Рішення № 138825213, 06.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18721/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Шумило Н.Б.

за участю секретаря Дуб В.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стегура Наталія Романівна звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, у якому просить надати позивачу дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з моменту винесення рішення до закінчення дії воєнного стану в Україні до країни прямування Німеччини у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що між сторони був укладений 11 листопада 2017 року шлюб, який розірвано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24.10.2022 року. Під час перебування, сторін по справі у шлюбі, в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Сторони однією сім`єю проживали разом за адресою їх реєстрації. Спільним рішенням як позивача так і відповідача було прийнято рішення, що відповідач з метою працевлаштування для утримання сім`ї виїде за межі України на роботу. А спільний син залишитися вдома із батьком (позивачем), так як останній не має можливості працевлаштуватися на відповідну роботу, щоб належним чином утримувати сім`ю.

Під час перебування позивача за межами України відповідач не надавав можливості останній спілкуватися із спільним сином. В подальшому відповідач подав позовну заяву про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав. Але рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відмовлено у задоволенні позовних вимог. В подальшому відповідач виїхав за межі України. Син сторін залишився проживати із бабусею мамою відповідача. Позивач, ОСОБА_5 вирішила поїхати із сином за межі України, а саме у країну її тимчасового проживання: Німеччина. Але на пункті пропуску «Лужанка» позивача із сином не пропустили в результаті чого винесено рішення про відмову в перетині державного кордону України. Зазначили підставу: відсутність згоди батька на виїзд за межі України, громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 якого супроводжує гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2023 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання.

05.12.2023 року від представника Служби у справах дітей Барранинської сільської ради надійшло клопотання, згідно якого просить провести підготовче судове засідання без участі представника за наявними матеріалами справи.

07.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Вакула Ю.І. подав через систему «Електронний суд» клопотання, в якому просить залишити позовну заяву без руху, атакож вказує, що наявні підстави для зупинення провадження, у зв`язку із перебуванням на розгляду Закарпатського апеляційного суду справи про позбавлення батьківських прав відносно спільного малолітнього сина. Також зазначено, що позивач приховала від суду обставину того, що проживає за межами України в Німеччині. Відповідач з 19.08.2023 року перебуває за межами України та з 25.08.2023 року має дозвіл на проживання в США. Наведене відносить правовідносини за участі відповідача до сфери регулювання Закону України «Про міжнародне приватне право» та обумовлювало необхідність виконання позивачкою положень статті 497 та 29 ЦПК України. Поряд з цим, позивачем до позовної заяви не додана відповідна ухвала судді Верховного Суду, якою підсудність справи визначена за Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. З огляду на це провадження у справі відкрите з порушенням правил підсудності, що стало наслідком замовчування позивачем істотних обставин, свідченням зловживанням останнім своїми процесуальними правами. Вказано, що в силу викладеного наявні як підстави залишити без розгляду позовну заяву на підставі ст.3 ст. 44 ЦПК України, так і підстави повернути позовну заяву позивачу в силу положень п.6 ч.4 ст. 185 ЦПК України, так і відмовити у відкритті провадження у справі в силу положень п.3 ч.1 ст. 186 ЦПК України, власне, як і залишити позовну заяву без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України.

08.12.2023 року представник позивача адвокат Стегура Н. Р. подала заяву по розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

15.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вакула Ю.І. подав через систему «Електронний суд» клопотання про продовження відповідачу строк подання відзиву.

15.01.2024 року від представника Служби у справах дітей Барранинської сільської ради надійшли пояснення, згідно яких просить розглянути справу за наявними матеріалами справб, без їх участі, в найкращих інтересах дитини.

28.02.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Вакула Ю.І. подав на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи та зазначає, що 27 лютого 2024 року від клієнта засобом Вайбер о 10 годині 48 хвилин київського часу ним отримана фотокопія заяви ОСОБА_2 , у якій останній вказує, що в телефонній розмові з вищевказаним малолітнім сином дізнався, що останній зараз перебуває в Європейському Союзі, а саме в Німеччині, хоча дозволу на вивезення дитини останній не надавав у зв`язку з цим невідкладно 27.02.2024 року був здійснений запит ВИХ.№ АБВР23-09/12-007 доповнений АБВР23-09/12-007а від 27.02.2024, яким в інтересах відповідача запитується наступна інформація: 1) офіційну інформацію про особу, про факти переміщення за межі України в січні 2024 року вищевказаного малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі про особу, в супроводі якої була переміщена за межі України вказана дитина; 2) якщо вказаний в пункті 1 цього запиту факт мав місце надати відомості про юридичні підстави для цього, та які для переміщення дитини через державний кордон України у напрямку виїзд були надані документи (з наданням копій останніх).

20.03.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Вакула Ю.І. подав через систему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів, а саме: відповіді Державної прикордонної служби України №02.3/13469-24-Вих від 29.02.2024.

05.04.2024 року в судовому засіданні протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Вакули Ю.І. про залишення позовної заяви без руху та у задоволенні клопотання про зловживання процесуальними правами та залишення позовної заяви без розгляду.

16.04.2024 року в судовому засіданні протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заперечень представника відповідача адвоката Вакули Ю.І. на дії головуючого.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, направлено до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку ст. 29 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2024 року визначено підсудність справи №308/18721/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон - Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.

19.07.2024 року представник позивача адвокат Стегура Н. Р. подала заяву по розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

02.08.2024 року від представника Служби у справах дітей Баранинської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи, без їх участі, в найкращих інтересах дитини.

05.08.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Вакула Ю.І. подав клопотання про відкладення судового засідання та серед іншого зазначає, що позивачем позовні вимоги не доведені, оскільки не надані докази, визначені абзацами 3 та 5 частини 5 статті 157 СК України. Позивач не довела мети поїздки, конкретного часового проміжку поїздки, не надала доказів відсутності заборгованості зі сплати аліментів, не довела наявність законного місця проживання дитини за межами України, яке б за своїми характеристиками відповідало інтересам дитини, не надала доказів на підтвердження дати та способу повернення дитини в Україну. Фактичне формулювання вимог позивачки вказує на спробу вивезення дитини за межі України без наперед визначеної мети та без наперед визначеного строку що взагалі унеможливлює встановлення обставини того, чи таке відповідає інтересам дитини. Позивачкою також не вказані постійні джерела доходів, за рахунок яких остання мала б можливість належно утримувати дитину у досить дорогій для проживання крані Європи, не наведено жодних доводів відносно місця навчання та медичного обслуговування дитини. Фактично формулювання вимог заяви позивачки таким, що передбачає фактичну зміну місця проживання дитини оскільки у цій заяві йдеться про невизначений період перебування дитини однак при цьому у невизначених умовах проживання тощо.

20.08.2024 представник позивача адвокат Стегура Н. Р. подала заяву по розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.08.2024 року клопотання представника відповідача адвоката Вакули Ю.І. про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі 308/18721/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №308/10618/22.

Згідно відповіді на запит Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.05.2026 року, згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» заочне рішення суду по справі №308/10618/22 набрало законної сили 05.12.2024 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2026 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон.

02.06.2026 року від представника Служби у справах дітей Баранинської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи, без їх участі, в найкращих інтересах дитини.

08.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Вакули Ю.І. надійшла заява, у якій зазначає, що у зв`язку з неможливістю узгодити правову позицію у справі з клієнтом та отримати підтвердження на представництво інтересів останнього в судовому провадженні після його відновлення та за нових обставин - не представляє інтереси ОСОБА_7 в цьому провадженні.

15.06.2026 представник позивача адвокат Стегура Н.Р. подала заяву по розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

13.07.2026 від Служби у справах дітей Баранинської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи, без їх участі, в найкращих інтересах дитини.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання 06.08.2026 року не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання, були повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки в особистий кабінет в системі «Електронний суд», при цьому в матеріалах справи є наявна заява від 20.08.2024 представника позивача - адвоката Стегури Н.Р., в якій просить цивільну справу №308/18721/23 розглянути у її відсутності. вимоги заяви підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 06.08.2026 повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки в особистий кабінет в системі «Електронний суд», про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Представник Служби у справах дітей Баранинської сільської ради в судове засідання 06.08.2026 року не з`явився, про дату, час і місце судового засідання, був повідомлений належним чином, при цьому в матеріалах справи наявне клопотання представника Служби у справах дітей Баранинської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами справи, без їх участі, в найкращих інтересах дитини.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 19.09.2023 року (виданого повторно).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2022 року у справі №308/9410/22 позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Баранинської сільської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено. Шлюб, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , що зареєстрований у виконавчому комітеті Зняцівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області 11 листопада 2017 року, про що зроблено відповідний актовий запис №19 розірвано. Дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишено проживати разом з батьком ОСОБА_9 за адресою його місця проживання.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2023 року у справі №308/10618/22 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки і піклування Баранинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, залишення без задоволення.

Відповідно до Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 23.09.2023 року НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України інспектором прикордонної служби вищої категорії, групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » майстер-сержантом ОСОБА_10 відмовлено у виїзді за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі відсутності згоди батька на виїзд за межі України ОСОБА_2 , якого супроводжує громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До матеріалів позовної заяви додано копію пояснення позивача адресовані до Баранинської сільської ради від 27.09.2023 року.

Згідно копії акту виїзду для обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи гр. ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 від 22.09.2023, 25.09.2023, зазначено, що працівниками Великолазівського старостату Баранинської сільської ради здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 для проведення акту матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи, на час перевірок на числення заклики, стук у ворота та сигналу автомобіля ніхто не відгукнувся.

Згідно відповіді на запит Берегівського районного відділення поліції ГУНП в Закарпатській області від 02.10.2023 №с26а/з/106/27-2023 повідомлено, що Берегівським РВП 27.09.2023 було зареєстровано в ІТС ІПНП за №4356, повідомлення, яке надійшло зі служби «102» з приводу спрацювання пошукової бази на КПП «Лужанка» 27.09.2023 року, стосовно факту переміщення через державний кордо України малолітньої особи ОСОБА_3 29.03.2018 року, дані матеріали розглядаються відповідно до ЗУ «Про звернення громадян», про результати розгляду та прийняте рішення буде повідомлено зацікавлені особи у зазначений законом строк.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України №02.3/13469-24-Вих від 29.02.2024 на адвокатський запит від 28.02.2024 №АБВР23-09/12-007 повідомлено, що за результатами перевірки інформації, яка зберігається у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон на виїзд з України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Вилок» 20 січня 2024 року на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 . Зазначено, що повноваження щодо встановлення законних підстав для перетинання державного кордону і надання громадянам України, у тому числі й неповнолітнім, дозволу на виїзд з території України надані уповноваженим службовим особам Державної прикордонної служби України, які здійснюють процедури прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон. Також повідомлено про відсутність в розпорядженні Адміністрації Держприкордонслужби інформації про особу, яка супроводжувала неповнолітнього ОСОБА_7 під час перетинання ним державного кордону 20.01.2024, оскільки в Базі даних така інформація не фіксується.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частини третьої статті 313 ЦК України фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Згідно положень ч.5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей. У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Відповідно до п.3 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.

Водночас, згідно п.4 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Тобто у разі наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, той з батьків, з ким проживає дитина, не має жодних перешкод для виїзду разом з дитиною за кордон без згоди іншого з батьків, і звертатися до суду з цього приводу у такому випадку немає необхідності.

Лише за відсутності відповідної заборгованості із сплати аліментів та наявності відмови іншого з батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на виїзд, виникає підстава для захисту відповідного права у судовому порядку, і при цьому такий захист відбувається у порядку спрощеного позовного провадження (п.3 ч.4 ст. 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 звертала увагу на основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) зроблено висновок, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання, та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Також, судом враховано, що при наданні дозволу на виїзд дитини за кордон, такі поїздки можуть мати лише разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі.

При цьому, як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивачем не зазначено конкретний період, протягом якого вона просить надати дозвіл на виїзд дитини за кордон та не зазначено конкретної мети виїзду дитини за кордон.

Крім цього, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, та діє і на даний час.

У відповідності до положень пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.

З урахуванням наведеної норми для виїзду дитини за кордон в період з введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року не потрібно нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон на виїзд з України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Вилок» 20 січня 2024 року на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .

При цьому, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 359/1506/21 вважав обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про надання дозволу на виїзд дитини з України без згоди батька, у зв`язку із тим, що дитина, як на момент звернення до суду із позовом, так і на час розгляду судами справи фактично постійно перебуває за кордоном, де проживає разом із матір`ю. При цьому Верховний Суд вказав, що оскільки дитина перебуває за межами України, то вирішувати питання щодо надання дозволу на її виїзд можливо лише після її повернення до України, тобто, з визначенням конкретної дати виїзду та повернення до України.

Враховуючи наведене, відсутня необхідність у наданні дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків, у випадку коли дитина уже проживає за кордоном.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, ст.313 ЦК України, ст.ст. 141, 157 СК України, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, КОД ЄДРПОУ 42251564, адреса: 89425, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с.Баранинці, вул.Центральна, буд.42.

Повне рішення суду складено 06.08.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило