Ухвала суду № 138825648, 28.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11235/25

Провадження № 1-кс/752/5322/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 12025100000000261, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 , ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене 17.06.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон мобільний телефон Huawei Р30 Pro, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук Lenovo G50-45, s/n: PF0FJKH8; грошові кошти 59 200 доларів США; грошові кошти 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) Євро; грошові кошти 484 000 (чотириста вісімдесят чотири тисячі) гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000261 від 06.03.2025 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено що службові особи

КП «КИЇВПАСТРАНС», код ЄДРПОУ, діючи за попередньою змовою між собою, маючи на меті єдиний умисел, розробили злочинний план, який полягає у привласненні бюджетних коштів, шляхом укладання договорів з наступними суб`єктами господарської діяльності, а саме: ТОВ «МС ТРЕЙД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41470176), ТОВ «ДБУ «МЕГАПОЛІС»» (код ЄДРПОУ 38569225) та ТОВ «ПОЛІТЕХНОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 36476580).

За версією слідства, до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення може бути причетним директор ТОВ «ДБУ «МЕГАПОЛІС»» ОСОБА_4 .

17.06.2026, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.05.2026 у справі №752/11235/25, проведено обшук

в будинку та прибудинкових спорудах за місцем проживання ОСОБА_4 , розташованого на земельній ділянці із кадастровим номером 3210600000:01:048:0072, за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон мобільний телефон Huawei Р30 Pro, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук Lenovo G50-45, s/n: НОМЕР_3 ; грошові кошти 59 200 доларів США; грошові кошти 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) Євро; грошові кошти 484 000 (чотириста вісімдесят чотири тисячі) гривень.

17.06.2025 постановою слідчого вилучене під час обшуку майно та грошові кошти визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На підставі зазначеного прокурор просить про задоволення клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити. Зазначила, що метою арешту майна є збереження речових доказів.

Адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах власників майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції за допомогою сервісу "EasyCon", заперечив проти клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що ОСОБА_4 не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні. Прокурором не обґрунтовано та не доведено, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів. Під час обшуку ОСОБА_4 надав паролі доступу до вилученої техніки, тому орган досудового розслідування мав можливість її оглянути. Також прокурором не обґрунтовано та не доведено, що вилучені кошти були одержані злочинним шляхом, є предметом кримінального правопорушення або набуті за рахунок доходів від його вчинення. Вилучені кошти мають законне походження: кошти в сумі 31700,00 дол. США отримані родиною рідної сестри ОСОБА_4 від продажу належної їм квартири; кошти в сумі 14500,00 дол. США отримані від продажу транспортного засобу матір`ю ОСОБА_4 ; кошти в сумі 9700 дол. США, 2900 євро, 484 500,00 грн є особистими заощадженнями ОСОБА_4 та його дружини, накопиченими за рахунок офіційно отриманих доходів у вигляді заробітної плати. Клопотання про арешт майна не містить належного обґрунтування необхідності арешту майна, а тому не підлягає задоволенню.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000261 від 06.03.2025 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

17.06.2026, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.05.2026 у справі №752/11235/25, проведено обшук

в будинку та прибудинкових спорудах за місцем проживання ОСОБА_4 , розташованого на земельній ділянці із кадастровим номером 3210600000:01:048:0072, за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон мобільний телефон Huawei Р30 Pro, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук Lenovo G50-45, s/n: НОМЕР_3 ; грошові кошти 59 200 доларів США; грошові кошти 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) Євро; грошові кошти 484 000 (чотириста вісімдесят чотири тисячі) гривень.

17.06.2025 постановою слідчого вилучене під час обшуку майно та грошові кошти визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріалами клопотання обґрунтовано, щовилучене під час обшуку майно (мобільний телефон та ноутбук) містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів (мобільний телефон та ноутбук), може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Прокурором доведено, що вищезазначене вилучене під час обшуку майно (мобільний телефон та ноутбук), може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

З огляду на викладене, клопотання прокурора в частині арешту вказаного вилученого під час обшуку майна (мобільний телефон та ноутбук)підлягає задоволенню.

Що стосується вилучених під час обшуку грошових коштів, слід зазначити таке.

При вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Матеріалами, доданими до клопотання, стороною обвинувачення не було доведено, що вилучені під час обшуку грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Так, протокол обшуку не містить відомостей щодо підстав чи розумних підозр для висновку про те, що вищезазначене вилучене під час обшуку майно, є доказом будь-якого кримінального правопорушення, а також відомостей про наявність підстав вважати, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Постанова слідчого від 17.06.2025, якою вилучені під час обшуку грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, також не містить обґрунтування того, яким саме ознакам ст. 98 КПК України відповідає вказане майно, яке конкретно значення має це майно для кримінального провадження, як саме це майно буде використано під час досудового розслідування.

За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора в частині арешту вилучених під час обшуку грошових коштів, оскільки прокурором не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, а також не доведено необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З огляду на викладене клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно вилучене під час проведення 17.06.2026 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон мобільний телефон Huawei Р30 Pro, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;

- ноутбук Lenovo G50-45, s/n: PF0FJKH8.

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1