (розділи 5-9), умови повернення земельної ділянки орендодавцю (розділ 7), права на об`єкт оренди і порядок обчислення строку оренди (розділ 8), умови зміни припинення дії договору і поновлення (розділи 10-11), відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору (розділ 12), а також умови суборенди земельної ділянки (розділ 13) та прикінцеві положення (розділ 14).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Отже, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 року у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі №922/652/18, від 21.05.2019 року у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що «до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано таке майно.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 сформулював правовий висновок щодо належності земельних ділянок в межах міста відповідній міській раді навіть за відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Зокрема, зазначив таке: «Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01 січня 2002 року у дію нового Земельного кодексу України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01 січня 2013 року. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 911/488/18. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01 січня 2013 року не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права».

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25 листопада 2016 року № 489, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777 (далі - Порядок № 489) (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 271.1.1. статті 271 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 лютого 2024 року № HB-0000298822024 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:169:0019 належить до земель з видом цільового призначення: 12.11

Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Ставка орендної плати визначається за період з 23 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року, відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 року № 24/24; за період 01 січня 2022 року - 31 грудня 2022 року відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 року № 3704/3745; 01 січня 2023 року - 31 грудня 2023 року - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 року № 5828/5869; 01 січня 2024 року - 31 грудня 2024 року - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 року № 7531/7572, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 12.11 застосовується ставка орендної плати - 4%.

Ставка орендної плати визначається за період з 01 січня 2025 року - 31 травня 2025 року - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).

До земель з видом цільового призначення - 12.11 застосовується ставка орендної плати - 5%.

На підставі вказаної нормативної оцінки позивачем надано розрахунок сум безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Києва, відповідно до якого за період із 20 жовтня 2020 року до 06 липня 2022 року розмір орендної плати становить: з 23.12.2021 року по 31.12.2021 року 11 361 781,57*4%/365*9 днів = 11 206,14 грн; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року 12 497 959,73*4%/365*365 днів = 499 918,39 грн; з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року 14 372 653,69*4%/365*365 днів = 574 906,15 грн; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року 15 105 659,03*4%/366*366 днів = 604 226,36; з 01.01.2025 року по 31.05.2025 року 17 780 619,48*5%/365*151 день = 367 790,90 грн, а разом: 11 206,14 + 499 918,39 + 574 906,15 + 604 226,36 + 367 790,90 = 2 058 047,94 грн.

Вищезазначений розрахунок здійснено відповідно до вимог статей 271, 288, 289 Податкового кодексу України, з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 лютого 2024 року № НВ-0000298822024 та з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.05.2025 року № НВ-9964720892025 з кадастровим номером 8000000000:66:169:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Відтак, відповідач ОСОБА_1 зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період із 23 грудня 2021 року по 31 травня 2025 року у сумі 2 058 047 грн 94 коп.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як установлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:169:0019 є сформованим об`єктом цивільних прав, має визначені межі, площу та цільове призначення, а рішенням Київської міської ради від 19 вересня 2024 року № 125/9933 саме ця земельна ділянка площею 0,4589 га передана відповідачу в оренду для експлуатації та обслуговування належного йому майнового комплексу. У подальшому між сторонами укладено договір оренди саме щодо земельної ділянки такої площі. Отже, компетентний орган місцевого самоврядування, реалізовуючи повноваження, передбачені статтями 12, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, визначив площу земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування належних відповідачу об`єктів нерухомості. У свою чергу, представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що сформована земельна ділянка використовувалась іншими особами, була поділена, її частина не була необхідною для експлуатації належного ОСОБА_1 нерухомого майна або що відповідач фактично користувався земельною ділянкою меншої площі.

Саме по собі співвідношення площі будівель із площею земельної ділянки не є належним доказом того, що фактичне користування здійснювалося лише частиною земельної ділянки, оскільки відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України об`єктом цивільних прав є сформована земельна ділянка в установлених межах, а не її умовно визначена частина.

Крім того, положення статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не спростовують обов`язку власника нерухомого майна оформити право користування сформованою земельною ділянкою, необхідною для обслуговування такого майна, а лише визначають принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за період до державної реєстрації права комунальної власності та до прийняття рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, оскільки відсутність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку у спірний період не впливає на виникнення та існування такого права, а тому не виключає права територіальної громади на стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Так само безпідставними є доводи відповідача про виникнення обов`язку зі сплати коштів лише після прийняття рішення Київської міської ради від 19 вересня 2024 року № 125/9933. Підставою заявлених позовних вимог є не договір оренди земельної ділянки, а фактичне користування сформованою земельною ділянкою без належного оформлення речових прав та без внесення плати за землю, що відповідає правовій природі кондикційних зобов`язань, передбачених статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Не можуть бути прийняті судом і доводи відповідача про те, що неукладення договору оренди було наслідком бездіяльності Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає після укладення відповідного договору та державної реєстрації такого права.

Разом із тим власник нерухомого майна, який фактично користується земельною ділянкою, зобов`язаний вживати заходів щодо належного оформлення землекористування та не може бути звільнений від плати за користування земельною ділянкою лише з підстав неоформлення відповідних правовідносин.

Представником відповідача не надано доказів того, що саме неправомірні дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування були єдиною та безпосередньою причиною неоформлення права оренди земельної ділянки або позбавляли відповідача можливості реалізувати передбачені законом права.

Суд критично оцінює й доводи відповідача щодо розбіжностей у зазначенні адреси земельної ділянки. Із досліджених судом доказів убачається, що в усіх документах незмінним ідентифікатором об`єкта є кадастровий номер 8000000000:66:169:0019, який відповідно до статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є унікальним ідентифікатором земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент земельних ресурсів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 580 грн 05 коп.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 79-1, 120, 125, 152, 156, 206 Земельного кодексу України, Законом України «Про оцінку земель», статтями 2, 4, 10, 11, 81, 89, 174-179, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент земельних ресурсів виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4589 га, кадастровий номер 8000000000:66:169:0019, що розташована на АДРЕСА_2 за період з 23 грудня 2021 року по 31 травня 2025 року у розмірі 2 058 047 (два мільйона п`ятдесят вісім тисяч сорок сім) гривень 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 580 (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят) гривень 05 копійок.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ: 22883141, адреса місцезнаходження - 01044, Україна, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок № 36.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я: