Рішення № 138825490, 07.08.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

698/481/26

07.08.2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуюча - суддя: Воронкова І.Г.

секретар судового засідання: Джуська Л.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ Юніт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19972,96 грн. за кредитним договором та судові витрати по сплаті судового збору та правничої допомоги. Свої вимоги мотивує тим, що 28.12.2024 року між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога та відповідачем за допомогою офіційного сайту кредитодавця був укладений договір кредитної лінії № 354623766 на суму 5000 грн., шляхом підписання електронним підписом, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, а відповідач не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. 18.02.2025 первісний кредитор та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Договір факторингу № МВ-ТП/22, в подальшому 30.09.2025 ТОВ "Таліон Плюс" та позивач уклали договір факторингу № 30/0925-01, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

17.06.2026 року ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.12.2024 року ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 354623766, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) (а.с. 32-55).

Згідно п. 2.2 договору загальний розмір кредиту становить 5000 грн.

Згідно п. 5.1 договору переказ грошових коштів здійснюється на рахунок позичальника використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору.

Згідно п. 7.1, 7.3 договору рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту 17.01.2025 рік, кінцева дата повернення кредиту - 27.01.2030 року.

Згідно п. 8.5 договору комісія, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 250 грн.

В подальшому відповідачка отримала додаткові транші в сумі 700 грн. 03.01.2025, 850 грн. 05.01.2025 (а.с. 60), та 150 грн. 11.01.2025 (а.с. 62), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Кредитні кошти були зараховані на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості наданої первісним кредитором ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога загальна сума заборгованості відповідача станом на 18.02.2025 року становить 13605,28 грн., з яких: 6700 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3285,94 грн. заборгованість за відсотками, 335 грн. заборгованість за комісією, 3350 грн. заборгованість за неустойкою.

18.02.2025 первісний кредитор та ТОВ Таліон Плюс уклали Договір факторингу № МВ-ТП/22, згідно умов якого, останній набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 354623766 в сумі 23322,96 грн.

30.09.2025 року ТОВ Таліон Плюс та позивач уклали договір факторингу № 30/0925-01, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 354623766. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № № 30/0925-01 від 30.09.2025 року та акту прийому передачі Реєстру прав вимог № 1 від 30.09.2025 року за договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 354623766 від 28.12.2024 року.

Відповідно до зазначеного реєстру прав вимоги № 1 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 23322,96 грн. з яких: 6700 грн. заборгованість за тілім кредиту, 12937,96 грн. заборгованість за відсотками, 335,90 грн. заборгованість за комісією, 3350 грн. заборгованість за неустойкою.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір № 354623766 від 28.12.2024 року між сторонами був укладені в електронній формі, підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. По даному договору була досягнута згода з істотних його умов, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, суд дослідив надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості, перевірив їх, оцінив в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, та прийшов до наступного висновку.

Дослідивши розрахурок заборгованості щодо позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 354623766 від 28.12.2024 року, який зроблений первісним кредитором ТОВ Манівео Швидка фінансова допомога (а.с. 13), вбачається, що станом на 18.02.2025 року на день відступлення права вимоги за договором факторингу № МВ-ТП/22, у даному розрахунку зазначено:

- 30.09.2025 року нараховано всього - 6700 (графа 2); сплачено тіло кредиту 6700 грн. (графа 3); нараховано процентів 12937,96 грн. (графа 4); сплачено процентів 12937,96 грн. (графа 5), нараховано комісії 335 грн. (графа 6), сплачено комісії 335 грн. (графа 7); нараховано неустойки - 3350 грн. (графа 8), сплачено неустойки 3350 грн. (графа 9).

У графі 10 "До сплати всього" відсутнє зазначення про наявність будь-якої заборгованості по кредиту.

Тобто, беручи до уваги зазначений розрахунок заборгованості первісного кредитора ТОВ Манівео Швидка фінансова допомога за кредитним договором № 354623766 від 28.12.2024 року, у позивачки станом на 18.02.2025 року відсутня заборгованість по сплаті за тілом кредиту, процентами, комісією та неустойкою.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, і оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г. Воронкова